Постанова

від 30.03.2015 по справі 826/1462/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 березня 2015 року № 826/1462/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія партнер-С" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія партнер-С» (далі по тексту - позивач) звернулось до Державної податкової інспекції у Дарницькому у районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 02 грудня 2014 року № 0012382201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/1462/15.

В судовому засіданні 10.02.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову та просив відмовити у його задоволенні.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 10.02.2015 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

На підставі наказу відповідача № 1581-П від 22.12.2014, у зв'язку з надходженням до ДПІ у Дарницькому районі постанови слідчого з ОВС ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у Київській області від 04.08.2014 про призначення позапланової документальної перевірки щодо дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Компанія Партнер-С», постанови старшого слідчого УФР Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 05.06.2014 про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «Партнер-С» (код ЄДРПОУ 35093371), постанови старшого слідчого УФР Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 14.07.2014 про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «Компанія партнер-С», відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України» була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Компанія Партнер-С» (код ЄДРПОУ 35093371) з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Аквілон Союз» (код ЄДРПОУ 38518432), з ТОВ «Скандік Хорека» (код ЄДРПОУ 37293796), з ТОВ «ТД Промторгсоюз» (код ЄДРПОУ 37474803) за період з 01.11.2011 року по 30.04.2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 31.12.2014 року №10500/26-51-22-03/35093371.

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства:

- ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств у розмірі 392 741,16 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 392 741,16 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року на суму 31 095,40 грн. та 2013 рік - 361 645,76 грн.

- п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, у зв'язку з чим занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 566 112,23 грн.

На підставі викладених в акті перевірки 31.12.2014 №10500/26-51-22-03/35093371 висновків податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 22.01.2015:

- № 0000322203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 673 841,25 грн., у тому числі за основним платежем - 539 073,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 134 768,25 грн.;

- №0000312203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 490 926,45 грн., у тому числі за основним платежем - 392 741,16 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 98 185,29 грн.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень стали:

- протокол допиту свідка від 22.04.2014, а саме директора та засновника ТОВ «Аквілон союз» громадянина ОСОБА_1, складений слідчим з ОВС СУ ФР ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів у Житомирській області (наявний в матеріалах справи), відповідно до якого вбачається, що ОСОБА_1 жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Аквілон союз» не має. Паспорт втратив у листопаді 2012 року, жодних документів від імені товариства не підписував;

- акт ДПІ у Шевченківському районі від 08.04.2014 року №1008/22-02/38518432 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Аквілон союз»;

- протокол допиту свідка від 03.02.2014, а саме засновника ТОВ «ТОВ «ТД «Промторгсоюз» громадянина ОСОБА_2, складений о/у ВОВЕЗОУ ДПІ у Києво-Святошинському районі (наявний в матеріалах справи), відповідно до якого ОСОБА_2 погодився за грошову винагороду зареєструвати на своє ім'я зазначене підприємство без наміру здійснювати підприємницьку діяльність, а тому жодного відношення до діяльності даного товариства не мав. Крім того, ОСОБА_2 повідомив, що жодних дій з поставки товарів (робіт, послуг) не здійснював;

- акт ДПІ у Києво-Святошинському районі від 30.03.2012 №39/22-06/37474803 про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «ТД «Промторгсоюз», згідно якого останнє здійснює діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам;

- акт ДПІ у Дніпровському районі від 09.07.2014 №381/26-53-22-01-15-37293796 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Скандік Хорека».

У зв'язку з чим, відповідач дійшов висновку, що первинні документи від імені ТОВ «Аквілон союз» за підписом ОСОБА_1 та від імені ТОВ «ТД «Промтрогсоюз» за підписом ОСОБА_2 складені всупереч вимогам чинного законодавства та не мають юридичної сили і доказовості, оскільки останні заперечували свою участь у здійснення фінансово-господарської діяльності вказаних товариства. Крім того, вказуючи на фіктивний характер діяльності ТОВ «Скандік-Хорека», та, відповідно юридичну дефектність укладених з останнім договорів, відповідач посилався на матеріали кримінального провадження та результати допиту громадянки ОСОБА_3, яка, працюючи на вказаному підприємстві, взагалі не орієнтується у фінансово-господарській діяльності останнього.

