Рішення

від 24.03.2015 по справі 910/2165/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2015Справа №910/2165/15-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія-ВР"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліцензійний консортіум"

про стягнення заборгованості у розмірі 30 000,00 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Красуля І.О. (дов. 26/15 від26.01.2015),

від відповідача: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія-ВР» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліцензійний Консортіум» про стягнення заборгованості у розмірі 30 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2015 порушено провадження у справі №910/19039/14 та призначено її до розгляду на 12.03.2015 року.

У судовому засіданні 12.03.2015 судом оголошено перерву до 24.03.2015 року.

Під час судового засідання 24.03.2015 представник позивача надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, яка за своєю суттю є заявою про зменшення розміру позовних вимог. Так відповідно до поданої заяви, ТОВ «Будівельна компанія-ВР» просить стягнути на свою користь 20 000,00 грн., у зв'язку із здійсненням відповідачем часткової оплати суми боргу.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, прийняв до розгляду подану заяву та роз'яснив, що подальший розгляд справи буде здійснено із врахуванням вказаної заяви позивача.

Відповідач не направив свого представника для участі у судовому засіданні,про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність у матеріалах справи доказів, необхідних для такого всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.06.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліцензійний консортіум» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія-ВР» (підрядник) укладено Договір підряду №21, за умовами якого замовник доручає, а підрядник бере на себе виконання робіт по благоустрою на будівництві АГНКС ФК «Кегичівське» на території Крушинської сільської ради Васильківського району Київської області.

Відповідно до п. 2.2. договору підряду, кошторисна вартість робіт складає 902 991,73 грн., в т.ч. ПДВ 150 498,62 грн., визначається згідно ДБН-Д.1.-1-2002 на основі локального кошторису, що є невід'ємною частиною цього договору.

Умовами п.3.1. договору підряду сторони погодили, що замовник здійснює попередню оплату робіт в розмірі 100% вартості матеріалів в сумі 749 000,00 грн. Підрядник приступає до виконання робіт наступного дня після отримання авансового платежу.

У подальшому сторони вносились зміни у вартість робіт, про що між замовником та підрядником укладено додаткову угоду № 1 від 10.07.2014, де ціна відповідно становила 256 099,83 грн., та додаткову угоду № 2 від 22.09.2015 відповідно до якої договірна ціна становила 5 717,96 грн.

Датою виконання робіт є дата підписання замовником акту виконаних робіт (ф. КБ-2в) (п. 3.5. договору підряду).

Як передбачено пунктом 3.8. договору підряду, остаточна оплата за виконані роботи в сумі 153 991,73 грн. перераховується на розрахунковий рахунок підрядника у 3-х денний термін після підписання акту виконаних робіт.

Із матеріалів справи вбачається, що підрядник виконав свої договірні роботи у повному обсязі, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками обох сторін актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2014 року. До того ж, у матеріалах справи міститься довідка про вартість виконаних будівельних робіт, яка також підписана та скріплена печатками обох сторін. Вищевказані документи підписані сторонами 30.09.2014 року, що під час розгляду справи не заперечувалось жодною зі сторін.

Як зазначає позивач, у порушення своїх договірних зобов'язань відповідач здійснив оплату не у повному обсязі. На підтвердження перерахування грошових коштів на користь позивача не у відповідному розмірі, останній надав до суду банківську виписку про рух грошових коштів на розрахунковому рахунку позивача та податкові накладні на підтвердження здійснення обліку вартості виконаних робіт.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач просить стягнути на свою користь 20 000,00 грн. заборгованості за виконані роботи (із врахуванням заяви про уточнення).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі- ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Укладений сторонами Договір підряду №21 за своєю правовою природою є договором підряду, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Пункт 1 статті 837 Цивільного кодексу України визначає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У частині 1 статті 838 Цивільного кодексу України вказано, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Спираючись на вищевикладені норми чинного законодавства, детально та повно дослідивши наявні у матеріалах справи документи, у суду достатньо підстав стверджувати, що роботи, передбачені договором підряду виконані позивачем у визначений договором строк у повному обсязі, з боку замовника зауважень або заперечень не надійшло.

Проте відповідач у порушення зобов'язань, прийнятих за Договором, не здійснив повну оплату виконаних робіт, у зв'язку із чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 20 000,00 грн., яка станом на момент розгляду спору у суді, так і не погашена та підлягає стягненню відповідача на користь позивача.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 20 000,00 грн.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія-ВР» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліцензійний Консортіум» про стягнення заборгованості у розмірі 20 000,00 грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліцензійний Консортіум» (01011, місто Київ, вулиця Панаса Мирного, будинок 16/13; ідентифікаційний код 36519261) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія-ВР» (02125, місто київ, вулиця Старосільська, будинок 1; ідентифікаційний код 38013854) 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок заборгованості за договором підряду та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 24.03.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 30.03.2015 року.

Суддя К.В. Полякова