Рішення

від 18.03.2015 по справі 521/21708/13-ц

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/ 21708/13-ц

Провадження № 2/521/2266/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2015 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Целуха А.П.,

при секретарі судового засідання - Корнієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Одеського обласного центру зайнятості до Приватного підприємства « І-Макс-Технології», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поступки боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Одеський обласний центр зайнятості звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства « І-Макс-Технології», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поступки боргу, № 05/02 від 22.07.2013 року, укладеним між Приватним підприємством «І-Макс-Технології» та ОСОБА_1, посилаючись на те, що даний договір не відповідає вимогам діючого законодавства, виходячи з наступного. Так позивач вважає, що договір не відповідає вимогам ч.1 ст.203 ЦК України, оскільки зміст вказаного договору суперечить ч.2 ст.175 ГК України, ч.3 ст.512 ЦК України. Предметом договору є уступка права вимоги боргу в сумі 46 000 гривень, по господарському договору про надання консультаційних послуг № 27/6 від 01.08.2010 року укладеного між Одеським обласним центром зайнятості та ПП «І-Макс-Технології». В той же час, оскільки договір № 27/6 є господарським і його укладено між ОЦЗ і ПП «І-Макс-Технології», які є суб'єктами вказаних майново-господарських зобов'язань, то заміна останнього Договором № 05/02, який є похідним від договору № 27/6, на ОСОБА_1 не суб'єкта господарювання, визначених у ст.55 ГК України, суперечить ч.3 ст.512 ЦК України та ч.2 ст.175 ГК України. Згідно зі ч.3 ст.512 ЦК України кредитор в зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Оскільки, відповідно до ч.2 ст.175 ГК України суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути тільки суб'єкти господарювання, зазначені у ст.55 ГК до яких ОСОБА_1 не відноситься, тому укладений між ним та ПП «І-Макс-Технології» договір № 05/02, відповідно до вимог ч.1 ст.215 ЦК України слід визнати недійсним, тому вони звернулися з наступним позовом до суду.

В судовому засіданні представник позивача свої позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив суд позов задовольнити, визнати недійсним договору поступки боргу, № 05/02 від 22.07.2013 року, укладеним між Приватним підприємством «І-Макс-Технології» та ОСОБА_1.

Представник відповідача «І-Макс-Технології», позов не визнав, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що відповідно до статті 526 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того представник відповідачів вважає, що посилання позивачем на ч.3 ст.512 ЦК України, де зазначається що кредитор не може бути замінений, якщо це заборонено законом є безпідставним, тому що стороною позивача не наводиться правової норми, яка забороняє заміну кредитора у договорі про надання послуг (Основний договір - Договір про надання консультаційних послуг № 27/6, укладений 01.08.201-0 року між Боржником та Первісним кредитором. Крім того сторона позивача посилається на ч.2 ст.175 ГК України і вказує, що новий кредитор не є суб'єктом господарювання, проте не наводить правової норми, яка забороняє передачу прав від суб'єкта господарювання, до не суб'єкта.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку поданим доказам, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що у 2010 році між Одеським обласним центром зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі за текстом «Замовник»), в особі директора Муравіної Ірини Тимофіївни, що діє від імені Фонду відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття) на підставі Положення про Одеський обласний центр зайнятості, з одного боку, і Приватне підприємство «І-Макс-Технології», далі за текстом «Виконавець»,в особі директора Максимовича Максима В'ячеславовича, що діє на підставі Статуту, з іншого боку, уклали цей договір про наступне. Згідно з предметом Договору «Замовник» доручає, а «Виконавець» зобов'язується надати йому інформаційні, консультаційні, методичні послуги та іншу допомогу по організації і проведенню процедури закупівлі (відкриті торги) на будівництво Красноокнянського РЦЗ з урахуванням специфічних потреб Замовника та вимог чинного законодавства: Виконавець має право залучати до виконання частини послуг третіх осіб. Розділом Договору «Обов'язки сторін» визначено, що 1.Замовник зобов'язується: 1.1. протягом 3( трьох) робочих діб з моменту підписання цього Договору надати Виконавцю необхідні документи та інформацію про предмет закупівлі торгів. 1.2. оплатити виконані Виконавцем роботи у порядку, встановленому даним Договором; 1.3. сприяти Виконавцю в виконанні робот. 2. Виконавець зобов'язується: 2.1. виконати у встановлені строки роботи передбачені Договором і передати роботи Замовнику згідно акту прийому-передачі, в обумовлені Договором терміни; 2.2. забезпечити повне, якісне і своєчасне виконання робіт, що передбачено цим Договором та діючим законодавством. 3. У випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за цим договором, Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України. Розділом Договору «Вартість робіт та порядок розрахунків» передбачено, що п.1. Вартість робіт визначається на основі кошторису (Додаток 1), який є невід'ємною частиною даного Договору та складає 60000,00 гривень у томі числі ПДВ (20 %) 10000,00 гривень. 2. Розрахунки за виконані роботи з Виконавцем здійснюються в 5-ти денний термін після виконання і приймання послуг, передбачених цим Договором та підписання акту прийому здачі виконаних робіт. 3. Розрахунки за виконані роботи проводяться з «Виконавцем» у безготівковій формі в гривнях України. Розділом Договору «Інші умови» передбачено, що 1.Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до 31 грудня 2010 року, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.

