Рішення

від 30.03.2015 по справі 303/1025/15-ц

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/1025/15-ц

2/303/849/15

ряд. стат. звіту - 56

РІШЕННЯ

Іменем України

/заочне/

30 березня 2015 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі : головуючого - судді Пак М.М.

при секретарі Тромпак В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мукачево цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 до приватного підприємства "Фінвесткор", приватного підприємства "Шансор" про захист прав споживачів ,-

в с т а н о в и в:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд в інтересах ОСОБА_2 з позовною заявою до приватного підприємства "Фінвесткор", приватного підприємства "Шансор" про захист прав споживачів.

Позовні вимоги мотивує тим, що наприкінці 2014 року ОСОБА_2 виникла потреба в отриманні коштів у позику, але у зв'язку з чисельними відмовами банківських установ у видачі потрібної суми у кредит, останній за оголошенням звернувся до приватної фірми в м.Ужгород. Так, консультант даної фірми ОСОБА_3 повідомила ОСОБА_2, що їх фірма може видати йому необхідну йому суму у безвідсоткову позику, а саме: 70 000 грн. із сплатою 1166,66 грн. щомісячно на строк 60 місяців і при цьому ОСОБА_3 роз'яснила, що кошти будуть видані через два місяці, але для їх отримання необхідно внести перший внесок у розмірі 4000 грн. та вже почати сплачувати щомісячні платежі. 11 листопада 2014 року ОСОБА_2 було надано на підпис два договори : Договір № 101829 від 11.11.2014 р. між ОСОБА_2 та ПП "Шансор", від імені якого діяла ОСОБА_3, та Договір № 101829 від 11.11.2014 р. між ОСОБА_2 та ПП "Фінвесткор", від імені якого діяла ОСОБА_3, з текстами яких остання не надала ознайомитися, а наполягала на їх якнайшвидшому підписанні. Відповідно до квитанції № 116960300 від 11 листопада 2014 року ОСОБА_2 сплатив на користь ПП "Шансор" грошові кошти у розмірі 4000 грн., які вважав оголошеним консультантом першим внеском за отримання кредиту. Також ОСОБА_3 повідомила ОСОБА_2 про необхідні умови для отримання позики - застрахувати його життя від нещасних випадків, тому 14 листопада 2014 року між ОСОБА_2 та ТДВ "Страхова компанія "Традо" було укладено Договір добровільного страхування від нещасних випадків №011391 на суму 70 000 грн. із сплатою страхового платежу у розмірі 2100 грн., що ОСОБА_2 і зробив і про це свідчить чек № 14112014095143 від 14.11.2014р. В подальшому ОСОБА_2 сплатив на користь ПП "Фінвесткор" щомісячний платіж по 1166 грн., про що свідчить дублікат квитанції № 705523119 від 12 грудня 2014 року та чек №15012015173010 від 15 січня 2015 року. Після цього у січні 2015 року він у телефонному режимі звернувся до ОСОБА_3 за інформацією щодо того, коли будуть видані кредитні кошти, на що отримав запевнення, що кошти обов'язково будуть виплачені, але через два місяці, у зв'язку з чим звернувся за правовою допомогою з питань тлумачення змісту укладених ним договорів. І так, йому було роз'яснено, що згідно Договору №101829 від 11.11.2014 року між ОСОБА_2 та ПП "Шансор", від імені якого діяла ОСОБА_3, ПП "Шансор" зобов'язувалося надати ОСОБА_2 інформаційні, консультативні послуги та послуги з розшуку інформації. Однак ані характер розшукуваної інформації, ані строків надання консультативних послуг, ані змісту цих послуг у договорі не відображено. Згідно договору № 101829 від 11.11.2014 року між ОСОБА_2 та ПП "Фінвесткор", від імені якого діяла ОСОБА_3, ПП "Фінвесткор" зобов'язується вчинити дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики за програмою "City Credit" і у даному договорі відсутні

