Постанова

від 09.02.2015 по справі 813/8039/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2015 року № 813/8039/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кедик М.В.

за участю секретаря судового засідання Присташ І.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Пісної Р.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач,ФО-П ОСОБА_2) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Пустомитівському районі) про скасування податкових повідомлень - рішень від 11.11.2014 року № 0001521702, № 0001541702, № 0001551702, рішення про застосування штрафних санкцій від 12.11.2014 року № 0001571702, вимоги від 12.11.2014 року № Ф-0021321720, податкового повідомлення-рішення від 11.11.2014 року № 0001531702 в частині визначення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 95427,63 грн, в тому числі основний платіж в розмірі 63618,42 грн, штрафні (фінансові) санкції в розмірі 31809,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 20.10.2014 року № 500/172/НОМЕР_1 про нереальність господарських операцій з ТОВ «АВТОСАЙТ ТРЕЙДІНГ», ПП «ЕВІТ», ТОВ «СПЕЦТЕХНОПЛАСТ», ТОВ «ФІНАНС ПАН ТРЕЙД», ТОВ «ІНТЕГРАЛ АЙ ТІ», ТОВ «НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ТПВ», ТОВ «ТПК ГРУП», ПП «ПОЛІМЕРБУД» є безпідставними. Стверджує, що збільшив витрати та податковий кредит на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських та податкових документів, вірно визначив зобов'язання по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в 2011 році та в 2012 році і своєчасно сплачував авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб. Вважає, що податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій, вимога відповідачем прийняті безпідставно, тому просить суд їх скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, подав додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив з підстав, викладених в запереченні на позов та в поясненнях, які надавались під час розгляду справи. Посилається на акти перевірок ДПІ в Оболонському районі м. Києва та ДПІ у Печерському районі м. Києва, в яких зазначено, що провести зустрічну звірку постачальників та підтвердити документально реалізацію ними позивачу товарно-матеріальних цінностей неможливо у зв'язку з відсутністю постачальників за місцезнаходженням. Зазначає, що позивач не надав товарно-транспортні накладні на перевезення матеріальних цінностей від постачальників, що укладені позивачем угоди з постачальниками є нікчемними. Стверджує, що позивач занизив зобов'язання по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в 2011 році та в 2012 році і несвоєчасно сплачував авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, якими такі обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини справи.

ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець Пустомитівською районною державною адміністрацією 25.09.2009 року та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Пустомитівському районі з 28.09.2009 року № 23144.

ДПІ у Пустомитівському районі у період з 23.09.2014 по 13.10.2014 проведено документальну планову виїзну перевірку ФО-П ОСОБА_2 за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, та за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства про що 20.10.2014 складено акт № 500/172/НОМЕР_1.

Згідно акта перевірки № 500/172/НОМЕР_1, відповідачем встановлено порушення:

- пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України - завищено розмір валових витрат за 2012 рік на 1545609,00 грн внаслідок чого занижено розмір податку з доходів фізичних осіб за 2012 рік на 269758,13 грн;

- пп. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України внаслідок чого несвоєчасно сплачено податкові зобов'язання (авансові платежі) з податку на доходи фізичних осіб на протязі 2012 та 2013 років;

- ч. 2 п. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" внаслідок чого занижено розмір бази нарахування єдиного внеску за 2011 рік на 91910,00 грн та занижено розмір внеску на 31892,78 грн; занижено розмір бази нарахування єдиного внеску за 2012 рік на 153984,00 грн та занижено розмір внеску на 53432,47 грн;

- п. 51.1 ст. 51 та ч. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України - неподання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. № 1 - ДФ) за І квартал 2013 року;

