Постанова

від 31.03.2015 по справі 823/427/15

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 року справа № 823/427/15

м. Черкаси

10 год. 53 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Мишенка В.В.,

при секретарі - Ільченку С.М.,

за участю сторін:

представника відповідача - Солодрай Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області до приватного малого підприємства "Зодчий" про стягнення податкового боргу з рахунків у банках,

ВСТАНОВИВ:

До суду з адміністративним позовом звернулась Золотоніська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - позивач) в якому просить стягнути податковий борг у сумі 8565 грн. 54 коп. з рахунків у банках, що обслуговують приватне мале підприємство "Зодчий" (далі - відповідач) , а також з тих рахунків, які можуть бути відкриті відповідачем у майбутньому.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач зареєстрований як суб'єкт господарювання та перебуває на обліку в органах доходів і зборів як платник податків та платежів до бюджету. Станом на день подання позову за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати податку на додану вартість на суму 8565 грн. 54 коп., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи в судове засідання не з'явився, на адресу суду направив клопотання, в якому просить суд провести засідання без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача проти заявленого адміністративного позову заперечує, мотивуючи це тим, що ними сплачено грошові зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2014 року у розмірі 14556 грн. та за листопад 2014 року у розмірі 3278 грн., що підтверджується платіжними дорученнями. Однак, з невідомих причин обслуговуючий банк -АТ "Імексбанк" не виконав вказані платіжні доручення.

Заслухавши представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідач - приватне мале підприємство «Зодчий» ідентифікаційний код 22788939 перебуває на обліку в Золотоніській ОДПІ як платник податків і зборів з 29.03.2012 за №136.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, ст. 44 Господарського кодексу України, ст. 16 Податкового кодексу України, відповідач як платник податків і зборів зобов'язаний самостійно сплачувати суми податкових зобов'язань, визначених податковими деклараціями, розрахунками та податковими повідомленнями-рішеннями.

Згідно ст. 6 Кодексу №2755-VI податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Відповідно ст. 9 Кодексу №2755-VI податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків і зборів.

Згідно з п.п. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпункт 14.1.156. п. 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначає податкове зобов'язання як суму коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Пунктом 54.1. статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом, крім випадків, передбачених податковим законодавством. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п. 56.11. ст. 56 Податкового кодексу України грошове зобов'язання самостійно визначене платником податку оскарженню не підлягає.

Своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку, згідно п. 176.1. статті 176 Податкового кодексу України є одним з обов'язків платника податків.

Контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи (п. 41.1. статті 41 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що податковий борг приватного малого підприємства "Зодчий" з податку на додану вартість виник на підставі:

- звітної податкової декларації з податку на додану вартість за №9067836495 від 20.11.2014на суму 14556,00 грн.;

- звітної податкової декларації з податку на додану вартість за №9073897366 від 21.12.2014на суму 1527,00 грн.;

- уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість №9073897368 від 21.12.2014 на суму 1751,00 грн.;

- уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість №90022412002 від 22.01.2015 на суму 53,00 грн.;

- уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість №9002897671 від 22.01.2015 на суму 53,00 грн.

Означені вище суми самостійно розрахованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідачем в установлені чинним законодавством терміни не сплачено.

Згідно облікової картки з податку на додану вартість станом за відповідачем обліковуються заборгованість, яка з урахуванням переплати (9398,64 грн.), та пені (24,18 грн.) становить: 8565,54 грн.

В письмових запереченнях відповідач стверджує про сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2014 року у розмірі 14556 грн. та за листопад 2014 року у розмірі 3278 грн., що підтверджується платіжними дорученнями відповідно №59 від 28.11.2014 та №60 від 12.01.2015.

Вирішуючи спір, суд враховує, що відповідно до п.п. 30.1, 30.2 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001р. № 2346-III (далі Закон № 2346), переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.

Таким чином, обов'язок щодо сплати податкових зобов'язань вважається виконаним у разі зарахування грошових коштів на банківський рахунок податкового органу.

Отже, незважаючи на причину несплати податкових зобов'язань, зокрема, у разі порушення банком строків виконання доручень клієнтів на переказ коштів, Кодекс не звільняє платника податків від обов'язку сплатити основну суму податкового зобов'язання або податкового боргу, а податковий орган, відповідно, - від стягнення такого податкового боргу.

У разі ненадходження грошових коштів на бюджетні рахунки органу державного казначейства і незарахування їх до дохідної частини державного або місцевого бюджетів податкові зобов'язання або податковий борг не можуть вважатися погашеними. Відповідна правова позиція викладена в листі Державної фіскальної служби України від 13.08.2014 №1128/5/99-99-20-03-01-16 "Щодо виконання податкових зобов'язань".

Відповідно до п. 32.1. ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

За вказаних обставин, суд вважає, що питання щодо невиконання чи неналежного виконання зобов'язань за договором банківського обслуговування повинні вирішуватись в рамках договірних відносин між клієнтом та банком.

За змістом п.п. 14.1.175. п. 14.1. статті 14 Податкового кодексу України сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що у зв'язку з несплатою відповідачем в установлені строки узгодженої суми податкового зобов'язання, позивачем на адресу відповідача була направлена податкова вимога від 11.12.2014 №107-22 на суму 5157 грн. 36 коп., яка 13.12.2014 отримана уповноваженою особою відповідача.

Виходячи з положень п. 95.1. ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.3. ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Підпунктом 20.1.34. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги, що відповідач, у встановлені законодавством строки, не сплатив податковий борг, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення коштів з банківських рахунків відповідача в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі8565,54 грн. та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 - 163, КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих приватне мале підприємство "Зодчий" (19962 Черкаська область, Чорнобаївський район, с. Тимченки, вул. Київська, 14, ідентифікаційний код 22788939), в дохід бюджету через Золотоніську обєднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Черкаській області (19700, м. Золотоноша, бул. Шевченка, 153, ідентифікаційний код 39494512) кошти на суму податкового боргу в розмірі 8565 (вісім тисяч п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 54 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку передбаченому ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Мишенко

Повний текст постанови виготовлено 02.04.2015