Рішення

від 24.03.2015 по справі 910/1782/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2015Справа №910/1782/15-г

За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва

до Житлово-будівельного кооператива «Арсеналець-10»

про стягнення 64 370,27 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Турченко Д.Л. (представник за довіреністю №47-5 від 05.01.2015р.);

від відповідача: Кривило С.А. (голова правління).

Обставини справи:

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооператива «Арсеналець-10» (надалі також - відповідач) суми заборгованості в розмірі 64 730,27 грн., з яких основна сума боргу - 51 098,81 грн., сума інфляційних втрат - 11 306,42 грн., сума 3% річних - 2 325,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо вчасної оплати комунальних послуг за Договором про надання комунальних послуг №405/10 від 01.09.2012р.

Відповідач у відзиві зазначає, що позовні вимоги необґрунтовані, оскільки він в повній мірі розрахувався з позивачем за холодну воду і стоки холодної води. Стосовно гарячого водовідведення, згідно інформації у відзиві, враховуючи переплату за холодне водопостачання і стоки холодного водопостачання, відповідач має сплатити позивачу 10 190,60 грн.

Ухвалою від 02.02.2015р. в справі №910/1782/15-г суддею Морозовим С.М. порушено провадження, судове засідання призначено на 17.02.2015р.

В судовому засіданні 17.02.2015р. розгляд справи було відкладено до 03.03.2015р.

В судовому засіданні 03.03.2015р. в справі було оголошено перерву до 17.03.2015р.

В судовому засіданні 17.03.2015р. в розгляді справи було оголошено відкладення до 24.03.2015р.

В судовому засіданні 24 березня 2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2012р. між позивачем (підприємство за Договором) та відповідачем (споживач за Договором) було укладено Договір про надання комунальних послуг №405/10 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору позивач зобов'язався на підставі укладених з виробниками/постачальниками договорів надавати відповідачеві вчасно та відповідної якості комунальні послуги (послуги), зазначені у Додатку №1.

Відповідач у відповідності до даного Договору зобов'язується прийняти комунальні послуги та своєчасно їх оплачувати за встановленими чинним законодавством тарифами у строки і на умовах, передбачених Договором. (п. 1.2. Договору).

Обсяги споживання відповідачем комунальних послуг за відсутності приладів обліку визначаються згідно чинного законодавства. При цьому відповідач не несе відповідальності за якість комунальних послуг. При наявності приладів обліку, обсяги визначаються за їх показниками. (п. 1.4., п. 1.5. Договору).

Згідно з п. 1.6. Договору Додаток №1 до Договору визначає потребу споживача в окремій комунальній послузі і є невід'ємною частиною даного Договору.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що відповідач повинен до 20 числа, місяця, що настає за розрахунковим, оплатити комунальні послуги (згідно Додатку №1), обсяги яких визначаються на підставі табулярів та груп-рахунків, що надходять від виробника/постачальника комунальних послуг (при наявності приладів обліку) та згідно норми (в разі відсутності приладів обліку).

Позивач не несе відповідальності за несвоєчасне включення, не включення, відключення виробником/постачальником комунальної послуги з причин наявності боргу за відповідачем, а також з інших технічних причин, усунення яких не в компетенції позивача (п. 2.4. Договору).

Строк цього Договору згідно ч. 3 ст. 631 ЦК України встановлюється з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. Договір вважається щороку продовженим на кожний наступний термін, якщо за місяць до закінчення його строку однією з сторін не буде письмово заявлено про розірвання або про необхідність перегляду. (п. 8.1. та п. 8.2. Договору).

Додатком №1 до Договору встановлено перелік комунальних послуг та порядок їх розрахунку з 01.01.2011р., яким передбачено центральне опалення, гаряче водопостачання, холодне водопостачання та каналізація, холодна вода (стоки).

Позивач у свої позовній заяві стверджує, що свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, в свою чергу відповідач по справі взяті на себе зобов'язання не виконує, нарахування за комунальні послуги в період з 01.02.2012р. по 31.12.2014р. (надалі - період) не сплачує, внаслідок чого має заборгованість в розмірі 51 098,81 грн.

При цьому, судом встановлено, що позивачем як надані зазначено такі комунальні послуги: холодне водопостачання за період в розмірі 177 241,27 грн., холодна вода (стоки) за період в розмірі 79 338,97 грн. Разом за спірний період нараховано 242 354,57 грн. (за вирахуванням касового збору в розмірі 14225,67 грн.).

