Рішення

від 16.03.2015 по справі 911/368/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"16" березня 2015 р. Справа № 911/368/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Л-Центр», м. Бориспіль

про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання права власності

Суддя Щоткін О.В.

за участю представників:

позивач - не з'явився;

відповідач - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Л-Центр» про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 127-б/9, загальною площею 292,90 кв.м. та нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 127-б/1, загальною площею 363,10 кв.м в рахунок погашення заборгованості в розмірі 390 885,73 доларів США, що на момент подачі позову становить 6 315 860,09 грн. за кредитним договором №41-В від 25.12.2008р., шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за позивачем.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.02.2015 у справі №911/368/15 було порушено провадження та призначено до розгляду на 02.03.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.03.2015 розгляд справи було відкладено на 16.03.2015 року, у зв'язку з неявкою повноважного представника відповідача.

В судове засідання 16.03.2015 року позивач не з'явився, однак через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за відсутності повноважного представника позивача.

Розглянувши дане клопотання, суд вирішив його задовольнити та проводити подальший розгляд справи за відсутності повноважного представника позивача.

В судове засідання 16.03.2015 року відповідач повторно не забезпечив явку свого повноважного представника, хоча про дату, час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги суду, викладені в попередніх ухвалах не виконав, витребувані документи суду не надав.

Разом з тим, через канцелярію суду відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване тим, що директор ТОВ «Л-Центр» перебуває на лікарняному.

Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони та інших учасників процесу добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами.

Справу від імені підприємства можуть вести керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства.

Відповідачем не подано доказів, що директор, який не мав можливості з'явитись на вказане судове засідання, є єдиним можливим представником підприємства, за відсутності якого справа не може бути розглянута.

Крім того, до клопотання про відкладення не надано жодних доказів перебування директора ТОВ «Л-Центр» на лікарняному.

Відповідно до частини 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989 р.).

Зважаючи на викладені вище обставини, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна позиція викладена в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки, передбачені ст. 69 ГПК України щодо терміну розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представників відповідача.

Також, через канцелярію суду відповідач подав клопотання про припинення провадження у справі.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що позивач та відповідач Договором про внесення змін від 22.03.2010 до Договору іпотеки від 30.12.2008 доповнили Договір іпотеки розділом 7, відповідно до якого всі вимоги, спори та розбіжності, у випадку неможливості їх вирішення шляхом переговорів, підлягають розгляду у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, у зв'язку з чим, відповідач на підставі ч. 1 ст. 5 Закону України «Про третейські суди», п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України, п. 4.2. Постанови № 18 просить суд припинити провадження у справі № 911/368/15.

Дослідивши у судовому засіданні клопотання відповідача про припинення провадження у справі, суд зазначає наступне.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Як зазначено вище, відповідне третейське застереження міститься у розділі 7 Договору іпотеки від 30.12.2008.

Так, положеннями частини 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Разом з тим, у Рішенні Конституційного Суду України № 1-рп/2008 від 10.01.2008 р. визначено, що третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3, є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України. Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції (стаття 125 Конституції України). Таким чином, третейські суди не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судів загальної юрисдикції.

У листі Верховного Суду України від 11.02.2009 р. «Практика застосування судами Закону України «Про третейські суди» зазначено, що якщо згідно з положеннями чинного законодавства певне питання вирішується «судом», «у судовому порядку», «на підставі рішення суду» тощо, слід вважати, що йдеться про державні суди. Отже, відповідні питання не підлягають розгляду у третейських судах.

З урахуванням вищевикладеного, нормами спеціального Закону України «Про іпотеку» не передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення третейського суду, а отже зазначені спори підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції. (Даної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові № 5011-2/13783-2012 від 22.04.2014 р.).

В ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Згідно із ст. 1 ГПК України, юридичним та фізичним особам гарантовано право на звернення до господарського суду, згідно із встановленою підвідомчістю справ.

На підставі викладеного, судом визнається, що вказана у розділі 7 Договору іпотеки третейська угода не може бути виконана щодо заявлених у цій справі позовних вимог.

Таким чином, клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі того, що даний спір повинен розглядатись третейським судом, не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно з ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

16.03.2015 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

25 грудня 2008 року між Публічним акціонерним товариством «Старокиївський банк» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Л-Центр» (Позичальник) укладено Кредитний договір №41-В, відповідно до умов якого, Банк надає Позичальнику короткостроковий кредит в іноземній валюті для здійснення статутної діяльності, а Позичальник зобов'язується повернути Банку кредит на умовах та у термін, передбачений цим договором.

