Ухвала

від 23.03.2015 по справі 813/6450/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2015 р. Справа № 876/1086/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року у справі №813/6450/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західнафтохімбуд» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

19.09.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Західнафтохімбуд» (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ), просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.09.2014р. №0000262204.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.12.2014р. позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДПІ подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.12.2014р. та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що в ході проведення перевірки Товариства, за результатами якої складено акт від 20.08.2014р., встановлено, що між Товариством та ТзОВ «Капістрано», ТзОВ «БК Київбудмонтаж», ТзОВ «А-Знак» та ТзОВ «Торгові логістичні системи» відбувались господарські взаємовідносини, які не мали реального характеру та що такі не підтверджені належними первинними документами. Представлені Товариством податкові накладні, акти виконаних робіт не можуть слугувати належними первинними документами щодо підтвердження факту придбання робіт (послуг), оскільки встановлено відсутність у контрагентів майна, трудових ресурсів, транспортних засобів, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської операції, економічної діяльності. Таким чином, проведено транзитні фінансові потоки, спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування податкового кредиту, встановити реальність та товарність здійснених операцій по поставці товарів (робіт, послуг) підприємством за перевіряємий період на адресу покупця не має можливості. Враховуючи вищенаведене, судом першої інстанції не враховано усіх наявних у матеріалах справи доказів поданих податковим органом на обґрунтування винесеного податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та пояснення сторін в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ «Західнафтохімбуд» зареєстроване 20.06.2002р. у виконавчому комітеті Львівської міської ради, місцезнаходження: м.Львів, вул.Куликівська, буд.57, кв.52, взято на облік в ДПІ у Франківському районі м.Львові як платник податку на додану вартість (далі-ПДВ) з 11.07.2002р.

На підставі направлення від 31.07.2014р. №925 та відповідно до наказу від 13.07.2014р. №704 ДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства (ЄДРПОУ 32053975) з питань господарських відносин з ТзОВ «Капістрано» (ЄДРПОУ 38402939) за квітень - серпень 2013 року, з ТзОВ «БК «Київбудмонтаж» (ЄДРПОУ 37143832) за період з 01.03.2011р. по 31.12.2011р., з ТзОВ «A-Знак» (ЄДРПОУ 37193050) за період з 01.08.2012р. по 30.09.2012р., з ТзОВ «Торгові логістичні системи» (ЄДРПОУ 38655942) за період з 01.07.2013р. по 31.07.2013р., а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або про подальшу реалізацію цих товарів (робіт, послуг) від вищезазначених контрагентів та за результатами проведення якої складено акт №1457/13-05-22-04/32053975 від 20.08.2014 (а.с.14-42). В якому встановлено порушення ст.185, п.187.1 ст.187, ст.188, п.198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України з наступними змінами та доповненнями (далі-ПК України): завищено суму податкових зобов'язань з ПДВ на суму 39 036,69 грн., в т.ч. за вересень 2012 року у розмірі 5 258,34 грн., за червень 2013 року у розмірі 25 500,01грн., за липень 2013 року у розмірі 5 733,34 грн., за серпень 2013 року у розмірі 2 545,00 грн., а також встановлено завищено суми податкового кредиту на суму 78 523,25 грн., в т.ч. за жовтень 2011 року на суму 24 934,54 грн., за серпень 2012 року на суму 4 518,53 грн., за вересень 2012 року на суму 9 842,16 грн., за липень 2013 року на суму 24 279,74 грн., за серпень 2013 року на суму 14 948,28 грн., що призвело до заниження ПДВ в розмірі 39 486,56 грн.

На підставі висновків вказаних в акті перевірки ДПІ винесено податкове повідомлення №0000262204 від 04.09.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 49 358,20 грн., в тому числі за основним платежем - 39 486,56грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 9 871,64 грн. (а.с.7)

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення безпідставним та прийнятим з порушенням законодавства з питань оподаткування, Товариство звернулось з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суду виходить з наступного.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.95р. за № 168/704.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як встановлено судом першої інстанції, Товариством укладено договори про надання послуг з Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради №75/13 від 19.07.2013р. (т.1 а.с.213-216), №21/12 від 05.07.2012р. (т.1 а.с.220-225), №3 від 09.03.2011р. (т.1 а.с.226-231); договори підряду ТзОВ «Укртелеком» - №468701-1244 від 04.06.2013р. (т.1 а.с.217-219), №468701-1061 від 08.02.2012р. (т.1 а.с.232-234) та з ТзОВ «Захід інвест» - №Н3/10/12 від 03.10.2012р. (т.1 а.с.235-241).

Господарські операції за вказаними договорами відображено Товариством у складі податкових зобов'язань по податку на додану вартість.

З метою виконання умов вказаних договорів позивачем залучено субпідрядні організації, зокрема: ТзОВ «Капістрано», ТзОВ «БК Київбудмонтаж», ТзОВ «А-Знак», ТзОВ «Торгові логістичні системи», з якими укладено відповідні договори №05/07 від 10.07.2013р., №04/07 від 10.07.2013р., №08/08 від 12.08.2013р., №03/07 від 10.07.2013р. (т.1, а.с.117-126), №03/08 від 10.08.2011р., №06/10 від 03.10.2011р. (т.1, а.с.156-159), №02/09 від 04.09.2012р., №03/08 від 10.08.2012р., №02/08 від 09.08.2012р. (т.1, а.с.187-192), №01/06 від 03.06.2013р.(т.1, а.с.206-208) про проведення будівельних та ремонтних робіт.

