Рішення

від 23.03.2015 по справі 911/374/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2015 р. Справа № 911/374/15

за позовом Прокурора Яготинського району Київської області, Київська обл., м. Яготин, в інтересах держави

до 1) Сотниківської сільської ради, Київська обл., Яготинський р-н, с. Сотниківка

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Яготин водопостачання», Київська обл., м. Яготин

про визнання незаконними та скасування рішення, визнання договорів недійсними і повернення майна

Суддя Наріжний С.Ю.

за участю представників сторін:

прокурор: Біньковська А.В. - посвідчення № 009568 від 15.10.12 р.;

від відповідача 1: Висовень М.А. - рішення № 2-1-УІ від 17.11.2010 р.;

від відповідача 2: Лісовий А.В. - договір б/№ від 03.12.2014 р.;

Рябокляч Р.Л. - керівник, підтверджено випискою з ЄДР.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

до господарського суду Київської області звернувся Прокурор Яготинського району Київської області (далі - прокурор) з позовом в інтересах держави до Сотниківської сільської ради (далі Рада / Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Яготин водопостачання» (далі - Відповідач 2) про визнання незаконними та скасування рішення, визнання договорів недійсними і повернення майна.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор посилається на те, що Прокуратурою Яготинського району під час здійснення нагляду за додержанням і застосуванням законів в діяльності Сотниківської сільської ради встановлено, що Сотниківською сільською радою прийнято рішення № 268-30-УI про передачу на обслуговування ТОВ «Яготин водопостачання» водогонів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади Сотниківської сільської ради, і на підставі означеного рішення між Позивачем та Відповідачем укладено договір № 47 від 01.11.2013 р. про передачу водопровідної мережі в технічну експлуатацію і обслуговування, та вказане рішення Ради не відповідає вимогам Закону отже повинно бути скасоване, а укладений між сторонами договір підлягає визнанню недійсним.

Крім цього Прокурор зазначає, що між Відповідачами 1, 2 укладено концесійний договір від 09.01.2014 р. б/№, та вказаний договір укладено з порушенням приписів ст. 9, 10 Закону України «Про концесії», ст. 8, 17 Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності», отже він також підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.02.2015 р. порушено провадження у справі № 911/374/15 та призначено її до розгляду на 02.03.2015 р. Ухвалою суду від 02.03.2015 р. розгляд справи відкладено на 23.03.2015 р.

23.03.2015 р. через відділ діловодства суду надійшло клопотання Відповідача 2 від 23.03.2015 р. б/№ (вх. № 6461/15) про продовження терміну розгляду справи, та клопотання від 23.03.2015 р. б/№ (вх. № 6514/15) про залучення додаткових доказів.

В судове засідання 23.03.2015 р. з'явились Прокурор та представники Відповідачів 1, 2. Прокурор позов підтримав та просив задовольнити повністю. Представники Відповідачів 1, 2 проти позову заперечували, проте письмові відзиви не подали.

Розглянувши клопотання Відповідача 2 про продовження строку розгляду справи, судом встановлено, що у своєму клопотанні Відповідач 2 просить суд продовжити строк розгляду справи до оформлення між Відповідачами 1, 2 договору концесії у відповідності до всіх приписів законодавства.

Разом з тим, ст. 69 ГПК України, на яку посилається Відповідач 2 у клопотанні, не передбачає продовження строку розгляду справи до настання певної події, та обставини, які заявник виклав у клопотанні, а саме, укладення між Відповідачами 1, 2 нового концесійного договору, не має відношення до предмету спору у даній справі, отже вказане клопотання Відповідача залишається судом без задоволення.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 82 ГПК України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

У відповідності з правилами статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 23.03.2015 р. після виходу з нарадчої кімнати судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Детально розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення Прокурора і представника Відповідачів 1, 2 та дослідивши подані докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.09.2013 р. Сотниківською сільською радою Яготинського району Київської області прийнято рішення № 268-30-УI, відповідно до якого вирішено передати на обслуговування ТОВ «Яготин водопостачання» водогони, що перебувають у комунальній власності територіальної громади Сотниківської сільської ради.

На підставі вказаного рішення 01.11.2013 р. між Радою та Відповідачем 2 укладено договір № 47 про передачу водопровідної мережі в технічну експлуатацію та обслуговування (надалі - Договір обслуговування).

Обґрунтовуючи правові підстави звернення до суду з даним позовом, Прокурор посилається на ст. 121 Конституції України та ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» та зазначає, що оспорювані рішення та договори порушують публічний порядок та інтереси держави щодо розпорядження комунальною власністю за законом.