Таким чином, під час перевірки позивача податковий орган встановив, що ТОВ «Компанія Партнер-С» по взаємовідносинам із ТОВ «Аквілон союз», ТОВ «ТД «Промторгсоюз», ТОВ «Скандік Хорека» було завищено податковий кредит з ПДВ в розмірі 566 112,23 грн. та занижено суму податку на прибуток підприємства у розмірі 392 741,16 грн.

Однак, ТОВ «Компанія Партнер-С» не погоджується з такою позицією податкового органу та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 22.01.2015 №0000322203 та №0000312203, а тому звернулося до суду з вимогою про їх скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та устатті 136 цього Кодексу.

Згідно п. 135.2 ст. 135 ПК України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135 ПК України, інші доходи включають: інші доходи платника податку за звітний податковий період.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Крім того, відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та устатті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 1 затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.06.1996 року №293/1318 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно з п. 5 вказаної Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Приписи п. 9 Інструкції визначають, що особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

Отже, формування валових витрат обумовлено придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.

В той же час, згідно пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 17 ПК України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Висновки про реальність здійснених позивачем господарських операцій, за наслідками яких було сформовано податковий кредит та сформовано валові витрати, судам слід робити з фактичним дослідженням обставин, що стосуються такого питання, зокрема правильності відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з його контрагентом.

Відтак, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

У зв'язку з чим, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається із матеріалів справи, між ТОВ «Скандік Хорека» (Постачальник) та ТОВ «Компанія Партнер-С» (Покупець) укладено договір поставки від 20.01.2014 року №20/1/14, за умовами якого Постачальник передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує мийні засоби, загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена сторонами у випадкових накладних Постачальника, які є невід'ємною частиною договору.

На переконання позивача, про реальність виконання укладеного між сторонами договору свідчать наявні у матеріалах справи копії:

- рахунків-фактур від 31.01.2014 року №СК-0000023, №СК-0000024, №СК-0000025, від 25.03.2014 року №СК-000085, від 27.03.2014 року №СК-000086, від 28.03.2014 року №СК-000087, від 31.03.2014 року №СК-000088, від 28.04.2014 року №СК-0000108, від 29.04.2014 року №СК-0000109;

- видаткових накладних від 31.01.2014 року №СК-0000023, №СК-0000024, №СК-0000025, від 25.03.2014 року №СК-000085, від 27.03.2014 року №СК-000086, від 28.03.2014 року №СК-000087, від 31.03.2014 року №Ск-000088, від 28.04.2014 року №СК-0000108, від 29.04.2014 року №СК-0000109;

- податкових накладних від 31.01.2014 року №23, 24, 25, від 27.03.2014 року №86, від 28.03.2014 року №87, від 31.03.2014 року №88, від 28.04.2014 року №16, від 29.04.2014 року №19;

- банківських виписок.

Водночас, видаткові накладні не місять відомості про посади осіб, яка їх підписала з боку ТОВ «Компанія Партнер-С», відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення, що є порушенням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, зокрема, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. При цьому, суд вважає за необхідні підкреслити, що деякі видаткові накладні взагалі не містять підпису особи, відповідальної за здійснення господарської операції та правильність її оформлення.

Крім того, всупереч Інструкції позивачем не було надано доказів виписування довіреностей на отримання товару, зокрема, копії журналу реєстрації довіреностей, що, у свою чергу, свідчить про відсутність факту руху товару та, відповідно, безтоварність укладеного позивачем з ТОВ «Скандік Хорека» договору.

Відтак, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведена реальність операцій з ТОВ «Скандік Хорека».

