Рішення

від 26.03.2015 по справі 906/250/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" березня 2015 р. Справа № 906/250/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

- за участю секретаря судового засідання: Смиковського В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Скиданчук І.В. - дов. №3 від 05.01.15 р., дійсна до 31.12.15 р.

від відповідача: Мосійчук І.В. - голова Рейської с/р, посв. від 15.11.10 р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м. Житомир)

до Рейської сільської ради (с. Рея, Бердичівського р-ну, Житомирської області)

про стягнення 35860,58 грн.

Позивачем ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" звернулося до господарського суду з позовом до Рейської сільської ради про стягнення 35 860,58 грн. , з яких: 23 457, 18 грн. - основного боргу, 1638, 79 грн. - пені, 9148, 30 грн. - штрафу, 1454, 35 грн. - сума інфляційних втрат, 161, 96 грн. - 3% річних.

В обґрунтування фактичних підстав позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по сплаті коштів за виконані поточні роботи покриття вулиць згідно умов укладеного Договору №7А від 11.11.2014р.

В якості правових підстав позову позивач посилається на ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 230 ГК України.

Ухвалою від 26.02.15 р. суд порушив провадження у справі та вжив заходів для підготовки до розгляду справи по суті, передбачені ст.ст. 64-65 ГПК України.

До початку розгляду справи по суті позивачем не подано заяви про зміну предмету та підстави позову, відповідачем не подано зустрічного позову, відповідно.

Суд розпочав розгляд справи по суті.

Представник позивача в засіданні суду 26.03.2015р. подала заяву за №390 від 26.03.2015р. про відмову від позову в частині стягнення пені в розмірі 1638,79 грн. та 9148, 30 грн. штрафу.

На підставі ч. ч. 4 та 6 ст. 22 та ст. 78 ГПК України суд приймає заяву позивача за №390 від 26.03.2015р. про відмову від частини позовних вимог до розгляду по суті в даному засіданні суду, оскільки така процесуальна дія не суперечить закону, не порушує прав сторін спору , та не є підставою для відкладення розгляду справи.

Крім того, представник позивача повідомила суд про часткову сплату відповідачем суми основного боргу в розмірі 23457, 18 грн., на підтвердження зазначеному надала суду копію банківської виписки з рахунку від 06.03.15р. на суму 23 457, 18 грн., тому просить припинити провадження у цій частині позову за відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

У зв'язку з цим, представник позивача просить суд задовольнити позов в частині стягнення 1454, 35 грн. інфляційних втрат та 161, 96 грн. 3% річних, а також вирішити питання про розподіл судового збору на підставі ч.2 ст. 49 ГПК України.

Представник відповідача проти позову в частині стягнення основного боргу в сумі 23 457, 18 грн. не заперечує, та, у зв'язку з його сплатою після порушення провадження у справі, підтримує клопотання позивача про припинення провадження у цій частині позову.

Оскільки, як доводить представник відповідача, порушення строків виконання грошового зобов'язання сталося не з вини сільської ради, а через невиконання органом державного казначейства зареєстрованого бюджетного зобов'язання, просить у стягненні застосованих позивачем штрафних санкцій та відповідальності за правилами ст. 625 ГПК України відмовити.

Оскільки, відповідно до ст. 4-3 ГПК України господарський суд створив сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, в засіданні суду 26.03.15р., представникам сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення про часткове задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.11.14р. між позивачем ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в особі філії "Бердичівської ДЕД" (як підрядник) та відповідачем Рейською сільською радою Бердичівського р-ну (як замовник) було укладено Договір №7А, відповідно до якого, підрядник зобов'язався в межах договірної ціни, проіндексованої із врахуванням рівня інфляції, виконує власними силами всі передбачені замовленнями роботи, здає в обумовлені строки об'єкт в експлуатацію замовнику, згідно ДБН А 3.1-3.94, ВБН Д.1.1-218-1-2001р. та ресурсних елементарних кошторисних норм на ремонтно-будівельні роботи (РЕКН) та СОУ 45.2-00018112 -035:2010; СОУ 45.2-00018112-071:2011 (з урахуванням доповнень та змін) усуває на протязі гарантійного строку експлуатації об'єкту недоробки, що зумовлені неякісним виконанням робіт (надалі за текстом - Договір №7А).

