Постанова

від 29.04.2009 по справі 2а-1349/09/0870

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія статобліку 6.6.4

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

69041, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 65 в

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 квітня 2009 р. / 11-39 год./ справа №2а-1349/09/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О. при секретарі Єгоровій О.Ю., за участю представників позивача -Голубкова О.А., Ошерова Є.М., представника відповідача -Кіченка В.В., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за заявою Приватного підприємства „Лом"

до начальника Територіального управління Головавтотрансінспекції у Запорізькій області - Велігоші Валерія Михайловича

про скасування постанови від 06.10.2008р. про застосування фінансових санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до начальника Територіального управління Головавтотрансінспекції у Запорізькій області -Велігоші Валерія Михайловича про скасування постанови від 06.10.2008р. щодо застосування фінансових санкцій. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за наслідками проведеної перевірки, проведеної у серпні 2008 року посадовими особами Головдержавтотрансінспекції у Харківській області було встановлено порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт та у подальшому начальником Головдержавтотрансінспекції у Запорізькій області була прийнята постанова від 06.10.2008р. про накладення фінансових санкцій на ПП «Лом». Зазначена постанова про застосування фінансових санкцій прийнята необґрунтовано та з порушенням вимог законодавства, а саме: при проведенні перевірки посадовими особами Територіального управління Головдержавтотрансінспекції у Харківській області було невірно встановлено фактичні обставини по справі, оскільки Приватним підприємством «Лом»не було допущено жодних порушень вимог законодавств про автомобільний транспорт. Зазначає, що на час здійснення перевірки транспортний засіб використовувався громадянином ОСОБА_5 на власні потреби, тобто транспортний засіб використовувався не в господарській діяльності ліцензіата -Приватного підприємства «Лом», тому вимоги законодавства про автомобільний транспорт взагалі не можуть бути поширені на громадянина, який не є ліцензіатом у господарській діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів. Враховуючи, що Приватним підприємством „Лом" не було вчинено господарського правопорушення в сфері господарювання та здійснення ліцензійної діяльності, зазначені дії відповідача щодо притягнення до адміністративно-господарської відповідальності підприємства є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим, позивач просить суд позовні вимоги щодо скасування постанови про накладення фінансових санкцій задовільнити.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, наполягають на задоволенні позовних вимог, зазначивши, що з боку Приватного підприємства „Лом" не було скоєно будь-яких господарських правопорушень, складений акт перевірки та постанова про накладення фінансових санкцій відносно Приватного підприємства „Лом" прийняті безпідставно та упереджено, без врахування фактичних обставин по справі. Просять суд скасувати постанову від 06.10.2008р. про накладення на Приватне підприємство «Лом» фінансових санкцій.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначивши, що дії посадових осіб Територіального управління Головавтотрансінспекції у Запорізькій області щодо прийняття постанови про накладення фінансових санкцій відносно Приватного підприємства „Лом" є правомірними та обґрунтованими, прийнятими у межах повноважень та на підставі Акту перевірки від 20.08.2008р., який був складений посадовими особами Територіального управління ГАТІ у Харківській області. Зазначеним актом перевірки було зафіксовано порушення ліцензіатом -Приватним підприємством „Лом" вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме: водієм не було надано для перевірки та контролю документи, передбачені законодавством щодо перевезення пасажирів, що за ознаками є порушенням приписів ст.40 Закону України „Про автомобільний транспорт". Просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні на підставі письмових доказів та пояснень учасників процесу, Приватне підприємство „Лом" (72313 Запорізька область м.Мелітополь вул.Гризодубової,66/4 Ідентифікаційний код 31962079) зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Мелітопольської міської ради Запорізької області, про що 29.03.2002р. внесено відповідний запис до Державного реєстру та видане свідоцтво про державну реєстрацію, тобто позивач є суб'єктом господарської діяльності, який здійснює господарську діяльність у межах встановленого господарського правопорядку, має відокремлене майно та здійснює господарську компетенцію щодо реалізації прав та обов'язків суб'єкта господарювання.

Відповідно до положень ст.12 Господарського кодексу України, «основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є, серед інших, ліцензування господарської діяльності». «Ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування є засобами державного регулювання у сфері господарювання, спрямованими на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів» (ч.1 ст.14 Господарського кодексу України).

24.05.2005р. Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України Приватному підприємству «Лом»видана ліцензія АБ №153410 на провадження господарської діяльності з надання послуг перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (внутрішні перевезення пасажирів). З зазначеної дати позивач набув статусу ліцензіата та на нього поширюються відповідний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання при провадженні зазначеного виду діяльності, що підлягає ліцензуванню (ліцензійні умови).