Також між ТОВ «Аквілон Союз» (Постачальник) та ТОВ «Компанія Партнер-С» (Покупець) укладено договір поставки від 07.05.2013 року №1/5-13, за умовами якого Постачальник передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує миючі засоби, загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена сторонами у видаткових накладних Постачальника, які є невід'ємною частиною до цього договору.

На переконання позивача, про реальність виконання укладеного між сторонами договору свідчать наявні у матеріалах справи копії: рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних (т. 2 а.с. 11-158), а також банківських виписок (т. 1 а.с. 96-196).

Проте, судом було встановлено, що договір та первинні документи від імені ТОВ «Аквілон союз» виписані директором ОСОБА_1, який відповідно до протоколу допиту свідка від 22.04.2014 стверджував, що жодним чином не пов'язаний з вказаним товариством, а паспорт в нього було викрадено у листопаді 2012 року.

З наведеного вбачається, що первинні документи за підписом ОСОБА_1 від імені ТОВ «Аквілон союз» не відповідають вимогам чинного законодавства України, а відтак, не є належно оформленими, відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до правової позиці, викладеної в постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 року, первинні документи, підписані від імені підприємств та організацій, що зареєстровані у встановленому порядку, особами, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Згідно з частиною першою статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, беручи до уваги той факт, що надані позивачем первинні документи на підтвердження господарських відносин з ТОВ «Аквілон союз» підписані від імені директора особою, яка заперечує свою участь у його створенні та діяльності, в тому числі, й у підписанні будь-яких документів від імені товариства, суд приходить до висновку про обґрунтованість позиції податкового органу про те, що надані ТОВ «Компанія Партнер-С» докази є неналежними та такими, що не підтверджують факт придбання Позивачем товарів у вказаного контрагента.

З аналогічних підстав суд відхиляє доводи позивача про реальність господарських операцій з ТОВ «ТД «Промторгсоюз», оскільки ОСОБА_2, від імені якого згідно висновків акту перевірки ТОВ «Компанія Партнер-С» підписані первинні документи, заперечує свою участь у господарській діяльності ТОВ «ТД «Промторгсоюз», зазначаючи, що підприємство зареєстрував на своє ім'я за винагороду.

Крім того, суд наголошує на тому, що позивачем не було надано жодного доказу на підтвердження реальності відносин з ТОВ «ТД «Промторгсоюз».

Таким чином, надані позивачем документи не дають можливості встановити реальність здійснених операцій між ТОВ «Компанія Партнер-С» та ТОВ «Аквілон союз», ТОВ «ТД «Промторгсоюз», ТОВ «Скандік Хорека», а відтак факт використання на папері отриманих товарів у господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеними контрагентами, оскільки первинні документи не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

З огляду на зазначене, податковий орган дійшов вірного висновку про те, що взаємовідносини між контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, скаредні документи не мають юридичної сили первинних документів, оскільки, не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", що унеможливлює їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку.

Таким чином, суд погоджується з висновком Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ, оскільки, сама лише наявність у ТОВ «Компанія Партнер-С» рахунків-фактур, видаткових накладних та податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту та віднесення витрат на придбання товарів/послуг/робіт до валових витрат позивача, пов'язаних із господарською діяльністю товариства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а оформлені лише документально, що, в свою чергу, призвело до встановлення податковим органом порушень норм податкового законодавства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.

При цьому суд вважає за необхідне наголосити на тому, що згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Враховуючи викладене, суд, погоджуючись з доводами позивача про визначений принцип персональної відповідальності платника податків та безпідставності посилання податкового органу на матеріали актів про неможливість зустрічної звірки контрагентів позивача, наголошує на тому, що формування показників податкової звітності дозволяється законом виключно на підставі даних, підтверджених документально. Однак, як вже зазначалося раніше, доказів реальності господарських операцій позивачем надано не було.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно частини 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

В даному випадку відсутнє документальне підтвердження судових витрат відповідача, а тому вони стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Партнер-С» повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Партнер-С» (код ЄДРПОУ 35093371) решту суми судового збору у розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник