Постанова

від 31.03.2015 по справі 826/20451/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

31 березня 2015 року 09:22 справа №826/20451/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомКомунального підприємства "Київпастранс" доВідділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві треті особи 1. Служба організації руху 2. Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проскасування постанови ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київпастранс" (далі по тексту - позивач, КП "Київпастранс") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ВДВС Подільського РУЮ), в якому просить скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження з виконання вимоги від 07 листопада 2014 року №Ю-15-25 Державної податкової служби Подільського району міста Києва про стягнення із Служби організації руху боргу в розмірі 568 606,88 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/20451/14; залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Службу організації руху (далі по тексту - третя особа 1) та Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - третя особа 2, ДПІ у Подільському районі); закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 12 березня 2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, відповідач та третя 1 особа своїх представників не направили.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представників відповідача і третьої особи та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 12 березня 2015 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до постанови державного виконавця ВДВС Подільського РУЮ Корольова М.А. про відкриття виконавчого провадження від 05 грудня 2014 року ВП №45698751 відкрито виконавче провадження з виконання вимоги ДПІ у Подільському районі від 07 листопада 2014 року №Ю-15-25 про стягнення з "Служби організації руху" на користь третьої особи 2 заборгованості у розмірі 568 606,88 грн.

Позивач вважає вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки боржником у виконавчому провадженні є "Служба організації руху", яка не може бути стороною виконавчого провадження, оскільки є відокремленим підрозділом позивача та не є юридичною особою.

Відповідач та треті особи письмового заперечення проти адміністративного позову до суду не надали.

Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами КП "Київпастранс", виходячи з наступних підстав.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку Закон України "Про виконавче провадження".

У відповідності до вимог статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.

Згідно частини першої статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Аналіз наведених правових норм в їх сукупності свідчить, що відкриття виконавчого провадження здійснюється за заявою стягувача та на підставі виконавчого документа, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

При цьому, при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження державний виконавець повинен перевірити виконавчий документ на відповідність вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

Судом встановлено, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження винесена за заявою стягувача та на підставі вимоги ДПІ у Подільському районі від 07 листопада 2014 року №Ю-15-25.

Частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно частин першої та другої статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Буквальний зміст вказаних правових норм свідчить про те, що виконавчий документ, у тому числі, повинен містити інформацію (для юридичних осіб) про повне найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності боржника, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню; у свою чергу боржником є фізична або юридична особа.

Як свідчить зміст оскаржуваної постанови, боржником вказано: "Служба організації руху"; адреса: 04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2; код ЄДРПОУ 24250090.

Разом з тим, судом встановлено, що "Служба організації руху" є філією КП "Київпастранс".

Так, згідно статуту КП "Київпастранс", до складу підприємства входить, у тому числі філія - Служба організації руху.

Частинами першою третьою статті 95 Цивільного кодексу України передбачено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Наведене свідчить, що боржник в межах виконавчого провадження, відкритого за постановою від 05 грудня 2014 року ВП №45698751 не є юридичною особою.

Крім того, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, записів за показником пошуку - ідентифікаційний код 24250090 не знайдено.

З огляду на викладене вбачається, що державний виконавець не мав правових підстав для відкриття виконавчого провадження та винесення відповідної постанови.

Таким чином, суд приходить до висновку, що постанова державного виконавця ВДВС Подільського РУЮ Корольова М.А. про відкриття виконавчого провадження від 05 грудня 2014 року ВП №45698751 не відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження", є протиправною і підлягає скасуванню, а тому позовні вимоги КП "Київпастранс" підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ВДВС Подільського РУЮ не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірної постанови з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов КП "Київпастранс" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Комунального підприємства "Київпастранс" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві Корольова М.А. про відкриття виконавчого провадження від 05 грудня 2014 року ВП №45698751.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства "Київпастранс" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три гривні вісім копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко