Рішення

від 24.03.2015 по справі 911/479/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р. справа № 911/479/15

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Істейт Девелопмент», Київська обл., м. Обухів

про стягнення 12 114,50 гривень

за участю представників:

від позивача: Цурка Н.О. (довіреність №809 від 18.12.2013)

від відповідача: не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

09.02.2015 Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі-ПАТ «Укргазбанк»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Істейт Девелопмент» (далі-ТОВ «Істейт Девелопмент»/відповідач) про стягнення 12 114,50 грн, з яких: 6 750,00 грн заборгованості за договором про відкриття рахунку в цінних паперах №4025/08 від 22.09.2008, 157,37 грн пені, 3 375,00 грн штрафу, 1 469,00 грн інфляційних втрат та 363,13 грн 3% річних.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.02.2015 порушено провадження у справі №911/479/15 та призначено справу до розгляду на 24.02.2015.

Ухвалами господарського суду Київської області від 24.02.2015 та 10.03.2015 розгляд даної справи відкладався на 10.03.2015 та 24.03.2015 відповідно.

В судові засідання 24.02.2015, 10.03.2015 та 24.03.2015 представник відповідача не прибув, витребувані судом документи не надав, про причини їх ненадання суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

22.09.2008 між ПАТ «Укргазбанк» (далі-зберігач) та ТОВ «Істейт Девелопмент» (далі-депонент) було укладено договір про відкриття рахунку в цінних паперах №4025/08 (далі-договір), відповідно до якого депонент доручив, а зберігач зобов'язався надавати депоненту послуги відносно відкриття та ведення рахунку в цінних паперах (далі-ЦП), зберігання належних депоненту ЦП, проведення операцій по даному рахунку, отримання прибутку по ЦП на викладених нижче умовах та на підставі розпоряджень депонента.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами.

Строк дії договору один рік. У випадку, коли строк дії договору закінчуватиметься, а сторони не виявлять письмового бажання розірвати договір, він вважається продовженим на кожен наступний рік відповідно (абз. 1, 2 п. 9 договору).

Оскільки сторонами протягом 2010-2013 років не виявленого письмового бажання розірвати договір, строк дії останнього було продовжено на наступні 2011-2014 календарні роки.

Судом встановлено, що позивач свої договірні зобов'язання виконав належним чином, надавши протягом, зокрема, березня 2011-листопада 2014 послуги відносно збереження цінних паперів, належних депоненту, та ведення рахунку в цінних паперах останнього.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення першим умов договору.

У відповідності до тарифів зберігача (додаток №1 до договору), загальна вартість наданих за березень 2011-листопад 2014 послуг становить 6 750,00 грн.

Натомість, відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасної оплати вартості наданих протягом спірного періоду послуг не виконав, внаслідок чого за ним утворилось 6 750,00 грн заборгованості.

Факт невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині оплати вартості послуг, наданих позивачем за вказаний період, як і наявність 6 750,00 грн заборгованості останнього підтверджується наданою суду банківською випискою з особового рахунку відповідача за період з 22.09.2008 по 16.01.2015.

Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 6 750,00 грн заборгованості по оплаті вартості депозитарних послуг, наданих протягом березня 2011-листопада 2014 згідно договору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 5 Закону України «Про депозитарну систему України» унормовано, що рахунок у цінних паперах депонента відкривається депозитарною установою на підставі договору про обслуговування рахунка в цінних паперах власнику цінних паперів, співвласникам цінних паперів або нотаріусу, на депозит яких внесено цінні папери, а також самій депозитарній установі (на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи) або Національному банку України відповідно до законодавства.

Договір про обслуговування рахунка в цінних паперах укладається між депонентом та депозитарною установою, відповідно до якого депозитарна установа в установленому Комісією порядку на рахунку у цінних паперах веде облік цінних паперів, що належать власникові, співвласникам цінних паперів, у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідному кредиторові, а також облік прав зазначених осіб на цінні папери, що обліковуються на певному рахунку у цінних паперах, та обмеження таких прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Абзацами 1, 4 п. 3 договору передбачено, що депонент сплачує послуги зберігача згідно з даним договором та у відповідності з затвердженими тарифами зберігача (додаток №1), котрі є невід'ємною частиною даного договору.