-2-

основні умови, що мають міститися у ньому, а саме: сума позики, строк її надання та розмір щомісячного платежу, а основні умови виведені в окремі Додатки до основного Договору - Додаток №1 та Додаток №2. Так, у Додатку № 2 до договору № 101829 від 11.11.2014р. міститься інформація, яка свідчить про утворення, експлуатацію та сприяння розвитку пірамідальної схеми, коли видача позики відбувається за рахунок внесків інших учасників програми за умови наповненості фонду коштами. Окрім того звертає увагу на те, що обидва Договори, як на білому так і на жовтому аркушах,мають один і той самий номер, укладений однією і тією довіреною особою ОСОБА_3 відповідно до детальної інформації про юридичну особу ПП "Фінвесткор" станом на 05.11.2014 року знаходиться за адресою : м.Київ, вул. Олени Теліга, буд. 39 "А". Тобто ПП "Шансор" та ПП "Фінвесткор" розташовані за однією юридичною адресою, мають одну і ту ж саму довірену особу, що свідчить про спільну нечесну їх підприємницьку діяльність. Зауважує, що розмір статутного капіталу ПП "Фінвесткор" становить 1000 грн., що не дає можливості видати багатотисячні позики, а також серед видів діяльності даного підприємства відсутній код КВЕД, який надає право на здійснення діяльності з надання позики. Тому на підставі вищенаведеного, представник позивача ОСОБА_1 вважає, що правочини укладені між ОСОБА_2 та ПП "Шансор" і ПП "Фінвесткор" здійсненні з використанням нечесної підприємницької діяльності та просить визнати Договори № 101829 від 11 листопада 2014 року та Договір № 101829 від 11 листопада 2014 року укладені між ОСОБА_2 та ПП "Шансор" та ПП "Фінвесткор" недійсними. Стягнути з ПП "Шансор" на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 4000 грн. та моральну шкоду у розмірі 1000 грн., а з ПП "Фінвесткор" стягнути на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 4432 грн. та моральну шкоду у розмірі 1000 грн.

Представник позивача - ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутнсоті, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задоволити.

Відповідачі - представники ПП "Фінвесткор" та ПП "Шансор" в судове засідання не з'явилися, повідомлялися належним чином про час і місце розгляду справи, судовою повісткою в порядку статті 74 Цивільно - процесуального кодексу України , причину неявки суд не повідомили. Зі згоди представника позивача, яка не заперечувала проти заочного розгляду справи, суд знаходить за можливим розглянути справу у відсутності представників відповідачів, згідно до вимог частини 4 статті 169 Цивільно - процесуального кодексу України , на підставі наявних у справі доказів з постановленням заочного рішення, що відповідає положенням статті 224 цього Кодексу .

Дослідивши матеріали матеріали цивільної справи та надані сторонами докази, суд приходить до наступного висновку .

Відповідно до статті 60 Цивільно - процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно частини 1 статті 11 Цивільно - процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частин 3-4 статті 10 Цивільно - процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.

Судом належними доказами встановлено , що згідно Договору № 101829 від 11 листопада 2014 року укладеного між ОСОБА_2 (Замовником) та ПП "Шансор" (Виконавцем) в особі ОСОБА_3, останній прийняв на себе зобов'язання за обумовлену плату надати інформаційні, консультаційні послуги та послуги з розшуку інформації. Вартість плати за надання таких послуг 4000 грн. (а.с.4).

З Договору за № 101829 від 11 листопада 2014 року укладеного між ПП "Фінвесткор" в особі якого діє ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підприємство за згодою учасника зобов'язалося від імені ОСОБА_2 вчинити певні дії, спрямовані на надання безвідсоткової позики, зазначеної у Додатку №1 до даного Договору на підставі ст.ст. 1046, 1048 Цивільного кодексу України та на умовах діяльності програми "City Credit", що міститься в Додатку №2 до даного договору, який є невід'ємною частиною цього Договору, у тому числі організувати та проводити розподіл Фонду учасників, здійснити надання безвідсоткової позики на користь Учасника за рахунок Фонду Учасників. Де в пункті 1.2 вказано, що безвідсоткова позика та строки розрахунків по даному Договору зазначаються у відповідних додатках до нього, які є невід'ємними частинами даного Договору. Також згідного договору сторони визначили, що учасник зобов'язується не пізніше 15 числа кожного місяця, сплачувати платіж до Фонду Учасників, за рахунок якого Підприємство надає відповідні суми у безвідсоткову позику та програмою "City Credit" (а.с.5).