- п. 187.1 ст. 187, ст. 188, п.1 98.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.11 ст.201 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 65931,00 грн, в тому числі за березень 2012 року - на 13760,00 грн; за квітень 2012 року - на 7802,00 грн; за травень 2012 року - на 14224,00 грн; за червень 2012 року - на 14472,00 грн; за серпень 2012 року - на 8104,00 грн; за вересень 2012 року - на 5234,00 грн; за жовтень 2012 року - на 186,00 грн; за листопад 2012 року - на 75,00 грн; за грудень 2012 року - на 1168,00 грн; за квітень 2013 року - на 282,00 грн; за вересень 2013 року - на 132,00 грн; за жовтень 2013 року - на 202,00 грн; за листопад 2013 року - 197,00 грн; за грудень 2013 року - 93,00 грн.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 11.11.2014 № 0001521702, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 404637,20 грн, в тому числі основний платіж - 269758,13 грн, штрафні (фінансові) санкції - 134879,07 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 11.11.2014 № 0001531702, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 98896,50 грн, в тому числі основний платіж - 65931,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 32965,50 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 11.11.2014 № 0001541702, яким визначено суму штрафних санкцій по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 2346,20 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 11.11.2014 № 0001551702 яким визначено суму штрафних санкції по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 9352,36 грн;

- рішення про застосування штрафних санкцій від 12.11.2014 № 0001571702, яким визначено суму штрафних санкцій по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 12798,79 грн

Також, ДПІ у Пустомитівському районі винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.11.2014 року № Ф-0021321720 на суму податкового боргу 85325,25 грн.

Вказані у актах порушення ґрунтуються на висновках податкового органу про не підтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій з ТОВ «АВТОСАЙТ ТРЕЙДІНГ», ПП «ЕВІТ», ТОВ «СПЕЦТЕХНОПЛАСТ», ТОВ «ФІНАНС ПАН ТРЕЙД», ТОВ «ІНТЕГРАЛ АЙ ТІ», ТОВ «НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ТПВ», ТОВ «ТПК ГРУП», ПП «ПОЛІМЕРБУД» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, рішенням про застосування штрафних санкцій та вимогою про сплату боргу (недоїмки) позивач оскаржив їх до суду.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року зі змінами та доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, зі змінами і доповненнями, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. 138.8.1 п. 138.8 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

Пунктом п.177.4 ст. 177 ПК України встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п. 180.1 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є:

- будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

- будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

- будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Згідно з 187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою п. 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом наведених правових норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

Відповідно до пп. 1.2 п. 1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пп. 2.1 п. 2 Положення).

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2 ст. 9 цього Закону).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п. 201.6 Податкового Кодексу України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Податковим Кодексом України передбачено лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Згідно з п. 201.11 ст. 201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є: а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

Позивачем в обґрунтування реальності (фактичності) здійснення господарських операцій з ТОВ "АВТОСАЙТ ТРЕЙДІНГ" надано суду копію договору купівлі-продажу запасних частин та обладнання № 02/09/12 від 15.09.2012, укладеного між ТОВ "АВТОСАЙТ ТРЕЙДІНГ" «Постачальник», з однієї сторони та ФО-П ОСОБА_2 «Покупець», з іншої сторони, предметом якого є придбання позивачем запасних частин до автомобільної та с/г техніки.

Визначені договором запчастини отримані позивачем відповідно до видаткових накладних № Р-00000001 від 26.09.2012, № Р-00000002 від 26.09.2012, № Р-00000005 від 27.09.2012.

Оплату придбаного товару позивач здійснив відповідно до платіжних доручень: № 0000000513 від 11.12.2012, № 0000000525 від 26.12.2012.

Позивачем в обґрунтування реальності (фактичності) здійснення господарських операцій з ПП «ЕВІТ» надано суду копію договору купівлі-продажу № 18/06/12 від 11.06.2012 укладеного між ПП «ЕВІТ» «Постачальник», з однієї сторони та ФО-П ОСОБА_2 «Покупець», з іншої сторони.

Відповідно до пп. 1.1 п.1 даного договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність (повне господарське володіння) покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах цього договору.

Визначені договором товарно-матеріальні цінності отримані позивачем відповідно до видаткових накладних № Р-00000002 від 25.06.2012, № Р-00000009 від 27.06.2012, № Р-00000010 від 28.06.2012, № Р-00000011 від 28.06.2012, № Р-00000012 від 29.06.2012, № Р-00000017 від 16.07.2012, № Р-00000028 від 09.08.2012, № Р-00000029 від 10.08.2012, № Р-00000042 від 24.08.2012, № Р-00000044 від 27.08.2012, № Р-00000065 від 31.08.2012, № Р-00000086 від 21.09.2012, № Р-00000090 від 24.09.2012, № Р-00000101 від 27.09.2012, № Р-00000122 від 22.10.2012, № Р-00000135 від 24.10.2012.