Оплата за послуги, надані зберігачем, вноситься депонентом щомісячно до 25-го числа наступного за тим місяцем, в якому надавались послуги згідно акта прийому-передачі наданих послуг.

У відповідності до тарифів зберігача (додаток №1 до договору), вартість послуг зберігання цінних паперів на рахунку (за повний або неповний місяць) становить 150,00 грн.

З огляду наведеного, надання позивачем протягом березня 2011-листопада 2014 послуг зі зберігання цінних паперів відповідача, в тому числі, послуг з ведення рахунку в цінних паперах останнього, без будь-яких зауважень з боку відповідача щодо якості наданих послуг свідчить про прийняття останнім таких послуг і, як наслідок, породжує для відповідача обов'язок по їх оплаті у повному обсязі у строки, передбачені абз. 4 п. 3 договору.

У відповідності до ч. 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, враховуючи, що станом на день прийняття рішення відповідач надані послуги не оплатив, а також те, що розмір заявленої до стягнення заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та є арифметично вірним, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 6 750,00 грн заборгованості по оплаті вартості послуг, наданих протягом березня 2011-листопада 2014 згідно договору підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати вартості наданих депозитарних послуг, позивач просить суд стягнути з останнього, зокрема:

- 157,37 грн пені, нарахованої за періоди:

з 26.01.2014 по 24.07.2014 на 150,00 грн заборгованості за грудень 2013,

з 26.02.2014 по 24.08.2014 на 150,00 грн заборгованості за січень 2014,

з 26.03.2014 по 21.09.2014 на 150,00 грн заборгованості за лютий 2014,

з 26.04.2014 по 22.10.2014 на 150,00 грн заборгованості за березень 2014,

з 26.05.2014 по 21.11.2014 на 150,00 грн заборгованості за квітень 2014,

з 26.06.2014 по 22.12.2014 на 150,00 грн заборгованості за травень 2014,

з 26.07.2014 по 15.01.2015 на 150,00 грн заборгованості за червень 2014,

з 26.08.2014 по 15.01.2015 на 150,00 грн заборгованості за липень 2014,

з 26.09.2014 по 15.01.2015 на 150,00 грн заборгованості за серпень 2014,

з 26.10.2014 по 15.01.2015 на 150,00 грн заборгованості за вересень 2014,

з 26.11.2014 по 15.01.2015 на 150,00 грн заборгованості за жовтень 2014,

з 26.12.2014 по 15.01.2015 на 150,00 грн заборгованості за листопад 2014;

- 3 375,00 грн штрафу із розрахунку 50% від 6 750,00 грн сукупної заборгованості за договором, з підстав абз. 10 п. 6 договору.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до абзаців 9, 10 п. 6 договору, у випадку затримки сплати вартості наданих послуг зберігача, депонент сплачує зберігачу пеню в розмірі 0,5% від загальної суми (за кожен день прострочення), що підлягає до оплати.

Якщо платіж за надані депоненту депозитарні послуги прострочено більш ніж на 30 днів, то така дія депонента вважається відмовою від виконання умов даного договору, та зобов'язує депонента сплатити штраф у розмірі 50% від суми заборгованості депонента, визначеної на день фактичної сплати.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, перерахованої судом в межах заявленого позивачем періоду з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень договору, становить 157,55 грн, а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 157,37 грн пені підлягає задоволенню.

Водночас, оскільки розмір штрафу, заявленого позивачем до стягнення та обрахованого судом з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень договору, є арифметично вірним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3 375,00 грн штрафу підлягає задоволенню.

При винесенні даного рішення судом також враховано, що норми чинного законодавства України не містять прямої заборони законодавця щодо одночасного застосування такого виду забезпечення виконання зобов'язання, як пеня та штраф.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011 та постанові Вищого господарського суду України від 10.06.2014 у справі №910/19082/13.