З Додатку № 1 до Договору № 101829 від 11 листопада 2014 року вбачається, що ОСОБА_2 підписав даний Додаток, відповідно до якого сторони визначили та погодили розмір платежів - 1166, 66 грн. до Фонду учасників, в якому також вказані сума позики 70 000 грн.,та кількість платежів - 60 (а.с.6).

-3-

Відповідно до Додатку № 2 "Умови програми "City Credit" до Договору 101829 від 11 листопада 2014 року послуги, які є предметом Договору надаються шляхом реєстрації Учасників у Програмі "City Credit", метою якої є надання безвідсоткової позики визначеної у додатку № 1 до Договору, а учасник зобов'язується щомісяця сплачувати платіж до Фонду Учасників на зазначені Підприємством поточні рахунки (а.с.7-8).

14 листопада 2014 року між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Традо" та ОСОБА_2 був укладений Договір добровільного страхування від нещасних випадків за № 011391, відповідно якого визначена страхова сума 70 000 грн., а загальний страховий платіж - 2100 грн., який у свою чергу відповідно до чеку за № 14112014095143 від 14 листопада 2014 року позивач вніс на рахунок ТДВ Страхова компанія "Традо" (а.с.9, 11) .

Відповідно до квитанції від 11 листопада 2014 року, ОСОБА_2 вніс сплату за страховий платіж згідно договору № 101829 на рахунок ПП "Шансор " у розмірі 4000 грн. (а.с.10).

З копії квитанції за № 705523119 від 12 грудня 2014 року та чеку за № 15012015173010 від 15 січня 2015 року вбачається, що ОСОБА_2 вніс на рахунок ПП "Фінвесткор" по 1166 грн. платежі до Фонду по Договору № 101829 (а.с.14).

У пункті 14 статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що нечесна підприємницька практика - будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції, а статтею 19 даного Закону встановлено , що нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно: 1) основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; 2) будь-яких застережень щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції; 3) ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг; 4) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті; 5) характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди; 6) права споживача або небезпеки, що йому загрожує.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Забороняються як такі, що вводять в оману: пропонування для реалізації продукції за визначеною ціною, якщо існують підстави вважати, що продавець або виконавець не зможе надати таку продукцію за такою ціною або у таких обсягах, що можна передбачити з огляду на пропоновану ціну та характеристики продукції, пропонування з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої, відмова від пред'явлення споживачу товару, що пропонується, та прийняття замовлення або ненадання товару протягом розумного строку чи демонстрування дефектного зразка товару, недостовірне повідомлення про наявність обмеженої кількості товарів або з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення, пропонування до вільної реалізації продукції, яка вилучена з обігу або щодо обігу якої існують обмеження, недостовірне твердження, що існуватиме загроза особистій безпеці споживача або його сім'ї, якщо він не придбає чи не замовить продукцію, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції, використання повідомлення про розпродаж у зв'язку із припиненням суб'єкта господарювання, його структурного підрозділу або припинення відповідного виду господарської діяльності, тоді як це не відповідає дійсності. І такий перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.

У свою чергу агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції. При встановленні того, чи містить підприємницька практика елементи примусу, докучання або неналежного впливу, до уваги береться: час, характер та повторюваність пропозицій щодо придбання продукції, вживання образливих або загрозливих висловів, використання тяжкої для споживача обставини, про яку продавцю або виконавцю було відомо, для впливу на рішення споживача, встановлення обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором, включаючи положення про право споживача розірвати договір або замінити продукцію чи укласти договір з іншим суб'єктом господарювання, загроза здійснити

-4-

незаконні або неправомірні дії. Як агресивні забороняються такі форми підприємницької практики: 1) створення враження, що споживач не може залишити приміщення продавця (виконавця) без укладення договору або здійснення оплати; 2) здійснення тривалих та/або періодичних візитів до житла споживача, незважаючи на вимогу споживача про припинення таких дій або залишення житла; 3) здійснення постійних телефонних, факсимільних, електронних або інших повідомлень без згоди на це споживача; 4) вимога оплати продукції, поставленої продавцем (виконавцем), якщо споживач не давав прямої та недвозначної згоди на її придбання. Перелік форм агресивної підприємницької практики не є вичерпним. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Суб'єкти господарювання, їх працівники несуть відповідальність за нечесну підприємницьку практику згідно із законодавством.

