Рішення

від 17.03.2015 по справі 911/5492/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2015 р. Справа № 911/5492/14

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕМТЕК ІНДУСТРІ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АГРОПРОТЕКТ»

про стягнення 361 759,37 грн

За участю представників:

від позивача Корнійко В.В. (дов. №3 від 19.12.2014);

від відповідача не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕМТЕК ІНДУСТРІ» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АГРОПРОТЕКТ» (далі - відповідач) про стягнення 361 759,37 грн заборгованості, з яких: 64 897,00 грн боргу за поставлений згідно договору купівлі-продажу № 140207 С-23 від 07.02.2014 товар, 262 251,17 грн націнки за поставлений товар, 33 509,51 грн пені та 1 101,69 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого на підставі договору купівлі-продажу № 140207 С-23 від 07.02.2014 товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.12.2014 порушено провадження у справі № 911/5492/14, розгляд справи призначено на 12.02.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.02.2015 продовжено строк вирішення спору у справі № 911/5492/14 на 15 днів, розгляд справи відкладено на 26.02.2015.

12.02.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшов розрахунок націнки на товар від 12.02.2015 (вх. № 3329/15 від 12.02.2015) та розрахунок пені (вх. № 3330/15 від 12.02.2015).

26.02.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про зміну розміру (складу) позовних вимог від 26.02.2015 (вх. № 4330/15 від 26.02.2015) та заява від 26.02.2015 (вх. № 4331/15 від 26.02.2015).

26.02.2015 судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Антонової В.М. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.03.2015 розгляд справи призначено на 17.03.2015.

16.03.2015 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 1/1203 від 12.03.2015 (вх. № 5961/15 від 16.03.2015), згідно якого останній заперечив проти стягнення націнки за поставлений товар та просив залишити зазначену вимогу без задоволення.

У судовому засіданні 17.03.2014 представник позивача підтримав позов повністю з урахуванням поданих ним уточнень.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Відповідач в судове засідання 17.03.2014р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

07.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Семтек Індустрі» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Агропроект» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 140207 С-23, згідно якого продавець зобов'язався продати та передати у власність, а покупець купити, прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію (товар).

Згідно п. 2.2 договору загалом належить до сплати за товар згідно договору без ПДВ 604 976,97 грн, що на момент підписання договору складає 52 606,69 євро.

Відповідно до п. 4.2 договору покупець здійснює оплату за товар в сумі 604 976,97 грн згідно наступного графіка: 120 508,50 грн - за три дні до поставки товару, 484 468,47 грн - до 01.11.2014.

Сторони домовились, що у випадку збільшення курсу євро по відношенню до гривні за даними МБ, ціна та вартість товару змінюється пропорційно такій зміні курсу євро. На момент здійснення оплати сума до сплати буде перерахована по формулі з врахуванням курсу євро на дату, яка передує даті оплати: Р1=Р2*К1, де Р1-сума до сплати в гривнях, Р2-сума до сплати в євро, К1-курс продажу євро (на МБ) (п. 4.3 договору).

Пунктом 6.4 договору визначено, що договір діє з моменту підписання його сторонами і до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Всі додаткові угоди до договору є невід'ємною частиною договору і мають юридичну силу, якщо вони оформлені в письмовій формі і підписані сторонами.

10.02.2014 сторони уклали Додаток №1 до договору купівлі-продажу № 140207 С-23 від 07.02.2014, згідно якого пункти 2.1, 2.2, 2.4 та 4.2 договору були викладені в новій редакції.

Згідно п. 2.2 додатку №1 від 10.02.2014 загалом належить до сплати за товар 269 721,00 грн.

Відповідно до п. 4.2 додатку № 1 покупець здійснює оплату за товар в сумі 269 721,00 грн згідно наступного графіка: 49 680,00 грн - за три дні до поставки товару, 220 041,00 грн - до 01.11.2014.

21.03.2014 сторони уклали додаток № 2 до договору купівлі-продажу № 140207 С-23 від 07.02.2014, згідно якого пункти 2.1, 2.2, 2.4 та 4.2 договору були викладені в новій редакції.

Згідно п. 2.2 додатку №2 від 21.03.2014 загалом належить до сплати за товар 199 844,30 грн.

Відповідно до п. 4.2 додатку № 2 покупець здійснює оплату за товар в сумі 199 844,30 грн згідно наступного графіка: 41 172,64 грн - за три дні до поставки товару, 158 671,66 грн - до 01.11.2014.