В судовому засіданні встановлено, що Приватне підприємство «І-Макс-Технології», іменоване надалі Первісний кредитор, в особі директора Філімонова Василя Васильовича, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони та громадянин ОСОБА_1 іменований надалі Новий кредитор оформили договір поступки боргу, вказавши датою його оформлення 22 липня 2013 року, згідно з яким первісний кредитор передає Новому кредиторові, а Новий кредитор приймає право вимоги до Боржника щодо оплати за невиконані послуги на загальну суму 46000,00 гривень (сорок шість тисяч гривень 00 копійок) згідно основного договору. За цим Договором Новий Кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржника належного виконання зобов'язань передбаченими чинним законодавством та Основним Договором щодо оплати за невиконані послуги на загальну суму 46000,00 гривень , згідно основного договору. Тлумачення предмету договору здійснюється з урахуванням Основного договору. Первісний кредитор зобов'язується забезпечити Нового кредитора всім необхідним, що засвідчує право вимоги. Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.

Дослідивши в ході розгляду даної справи договір поступки боргу № 05/02 від 22.07.2013 року, суд встановив, що даний договір складений з двох частин, частина перша має назву «Преамбула», в якій вказується, що між Первісним кредитором та Одеським обласним центром зайнятості (далі - «Боржник») укладений Договір про надання консультаційних послуг № 27/6 від 01.08.2010 року (далі - Основний договір). Згідно предмету Основного Договору Боржник доручає, а Первісний кредитор зобов'язується надати йому інформаційні, консультаційні, методичні послуги та іншу допомоги по організації і проведенню процедури закупівлі (відкриті торги) на будівництво Арцизського РЦЗ з урахуванням специфічних потреб Боржника та вимог чинного законодавства. Вартість робіт визначається на основі кошторису (Додаток 1 до Основного договору) та складає 60000,00 грн. (шістдесят тисяч гривень 00 коп.). Згідно акту здачі-приймання виконаних робіт №6 від 29.08.2010 р., укладеному між первісним кредитором та боржником, первісний кредитор надав, а боржник отримав послуги на загальну суму 14000,00 грн. (чотирнадцять тисяч гривень 00 коп.). Згідно листа боржника (відповідь на претензію первісного кредитора) №3149/15/16 від 20.09.2010 р. випливає, що інші послуги на загальну суму 46000,00 грн. не виконані з вини боржника. Згідно до ст. 903 ЦК України якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проаналізувавши Основний договір про надання послуг та Договір поступки боргу, суд стосовно позовних вимог Одеського обласного центр зайнятості про визнання договору поступки боргу № 05/03 від 22.07.2013 року недійсним, дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правих наслідків, що обумовлені ним.

В судовому засіданні встановлено, та не оспорюється сторонами, що Основний Договір, укладений між Позивачем та ПП « І-Макс-Технології» є договором про надання послуг, дії якого врегульовані правилами статті 901 ЦК України.

Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Таким чином договір про надання послуг є двостороннім та таким, що вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами (ст.638 ЦК). В контексті даної статті загальними ознаками, які об'єднують усі договірні зобов'язання про надання послуг у єдину групу, є особливості об'єкта. Вони полягають у тому, що по-перше це послуги нематеріального характеру,а по-друге вони нероздільно пов'язані з особистістю послугонадавача. Предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності (надання правових консультацій, аудиторських послуг). Таким чином, у якості предмета виступає корисний ефект від вчинення дії або діяльності послугодавця. Якість послуги, що надається, є чи не найважливішою характеристикою предмета договору.