З правового висновку викладеного у постанові Верховного суду України від 23 травня 2012 року у справі № 6-35цс12 , вбачається , що за положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми .

З частин 1 та 3 статті 212 Цивільно - процесуального кодексу України вбачається, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, і достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з ПП "Шансор" та ПП "Фінвесткор" на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 8432 грн. підлягають до задоволення, оскільки позивачем доведено, а відповідачами не спростовано, те, що внаслідок нечесної підприємницької діяльності були порушенні його права як споживача., який у свою чергу був введений в оману і нерозуміючи про це був спонукований до пірамідальної схеми. Так, представником ПП "Шансор" та ПП "Фінвесткор" ОСОБА_3 була надана ОСОБА_2 нечітка, у двозначний спосіб інформація, після чого були складені два Договори за одним номером - № 101829, в яких зазначено різні сторони : Учасником у них вказаний - ОСОБА_2, а стороною, яка зобов'язується вчиняти ті чи інші дії, в одному договорі вказане ПП "Шансор", а в іншому ПП "Фінвесткор", і при цьому позивач сплатив кошти в сумі 8432 грн. за одержання через два місяці 70 000 грн. у позику, але на даний час такі не отримав. Даний факт свідчить про те, що відповідачі ведуть нечесну підприємницьку діяльність.

Що стосується позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення на користь ОСОБА_2 моральної шкоди суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а частиною 3 статті 23 цього Кодексу встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Крім цього, згідно з абзацу 2 пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" , при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому доказуванню позивачем підлягають такі обставини: наявність моральної шкоди, протиправність діяння того хто спричинив цю шкоду, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, необхідно з'ясувати, чи підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Відповідно до загальних засад змагальності кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином в задоволенні позовної вимоги про стягнення на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 2000 гривень слід відмовити, оскільки представником позивача ОСОБА_1 не доведено, що її

-5-

довірителю, ОСОБА_2, внаслідок нечесної підприємницької діяльності ПП "Шансор" та ПП "Фінвесткор", була спричинена моральна шкода, яка виразилася у фізичних та душевних стражданнях.

З урахуванням наведеного, всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 яка діє в інтересах ОСОБА_2 необхідно задоволити частково .

Відповідно до частини 3 статті 88 Цивільно - процесуального кодексу України, якщо позивача на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної ви відхиленої частини вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 169 ч.4, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 223, 224-226 ЦПК України, ст. 23 ЦК України, ст.ст. 1, 19 Законом України "Про захист прав споживачів", суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 яка діє в інтересах ОСОБА_2 - задоволити частково .

Визнати Договір №101829 від 11 листопада 2014 року, укладений між Приватним підприємством "Шансор" та ОСОБА_2 - недійсним.

Стягнути з Приватного підприємства "Шансор" (04086, м.Київ, вул.Олени Теліги, 39-А, код ЄДРПОУ 39221477, р/р 26004514285101 в ПАТ "УкрСиббанк") на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1 грошові кошти у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень .

Визнати Договір №101829 від 11 листопада 2014 року, укладений між Приватним підприємством "Фінвесткор" та ОСОБА_2 - недійсним.

Стягнути з Приватного підприємства "Фінвесткор" (02002, м.Київ, вул. М.Раскової, буд.23, код ЄДРПОУ - 39199316, р/р 26009514307802, МФО - 351005 в ПАТ "УкрСиббанк") на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, грошові кошти у розмірі 4432 (чотири тисячі чотириста тридцять дві) гривні.

Стягнути солідарно з Приватного підприємства "Шансор", місце знаходження якого : 04086, м.Київ, вул. Олени Теліги, 39-А, код ЄДРПОУ 39221477, р/р 26004514285101 в ПАТ "УкрСиббанк" та Приватного підприємства "Фінвесткор" місце знаходження якого : 02002, м.Київ, вул. М.Раскової, буд.23, код ЄДРПОУ - 39199316, р/р 26009514307802, МФО - 351005 в ПАТ "УкрСиббанк" на користь Мукачівського УДКСУ Закарпатської області (код 37958089, банк ГУДКСУ у Закарпатській області, МФО 812016, р/р 31215206700003, код класифікації 22030001) - 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Закарпатської області, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення, через суд першої інстанції, який виніс оскаржуване судове рішення.

Головуючий М.М.Пак