На виконання п. 1.1 договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 469 565,30 грн, що підтверджується видатковими накладними № 12170314 від 17.03.2014 на суму 1 697,40 грн, № 10170314 від 17.03.2014 на суму 77 797,50 грн, № 202414 від 24.03.2014 на суму 191 923,50 грн, № 19240314 від 24.03.2014 на суму 171 319,70 грн, № 481014 від 10.04.2014 на суму 26 827,20 грн, підписаними і скріпленими печатками обох сторін.

Відповідач частково повернув товар на суму 605,48 грн, що підтверджується актом повернення постачальнику № 4 від 25.04.2014.

На виконання п. 1.1 договору відповідач частково сплатив кошти за поставлений товар в розмірі 404 062,82 грн, що підтверджується випискою по особовому рахунку ТОВ «Семтек Індустрі», залишивши при цьому суму боргу в розмірі 64 897,00 грн (469 565,30 грн - 605,48 грн - 404 062,82 грн).

Крім того, 12.02.2015 відповідач вже після порушення провадження у справі сплатив частину основного боргу в розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №66 від 12.02.2015, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений на згідно договору купівлі-продажу № 140207 С-23 від 07.02.2014 товар на момент судового розгляду справи склав 54 897,00 грн.

Предметом позову є вимоги про стягнення 64 897,00грн боргу за поставлений, на підставі договору купівлі-продажу № 140207 С-23 від 07.02.2014, товар, 262 251,17 грн націнки за поставлений товар, 33 509,51 грн пені та 1 101,69 грн 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України (абзац перший п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р.).

Суд встановив, що на виконання п. 1.1. договору купівлі-продажу № 140207 С-23 від 07.02.2014 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 469 565,30 грн, що підтверджується видатковими накладними № 12170314 від 17.03.2014 на суму 1 697,40 грн, № 10170314 від 17.03.2014 на суму 77 797,50 грн, № 202414 від 24.03.2014 на суму 191 923,50 грн, № 19240314 від 24.03.2014 на суму 171 319,70 грн, № 481014 від 10.04.2014 на суму 26 827,20 грн, підписаними і скріпленими печатками обох сторін; відповідач частково повернув товар на суму 605,48 грн, що підтверджується актом повернення постачальнику № 4 від 25.04.2014; на виконання п. 1.1 договору відповідач частково сплатив кошти за поставлений товар в розмірі 404 062,82 грн, що підтверджується випискою по особовому рахунку ТОВ «Семтек Індустрі», залишивши при цьому суму боргу в розмірі 64 897,00 грн (469 565,30 грн - 605,48 грн - 404 062,82 грн); крім того, 12.02.2015 відповідач вже після порушення провадження у справі сплатив частину основного боргу в розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №66 від 12.02.2015, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений на згідно договору купівлі-продажу № 140207 С-23 від 07.02.2014 товар на момент судового розгляду справи склав 54 897,00 грн.

Пунктом 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому господарському суду слід мати на увазі, що оскільки відповідний орган не має права скасовувати та вносити зміни до раніше прийнятих ним індивідуальних правових рішень, тобто ненормативних правових актів, що є актами одноразового застосування і вичерпують свою дію фактом їхнього виконання (стосовно відповідних актів органів місцевого самоврядування про це зазначено також у Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 N 7-рп/2009 ( v007p710-09) у справі N 1-9/2009), то такі дії не свідчать про припинення існування предмета спору. Водночас юридична оцінка актів державних та інших органів, прийнятих з питань скасування та внесення змін до згаданих індивідуальних правових рішень, має здійснюватися господарським судом з урахуванням частини другої статті 4 ГПК Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З огляду на те, що після порушення провадження у справі (22.12.2014) відповідач 12.02.2015 сплатив на рахунок позивача частину боргу в розмірі 10 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 66 від 12.02.2015, суд вважає, що провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення 10 000грн. боргу за поставлений згідно договору купівлі-продажу № 140207 С-23 від 07.02.20134 товар підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Враховуючи вищевикладене та те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір встановленого боргу відповідає фактичним обставинам справи та не спростовано відповідачем, вимога позивача про стягнення 64 897,00 грн основного боргу за поставлений згідно договору купівлі-продажу № 140207 С-23 від 07.02.2014, товар є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню в розмірі 54 897,00 грн.

Крім того, позивач, з урахуванням заяви про зміну розміру (складу) позовних вимог від 26.02.2015, просить стягнути з відповідача 272 251,17 грн націнки за поставлений товар.