При цьому, наявними в матеріалах справи копіями Ліцензій Державної архітектурно-будівельної інспекції та доданими до них переліками робіт підтверджено, що на момент укладення зазначених договорів усі контрагенти мали право на ведення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (т.2, а.с.68-73).

Пунктом 201.1. ст. 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій відповідно до умов вказаних договорів Товариством надано податкові накладні виписані в період з 28.08.2011р. по 31.07.2013р., які не мали недоліків та порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством.

Також, Товариством надано належним чином оформленні довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, акти звірки розрахунків, платіжні доручення. Вказані документи містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 зі змісту яких вбачається, що операції з вказаними контрагентами повністю відображено позивачем у бухгалтерському обліку.

З метою підтвердження використання послуг отриманих від ТзОВ «Капістрано», ТзОВ «БК Київбудмонтаж», ТзОВ «А-Знак», ТзОВ «Торгові логістичні системи» позивачем надано договори про виконання робіт, податкові накладні, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, акти приймання виконаних будівельних робіт, платіжні доручення, виписки по рахунку Товариства.

Надані документи підтверджують факт використання послуг, наданих Товариству вказаними контрагентами, при виконанні умов договорів підряду, укладених з Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради, ЛФ ПАТ «Укртелеком та ТзОВ «Захід Інвест» та оплату наданих позивачем послуг.

Вказані документи надавались та були предметом податкової перевірки. Порушень щодо форми та порядку їх заповнення в акті перевірки не встановлено, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі є належними доказами та приймаються судом до уваги при прийнятті рішення.

Крім наданих Товариством документів, ДПІ в ході проведення перевірки використано бази даних ДПА України, АІС ОР «Податки», АС «Податковий блок», АІС Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів та наступні матеріали перевірок: Акт від 16.03.2013р. №305/22-04/38402939 складений ДПІ у Деснянському районі м.Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТзОВ «Капістрано» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за період з 01.04.2013р. по 31.08.2013р.»; Акт від 17.05.2013р. №1701/22-8/37143832 складеного ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «БК Київбудмонтаж» щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.03.2011р. по 31.12.2011р. та за вересень 2012р.»; Акт від 22.08.2013р. №877/26-55-22-07/37193050 складений ДПІ у Печерському районі м.Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «А-Знак» щодо підтвердження господарських відносин з ТзОВ «Нові Технології ТНВ», ТзОВ «Крокус ЛТД» та ТзОВ «Меланія» за період з 01.08.2012р. по 30.09.2012р.»; Акт від 14.10.2013р. №56/20-11-22-02/38655942 складений Дергачівською ОДПІ ГУ Міндоходів Харківської області «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТзОВ «Торгові логістичні системи» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період липень 2013р.»

Зазначеними актами встановлено неможливість реального здійснення контрагентами Товариства фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності. З врахуванням вказаних актів ДПІ прийшла до висновку про проведення Товариством транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування податкового кредиту.

Щодо вказаного, слід зауважити, що сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок господарюючого суб'єкта не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства, тим більше особою, якої така зустрічна звірка безпосередньо не стосувалася. Отже, акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть розглядатися як належне підтвердження фактів порушення платником податків податкового законодавства, здобуте в ході перевірки.

Окрім того, зустрічна звірки є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та порядку встановлених ПК України. Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити жодних висновків про господарські операції, оскільки таким актом лише документується факт неможливості проведення зустрічної звірки.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції, що допущенні порушення податкового законодавства постачальником по ланцюгу постачання товару тягнуть негативні наслідки саме для постачальника та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сум сплаченого в ціні товару податку на додану вартість.

Висновки про порушення податкового законодавства контрагентами позивача не можуть автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання своїми контрагентами чи третіми особами вимог закону.

Така позиція узгоджується й з висновками Верхового Суду України, висловленими, зокрема, у постанові від 31.01.2011 року в справі №21-47а10, постанові від 11.12.2007 року у справі №21-1376во06.

Окрім того, лише вирок або постанова у справі про адміністративний проступок є обов'язковими для адміністративного суду, а тому протокол допиту свідка від 26.07.2012р. ОСОБА_3 (т.1, а.с.106-112) не може вважатися таким, що несе інформацію щодо предмета доказування (спростування реальності господарських операцій), не може бути покладено в основу судового рішення, оскільки оцінка обставинам, про які йдеться в ньому, не надано компетентним судом.

Водночас колегія суддів зауважує, що обґрунтування нереальності господарських операцій не можуть ґрунтуються на припущеннях.

Даючи узагальнюючу правову оцінку наведеним доказам, колегія суддів зауважує, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з ПДВ є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, які відповідають вимогам чинного законодавства. Подані ж відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операцій і підтверджувати обізнаність позивача про можливе сумнівне ведення господарської діяльності його контрагентами.

Колегією суддів також взято до уваги, що спірні господарські операції в судовому порядку недійсними не визнавалась, що дає підстави вважати, що такі мали реальний характер.

Також згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Актом перевірки не підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій контрагенти Товариства не знаходилися в Єдиному державному реєстрі, а також що у них не було Свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суб'єкт господарювання вправі вести господарську діяльність, яка не заборонена, на свій власний розсуд, економічна доцільність якої є одержання прибутку, що Товариством дотримано, а тому слід погодитись з висновком суду першої інстанції, що викладені в акті перевірки від 20.08.2014р. висновки податкового органу про порушення позивачем норм ПК України є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року у справі №813/6450/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

М.А.Пліш

Повний текст Ухвали виготовлено 27.03.2015р.