Так, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

При цьому, у п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначена виключна компетенція місцевих рад щодо реалізації права комунальної власності, серед яких вирішення виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради питання про надання у концесію об'єктів права комунальної власності.

Статтею 1 Закону України «Про концесії» визначено, що концесія - надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб'єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов'язань по створенню (будівництву) та (або) управлінню (експлуатації) об'єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про концесії», у концесію можуть надаватися об'єкти права державної чи комунальної власності, які використовуються для здійснення діяльності у таких сферах господарської діяльності (крім видів підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства можуть здійснюватися виключно державними підприємствами і об'єднаннями) водопостачання та водовідведення у порядку, визначеному Законом України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності», забезпечення функціонування зрошувальних і осушувальних систем.

За умовами ч. 2, 4 ст. 6 Закону України «Про концесії», затвердження переліку об'єктів права комунальної власності, які можуть надаватися в концесію, здійснюється виключно на пленарних засіданнях відповідних рад. Рішення про надання концесії на об'єкт права комунальної власності за результатами концесійного конкурсу приймає уповноважений орган місцевого самоврядування.

Згідно ч. 4 ст. 5 Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності», у разі прийняття відповідною радою, визначеною статтею 3 цього Закону, рішення про пропозицію передачі в оренду чи концесію об'єкта у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебуває у комунальній власності, здійснюється організаційно-технічна підготовка цього об'єкта до передачі відповідно в оренду чи концесію. Після завершення такої підготовки оголошується конкурс на право отримання об'єкта в оренду чи концесію.

Таким чином, передача Сотниківською сільською радою вказаної водопровідної мережі в технічну експлуатацію ТОВ «Яготин водопостачання» для надання послуг з водопостачання споживачам, могла бути здійснена лише на умовах концесії та в порядку, визначеному вищевказаними Законами України «Про концесії» та «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності».

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення правовідношення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 1 статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За таких обставин, рішення Сотниківської сільської ради від 27.09.2013 р. № 268-30-УI про передачу на обслуговування ТОВ «Яготин водопостачання» водогонів, що перебувають в комунальній власності територіальної громади Сотниківської сільської ради, прийняте з порушенням вищевказаних вимог Закону і суперечить ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, у зв'язку з чим означене рішення підлягає скасуванню.

Розглядаючи позовну вимогу про визнання недійсним Договору обслуговування, судом встановлено наступне.

Згідно п. 1.1., 1.2. Договору обслуговування, замовник передає, а підрядник приймає в технічну експлуатацію та обслуговування водопровідні мережі з інженерними комунікаціями та необхідним обладнанням. Основні фонди, що передаються підряднику в технічну експлуатацію, вказані в акті прийому-передачі, який додається до даного договору.

За змістом п. 4.1. Договору обслуговування, об'єкти експлуатації вважаються переданими замовнику з моменту підписання даного договору та акту прийому-передачі.

01.11.2013 р. відповідно до акту прийому-передачі, Сотниківською сільською радою передано ТОВ «Яготин водопостачання» майно, на загальну суму 49769,00 грн.

Метою Договору обслуговування є технічна експлуатація та обслуговування об'єктів за прямим господарським призначенням та відпуск води громадянам евакуйованим та потерпілим від аварії на ЧАЕС та іншим споживачам (п. 2.1. Договору обслуговування).

Відповідно до п. 4.2. Договору обслуговування, строк дії договору один рік, по закінченні терміну дії, якщо одна із сторін не заявила про розірвання договору, він автоматично продовжується на новий термін.

За умовами пунктів 3, 6, 7 Договору обслуговування, Радою передано за актами прийому-передачі в технічну експлуатацію комунальне майно для використання за цільовим призначенням, а саме для надання послуг з водопостачання бюджетним організаціям, населенню, іншим організаціям, установам, підприємствам за окремими договорами, з отриманням плати з водокористувачів, тобто для здійснення господарської діяльності з водопостачання з метою отримання прибутку.

Водночас, у Договорі обслуговування сторони визначили свій правовий статус в якості Замовника і Підрядника, що є характерною особливістю договору підряду.

Проте, за наслідком аналізу умов Договору та відповідних норм Цивільного кодексу України, вбачається що Договір обслуговування не відповідає положенням ЦК України про підряд.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Разом з тим, всупереч вимогам Законів України «Про концесії», «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності», сторонами при укладенні Договору не дотримано конкурсного порядку щодо передачі вказаного майна в концесію, не дотримано обов'язку обов'язкової державної реєстрації та нотаріального посвідчення вказаного договору.

Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно частини першої ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

За таких обставин, договір від 01.11.2013 р. укладений між Сотниківською сільською радою та ТОВ «Яготин водопостачання» № 47 про передачу водопровідної мережі в технічну експлуатацію та обслуговування, на підставі рішення, що прийняте з порушенням вимог Закону, є таким, що суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, отже підлягає визнанню недійсним.

Розглядаючи позовну вимогу про визнання недійсним Концесійного договору від 09.01.2014 р., судом встановлено наступне.

Згідно п. 1. Концесійного договору, концесієдавець надає на п'ять років концесіонеру право експлуатації з метою задоволення громадських потреб у сфері водопостачання за умови сплати концесійних платежів та виконання інших умов цього договору.

Пунктом 2 Концесійного договору визначено, що об'єктом концесії за цим договором є водогін, водонапірні вежі, свердловини с. Сотниківка

Відповідно до п. 5. Концесійного договору, концесієдавець зобов'язаний до 19.01.2014р. передати концесіонеру водопровідну мережу, що є об'єктом даного договору.

Стаття 3 Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності» передбачає обов'язок прийняття уповноваженим органом (в даному випадку Сотниківською сільською радою) рішення про передачу комунального майна в концесію, проте в порушення вказаного припису Відповідачем 1 таке рішення не приймалося.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності», договори оренди об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності, укладені на строк більш як три роки, а також договори концесії таких об'єктів незалежно від строку, на який вони укладені, підлягають нотаріальному посвідченню у встановленому порядку.

Дослідивши вказаний Концесійний договір, судом встановлено що він не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки був укладений з порушенням наведених вище вимог Законів України «Про концесії», «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності», а саме, сторонами при укладенні Договору не дотримано конкурсного порядку щодо передачі вказаного майна в концесію, не дотримано обов'язку обов'язкової державної реєстрації та нотаріального посвідчення вказаного договору, уповноваженим органом не приймалося рішення щодо передачі майна в концесію.

За таких обставин, укладений між Сотниківською сільською радою та ТОВ «Яготин водопостачання» концесійний договір б/№ від 09.01.2014 р. є таким, що суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, отже підлягає визнанню недійсним, зокрема згідно зазначених вище підстав.

Розглядаючи позовну вимогу про зобов'язання Відповідача 2 повернути Відповідачу 1 водопровідні мережі з інженерними комунікаціями та необхідним обладнанням с. Сотниківка, вартістю 49769,00 грн., судом встановлено що сторонами надано суду Акт прийому-передачі водопровідної мережі від 24.02.2015 р., з якого вбачається, що станом на дату судового засідання одержане за Концесійним договором від 09.01.2014 р. б/№ майно, повернуто Відповідачем 2 Раді.

За таких обставин провадження у справі в частині позовної вимоги про зобов'язання ТОВ «Яготин водопостачання» повернути Сотниківській сільській раді водопровідні мережі з інженерними комунікаціями та необхідним обладнанням, вартістю 49769,00 грн., підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на Відповідачів.

Оскільки позов поданий Прокурором, який звільнений від сплати судового збору, судовий збір відповідно до ч. 1, 3 статті 49 ГПК України підлягає стягненню з Відповідачів 1, 2 в доход Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Сотниківської сільської ради від 27.09.2013 р. № 368-30-УI «Про передачу на обслуговування ТОВ «Яготин водопостачання» водогонів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади Сотниківської сільської ради».

3. Визнати недійсним укладений між Сотниківською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Яготин водопостачання» договір № 47 від 01.11.2013 р. про передачу водопровідної мережі в технічну експлуатацію та обслуговування.

4. Визнати недійсним укладений між Сотниківською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Яготин водопостачання» концесійний договір б/№ від 09.01.2014 р.

5. Припинити провадження у справі № 911/374/15 в частині зобов'язання ТОВ «Яготин водопостачання» повернути Сотниківській сільській раді водопровідні мережі з інженерними комунікаціями та необхідним обладнанням с. Сотниківка, вартістю 49769,00 грн.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Яготин водопостачання» (07700, Київська обл., м. Яготин, вул. Шевченка, 204; код ЄДРПОУ 38784844) в доход Державного бюджету України (рахунок 31214206783001 в ГУ ДКСУ у Київській області; код отримувача 37955989; МФО 821018; код класифікації доходів бюджету 22030001) 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

7. Стягнути з Сотниківської сільської ради (07711, Київська обл., Яготинський р-н, с. Сотниківка, вул. Миру, буд. 56; код ЄДРПОУ 04360497) в доход Державного бюджету України (рахунок 31214206783001 в ГУ ДКСУ у Київській області; код отримувача 37955989; МФО 821018; код класифікації доходів бюджету 22030001) 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата виготовлення та підписання рішення 01.04.2015 р.

Суддя С.Ю. Наріжний