Оплату придбаного товару позивач здійснив відповідно до платіжних доручень: № 0000000278 від 25.06.2012, № 0000000284 від 27.06.2012, № 0000000294 від 06.07.2012, №0000000 313 від 16.07.2012, № 0000000339 від 07.08.2012, № 0000000362 від 27.08.2012, № 0000000388 від 11.09.2012, № 0000000398 від 24.09.2012, № 0000000 410 від 03.10.2012, № 0000000434 від 17.10.2012.

Позивачем в обґрунтування реальності (фактичності) здійснення господарських операцій з ТОВ «СПЕЦТЕХНОПЛАСТ» надано суду копію договору купівлі-продажу запасних частин та обладнання № 8/06/12 від 12.06.2012, укладеного між ТОВ «СПЕЦТЕХНОПЛАСТ» «Постачальник», з однієї сторони та ФО-П ОСОБА_2 «Покупець», з іншої сторони, предметом якого є придбання позивачем запасних частин до автомобільної та с/г техніки.

Визначені договором товарно-матеріальні цінності отримані позивачем відповідно до видаткових накладних № Р-00000001 від 22.06.2012, № Р-000000002 від 25.06.2012, № Р-00000005 від 26.06.2012, № Р-00000006 від 27.06.2012, № Р-00000012 від 11.07.2012, № Р-00000014 від 12.07.2012 , № Р-00000019 від 16.07.2012, № Р-00000031 від 08.08.2012, № Р-00000032 від 09.08.2012, № Р-00000045 від 27.08.2012, № Р-00000046 від 27.08.2012, № Р-00000070 від 31.08.2012, № Р-00000097 від 21.09.2012, № Р-00000098 від 24.09.2012, № Р-00000128 від 27.09.2012, № Р-00000130 від 28.09.2012, № Р-00000131 від 28.09.2012, № Р-00000145 від 22.10.2012, № Р-00000147 від 24.10.2012, № Р-00000220 від 27.12.2012, № Р-00000221 від 28.12.2012.

Оплату придбаного товару позивач здійснив відповідно до платіжних доручень: № 0000000277 від 25.06.2012 , № 0000000283 від 27.06.2012, № 0000000303 від 12.07.2012, № 0000000312 від 16.07.2012, № 0000000341 від 07.08.2012, № 0000000361 від 27.08.2012, № 0000000387 від 11.09.2012, № 0000000399 від 24.09.2012, № 0000000411 від 03.10.2012, № 0000000433 від 17.10.2012, № 0000000104 від 20.03.2013.

Позивачем в обґрунтування реальності (фактичності) здійснення господарських операцій з ТОВ «ІНТЕГРАЛ АЙ ТІ» надано суду копію договору купівлі-продажу запасних частин та обладнання № 411/11 від 15.11.2011, укладеного між ТОВ «ІНТЕГРАЛ АЙ ТІ» «Постачальник», з однієї сторони та ФО-П ОСОБА_2 «Покупець», з іншої сторони, предметом якого є придбання позивачем запасних частин до автомобільної та с/г техніки.

Визначені договором товарно-матеріальні цінності отримані позивачем відповідно до видаткових накладних № 24/02-11 від 24.02.2012, № 24/02-12від 24.02.2012, № 24/02-13 від 24.02.2012, № 24/02-14 від 24.02.2012, № 24/02-15 від 24.02.2012, № 24/02-16 від 24.02.2012, № 27/02-20 від 27.02.2012, 27/02-21 від 27.02.2012, 28/02-11 від 28.02.2012

Оплату придбаного товару позивач здійснив відповідно до платіжних доручень: № 0000000728 від 06.12.2011, № 0000000736 від 13.12.2011, № 0000000742 від 13.12.2011, № 0000000752 від 21.12.2011, № 0000000015 від 10.01.2012, № 0000000034 від 24.01.2012, № 0000000048 від 06.02.2012, № 0000000057 від 08.02.2012.

