Постанова

від 31.03.2015 по справі 810/800/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2015 року м. Київ           810/800/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовом          Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від                                         нещасних випадків на виробництві в м. Славутич Київської області

до           Закритого акціонерного товариства «Фінансово-промислова компанія «Конан»

про           стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в м. Славутич Київської області (далі – позивач) з позовом до Закритого акціонерного товариства «Фінансово-промислова компанія «Конан» (далі – відповідач, Товариство) про стягнення заборгованості по страховим внескам у розмірі 2338,36 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідач згідно з Розрахунковою відомістю про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачення коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 2010 рік самостійно визначив суму заборгованості за страховими внесками, що підлягають сплаті, однак добровільно таку заборгованість не погасив.

19.03.2015 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

В судове засідання, призначене на 31.03.2015, представники відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового засідання за адресою, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, не прибули, про причини неприбуття суду не повідомили.

Відповідач заперечень проти адміністративного позову не надав.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховування свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що Закрите акціонерне товариство «Фінансово-промислова компанія «Конан» (код за ЄДРПОУ 31053141) зареєстроване як юридична особа 14.09.2000 та як платник страхових внесків зареєстроване у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в м. Славутич Київської області з 20.06.2001.

Відповідно до Розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 2010 рік Товариство самостійно визначило суму несплачених платежів за страховими внесками в розмірі 2338,36 грн.

У зв'язку з несплатою відповідачем вказаної заборгованості позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 №16/98-ВР (далі - Основи) загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, відповідно до статті 4 Основ, є видом загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 14 Основ страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Статтею 6 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" встановлено, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник); страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи; страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, робочим органом якого згідно з статтею 18 Закону є відділення виконавчої дирекції Фонду.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд є некомерційною самоврядною організацією, але відносини, що виникають між застрахованими особами, страхувальниками і страховиком, мають усі ознаки публічно-правових, а тому мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Фонд у цих відносинах, хоча і не є органом державної влади, але здійснює управлінські функції на виконання делегованих владних повноважень.

Частиною п'ятою статті 21 Основ (у редакції, що діяла до 01.01.2011) обов'язок сплачувати внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань покладався виключно на роботодавця.

Крім того, частиною другою статті 45 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (у редакції, що діяла до 01.01.2011) було встановлено, що роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.

До 1 січня 2011 року порядок здійснення платежів і резервування коштів, строки сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначаються законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 22 Основ).

Частиною шостою статті 47 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (у редакції, що діяла до 01.01.2011) визначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону України від 11.01.2001 №2213-III "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" (у редакції, що діяла до 01.01.2011), статті 45 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (у редакції, що діяла до 01.01.2011) відповідач був зобов'язаний щомісячно сплачувати до Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань страхові внески.

Відповідно до пункту 7 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

При цьому, відповідно до пункту 16 статті 26 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Наявність у відповідача заборгованості зі сплати страхових внесків підтверджується наявною в матеріалах справи (а.с. 9-10) та наведеною вище Розрахунковою відомістю, складеною відповідачем і поданою до відповідача.

На час розгляду справи та прийняття рішення по суті заявлених позовних вимог доказів повної або часткової сплати заявленої до сплати заборгованості відповідачем не надано.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Фінансово-промислова компанія «Конан» (код за ЄДРПОУ 31053141) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві в м. Славутич Київської області заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 2338 (дві тисячі триста тридцять вісім) грн. 36 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                 Панова Г. В.