Судом встановлено, що за щомісячні періоди надання послуг позивачем нараховувались та виставлялись відповідачу рахунки на сплату фактично отриманих послуг, згідно Договору.

В матеріалах справи наявні платіжні вимоги-доручення виставлені відповідачу позивачем для оплати вартості комунальних послуг згідно Договору.

Факт споживання відповідачем послуг підтверджується наявними в матеріалах справи Актами про зняття показань з приладів обліку, складених представником РД ПАТ «АК «Київводоканал» в присутності позивача.

Однак, як встановлено сторонами в Акті звірки нарахування обсягів послуг з холодного водопостачання та водовідведення і водовідведення гарячої води між позивачем та відповідачем по Договору за період з 01.02.2012р. по 31.08.2014р. позивачем надано відповідачу послуг на загальну суму 201 443,14 грн.

Зменшення суми отриманих від позивача комунальних послуг з 242 354,57 грн. (сума зазначена позивачем в позові) до 201 443,14 грн. (сума встановлена відповідачем, на яку погодився позивач) здійснено за рахунок аварійних та планових відключень тепломереж, факт наявності яких зафіксований в наданих до матеріалів справи Листів відповідача, а саме від 27.06.2012р. №39, від 27.06.2012р. №36, від 19.09.2013р. №31, від 11.07.2014р.

Згідно зазначеного Акту звірки відповідачем комунальні послуги оплачені на суму 191 252,57 грн., що не заперечено представникам позивача в судовому засіданні та підтверджено наявністю підпису і печатки відповідача в Акті звірки.

Отже, сума комунальних послуг, яка не оплачена відповідачем, становить 10 190,60 грн. (201 443,14 грн. - 191 252,57 грн.).

Таким чином, комунальні послуги відповідачем оплачені несвоєчасно та не в повному обсязі, таким чином відповідачем порушено п. 2.2. Договору, що призвело до виникнення заборгованості у відповідача за належним чином надані та спожиті послуги в розмірі .

Таким чином, відповідач порушив господарське зобов'язання шляхом неналежного його виконання.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання комунальних послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 63 Цивільного кодексу України та Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи (Договором, розрахунком заборгованості) підтверджується надання позивачем протягом періоду комунальних послуг та існування заборгованості відповідача за період з 01.02.2012р. по 31.08.2014р. у розмірі 10 190,60 грн.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.п. 5) п. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пунктів 2.2. Договору грошове зобов'язання відповідача по оплаті наданих позивачем за Договором послуг мало бути виконане щомісяця до 20-го числа місяця.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача простроченого грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 10 190,60 грн. за надані згідно Договору послуги.

Таким чином, заперечення відповідача щодо того, що сума заборгованості, яка рахується за позивачем становить лише 10 190,60 грн., а не 51 098,81 грн., як заявлено позивачем, підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 10 190,60 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню саме в цьому розмірі.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 11 306,42 грн. та 3% річних у розмірі 2 325,04 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 01.02.2012р. по 31.12.2014р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За перерахунком суду, враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 11 306,42 грн. та 3% річних у розмірі 2 325,04 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/1782/15-г підлягають частковому задоволенню та стягненню на користь позивача суми основного боргу в розмірі 10 190,60 грн., суми інфляційних втрат в розмірі 11 306,42 грн. та суми 3% річних в розмірі 2 325,04 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, пропорційно сумі задолволених позовних вимог, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооператива «Арсеналець-10» (код ЄДРПОУ 22895144; адреса: 02002, м. Київ, Дніпровський район, вул. Челябінська, буд. 9) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (код ЄДРПОУ 03366612; адреса: 02002, м. Київ, Дніпровський район, вул. Челябинська, буд. 9-Г) суму основної заборгованості в розмірі 10 190,60 грн. (десять тисяч сто дев'яносто гривень 60 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 11 306,42 грн. (одинадцять тисяч триста шість гривень 42 копійки), суму 3% річних в розмірі 2 325,04 грн. (дві тисячі триста двадцять п'ять гривень 04 копійки) та суму витрат по сплаті судового збору в розмірі 672,37 грн. (шістсот сімдесят дві гривни 37 копійок).

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. На виконання рішення видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.03.2015р.

Суддя С.М. Морозов