Позивачем в обґрунтування реальності (фактичності) здійснення господарських операцій з ТОВ «НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ТПВ» надано суду копію договору купівлі-продажу запасних частин та обладнання № 32/03/12 від 09.03.2012, укладеного між ТОВ «НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ТПВ» «Постачальник», з однієї сторони та ФО-П ОСОБА_2 «Покупець», з іншої сторони, предметом якого є придбання позивачем запасних частин до автомобільної та с/г техніки.

Визначені договором товарно-матеріальні цінності отримані позивачем відповідно до видаткових накладних № 16/03-07 від 16.03.2012, № 21/03-05 від 21.03.2012, № 26/03-13 від 26.03.2012, № 26/03-14 від 26.03.2012, податкових накладних №389 від 16.03.2012, №504 від 21.03.2012, №634 від 26.03.2012, №632 від 26.03.2012.

Оплату придбаного товару позивач здійснив відповідно до платіжних доручень: № 0000000121 від 21.03.2012, № 0000000138 від 28.03.2012 та отримав податкові накладні № 389 від 16.03.2012, № 504 від 21.03.2012, № 634 від 26.03.2012, № 632 від 26.03.2012.

Позивачем в обґрунтування реальності (фактичності) здійснення господарських операцій з ТОВ «ТПК ГРУП» надано суду видаткові накладні на придбання запасних частин до автомобільної та с/г техніки № 24/08-02 від 24.08.2012, № 27/08-06 від 27.08.2012, № 27/08-07 від 27.08.2012, № 24/09-09 від 24.09.2012.

Оплату придбаного товару позивач здійснив відповідно до платіжних доручень: № 0000000363 від 27.08.2012, №0000000400 від 24.09.2012 та отримав податкові накладні № 542 від 24.08.2012, № 557 від 27.08.2012, № 558 від 27.08.2012, № 498 від 24.09.2012.

Позивачем в обґрунтування реальності (фактичності) здійснення господарських операцій з ПП «ПОЛІМЕРБУД» надано суду видаткові накладні на придбання запасних частин до автомобільної та с/г техніки № 00000128 від 29.04.2012, № 00000141 від 30.04.2012, № 00000567 від 25.05.2012, № 00000582 від 28.05.2012, № 00000593 від 30.05.2012, № 00000608 від 04.06.2012, № 00000634 від 12.06.2012, № 00000642 від 18.06.2012.

Оплату придбаного товару позивач здійснив відповідно до платіжних доручень: № 0000000177 від 18.04.2012, № 0000000229 від 30.05.2012, № 0000000236 від 05.06.2012, № 0000000239 від 05.06.2012, № 0000000261 від 18.06.2012 та отримав податкові накладні № 3291 від 29.04.2012, № 3303 від 30.04.2012, № 4252 від 25.05.2012, № 4281 від 28.05.2012, № 4304 від 30.05.2012, № 5041 від 04.06.2012, № 5051 від 12.06.2012, № 5181 від 18.06.2012.

Судом встановлено, що у подальшому запасні частини, отримані від ТОВ «АВТОСАЙТ ТРЕЙДІНГ», ПП «ЕВІТ», ТОВ «СПЕЦТЕХНОПЛАСТ», ТОВ «ФІНАНС ПАН ТРЕЙД», ТОВ «ІНТЕГРАЛ АЙ ТІ», ТОВ «НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ТПВ», ТОВ «ТПК ГРУП», ПП «ПОЛІМЕРБУД» позивач використав на ремонт орендованих автотранспортних засобів, що підтверджується актами списання № Р-00000002 від 29.02.2012, № Р-00000028 від 31.03.2012, № Р-00000012 від 30.04.2012, № Р-00000043 від 31.05.2012, № Р-00000034 від 30.06.2012, № Р-00000042 від 30.06.2012, № Р-00000044 від 30.06.2012, № Р-00000045 від 31.07.2012, № Р-00000038 від 31.08.2012, № Р-0000048 від 31.08.2012, № Р-00000039 від 30.09.2012, № Р-00000051 від 30.09.2012, № Р-00000054 від 31.10.2012, № Р-00000055 від 31.12.2012 та довіреностями на автотранспортні засоби від 06.01.2009, від 01.06.2010, від 01.06.2010, від 01.06.2010, від 01.06.2010, від 01.06.2010, від 01.06.2010 , від 01.06.2010, від 01.06.2010, від 07.02.2011, від 09.02.2011, від 09.02.2011, від 09.02.2011, від 09.02.2011, від 09.02.2011, від 09.02.2011, від 09.02.2011, від 09.02.2011, від 09.02.2011, від 12.05.2011, від 12.05.2011, від 12.05.2011, від 25.05.2011, від 25.05.2011, від 04.07.2011, від 25.01.2012, від 25.01.2012, від 25.01.2012, від 25.01.2012, від 25.01.2012, від 25.01.2012, від 25.01.2012, від 25.01.2012, від 25.01.2012.