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору (в редакції Додаткової угоди від 12.12.2013 до Кредитного договору), Банк надає Позичальнику кредит у сумі 314 202 дол. США (що є еквівалентом 2 511 416, 59 грн.) терміном з 25 грудня 2008 року по 24 грудня 2009 року з виплатою 16,1% річних за користування кредитом.

В подальшому сторонами укладались додаткові угоди до Кредитного договору № 41-В, якими строк повернення кредиту неодноразово змінювався.

Остаточний строк повернення кредиту сторонами було погоджено в Додатковій угоді від 12.12.2013 до Кредитного договору, відповідно до якої, повернення кредиту в повному обсязі здійснюється до 03.03.2014.

Пунктом 2.3. Кредитного договору встановлено, що відсотки нараховуються від суми фактичної заборгованості по кредиту за календарну кількість днів з моменту зарахування Банком кредиту на валютний рахунок Позичальника до його повного погашення, тобто зарахування всієї суми кредиту на рахунок Банку.

Відсотки за користування кредитними коштами сплачуються Позичальником щомісячно до 30 числа місяця і одночасно з поверненням кредиту.

Пунктом 3.6. Кредитного договору передбачено, що за кожний день прострочення повернення кредиту та погашення відсотків Позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (діючої на момент прострочки) від суми заборгованості.

При порушенні строків повернення кредиту або сплати відсотків Позичальник зобов'язується сплатити Банку одноразово за кожний випадок несвоєчасного платежу штраф у розмірі 5% від неповерненої суми кредиту і несплаченої суми відсотків. (п. 3.7. Кредитного договору).

Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу суму грошових коштів, визначених Кредитним договором, що підтверджується меморіальним ордером № 1015 від 25.12.2008 року та банківськими виписками з особових рахунків відповідача, які наявні у матеріалах справи.

Водночас, як зазначає позивач, в порушення умов Кредитного договору та Додаткових угод до нього, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, погашення кредитної заборгованості та процентів за користування кредитом не здійснив, у зв'язку з чим, станом на 02 лютого 2015 року загальна заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором № 41-В становила 390 885,73 дол. США, з яких: 304 202, 00 дол. США - заборгованість за кредитом; 37 170,00 дол. США - заборгованість за процентами; 29 070,04 дол. США - пені, нарахованої за прострочення кредиту; 2 972,54 дол. США - пені, нарахованої за прострочення процентів, 15 210, 10 дол. США - штрафу за несвоєчасне повернення кредиту та 2 261,05 дол. США штрафу за несвоєчасну сплату процентів.

Відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву чи будь-яких інших доказів, що спростовують твердження позивача, які викладені в позовній заяві

За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з аналогічними положеннями Господарського кодексу України, зокрема ст. 193 ГК України.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як встановлено ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, в судове засідання неодноразово не з'явився, доводів позивача не спростував, доказів, які б свідчили про повну оплату кредитних коштів, а також процентів за користування кредитними коштами не надав, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача 304 202, 00 дол. США заборгованості за кредитом та 37 170,00 дол. США заборгованості за процентами є обґрунтованою, та підтвердженою матеріалами справи.

Перевіривши правильність нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами та штрафних санкцій, судом встановлено, що надані розрахунки є обґрунтованими та арифметично вірними.

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 41-В, 13.12.2008 року Публічним акціонерним товариством «Старокиївський банк» (Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Л-Центр» (Іпотекодавець), укладено Договір іпотеки від 30.12.2008, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою О.П. та зареєстровано в реєстрі за № 6012.

Відповідно до п. 1.1. Договору іпотеки, це договір забезпечує виконання Іпотекодавцем основного зобов'язання перед Іпотекодержателем, що виникають з Кредитного договору № 41-В від 25.12.2008, а саме: повернути Іпотекодержателю основну суму боргу за кредитом, сплатити відсотки за його користування, а також штрафні санкції, у разі їх виникнення, та відшкодувати збитки Іпотекодержателя, які можуть бути завдані порушенням основного зобов'язання, в розмірі та у строки, передбачені Кредитним договором.

Пунктом 1.3. Договору іпотеки визначено, що для забезпечення виконання зобов'язань, визначених п.1.1. даного Договору, Іпотекодавець передає в іпотеку нежитлові приміщення, а саме:

- нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях 127-б/1 (загальною площею 363,10 кв.м, яке є власністю Іпотекодавця на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Бориспільською міською радою 19 квітня 2007 року та зареєстрованого Бориспільським міським бюро технічної інвентаризації 19 квітня 2007 року за №18580774 ).

- нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях 127-б/9 (загальною площею 292,90 кв.м, яке є власністю Іпотекодавця на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Бориспільською міською радою 19 квітня 2007 року та зареєстрованого Бориспільським міським бюро технічної інвентаризації 19 квітня 2007 року за №18576627).

Майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, що призначені для обслуговування майна і пов'язані з ним спільним призначення).

Згідно з п. 1.5. Договору іпотеки вартість майна складає 5 382 280,00 грн.

Пунктом 2.5. Договору іпотеки визначено, що Іпотекодержатель набуває права звернення стягнення на майно, у разі якщо в момент настання строку виконання основного зобов'язання за Кредитним договором, воно не буде виконано, а саме: при повному або частковому неповерненні основної суми боргу; та/або при несплаті або частковій несплаті сум процентів; та/або при несплаті або частковій несплаті сум неустойки (пені, штрафних санкцій).

Відповідно до п. 4.1. Договору іпотеки, при настанні випадків, передбачених, зокрема п. 2.5. даного договору, звернення стягнення на майно здійснюється за вибором Іпотекодержателя на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання спору, згідно з розділом 5 Договору.

В розділі 5 Договору іпотеки вказано, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Зважаючи на те, що заборгованість в розмірі 390 885,73 дол. США, з яких: 304 202, 00 дол. США - заборгованість за кредитом; 37 170,00 дол. США - заборгованість за процентами; 29 070,04 дол. США - пені, нарахованої за прострочення кредиту; 2 972,54 дол. США - пені, нарахованої за прострочення процентів, 15 210, 10 дол. США - штрафу за несвоєчасне повернення кредиту та 2 261,05 дол. США штрафу за несвоєчасну сплату процентів, відповідачем погашена не була, позивач просить суд звернути стягнення на визначене Договором іпотеки від 30.12.2008 майно, а саме: нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях 127-б/1 та Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях 127-б/9 шляхом визнання права власності за позивачем.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до ч. 1 ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотекою, відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», є вид забезпечення виконання зобов'язань нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі не виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього божника у порядку встановленому цім законом.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

За приписами ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Цією ж статтею передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У відповідності до статті 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У відповідності до висновків Верховного Суду України, викладених у постанові № 6-124цс13 від 11.12.2013 р., які в силу положень ст. 111-28 ГПК України є обов'язковими для суду, входячи з положень частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором. Так позиція Верховного суду України також викладена в постанові від 19.08.2014 р. у справі № 3-43гс14.

При цьому суд відзначає, що у разі, якщо такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, як набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, передбачений договором іпотеки, іпотекодержатель може реалізувати його у судовому порядку, шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на предмет іпотеки.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов що висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звільняється від сплати судового збору у справах, пов'язаних зі здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банків.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору (ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України).

До того ж суд зазначає, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті. 4 ЗУ «Про судовий збір», за подання до господарського суду з позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість майна, яке є предметом спору, складає 5 382 280,00 грн., тобто за розгляд даного спору мав бути сплачений судовий збір у розмірі 73080,00 грн.

Враховуючи, що відповідач не звільнений від сплати судового збору згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача та стягується в дохід Державного бюджету України.

Керуючись, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. В рахунок погашення заборгованості в сумі 390 885,73 дол. США, з яких: 304 202, 00 дол. США - заборгованість за кредитом; 37 170,00 дол. США - заборгованість за процентами; 29 070,04 дол. США - пені, нарахованої за прострочення кредиту; 2 972,54 дол. США - пені, нарахованої за прострочення процентів, 15 210, 10 дол. США - штрафу за несвоєчасне повернення кредиту та 2 261,05 дол. США штрафу за несвоєчасну сплату процентів, шляхом визнання права власності за Публічним акціонерним товариством «Старокиївський банк» (01033, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, 6/8, код ЄДРПОУ 19024948) звернути стягнення на майно, предмет іпотеки, а саме:

- нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях 127-б/1 (загальною площею 363,10 кв.м, яке є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Л-Центр» (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 71-А/1, код ЄДРПОУ 32358518) на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Бориспільською міською радою 19 квітня 2007 року та зареєстрованого Бориспільським міським бюро технічної інвентаризації 19 квітня 2007 року за № 18576627).

- нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях 127-б/9 (загальною площею 292,90 кв.м, яке є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Л-Центр» (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 71-А/1, код ЄДРПОУ 32358518) на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Бориспільською міською радою 19 квітня 2007 року та зареєстрованого Бориспільським міським бюро технічної інвентаризації 19 квітня 2007 року за № 18580774).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Л-Центр» (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 71-А/1, код ЄДРПОУ 32358518) в дохід Державного бюджету України 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 01.04.2015р.

Суддя О.В. Щоткін