У п. 2.1. Договору №7А сторони домовились, що договірна ціна робіт, що доручені для виконання підряднику складає - 23 457, 18 грн.

Відповідно до п. 3.1. Договору №7А передбачено, що строки виконання робіт при будівництві (ремонті) об'єкту складають один місяць, початок робіт - 11.11.2014р., закінчення робіт - 31.12.2014р.

У п. 4.1. Договору №7А сторони домовились, що замовник здійснює оплату виконаних робіт в два етапи: 30% від загальної суми договору перераховується, як попередня оплата підряднику на придбання матеріалів; остаточний розрахунок за виконані роботи проводиться на підставі акту (форма №КБ-3), підписаного уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт підрядник і передає для підписання представнику замовника у строк не пізніше першого числа місяця, що слідує за звітним. Оплата виконаних робіт здійснюється на протязі 3-х днів після підписання акту.

При затримці розрахунків замовником, останній сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення (п. 4.2. Договору №7А).

У п. 12.4. статті 12 Договору №7А сторони домовились, що за порушення умов договору винна сторона несе відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 2-х облікових ставок НБУ за кожен день прострочки.

Строк дії Договору №7А, - з моменту підписання його сторонами, моменту виконання та проведення робіт і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (а.с. 10-11).

Додатково сторони обумовили договірну ціну на будівництво поточного ремонту вул. Котовського, вул. Миру Рейській сільській раді, що здійснюється в 2014 році (а.с. 12).

Крім того, сторони склали Дефектний акт на умови виконання робіт (а.с. 13).

Факт належного виконання позивачем підрядних робіт підтверджується наступними доказами:

- актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2014р. форми КБ-2в (а.с. 14);

- довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2014р. форми КБ-3а (а.с. 15).

Акт приймання виконаних будівельних робіт та довідка про вартість будівельних робіт підписані керівниками сторін та скріплено печатками без жодних зауважень.

Відповідач зобов'язання зі сплати коштів за виконані позивачем будівельні підрядні роботи у строк, визначений Договором №7А, не виконав.

З метою досудового врегулювання спору позивач 29.01.15р. надіслав відповідачу лист-вимогу за №116 про погашення заборгованості в сумі 23 457, 18 грн.

Відповідач, як встановлено судом, вимогу залишив без відповіді та задоволення (а.с. 16).

У зв'язку з цим, 25.02.15р. позивач звернувся до господарського суду за захистом свого порушеного права, заявивши до стягнення основний борг в сумі 23457, 18 грн., пеню в сумі 1638, 79 грн., інфляційні втрати в сумі 1454, 35 грн. та 3% річних в сумі 161, 96 грн., штрафу в сумі 9148, 30 грн.

В ході вирішення спору в господарському суді відповідачем здійснено погашення заборгованості в сумі основного боргу 23457, 18 грн. Окрім того, позивачем подано заяву про відмову від позову в частині стягнення пені в розмірі 1638, 79 грн. та штрафу в розмірі 9148, 30 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно, повно та об'єктивно розглянувши всі обставини справи у відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку частково задовольнити позовні вимоги, з огляду на наступне.

Аналіз укладеного сторонами Договору №7А підпадає під правове регулювання параграфу 3 глави 61 ЦК України.

За договором будівельного підряду (ст. 875 ЦК України) замовник зобов'язується прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити.

За змістом ч.3 ст. 206 Цивільного кодексу України на виконання договору, укладеного в письмовій формі, сторони вчиняють як усні, так і письмові правочини.

У ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Аналіз вказаної норми свідчить, що особа на підтвердження виконання зобов'язання за договором підряду вправі вимагати прийняття виконаних робіт, які були предметом договору, та отримання документа (акта) про таке прийняття як підтвердження виконання нею зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідач прийняв виконані позивачем роботи, які були предметом Договору №7А, однак не здійснив оплату за виконані роботи.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Належне виконання зобов'язання - це виконання зобов'язання, обумовленого, насамперед, в договорі чи акті цивільного законодавства способом, предметом, у встановлений строк та в певному місці, належній особі та належною особою.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалося раніше, строк виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт сторони визначили у п. 4.1. Договором №7А, а саме:

- 30% від загальної суми договору перераховується, як попередня оплата підряднику на придбання матеріалів;

- остаточний розрахунок за виконані роботи проводиться на підставі акту (форма №КБ-3), підписаного уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт підрядник і передає для підписання представнику замовника у строк не пізніше першого числа місяця, що слідує за звітним. Оплата виконаних робіт здійснюється на протязі 3-х днів після підписання акту.

Відповідач в ході розгляду справи сплатив основний борг на суму 23457, 18 грн., що підтверджується копією виписки із банківського рахунку від 06.03.15р.

З врахуванням викладеного, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 23 457, 18 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

В ході вирішення спору позивач подав заяву про відмову від позовних вимог про стягнення пені в розмірі 1638, 79 грн. та штрафу в розмірі 9148, 30 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь інтереси.

Так, за умовами п. п. 4.1. та 12.4. Договору №7А сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання у формі пені та штрафу.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

Окрім того, згідно правової позиції Верховного Суду України у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. (постанова Верховного Суду України від 27 квітня 2012 року у справі № 06/5026/1052/2011, постанова ВСУ від 06.11.13року за позовом ПАТ "Перший Український міжнародний банк").

Саме з таких доводів позивач обґрунтовував заявлені позовні вимоги.

Разом з тим, здійснивши правову оцінку п. п. 4.1. та 12.4. Договору №7А на відповідність їх змісту вимогам закону, суд дійшов наступного висновку.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч.6 ст. 231 ГК України , статтями 1,3 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч.6 ст. 232 ГК України , ч. 2 статті 343 ГК України ( постанова ВСУ від 27.04.12 року у господарській справі № 06/5026/1052/2011, постанова ВСУ від 07.11.2011 р. №3-121гс11 у господарській справі N5002-2/5109-2010 ).

Таким чином, умова п. 4.1. Договору №7А про право позивача застосувати до відповідача відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України. (постанова ВСУ від 09 квітня 2012 року у справі № 20/246-08. , постанова ВСУ від 27.04.12 року у справі № 06/5026/1052/2011).

Таким чином, згідно правової позиції Верховного Суду України у частині четвертій ст. 231 ГК України йдеться виключно про штраф як санкцію.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг)

Відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Таким чином, розмір та порядок нарахування штрафу є іншим від розміру та порядку нарахування пені, оскільки для визначення розміру пені обов'язковою умовою формули є облікова ставка НБУ ( одинарна, подвійна), а порядок її нарахування містить як обов'язкову умову - кількість днів прострочення за визначений період.

У п. 12.4. статті 12 Договору №7А сторони домовились, що за порушення умов договору винна сторона несе відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 2-х облікових ставок НБУ за кожен день прострочки.

Зазначене дає можливість суду дійти висновку про те, що у п. п.4.1 та 12.4. статті 12 Договору №7А передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання , що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. ( постанова ВСУ від 12.12.11 у справі № 3-132гс11 у господарській справі № 07/238-10).

З врахуванням вищевикладеного, позовна вимога про стягнення штрафу в розмірі 9148,30грн. є такою, що не ґрунтується на законі.

Оскільки позивач добровільно відмовився від стягнення штрафу в судовому порядку, господарський суд не вбачає підстав для застосування процесуального механізму п.1 ч.1 ст. 83 ГПК України в частині права визнати недійсним договір повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Передбачене приписами ч. 4 ст. 22 ГПК України право позивача на відмову від позову, не виключає можливості часткової відмови.

Відмова від позову частково можлива у випадку, коли заявлено кілька вимог, і позивач відмовився не від усіх заявлених вимог. Якщо позивач відмовився від позову, провадження у справі припиняється повністю або в частині вимог, щодо яких заявлено про відмову. У разі такої відмови та її прийняття судом провадження зі справи підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України у частині тих вимог, стосовно яких заявлено відмову, а решта вимог розглядається судом в загальному порядку.