Господарські операції з ТОВ «АВТОСАЙТ ТРЕЙДІНГ», ПП «ЕВІТ», ТОВ «СПЕЦТЕХНОПЛАСТ», ТОВ «ФІНАНС ПАН ТРЕЙД», ТОВ «ІНТЕГРАЛ АЙ ТІ», ТОВ «НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ТПВ», ТОВ «ТПК ГРУП», ПП «ПОЛІМЕРБУД» позивач відобразив в бухгалтерському та податковому обліках.

Вартість придбаних у ТОВ «АВТОСАЙТ ТРЕЙДІНГ», ПП «ЕВІТ», ТОВ «СПЕЦТЕХНОПЛАСТ», ТОВ «ФІНАНС ПАН ТРЕЙД», ТОВ «ІНТЕГРАЛ АЙ ТІ», ТОВ «НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ТПВ», ТОВ «ТПК ГРУП», ПП «ПОЛІМЕРБУД» запасних частин в сумі 1545609 грн позивач в 2012 році включив до складу витрат.

Судом встановлено, що податок на додану вартість сплачений постачальникам запасних частин ТОВ «НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ТПВ», ТОВ «ТПК ГРУП», ПП «ПОЛІМЕРБУД» в сумі 63336,32 грн позивач включив до податкового кредиту в березні 2012 року в сумі 13760,47 грн, в квітні 2012 року в сумі 7801,68 грн, в травні 2012 року в сумі 14223,84 грн, в червні 2012 року в сумі 14471,78 грн, в серпні 2012 року в сумі 7900,67 грн, в вересні 2012 року в сумі 5177,88 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивач збільшив витрати та податковий кредит на підставі належним чином оформлених видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень. Придбані запасні частини були використані Позивачем на ремонт орендованих автотранспортних засобів, які використовуються в підприємницькій діяльності.

Дослідивши акт перевірки, суд приходить до висновку, що викладені в них обставини порушень позивачем податкового законодавства сформовані не на підставі аналізу первинної документації, зауважень до змісту та оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а на підставі аналізу актів інших податкових органів та ґрунтуються на твердженнях податкового органу про неможливість здійснення господарських операцій ТОВ «АВТОСАЙТ ТРЕЙДІНГ», ПП «ЕВІТ», ТОВ «СПЕЦТЕХНОПЛАСТ», ТОВ «ФІНАНС ПАН ТРЕЙД», ТОВ «ІНТЕГРАЛ АЙ ТІ», ТОВ «НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ТПВ», ТОВ «ТПК ГРУП» та його постачальників у зв'язку з відсутністю їх за місцем знаходження. Підставою для таких висновків стали:

- акт ДПІ в Оболонському районі м. Києва від 04.03.2013 № 226/22.7-07/34426707 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП ТОВ «АВТОСАЙТ ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 34426707) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.09.2012 по 30.09.2012;

- акт ДПІ в Оболонському районі м. Києва від 04.03.2013 № 224/22.5-07/32307992 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ЕВІТ» (код ЄДРПОУ 32307992) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2012 по 31.12.2012;

- акт ДПІ в Печерському районі м. Києва від 13.09.2012 № 3735/22-3/37700469 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ФІНАНС ПАН ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 37700469) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.05.2012 по 31.07.2012;

- акт ДПІ в Печерському районі від 23.05.2013 № 1788/22.8/37403533 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ІНТЕГРАЛ АЙ ТІ» (код ЄДРПОУ 37403533) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.11.2011 по 31.10.2012;

