Рішення

від 30.03.2015 по справі 910/2143/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2015 р. Справа№ 910/2143/15-г

За позовом : Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Львівської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства «НТА- Незалежне телевізійне агенство», м. Львів

про стягнення 100 837,18 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Куць М.Я.

Представники:

Від позивача: Кузьменко Н.В. - представник за довіреністю №146/6-09 від 16.03.2014р.

Від відповідача: не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Львівської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення подано позов до Приватного підприємства «НТА - Незалежне телевізійне агенство» про стягнення заборгованості в сумі 100 837,18 грн.

Ухвалою суду від 13.02.2015р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 02.03.2015р.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 02.03.2015р. розгляд справи відкладено на 16.03.2015р., а 16.03.2015р. відкладено на 30.03.2015р.

24.03.2015р. на виконання вимог ухвали суду позивачем супровідним листом (вх.№12359/15) подано витребувані документи.

У судовому засіданні 30.03.2015р. представник позивача позовні вимоги підтримує повністю з підстав зазначених в позовній заяві, просить позов задоволити повністю.

Відповідач в черговий раз у судове засідання 30.03.2015р. явку повноважого представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 30.03.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

01.01.2013року між позивачем та відповідачем укладено договір №КЛФ ТК -68/01-13 про надання телекомунікаційних послуг (надалі - Договір).

На виконання п.2.1. умов Договору позивачем було надано відповідачу послуги з розповсюдження телевізійних програм технічними засобами мовлення, що належить ТРК (відповідачу) та встановлені на об'єктах позивача, а відповідачем прийнято послуги, що підтверджується актами виконаних робіт за період з серпня 2014р. по грудень 2014р. на загальну суму 100 837,18 грн. Дані Акти виконаних робіт відповідно до п.4.4. Договору підписані сторонами та скріплені печатками без жодних застережень.

Відповідно до п. 4.5. Договору, відповідач сплачує вартість фактичних наданих послуг, щомісячно, протягом 10-ти банківських днів з моменту виставлених відповідно рахунку на оплату, якщо інше не передбачено у відповідному додатку до Договору.

Позивачем на виконання Договору надсилалися рахунки на оплату послуг згідно Актів виконаних робіт (копії рахунків та докази надіслання в матеріалах справи).

01.10.2014р. сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків, в якому заборгованість у відповідача перед позивачем становить 146 747,80 грн., що підписаний сторонами та скріплений печатками.

08.10.2014р. позивачем надіслана відповідачу претензія від 07.10.2014р. №574/6-07 про сплату заборгованості згідно Договору, однак залишена відповідачем без відповіді.

Позивач просить стягнути заборгованість в сумі 100 837,18 грн. згідно актів виконаних робіт за період з серпня 2014р. по грудень 2014р.

Факт виконання позивачем умов Договору відповідачем не заперечується.

Відповідач покладенні на нього зобов'язання з оплати наданих послуг згідно Договору в повній мірі не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 100 837,18 грн. згідно Актів виконаних робіт.

Доказів оплати відповідачем своїх зобов'язань за Договором не подано.

Доказів часткового чи повного погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору надання послуг в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник, зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором, що зокрема, вбачається з Актів виконаних робіт за період з серпня 2014р. по грудень 2014р., підписаних сторонами та скріплених печатками без жодних застережень.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за Договором в сумі 100 837,18 грн., оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи зі змісту наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 526, 610, 611, 612, 626, 629, 901 Цивільного кодексу України та ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «НТА - Незалежне телевізійне агенство» (79008, м. Львів, вул. Винниченка, 6; ідентифікаційний код юридичної особи 30053161) на користь Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 10; ідентифікаційний код юридичної особи 01190043) в особі Львівської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (79005, м. Львів, вул. Князя Романа, буд. 6; ідентифікаційний код юридичної особи 34926824) 100 837,18 грн. заборгованості за надані послуги та 2 016,74 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 01.04.2015 року.

Суддя Коссак С.М.