Крім того, посилаючись на невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 469,00 грн інфляційних втрат та 363,13 грн 3% річних, нарахованих за періоди:

з 17.02.2012 по 15.01.2015 на 1 500,00 грн сукупної заборгованості за березень-грудень 2011,

з 27.02.2012 по 15.01.2015 на 150,00 грн заборгованості за січень 2012,

з 26.03.2012 по 15.01.2015 на 150,00 грн заборгованості за лютий 2012,

з 26.04.2012 по 15.01.2015 на 150,00 грн заборгованості за березень 2012,

з 26.05.2012 по 15.01.2015 на 150,00 грн заборгованості за квітень 2012,

з 26.06.2012 по 15.01.2015 на 150,00 грн заборгованості за травень 2012,

з 26.07.2012 по 15.01.2015 на 150,00 грн заборгованості за червень 2012,

з 26.08.2012 по 15.01.2015 на 150,00 грн заборгованості за липень 2012,

з 26.09.2012 по 15.01.2015 на 150,00 грн заборгованості за серпень 2012,

з 26.10.2012 по 15.01.2015 на 150,00 грн заборгованості за вересень 2012,

з 26.11.2012 по 15.01.2015 на 150,00 грн заборгованості за жовтень 2012,

з 26.12.2012 по 15.01.2015 на 150,00 грн заборгованості за листопад 2012,

з 26.01.2013 по 15.01.2015 на 150,00 грн заборгованості за грудень 2012,

з 26.02.2012 по 15.01.2015 на 150,00 грн заборгованості за січень 2013,

з 26.03.2012 по 15.01.2015 на 150,00 грн заборгованості за лютий 2013,

з 26.04.2012 по 15.01.2015 на 150,00 грн заборгованості за березень 2013,

з 26.05.2012 по 15.01.2015 на 150,00 грн заборгованості за квітень 2013,

з 26.06.2012 по 15.01.2015 на 150,00 грн заборгованості за травень 2013,

з 26.07.2012 по 15.01.2015 на 150,00 грн заборгованості за червень 2013,

з 26.08.2012 по 15.01.2015 на 150,00 грн заборгованості за липень 2013,

з 26.09.2012 по 15.01.2015 на 150,00 грн заборгованості за серпень 2013,

з 26.10.2012 по 15.01.2015 на 150,00 грн заборгованості за вересень 2013,

з 26.11.2012 по 15.01.2015 на 150,00 грн заборгованості за жовтень 2013,

з 26.12.2012 по 15.01.2015 на 150,00 грн заборгованості за листопад 2013,

з 26.01.2014 по 15.01.2015 на 150,00 грн заборгованості за грудень 2013,

з 26.02.2014 по 15.01.2015 на 150,00 грн заборгованості за січень 2014,

з 26.03.2014 по 15.01.2015 на 150,00 грн заборгованості за лютий 2014,

з 26.04.2014 по 15.01.2015 на 150,00 грн заборгованості за березень 2014,

з 26.05.2014 по 15.01.2015 на 150,00 грн заборгованості за квітень 2014,

з 26.06.2014 по 15.01.2015 на 150,00 грн заборгованості за травень 2014,

з 26.07.2014 по 15.01.2015 на 150,00 грн заборгованості за червень 2014,

з 26.08.2014 по 15.01.2015 на 150,00 грн заборгованості за липень 2014,

з 26.09.2014 по 15.01.2015 на 150,00 грн заборгованості за серпень 2014,

з 26.10.2014 по 15.01.2015 на 150,00 грн заборгованості за вересень 2014,

з 26.11.2014 по 15.01.2015 на 150,00 грн заборгованості за жовтень 2014,

з 26.12.2014 по 15.01.2015 на 150,00 грн заборгованості за листопад 2014.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат, обрахованих судом в межах заявленого позивачем періоду, з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону становить 1 468,50 грн, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 1 469,00 грн інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 468,50 грн.

Водночас, оскільки арифметично вірний розмір 3% річних, обрахованих судом в межах заявленого позивачем періоду, з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону становить 363,60 грн, а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 363,13 грн 3% річних підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Істейт Девелопмент» (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Калініна, 57, ідентифікаційний код 35161776) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, ідентифікаційний код 23697280):

- 6 750 (шість тисяч сімсот п'ятдесят) грн 00 коп. заборгованості,

- 157 (сто п'ятдесят сім) грн 37 коп. пені,

- 3 375 (три тисячі триста сімдесят п'ять) грн 00 коп. штрафу,

- 1 468 (одну тисячу чотириста шістдесят вісім) грн 50 коп. інфляційних втрат,

- 363 (триста шістдесят три) грн 13 коп. 3% річних,

- 1 826 (одну тисячу вісімсот двадцять шість) грн 92 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 30.03.2015.

Суддя В.А. Ярема