- акт ДПІ в Оболонському районі м. Києва від 01.03.2013 № 213/22-6/35963228 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СПЕЦТЕХНОПЛАСТ» (код ЄДРПОУ 35963228);

- акт ДПІ в Печерському районі м. Києва від 12.08.2013 № 771/26-55-22-2/35921869 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ТПВ» (код ЄДРПОУ 35921869) щодо підтвердження господарських відносин за січень, лютий, березень, квітень, серпень, вересень 2012 року;

- акт ДПІ в Печерському районі м. Києва від 03.04.2013 № 1239/22-2/38148831 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТПК ГРУП» (код ЄДРПОУ 38148831) " з питань податкового та іншого законодавства з 02.04.2012 по 28.02.2013;

При цьому, суд звертає увагу, що вказаними актами не досліджувалася діяльність позивача та не було встановлено порушення законодавства саме позивачем, а встановлено виключно неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «АВТОСАЙТ ТРЕЙДІНГ», ПП «ЕВІТ», ТОВ «СПЕЦТЕХНОПЛАСТ», ТОВ «ФІНАНС ПАН ТРЕЙД», ТОВ «ІНТЕГРАЛ АЙ ТІ», ТОВ «НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ТПВ», ТОВ «ТПК ГРУП». Окрім того, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити жодних висновків про господарські операції, оскільки таким актом лише документується факт неможливості проведення зустрічної звірки.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій між ФО-П ОСОБА_2 та ТОВ «АВТОСАЙТ ТРЕЙДІНГ», ПП «ЕВІТ», ТОВ «СПЕЦТЕХНОПЛАСТ», ТОВ «ФІНАНС ПАН ТРЕЙД», ТОВ «ІНТЕГРАЛ АЙ ТІ», ТОВ «НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ТПВ», ТОВ «ТПК ГРУП», ПП «ПОЛІМЕРБУД» суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що податкові накладні отримані позивачем від ТОВ «АВТОСАЙТ ТРЕЙДІНГ», ПП «ЕВІТ», ТОВ «СПЕЦТЕХНОПЛАСТ», ТОВ «ФІНАНС ПАН ТРЕЙД», ТОВ «ІНТЕГРАЛ АЙ ТІ», ТОВ «НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ТПВ», ТОВ «ТПК ГРУП», ПП «ПОЛІМЕРБУД» оформлені у відповідності до вимог п. 201.1 Податкового кодексу України і містять необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України.

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсним договорів укладених позивачем з ТОВ «АВТОСАЙТ ТРЕЙДІНГ», ПП «ЕВІТ», ТОВ «СПЕЦТЕХНОПЛАСТ», ТОВ «ФІНАНС ПАН ТРЕЙД», ТОВ «ІНТЕГРАЛ АЙ ТІ», ТОВ «НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ТПВ», ТОВ «ТПК ГРУП», ПП «ПОЛІМЕРБУД» та в Акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-кого з посадових осіб та чи притягнуто будь-кого посадових осіб ТОВ «АВТОСАЙТ ТРЕЙДІНГ», ПП «ЕВІТ», ТОВ «СПЕЦТЕХНОПЛАСТ», ТОВ «ФІНАНС ПАН ТРЕЙД», ТОВ «ІНТЕГРАЛ АЙ ТІ», ТОВ «НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ТПВ», ТОВ «ТПК ГРУП», ПП «ПОЛІМЕРБУД» до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо їх створення та господарської діяльності.

Щодо посилань відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних як на обставину, що свідчить про нереальність господарських операцій, суд зазначає таке.

ВАС України у низці своїх рішень (ухвала від 05.07.2012 року у справі № К/9991/37912/11, ухвала від 26.07.2012 року у справі № К/9991/67511/11 та ін.) зазначив, що вимогами податкового обліку, непередбачено обов'язковості складання ТТН у підтвердження здійснення господарських операцій. На думку суду, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

Відсутність у позивача ТТН не спростовує реальності здійснених ним господарських операцій, оскільки факт реальності підтверджується належними та допустимими доказами долученими позивачем до матеріалів справи, а саме видатковими, податковими накладними, підписаними актами приймання виконання робіт, розрахунковими документами, договорами. Усі долучені позивачем докази мають необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність. Податкові накладні, які засвідчують факт постачання ТМЦ, належно оформлена. Отже, реальність господарських операцій ФО-П ОСОБА_2 по придбанню ТМЦ та отриманню послуг підтверджується долученими до справи письмовими доказами.