Відповідно до ліцензійної картки АА в„–260480 до ліцензії АБ №153410, виданої начальником Головавтотрансінспекції, Приватному підприємству «Лом»як ліцензіату дозволені внутрішні перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) транспортним засобом - Daimler Benz (пасажирський), 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Разом з тим, судом встановлено, що зазначений транспортний засіб є власністю громадянина ОСОБА_6 та перебуває у володінні ліцензіата на умовах договору оренди від 16.11.2007р., у відповідності до якого, громадянином ОСОБА_5 (діючого від імені громадянина ОСОБА_6) передано, а Приватним підприємством «Лом»прийнято у термінове платне користування (оренду) автобус пасажирський марки Daimler Benz модель 903КА, випуску 2003р., реєстраційний номер НОМЕР_1 строком на три роки.

Як встановлено у судовому засіданні, 20.08.2008р. посадовими особами Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Харківські області проведена перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом перевізниками, за наслідком якої було складено Акт за №067540. Зазначеним актом перевірки зафіксовано факт відмови водія транспортного засобу «Мерседес Бенц «Спринтер»НОМЕР_1 надати уповноваженим особам для перевірки документи передбачені законодавством, також зафіксовані порушення щодо надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, за відсутністю ліцензійної картки, дорожнього листа та договору з замовником. Від підпису акту перевірки та надання пояснень водій транспортного засобу відмовився, про що відповідно здійснено запис перевіряючими в Акті перевірки.

Нормами господарського законодавства встановлено, що «суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства» (ч.3 ст.5 Господарського кодексу України). За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків (ч.1 ст.238 ГК України).

Учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання» (ч.1 ст.218 ГК України).

Разом з тим, ст.241 Господарського кодексу України, встановлено, що «адміністративно-господарський штраф -це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення».

Як встановлено у судовому засідання, відповідачем було допущено правопорушення щодо провадження господарської діяльності, а саме: водієм транспортного засобу не було надано для перевірки документів, передбачених законодавством про автомобільний транспорт, що за ознаками є порушенням приписів ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт», якою передбачено, що «автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення» (ч.1 ст.39 Закону).

Відповідальність за зазначене правопорушення передбачена ст.60 зазначеного Закону, відповідно до якої, «за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону -штраф у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян» .

Суд вважає доведеним факт порушення Приватним підприємством вимог чинного законодавства, що регулює відповідні правові відносини щодо надання послуг з перевезення пасажирів -приписів Закону України «Про автомобільний транспорт», тому накладення уповноваженим органом контролю фінансових санкцій за порушення дисципліни провадження господарської діяльності є обґрунтованим та законним.

Доводи позивача про відсутність підстав для притягнення його до адміністративно-господарської відповідальності спростовуються матеріалами справи (в тому чисіл самим актом перевірки та відповідними записами свідків правопорушення) та встановленими у судовому засіданні фактичними обставинами справи, зокрема, позивачем не було доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Доводи позивача, що у період перевірки транспортний засіб використовувався у власних потребах громадянином ОСОБА_5, судом до уваги не приймаються, оскільки саме на позивача як ліцензіата покладено обов'язок дотримання господарського правопорядку в сфері ліцензійної діяльності, незалежно від факту використання транспортного засобу іншими особами. Крім того, суд зауважує, що умовами договору оренди транспортного засобу не передбачено використання транспортного засобу з метою використання третіми особами, у томі числі орендодавцем чи уповноваженими орендодавцем особами. Крім того, позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин того, що зазначені акти прийому-передачі транспортного засобу були складені саме у період, зазначений в актах.

Судом при дослідження фактичних обставин по справі не було встановлено підстав, передбачених ст.219 Господарського кодексу України щодо зменшення чи звільнення від відповідальності суб'єкта господарювання, оскільки посилання позивача про неправомірність дій посадових осіб контролюючого органу при проведенні перевірки та порушення регламентованого порядку здійснення контрольних функцій не підтверджені належними та допустимим доказами, крім того, допущені порушення законодавства про автомобільний транспорт позивачем як ліцензіатом скоювалися неодноразово, що свідчить про недобросовісність провадження господарської діяльності та систематичних характер порушення господарського правопорядку.

Повноваження Головної державної інспекції на автомобільному транспорті щодо здійснення контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту та відповідні права (компетенція) щодо накладання фінансових санкцій, передбачені Порядком здійснення контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою КМУ від 08.11.2006р. №1567, тому в зазначеному випадку відповідач не вийшов за межі встановлених законодавством повноважень.

Приймаючи до уваги зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо скасування постанови про застосування фінансових санкцій заявлені необґрунтовано, отже не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 9, 11, 14, 94, 159, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 216, 218, 238 Господарського кодексу України, ст.ст.39,60 Закону України «Про автомобільний транспорт», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Приватному підприємству «Лом»до т.в.о. начальника Територіального управління Головавтотрансінспекції у Запорізькій області -Гненного Євгена Вікторовича про скасування постанови від 27.08.2008р. про застосування фінансових санкцій - відмовити .

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАСУ, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала .

Постанову виготовлено у повному обсязі 05.05.2009р.

Суддя Л.О.Нестеренко