Рішення

від 24.03.2015 по справі 910/3179/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2015Справа №910/3179/15-г

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор"

до комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району" м. Києва

про стягнення 14 155,89 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - Галбур Є.Г.(дов. від 20.01.2015)

Галбур В.О.(директор)

Від відповідача: Яресько О.І.(дов. від 12.01.2015)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу № 040112 від 04.01.2012 у розмірі 14 155,89 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.02.2015 порушено провадження у справі №910/3179/15-г та призначено до розгляду на 03.03.2015.

Представник відповідача в судове засідання 03.03.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 03.03.2015 прибули представники позивача та дали пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 24.03.2015.

Представник позивача з'явився в судове засідання 24.03.2015, надав пояснення по суті справи та подав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача:

1. втрати від інфляції - 1 576, 77 грн.;

2. 3% річних від простроченої суми - 462, 00 грн.;

3. витрати за юридичні послуги - 2 845, 15 грн.;

4. витрати за послуги нотаріуса - 250, 00 грн.;

5. нарахування на оплату юридичних послуг, податки - 1 869, 35 грн.;

6. витрати на експертну оцінку - 1800, 00 грн.;

7. поштові витрати -60,72 грн.;

8. неодержаний прибуток (втрачена вигода) - 1 523,45 грн.;

9. суму судового збору - 1 827, 00 грн.

Уточнені позовні вимоги позивач підтримав та просив їх задовольнити, щодо стягнення суми основного боргу, то позивач зазначив про оплату відповідачем в цій частині.

Представник відповідача в судове засідання 24.03.2015 також з'явився, проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2012 та 03.01.2013 між ТОВ «Новатор» (далі за текстом - позивач) та ШЕУ Дарницького району м. Києва (далі за текстом - відповідач) були укладені відповідно Договір покупки № 040112 та Договір покупки № 030113 (далі договори).

За умовами п. 1.1 Договорів покупки: продавець (позивач) зобов'язався передати у власність (повне господарське відання) покупцю (відповідачу) Акумулятори та інший товар, а покупець зобов'язався приймати товар, та оплатити його вартість на умовах даного договору.

За п. 4.1 Договорів товар отримується по передплаті або з відстрочкою платежу на 3(три) банківські дні з моменту отримання товару покупцем.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав усі зобов'язання за Договором покупки № 040112 від 04.01.2012, про що свідчать відповідні Видаткові накладні (копії Видаткових накладних в матеріалах справи).

Товар було відвантажено представнику покупця, повноваження якого були підтверджені відповідними документами, а саме:

- Довіреністю № 581 від 30.11.2012 (копія Довіреності в матеріалах справи);

- Довіреністю № 619 від 17.12.2012 (копія Довіреності в матеріалах справи).

Позивач виставив відповідні рахунки для оплати відповідачем (копії Рахунків- фактур в матеріалах справи).

Рахунки були оплачені частково, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Отже, станом на день звернення з даним позовом до суду сума заборгованості за Договором покупки № 040112 від 04.01.2012 складає: 1 793 грн.(Тисяча сімсот дев'яносто три грн. 00 коп.)

Отже, позивач виконав усі зобов'язання за Договором покупки № 030113 від 03.01.2013, про що свідчить відповідна Видаткова накладна (копія Видаткової накладної в матеріалах справи).

Товар було відвантажено представнику покупця (відповідача), повноваження якого були підтверджені відповідними документами, а саме:

- Довіреністю № 216 від 22.04.2013 (копія Довіреності в матеріалах справи).

Позивач виставив відповідний рахунок для оплати Відповідачем (копія Рахунку-фактури в матеріалах справи).

Проте, станом на день звернення з даним позовом до суду рахунок не був оплачений.

Вже під час судового розгляду, суду стало відомо про сплату основної заборгованості відповідачем, у зв'язку з чим позивачем були уточнені свої позовні вимоги.

Отже, судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань через невчасне погашення заборгованості.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки та поставкою продукції неналежної якості, до їх врегулювання застосовуються положення ст. 265, 268, 269 ГК України, ст. 678 - 681 ЦК України.

Відповідно до ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ст. 692 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Статтею 665 ЦК України встановлено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 462,00 грн. та інфляційні збитки в сумі 1576,77 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, 3% річних становлять 462,00 грн., інфляційні збитки - 1576,77 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на юридичні послуги - 2 845, 15 грн., витрати за послуги нотаріуса - 250, 00 грн., нарахування на оплату юридичних послуг, податки - 1 869, 35 грн., витрати на експертну оцінку - 1800,00 грн., поштові витрати -60,72 грн.

Проте, суд відмовляє в задоволенні вказаних вимог позивача, у зв'язку з наступним:

Договір № 14/02-12.ГВО (цивільно правовий) від 12.02.2014, який укладено між ТОВ «Новатор» та фахівцем з галузі права Храбровим Є.П. є неналежним доказом по справі, оскільки предметом даного договору є надання Храбровим Є.П. позивачу консалтингових, юридичних та представницьких послуг, складання документів і т.д. Проте, даний Договір не свідчить і не є доказом надання юридичних послуг, що пов'язані із правовідносинами між КП «ШЕУ Дарницького району» та ТОВ «Новатор». Даний договір свідчить про надання юридичних послуг взагалі.

Не є належним доказом по справі протокол № 1 до Договору № 14/02-12.ГВО погодження предмету, умов, завдання та договірної ціни від 12.02.2014.

В даному протоколі визначено винагороду фахівцеві Храброву Є.Н. в сумі 3 500 грн., проте жодним чином не зазначено, що правові послуги, які надавалися ТОВ «Новатор» пов'язані із правовідносинами, що стосуються КП «ШЕУ Дарницького району».

Не є належним доказом по справі акт приймання-здачі робіт за Договором № 14/02-12.FBO від 12.02.2014 на суму 3500 грн., який узгоджено та підписано 31.10.2014, тобто фактично роботи виконано та прийнято станом на 31.10.2014 до подачі позовної заяви 03.02.2015 та складення звіту суб'єкта оціночної діяльності, 05.11.2014. Таким чином, можна зробити висновок, що послуги, які надавав фахівець Храбров Є.П. ТОВ «Новатор» не пов'язані з розглядом справи КП «ШЕУ Дарницького району».

Стаття 44 Еосподарського процесуального кодексу України відносить до судових витрат оплату послуг адвоката . Отже, виграти на оплату послуг інших фахівців у галузі права не вважаються судовими витратами у господарському процесі.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України «Про адвокатуру» оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою та адвокатським об'єднанням, чи адвокатом. Позивачем надано диплом про юридичну освіту Храброва Є.П. та посвідчення № 2 , в якому зазначено, що Храбров Є.П. є науковим консультантом, а не адвокатом, а отже не надає адвокатських послуг.

В позиції Вищого Еосподарського суду України, викладеної у роз'ясненні президії ВАЄУ від 04.03.1998 № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Еосподарського процесуального кодексу України» (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що відшкодування адвокатських послуг здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Так як позивачем не надано зазначених доказів, відповідач не повинен сплачувати 2845,15 грн. та 1869,35 грн. юридичних послуг з податками.

Крім того, суд зазначає, що не підлягають стягненню з відповідача 250 грн. за послуги нотаріуса, поштові витрати 60,72 грн. та витрати на експертну оцінку в сумі 1800,00 грн., оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а відтак позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Крім того, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення упущеної вигоди в розмірі 1523,45 грн., у звязку з наступним:

Як зазначено у звіті про оцінку вартості матеріальних збитків від 05.11.2014 початкова сума коштів, які можливо було вкласти на банківські реквізити складає 7 812,57 грн. тобто, «експерт» робить припущення, що позивач міг би вкласти ці кошти на депозит.

Однак, ні позивачем ні експертом не подано жодного доказу на підтвердження реальної можливості щодо отримання доходів від вкладення депозиту. Ні договору з банком, ні наявності депозиту в тому чи іншому банку не надано. Вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди базуються на розрахунку можливого прибутку у разі можливого вкладення банківського депозиту .

Такі розрахунки є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач. Пред'явлення вимоги про відшкодування упущеної вигоди покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі сплати заборгованості в сумі 3 593,00грн.

Висновок про вартість майнових прав від 05.11.2014 не є належним доказом упущеної вигоди позивача.

А отже, позивачем не обгрунтовано та не доведено підстав для нарахування збитків у вигляді упущеної вигоди, а тому, позовні вимоги в частині стягнення 1 523,45 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. ст. 33, 43, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор" задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дарницького району" м. Києва (02121, м. Київ, вул. Дніпродзержинська, буд. 130, код ЄДРПОУ 31722818) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор" (02081, м. Київ, вул. Канальна, буд. 2, код ЄДРПОУ 21694254) 3% річних в сумі 462 (чотириста шістдесят дві) грн. 00 коп., інфляційні збитки в сумі 1576 (одна тисяча п'ятсот сімдесят шість) грн . 77 коп., судовий збір в розмірі 304 (триста чотири) грн. 93 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 31.03.2015