Таким чином, висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та постачальниками не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами справи, встановленими судом під час розгляду справи.

Фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «АВТОСАЙТ ТРЕЙДІНГ», ПП «ЕВІТ», ТОВ «СПЕЦТЕХНОПЛАСТ», ТОВ «ФІНАНС ПАН ТРЕЙД», ТОВ «ІНТЕГРАЛ АЙ ТІ» встановлено також постановами Львівського окружного адміністративного суду від 07.10.2013 по справі № 813/6459/13-а та від 29.10.2013 року по справі № 813/7320/13-а, які залишені без змін ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 та від 18.12.2014.

Виходячи з норм Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", враховуючи постанови Львівського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року по справі №813/6459/13-а та від 29 жовтня 2013 року по справі №813/7320/13-а та наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії первинних бухгалтерських і податкових документів на придбання та використання в підприємницькій діяльності запасних частин до автомобільної техніки Позивача, беручи до уваги, що укладені договори між Позивачем та ТОВ «АВТОСАЙТ ТРЕЙДІНГ», ПП «ЕВІТ», ТОВ «СПЕЦТЕХНОПЛАСТ», ТОВ «ФІНАНС ПАН ТРЕЙД», ТОВ «ІНТЕГРАЛ АЙ ТІ», ТОВ «НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ТПВ», ТОВ «ТПК ГРУП», ПП «ПОЛІМЕРБУД» не були визнані в судовому порядку недійсними суд вважає господарські операції Позивача з постачальниками товарними, а збільшення Позивачу суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 269758,13 грн. та по податку на додану вартість в розмірі 63336,32 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкції в розмірі 134879,07 грн. та в розмірі 31668,16 грн. неправомірними.

Разом з тим судом було встановлено, що позивачем неправомірно включено до податкового кредиту податок на додану вартість в серпні 2012 р в сумі 202,80 грн, в вересні 2012 року в сумі 55,85 грн, в жовтні 2012 року в сумі 185,85 грн, в листопаді 2012 року в сумі 75,23 грн, в грудні 2012 року в сумі 1168,12 грн, в квітні 2013 року в сумі 282,00 грн, в вересні 2013 року в сумі 132,19 грн, в жовтні 2013 року в сумі 201,75 грн, в листопаді 2013 року в сумі 197,25 грн, в грудні 2013 року в сумі 92,21 грн. Дані факти позивач належними та допустимими доказами не спростував.

Згідно з ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон) платниками єдиного внеску зокрема є:

- фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);

- фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);

- фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п. 4 ст. 7 цього закону для платників, зазначених у пункті 4 базою нарахування єдиного внеску є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Відповідно до ст. 8 Закону єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до ст. 25 Закону за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Орган доходів і зборів надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З вищенаведених норм вбачається, що об'єктом оподаткування єдиним соціальним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є дохід фізичної особи-підприємця.

Судом встановлено, що позивачем в 2012 році не занижено дохід (прибуток) на суму 1545609 грн, а отже, неправомірним є збільшення ФО-П ОСОБА_2 зобов'язань по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік в сумі 53432,47 грн і застосування штрафних санкцій в сумі 8014,87 грн.

Також суд вважає неправомірним збільшення позивачу зобов'язань по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік в сумі 31892,78 грн і застосування штрафних санкцій в сумі 4783,92 грн, оскільки відповідачем під час проведення перевірки не встановлено заниження позивачем доходу (прибутку) за 2011 рік.

Щодо застосування до позивача штрафних(фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату авансових платежів по податку на доходи фізичних осіб суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 177.5.1 п.177.5 ст. 177 Податкового кодексу України авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються підприємцем самостійно, але не менш як 100 відсотків річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік (у співставних умовах), та сплачуються до бюджету по 25 відсотків щокварталу (до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада).