Згідно з наданим до суду Основним Договором про надання послуг № 27/6, встановлено, що ПП « І-Макс-Технології» зобов'язується надати передбачені договором послуги, а інша сторона оплатити ці послуги. В даному договорі відсутні такі сторони як «Кредитор» та «Боржник» у їх класичному розумінні. З цих підстав суд робить висновок про те, що Основний Договір про надання послуг, який є двостороннім та встановлює обов'язок вчинити певні дії з боку його учасників, є також і реальним договором. Враховуючи положення Основного Договору в тієї частині, що він діє до повного виконання сторонами зобов'язання, судом в межах даної справи не може бути визначено, чи сплив строк його дії, чи виникло у однієї зі сторін цього Договору право вимоги до іншої сторони, та хто серед них є Кредитором, а хто Боржником на час підписання договору про поступку боргу, вже між ПП «І-Макс-Технології» та ОСОБА_1

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не вставлено договором або законом.

Згідно з п.1 ч.1 статті 512 ЦК України Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). В контексті даної норми зобов'язальні права Кредитора можуть передаватися як у повному обсязі так і частково. Відступлення права вимоги являє собою договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору.

Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору. Якщо відступлення вимоги має оплатний характер, до цього договору застосовуються положення ЦК України про купівлю-продаж, якщо передача права є безоплатною - положення про дарування.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до вимог ст.514 ч.1 ЦК України до нового кредитора переходять прав первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. В юридичній науці майбутні вимоги поділяються на недозрілі вимоги, термін виконання яких ще не наступив, та невизначені вимоги, щодо яких невідомо чи виникнуть вони у майбутньому взагалі. До нового кредитора можуть переходити майбутні вимоги за умови їх визначеності, оскільки термін виконання зобов'язання має внутрішній характер, виступаючи «службовим параметром» зобов'язання. Щодо передачі невизначених вимог необхідно зазначити, що відповідний правочин щодо їх передачі, підлягає визнанню неукладеним, тому що у такому правочині відсутня умова про його предмет, або предмет не належним чином індивідуалізовано.

Таким чином, право вимоги має безперечно існувати на дату укладення договору уступки права вимоги. Зібраними по справі доказами підтверджується, що ПП «І-Макс-Технології» не виконало в повному обсязі свої зобов'язання за Основним договором про надання послуг, а з чиєї вини сталося таке невиконання, і чи має право вимагати ПП «І-Макс-Технології» вимагати сплату грошей за ненадані послуги, підлягає вирішенню в судовому порядку. З врахуванням того що Одеський центр зайнятості до укладення договору поступки боргу, добровільно не визнавав борг у розмірі 46000 гривень, право вимоги за яким начебто було передано Новому Кредитору - фізичній особі ОСОБА_1, суд вважає, що оскаржуваний договір підписувався сторонами цього договору формально, з не з метою на реальне настання правих наслідків, що обумовлені ним.

У п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» звертається увага суду, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статі 205-210,640 ЦК тощо). Зокрема не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача, тощо.

Встановивши ці обставини суд відмовляє в позові про визнання правочину недійсним. З вищенаведеного випливає, що доки договір не пройде всі стадії свого укладення - досягнення згоди сторін (консенсусу) з усіх істотних умов договору і надання цій згоді належної форми, а у випадках з реальним договором слід додати ще і передання майна, договір не є укладеним і не породжує для сторін тих цивільних прав та обов'язків, на досягнення яких він був спрямований.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що договір про поступку боргу № 05/02 від 22.07.2013 року між Приватним підприємством «І-Макс-Технології» та фізичною особою ОСОБА_1 не є укладеним, а значить не може бути визнаний судом недійсним.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5-8, 10, 11, 15, 57-60, 62, 64, 195, 196, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 202-205, 214, 215, 512, 513, 514, 525, 526, 901, 903 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Одеського обласного центру зайнятості до Приватного підприємства «І-Макс-Технології», ОСОБА_1 про визнання недійсним договору поступки боргу № 05/02 від 22.07.2013 року - відмовити, оскільки правочин не вчинено.

Рішення може бути оскаржене сторонами до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги на протязі десяти днів.

ГОЛОВУЮЧИЙ А.П. ЦЕЛУХ