Зазначену позовну вимогу позивач обґрунтовує тим, що п. 4.3 договору передбачено перегляд станом на день оплати вартості неоплаченого товару у разі збільшення курсу продажу євро на міжбанківському валютному ринку.

Відповідач у поданому відзиві заперечив проти нарахування націнки за поставлений товар, оскільки це суперечить умовам договору купівлі-продажу № 140207 С-23 від 07.02.2014 з врахуванням змін згідно Додатку № 1 від 10.02.2014 та Додатку № 2 від 21.03.2014, посилаючись на відсутність грошового еквіваленту в іноземній валюті.

Судом встановлено, що Додатками № 1 від 10.02.2014 та № 2 від 21.03.2014, були внесені зміни до договору купівлі-продажу № 140207 від 07.02.2014, якими виключено положення про еквівалент суми в євро.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 272 251,17 грн націнки за поставлений товар є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати товару поставленого згідно договору купівлі-продажу № 140207 С-23 від 07.02.2014 з урахуванням внесених змін, позивачем за період з 14.03.2014 по 09.12.2014 нараховано 33 509,51 грн пені, зокрема: 1 135,66 грн за період з 14.03.2014 по 18.03.2014 на суму боргу 90 852,64 грн, 26 046,39 грн за період з 19.03.2014 по 05.08.2014 на суму боргу 74 953,65 грн, 6 327,46 грн за період з 01.11.2014 по 09.12.2014 на суму боргу 64 897,00 грн.

Відповідно до п. 5.2 договору за порушення строків оплати (п. 4.2 договору) покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,25%, але не більше розміра, визначеного законодавством, від суми простроченого платежа за кожен день прострочки.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 року за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Відповідно до п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р. день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 14.03.2014 по 09.12.2014 загалом становить 7 415,49 грн, зокрема: 161,79 грн за період з 14.03.2014 по 18.03.2014 на суму боргу 90 852,64 грн, 5 376,13 грн за період з 19.03.2014 по 05.08.2014 на суму боргу 26 046,39 грн, 1 877,57 грн за період з 01.11.2014 по 09.12.2014 на суму боргу 64 897,00 грн. Відтак, вимога про стягнення 33 509,51 грн пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 7 415,49 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором купівлі-продажу № 140207 С-23 від 07.02.2014, позивачем за період з 14.03.2014 по 09.12.2014 нараховано 1 101,69 грн 3 % річних, зокрема 37,34 грн за період з 14.03.2014 по 18.03.2014 на суму боргу 90 852,64 грн, 856,32 грн за період з 19.03.2014 по 05.08.2014 на суму боргу 74 953,65 грн, 208,03 грн за період з 01.11.2014 по 09.12.2014 на суму боргу 64 897,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування 3 % річних, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку 3 % річних, арифметично вірний розрахунок 3 % річних, нарахованих за період з 14.03.2014 по 09.12.2014 складає 1 107,85грн 3 % річних. Відтак, вимоги про стягнення 1 101,69 грн 3 % річних підлягають задоволенню повністю, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 361 759,37 грн заборгованості, з яких: 64 897,00 грн боргу за поставлений згідно договору купівлі-продажу № 140207 С-23 від 07.02.2014 товар, 262 251,17 грн націнки за поставлений товар, 33 509,51 грн пені та 1 101,69 грн 3 % річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 54 897,00 грн боргу за поставлений згідно договору купівлі-продажу № 140207 С-23 від 07.02.2014 товар, 7 415,49 грн пені та 1 101,69 грн 3 % річних, в частині вимоги про стягнення 10 000,00 грн провадження припинити.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ АГРОПРОТЕКТ» (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Київська, буд. 50, кімната ; ідентифікаційний код 36969566) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕМТЕК ІНДУСТРІ» (01103, м. Київ, бульв. Дружби Народів, 26/1, кв. 62; ідентифікаційний код 32045393) 54 897 (п'ятдесят чотири тисячі вісімсот дев'яносто сім гривень) 00 коп. боргу за поставлений згідно договору купівлі-продажу № 140207 С-23 від 07.02.2014 товар, 7 415 (сім тисяч чотириста п'ятнадцять гривень) 49 коп. пені, 1 101 (одну тисячу сто одну гривню) 69 коп. 3 % річних та 1 468 (одну тисячу чотириста шістдесят вісім гривень) 28 коп. судового збору.

3. Припинити провадження в частині стягнення 10 000 (десяти тисяч гривень) 00 коп. боргу за поставлений згідно договору купівлі-продажу № 140207 С-23 від 07.02.2014 товар.

4. В решті позовних вимог - відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено: 24.03.2015