У разі зменшення суми отриманого доходу за попередній календарний квартал поточного року більше ніж на 20 відсотків у порівнянні з розрахунковою очікуваною сумою доходу на такий квартал платник податку має право зменшити суму авансового платежу, що підлягає сплаті у наступний строк, встановлений цим підпунктом, пропорційно зменшенню суми зазначеного доходу. Для такого зменшення суми авансового платежу фізичною особою - підприємцем до настання строку сплати такого авансового платежу до контролюючого органу подається заява у довільній формі, що містить розрахунок зменшення суми авансового платежу та коротке пояснення обставин, що призвели до зменшення суми отриманого доходу.

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2011 рік та за 2012 рік розмір квартальних авансових платежів по податку на доходи фізичних осіб, що підлягають сплаті до бюджету у 2012 році становить 21929,23 грн, в 2013 році становить 1500,00 грн.

У серпні 2012 року позивач подав уточнюючу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2011 рік та визначив розмір авансових платежів, що підлягають сплаті в 3-му та в 4-му кварталах 2012 року в сумі 10627,23 грн.

Оскільки авансові внески по податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік, 2013 рік, 3-й квартал 2014 року позивачем сплачено з затримкою, отже притягнення позивача до відповідальності на підставі п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у вигляді штрафу у розмірі 10% та 20 % погашеної суми боргу на думку суду є правомірним та обґрунтованим.

Таким чином суд приходить до висновку про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату авансових платежів по податку на доходи фізичних осіб в сумі 11698,56 грн.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) 12.11.2014 року № Ф-0021321720 суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що податковий борг позивача в сумі 85325,25 грн виник на підставі рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області від 12.11.2014 року № 0001571702 про застосування штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Як зазначалось раніше, рішення від 12.11.2014 року № 0001571702 про застосування штрафних санкцій оскаржено позивачем в судовому порядку.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається платнику податків лише у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, тобто коли у платника податків виникає податковий борг.

Відповідно до пп. 14.1.175 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Оскільки рішення від 12.11.2014 року № 0001571702 про застосування штрафних санкцій, на підставі яких винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) 12.11.2014 року № Ф-0021321720 оскаржено в судовому порядку, отже, податкове зобов'язання донараховане таким рішенням є неузгодженим, враховуючи, що суд дійшов висновку про протиправність такого рішення, отже оскаржена податкова вимога є протиправною, що свідчить про наявність підстав для задоволення позову у вказаній частині.

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників по справі, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Однак, слід зазначити, що підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 11.11.2014 року № 0001531702 були і інші порушення, встановлені в ході проведення перевірки, що визнаються позивачем.

Суд вказує, що наслідком невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (відокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

У даному випадку суд, констатуючи неправомірне визначення ДПІ у Пустомитівському районі податкового зобов'язання з податку на додану вартість, не може визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 11.11.2014 року № 0001531702 в якійсь певній сумі, оскільки суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Разом з тим, приймаючи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому, суд визнає протиправним та вважає за необхідне скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.11.2014 року № 0001531702 повністю.

Дана обставина надасть податковому органу можливість в установленому Податковим кодексом України порядку визначити суму заниження (внаслідок інших допущених порушень) ФО-П ОСОБА_2) податку на додану вартість за період, що перевірявся, за наслідками перевірки, оформленої актом від 20.10.2014 року № 500/172/НОМЕР_1, та прийняти на ту суму нове рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВАСУ від 17.02.2011 року в справі № 17781/07 та постанові ВСУ від 05.12.2006 року в справі за позовом ЗАТ "Київський склотарний завод".

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч. 3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають задоволенню частково.

Щодо судових витрат, то відповідно до вимог ч. 3 ст. 94 КАС України у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог на користь позивача необхідно стягнути судові витрати відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області від 11.11.2014 року № 0001521702.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області 11.11.2014 року № 0001531702.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про застосування штрафних санкцій від 12.11.2014 року № 0001571702.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області від 12.11.2014 року № Ф-0021321720.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути із Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 394 (триста дев'яносто чотири) гривні 15 копійок.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Суддя Кедик М.В.