Ухвала

від 26.03.2015 по справі 810/5692/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/5692/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005661702 від 16 червня 2014 р. в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 38 394 грн. 83 коп.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі державна податкова інспекція в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (надалі за текстом - «ДПІ в Обухівському районі»), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 06.05.2014 р. по 23.05.2014 р. посадовцями ДПІ в Обухівському районі проведено документальну планову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р.

Результати перевірки оформлено актом № 1397/17-03/НОМЕР_2 від 30.05.2014 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 187, 198 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України») внаслідок чого занижено податок на додану вартість на 27 346 грн. 55 коп.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань встановлено їх заниження на суму 1 750 грн.

Також, за результатами господарських взаємовідносин з ПП «Аліс Експо» позивачем віднесено до податкового кредиту 25 596 грн. 55 коп.

Водночас, згідно акту перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 30.09.2013 р. та акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки» від 03.12.2013 р. не підтверджено поставки товарів (послуг) від ПП «Аліс Експо» підприємствам-покупцям.

На думку контролюючого органу наведене свідчить про необґрунтованість формування ФОП ОСОБА_2 податкового кредиту за названими фінансово-господарськими операціями.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ в Обухівському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005661702 від 16 червня 2014 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 41 019 грн. 83 коп., у тому числі 27 346 грн. 55 коп. за основним платежем та 13 673 грн. 28 коп. за штрафними санкціями.

Позивач погодився із названим податковим повідомлення-рішенням в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2 625 грн. у зв'язку із заниженням податкових зобов'язань.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту врегульовано статтею 198 ПК України.

Так, підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції дійшов висновку про реальність господарських операцій між ФОП ОСОБА_2 та ПП «Аліс Експо».

Судова колегія знаходить наведений висновок обґрунтованим та таким, що підтверджується зібраними у справі доказами.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії: договору поставки № 56 від 02.11.2011 р. за умовами якого ПП «Аліс Експо» зобов'язалось передати у власність ФОП ОСОБА_2 паливно-мастильні матеріали; видаткових накладних № РН-0000236 від 25.06.2013 р., № РН-0000225 від 05.07.2013 р., № РН-0000288 від 31.07.2013 р., № РН-0000287 від 20.08.2013 р., № РН-0000369 від 16.09.2013 р., № РН-0000362 від 10.09.2013 р., № РН-0000354 від 30.09.2013 р.; податкових накладних № 24 від 10.06.2014 р., № 39 від 21.06.2013 р., № 6 від 03.07.2013 р., № 7 від 03.07.2015 р., № 32 від 15.07.2013 р., № 38 від 19.07.2013 р., № 50 від 26.07.2013 р., № 26 від 13.08.2013 р., № 7 від 05.08.2013 р., № 62 від 31.07.2013 р., № 16 від 09.09.2013 р., № 28 від 13.08.2013 р., № 34 від 19.08.2013 р., № 44 від 23.08.2013 р., № 56 від 30.08.2013 р., № 4 від 03.09.2013 р., № 18 від 09.09.2013 р., № 54 від 30.09.2013 р., № 45 від 23.09.2013 р.; банківських виписок, які свідчать, що зобов'язання за договорами між позивачем та його контрагентом виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, на момент проведення перевірки у ФОП ОСОБА_2 були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентам, а аналіз наданих позивачем податкових накладних, інших первинних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ПП «Аліс Експо».

Посилання ДПІ в Обухівському районі на те, що згідно актів контролюючого органу контрагент позивача здійснював операції з надання податкової вигоди третім особам обґрунтовано не взято судом до уваги.

В ході проведеної перевірки податковим органом не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Водночас, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2014 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 31 березня 2015 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.