Відповідно до ст. 78 ГПК України заява позивача про відмову від позову повинна бути подана в письмовій формі та підписана особою, уповноваженою на вчинення такої процесуальної дії.

Правові наслідки прийняття судом відмови від позову в частині зазначених позовних вимог представнику позивача роз'яснені та зрозумілі.

Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України у випадку припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Оскільки заяву про відмову від позовних вимог про стягнення пені в розмірі 1638, 79 грн. та штрафу в розмірі 9148, 30 грн. від імені позивача підписано директором підприємства, який уповноважений законом та статутом вчиняти відповідну процесуальну дію, та яка не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, в тому числі, самого позивача, господарський суд визнав за необхідне прийняти відмову позивача від цих позовних вимог та припинити провадження за ними на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України згідно резолютивної частини рішення суду.

Стосовно позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 1454, 35 грн. суми інфляційних втрат.

Згідно абз. 3 п. 3.2. Постанови ВГСУ від 17.12.13 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як встановлено судом, грошове зобов'язання в сумі 23457, 18 грн. за Договором №7А відповідач мав виконати у строк до 01.12.14року включно. Сума боргу на кінець грудня 2014 року не змінилася та становила 23457, 18 грн.

У зв'язку з цим, право позивача вимагати стягнення боргу з врахування індексу інфляції виникло починаючи з місяця січня 2015р., який є наступним за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

На підставі вищевикладеного, господарський суд відмовляє позивачу у стягненні інфляційних втрат застосованих за індексом інфляції грудня 2014 року в сумі 727, 18 грн.

До стягнення є обґрунтованими інфляційні втрати застосовані за індексом інфляції січня 2015р. в розмірі 727, 17 грн.

З огляду на вимоги ч.1 ст. 4-7 і ст. 43 ГПК України, господарський суд, перевіривши розрахунок 3% річних на загальну суму 161, 96 грн., встановив, що останній є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Водночас, на спростування доводів відповідача про відсутність бюджетних коштів на оплату виконаних позивачем будівельних робіт в кінці 2014 року для звільнення від відповідальності за правилами ст. 625 ЦК України, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Насамперед, виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Окрім того, положення ч. 1 ст. 23 та ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України встановлюють, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, а розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Пунктом 11.1. Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2012р. № 1407, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 січня 2013р. за № 130/22662, передбачено, що органи Казначейства здійснюють розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів шляхом проведення платежів з реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників бюджетних коштів та рахунків одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Казначейства, відповідно до кошторисів.

Тому при його укладенні Договору №7А наприкінці бюджетного 2014 року відповідач мав врахувати приписи бюджетного законодавства .

Відповідач мав також врахувати, що згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 ЦК України і статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частина друга ст. 617 ЦК України та частина друга ст. 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Окрім того, ст. 1 ЦК України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, у тому числі й органів державної влади.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р.

Отже, наведені відповідачем обставини не можуть бути підставою для його звільнення від сплати на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних послуг , застосованих за порушення умов Договору №7А.

Витрати щодо сплати судового збору, відповідно до ч. ч.2, 5 ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, з вини якого виник спір та на позивача, в частині відмови суду.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33, 43, 49, п. 1-1, 4 ст. 80, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Рейської сільської ради (13321, Житомирська область, Бердичівський район, с. Рея, вул. Миру, 9, код ЄДРПОУ 04345575, р/р 35420108030159, МФО 811039) на користь Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 75, код ЄДРПОУ 32008278):

- 161,96 грн. 3% річних;

- 727,17 грн. інфляційних втрат;

- 1789,95 грн. судового збору.

Видати наказ.

3. У стягненні 727,18 грн. інфляційних втрат відмовити.

4. Провадження в частині стягнення 23 457,18 грн. основного боргу припинити.

5. Прийняти відмову від позову в частині стягнення 1638,79 грн. пені та 9148,30 грн. штрафу та припинити провадження в цій частині.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 01.04.15 р.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1- у справу

2- позивачу (простою)

3- відповідачу (простою)