Рішення

від 30.03.2015 по справі 904/2038/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.03.15 Справа № 904/2038/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОК-2005", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РТК-ТРАНС", с. Звонецьке, Солонянський район, Дніпропетровська область

про стягнення 73521, 65 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Черноус В.С. - представник за дов. № 23/02/15 від 23.02.15

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прок-2005" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РТК-Транс" про стягнення 73521, 65 грн., з яких основний борг - 47925 грн., пеня - 9331, 27 грн., штраф - 5729, 90 грн. та інфляційні втрати - 10535, 48 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 1/01-13 від 08.01.2013 в частині повної та своєчасної оплати за отриманий товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 30.03.2015.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, за адресою: 52470, Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Звонецьке, вул. Фермерська, буд. 2 згідно до витягу з ЄДРПОУ станом на 27.03.2015 (арк. с. 39-40), оскільки поштові конверти (арк. с. 38) з ухвалою суду, який направлявся на вищезазначену адресу відповідача, повернувся з поштовою відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 30.03.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

08.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прок-2005" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РТК-Транс" (далі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 1/01-13 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар, на передбачених цим договором умовах.

Згідно з п. 1.2 договору номенклатурний перелік, асортимент, ціна, вартість, кількість і умови поставки товару визначаються в погоджених заявках покупця на поставку товару. Під заявкою, в цілях даного договору, розуміється письмове/усне повідомлення від покупця до постачальника з пропозицією продати товар з зазначенням його асортименту, умов поставки, ціни, якості та ін.

Поставка товару здійснюється партіями і на умовах, узгоджених сторонами у заявках протягом 7 (семи) календарних днів з дати отримання заявки постачальником, якщо інше не передбачено умовами заявки. Право власності на товар, а також всі пов'язані з ним ризики, переходять від постачальника до покупця з дати поставки товару (п. 2.1, 2.4 договору).

Порядок оплати: протягом 7 (семи) календарних днів з дати поставки партії товару, якщо інше не передбачено умовами заявки. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 3.3 договору).

На виконання умов договору, позивач поставив з 29.05.2014 по 25.07.2014 та 30.09.2013,а відповідач прийняв на підставі довіреностей, копії яких містяться у матеріалах справи, товар на загальну суму 57299 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаних обома сторонами (арк. с. 21-25). Також, позивач виставив відповідачу рахунки на оплату вищезазначеної суми (арк. с. 16-20).

Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару у розмірі 9374 грн., відповідно до банківських виписок (арк. с. 26-27).

Таким чином, несплаченою залишається вартість поставленого товару у розмірі 47925 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 47925 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню у повному обсязі у розмірі 47925 грн.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 9331, 27 грн. за період з 06.06.2014 по 11.03.2015 та штраф у сумі 5729, 90 грн.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі прострочення оплати з вини покупця в строки, передбачені цим договором (заявками), крім форс-мажорних обставин, продавець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від вартості поставленого за цим договором товару за кожен день прострочення. Нарахування пені проводиться за весь період прострочення виконання зобов'язання за договором, незалежно від його тривалості, без урахування положень передбачених ст. 232 ГК України.

У разі прострочення оплати з вини покупця на строк, що перевищує 10 (десять) календарних днів, від строків передбачених цим договором (заявками), крім форс-мажорних обставин, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 10 (десяти) % від вартості товару, поставленого за цим договором (п. 7.3 договору).

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені та штрафу, задовольняє дані вимоги повністю, а саме пеню у розмірі 9331, 27 грн. та штраф у сумі 5729, 90 грн.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 10535, 48 грн. за період червень 2014 - лютий 2015.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України і за своєю правовою природою він є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 (далі - Пленум № 14) індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат, задовольняє дану вимогу частково у сумі 10128, 81 грн. Оскільки позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних втрат не враховано положення п. 3.2 Пленуму № 14, відповідно до якого індекс інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця помноженої на індекс інфляції з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 1816, 89 грн.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РТК-Транс" (52470, Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Звонецьке, вул. Фермерська, буд. 2; ідентифікаційний код 36440616) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОК-2005" (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Газети "Правда", буд. 97, корпус 9, кв. 38; ідентифікаційний код 33613379) основний борг у сумі 47925 грн., пеню у розмірі 9331, 27 грн., штраф у розмірі 5729, 90 грн., інфляційні втрати у сумі 10128, 81 грн. та 1816, 89 грн. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 31.03.2015

Суддя В.І. Ярошенко