Рішення

від 17.03.2015 по справі 910/2328/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2015Справа №910/2328/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКТИВА КОНСАЛТИНГ»

до Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК»

про стягнення 312 821,91 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Мальовічко І.М. - довіреність б/н від 06.02.2015 року;

від відповідача: Мединський М.М. - довіреність б/н від 05.03.2015 року;

Обставини справи :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АКТИВА КОНСАЛТИНГ» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» про стягнення 312 821,91 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості наданих позивачем послуг згідно умов Договору №S_14-04/UA про надання послуг від 22.08.2014 року.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 301 800,00 грн. - основного боргу, 9 955,27 грн. - пені, 1 066,64 грн. - 3% річних.

Ухвалою від 09.02.2015 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 17.03.2015 року.

В судовому засіданні 17.03.2015 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 17.03.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 17.03.2015 року представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 17.03.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.08.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АКТИВА КОНСАЛТИНГ» (далі по тексту - позивач, виконавець) та Публічним акціонерним товариством «ДЕЛЬТА БАНК» (далі по тексту - замовник, відповідач) укладено Договір №S_14-04/UA про надання послуг (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) позивач взяв на себе зобов'язання надавати відповідачу послуги у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем, а саме: послуги з проведення аудиту сховища даних під управлінням СУБД Oracle (Oracle Database 11 g Enterprise Edition Release 11.2.0.3.0 - 64bit Production (c SID DWH), а також інші послуги, що входять до зазначеної сфери та письмово визначені Сторонами, а Відповідач зобов'язався приймати та оплачувати надані належним чином Послуги та їх результати згідно з умовами Договору та Замовлень до нього.

Згідно з п. 1.2 Договору, Позивач та Відповідач домовились визначати у замовленні на надання Послуг детальний перелік Послуг, їх обсяг, строки надання та вартість, а також, в разі необхідності, технічне завдання, статут проекту, графік, порядок надання Послуг

Позивач та Відповідач 22 серпня 2014 року уклали замовлення на надання послуг №1 до Договору (далі по тексту - Замовлення) (копія додається). Згідно з умовами Замовлення до Договору, Позивач взяв на себе зобов'язання надати послуги у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем (далі ~ Послуги), а саме: Послуги з проведення аудиту сховища даних під управлінням СУБД Oracle (Oracle Database llg Enterprise Edition Release 11.2.0.3.0 - 64bit Production (с SID DWH). Детальний склад Послуг та їх результатів зазначений у пункті 1.1 Замовлення.

Згідно з п. 3.3. Договору, Відповідач зобов'язався здійснювати передоплату в розмірі 50% вартості Послуг згідно з відповідним Замовленням протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту надання відповідного рахунку (пп. 3.3.1. Договору), та оплату остаточної вартості в розмірі 50% вартості Послуг згідно з відповідним Замовленням, протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту надання відповідного рахунку за умови підписання Сторонами відповідного Акту (пп. : 3.3.2. Договору):

04 вересня 2014 року на виконання п. 3.3.1 Договору Відповідач здійснив передоплату (50%) за послуги згідно з Замовленням у розмірі 301 800,00 грн.

На виконання умов Договорів позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги на загальну суму 603 600,00 грн., що підтверджується підписаним між сторонами Актом приймання-передачі послуг від 30 жовтня 2014 року.

28.12.2014 року між сторонами підписано Додаткову угоду №1 до Договору (далі по тексту - Додаткова угода №1) згідно якої:

- внесено зміни до п.3.3.2 Договору та передбачити, що оплата остаточної вартості Послуг здійснюється у встановленому раніше Договором порядку, якщо інше не передбачено відповідним Замовленням;

- внесено зміни до Замовлення, згідно з якими Відповідач зобов'язується здійснити оплату першої частини остаточної вартості послуг у розмірі 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень) не пізніше 29.12.2014р., а оплату решти вартості Послуг - частинами або однією сумою, в строк до 01.03.2015р.

- визначено, що така додаткова угода набуде чинності з моменту здійснення Відповідачем першої частини платежу у розмірі 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень).

Незважаючи на підписання Позивачем та Відповідачем Додаткової угоди №1, оплата в розмірі 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень) не надійшла, тому Позивач звернувся до Відповідача з претензією (вих. №15-01/UA від 05.01.2015р.) про сплату заборгованість за Договором, додавши до неї оригінал рахунку №51 від 22.12.2014р. на оплату першої частини остаточної вартості Послуг у розмірі 100 000,00 грн., шляхом направлення 05.01.2015р. цінного листа на ім'я Відповідача №0411214183773 з описом вкладення (копії опису вкладення та квитанції містяться в матеріалах справи), який було вручено представнику Відповідача Горбуновій (за довіреністю) 13 січня 2015р. (копія повідомлення про вручення міститься в матеріалах справи). Однак відповіді на претензію Позивач не отримав, а заборгованість залишилася неоплаченою.

Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти внесення плати за отримані послуги відповідно до умов Договорі, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 301 800,00 грн., на підтвердження іншого суду не надано жодного доказу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Договір, укладений між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві послуги за відповідну плату згідно умов Договорів, а відповідач в порушення умов Договорів не сплатив на користь позивача плату за отримані послуги в розмірі 301 800,00 грн.

Відзив відповідача на позовну заяву не приймається судом та спростовується наявними в матеріалах справи документами та чинним законодавством.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 301 800,00 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, керуючись п. 7.4. Договорів просить суд стягнути з відповідача пеню, які за розрахунками позивача становить 9 955,27 грн.

Згідно з п. 7.4. Договору, у випадку несвоєчасного виконання Стороною грошового зобов'язання, винна Сторона сплачує іншій Стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 9 955,27 грн., нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 066,64 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 1 066,64 грн. - 3% річних, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» (01133, м. Київ, ВУЛ. ЩОРСА , будинок 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКТИВА КОНСАЛТИНГ» (04112, м. Київ, ВУЛИЦЯ ДЕГТЯРІВСЬКА, будинок 62-А, код ЄДРПОУ 36283195) 301 800 (триста одну тисячу вісімсот) грн. 00 коп. - основного боргу, 9 955 (дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 27 коп. - пені, 1 066 (одну тисячу шістдесят шість) грн. 64 коп. - 3% річних, 6 256 (шість тисяч двісті п'ятдесят шість) грн. 44 коп. - судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 27.03.2015 року.