Рішення

від 30.03.2015 по справі 910/2160/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2015Справа №910/2160/15-г

За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Хрещатик"

до Приватного підприємства "Тора"(відповідач-1)

Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергетик - К" (відповідач-2) про стягнення 183 977,90 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: не з'явились

Від відповідача-1: не з'явились

Від відповідача-2: не з'явились

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Хрещатик" до Приватного підприємства "Тора" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергетик - К" про стягнення 183 977,90 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами умов договору № 136 "Про надання комунальних послуг та відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.02.2015р., відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, порушено провадження по справі № 910/2160/15-г та призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.03.2015р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.03.2015р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 30.03.2015р.

30.03.2015р., через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи на вимогу ухвали суду.

Представник позивача в дане судове засідання не з'явився.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились. Заяв, клопотань від представників відповідачів на адресу суду не надходило.

Представник відповідача в дане судове засідання не з'явився. Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру, на час проведення судових засідань до суду не надходило.

Відповідачі належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України, викладених в пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представників сторін в судові засідання обов'язковою не визнавалась, сторони не скористались належним їм процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань сторін на час розгляду справи, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

Клопотань від представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

Розглянувши позов Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Хрещатик", всебічно та повно дослідивши матеріали справи та вивчивши зібрані у справі докази, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані докази та оглянувши їх оригінали в судових засіданнях, господарський суд-

ВСТАНОВИВ:

01 лютого 2006р. між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» (далі виконавець) та Приватним підприємством «Тора» (далі - споживач) було укладено договір № 136 про надання комунальних послуг та відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території.

Відповідно до рішення Печерської районної у м. Києві ради від 12.06.2007 р. № 47 «Про реорганізацію комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» шляхом виділу» житлові будинки, наведені в додатку № 1 до зазначеного рішення, були вилучені з оперативного управління КП УЖГ «Печерськжитло» та закріплені на праві оперативного управління (балансове утримання) за КП УЖГ «Хрещатик».

Згідно п. 4.1 зазначеного рішення КП УЖГ «Хрещатик» є правонаступником прав і обов'язків КП УЖГ «Печерськжитло» в частині прав і обов'язків ЖЕО-601, ЖЕО-606, ЖЕО-608 відповідно до додатку № 1 цього рішення.

За умовами договору виконавець зобов'язується надавати споживачеві послуги з водо - теплопостачання, водовідведення, виступаючи при цьому як транспортувальник між виробниками цих послуг АЕК «Київенерго» та ВАТ «Київводоканал» та споживачем, утримувати будинок та прибудинкову територію, а споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами та відшкодовувати пропорційну частку витрат на утримання будинку та прибудинкової території на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.4. предметом договору є такі послуги: транспортування холодного водопостачання, транспортування гарячого водопостачання, транспортування центрального опалення, обслуговування мереж ЦО, утримання будинку та прибудинкової території.

Пунктом 8.1. договору встановлено, що термін дії договору встановлений з 01.02.2006р. до 31.12.2008р.

Споживач не може відмовитись від укладання нового договору після закінчення терміну дії цього договору, якщо він продовжує бути власником цього нежилого приміщення (п. 8.3).

Згідно з розділом другим даного договору, розмір місячної плати за надані послуги за встановленими тарифами та нормами на момент укладення договору становить: без ПДВ - 345,37 грн., ПДВ - 70,87 грн. Всього - 425,24 грн.

Розділом третім договору, сторони погодили порядок розрахунків, відповідно до якого:

3.1. Плата по цьому Договору вноситься споживачем на рахунок виконавця до 25 числа поточного місяця.

3.2. Розмір щомісячного розрахунку за комунальні послуги встановлюється в залежності від фактичних витрат теплової енергії (пропорційно займаної площі) і холодної води, згідно з нормами постачальників комунальних послуг .

3.3. У випадку прийняття органами влади, управління чи Національним банком України рішень щодо зміни цін і тарифів, порядку розрахунків між підприємствами, організа ціями, установами та громадянами, новий порядок поширюється на умови цього договору без їх узгодження сторонами.

3.4. Розмір пропорційної частки витрат на утримання будинку та прибудинкової території встановлюється згідно річного кошторису експлуатаційних витрат та щоквартально перераховується за фактичними даними бухгалтерського обліку (баланс,ф.1) за ме тодикою, затвердженою органом місцевого самоврядування .

3.5. 3а несвоєчасну сплату коштів по цьому Договору споживач сплачує виконавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а та кож пеню в розмірі 1 % від суми прострочених платежів за кожний день прострочки.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що 5.1 виконавець зобов'язується : забезпечувати надання послуг згідно з пунктом 1.2 ,1.4. цього Договору; на вимогу споживача надавати інформацію про зміни режиму надання послуг, нормативів їх споживання, тарифів на них, термін планового відключення гарячого водопостачання для проведення ремонтних робіт, вмикання та вимикання центра льного опалення; у разі планових перерв у наданні послуг або перерв пов'язаних з аваріями на зовнішніх чи внутрішніх санітарно - технічних мережах понад допустимі терміни, перераховувати розмір плати за ці послуги .

Відповідно до п. 5.2. договору, споживач зобов'язується: своєчасно в установленим Договором термін, оплачувати надані послуги; своєчасно повідомляти виконавця про зміну кількості співробітників споживача; не допускати підключення і використання побутових приладів та обладнання які не відповідають, вимогам безпеки експлуатації та санітарно-гігієнічним нормативам, а також використання теплоносія із систем опалення не за прямим призначенням; споживач не має право самовільно, з порушенням проектних рішень переобладнувати і використовувати не за призначенням та псувати санітарно-технічне обладнання приміщення (зазначеного в пункті 1.1. Договору) житлового будинку.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначає, що по зазначеному нежитловому приміщенню нарахування проводиться за експлуатаційні витрати, тобто утримання будинку та прибудинкової території, вивіз сміття, опалення, холодне водопостачання приміщення за тарифами затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинними на день їх застосування.

Проте всупереч умовам договору, відповідачі по справі взяті на себе зобов'язання не виконували, нарахування за комунальні послуги своєчасно та в повному обсязі не сплачували, участі у забезпеченні обслуговування та експлуатації будинку та прибудинкової території шляхом сплати нарахувань не проводили, внаслідок чого станом на 01 жовтня 2014 року виникла заборгованість в розмірі 183 977.90 грн. за період з 01 лютого 2012 року по 01 жовтня 2014 р.

Боржнику кожного місяця надаються рахунки-фактури на сплату нарахувань за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, крім того такими рахунками-фактурами боржник кожного місяця повідомляється про наявність заборгованості за надані послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 183977,90 грн. з Приватним підприємством «Тора», оскільки відповідач-1 не спростував наведених позивачем обставин та не довів суду належними і допустимими доказами повної оплати витрат.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Приписами ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що підставою виникнення правовідносин щодо надання житлово-комунальних послуг є виключно укладання договору.

Пунктом 1.5 Методичних рекомендацій щодо участі суб'єктів підприємницької діяльності в утриманні будинків і прибудинкової території, схвалених та рекомендованих до затвердження рішенням науково-технічної ради Держбуду від 01.08.01. № 39 і затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 05.09.01. № 176 визначено, що всі умови участі суб'єктів підприємницької діяльності у розрахунках утримання будинку, прибудинкової території та оплати комунальних послуг згідно з вимогами Закону України "Про підприємництво" повинні передбачатись відповідним договором між ними та: у першому випадку власником нежилого приміщення або встановленою ним особою; у другому власником нежитлового будинку в цілому або встановленою ним особою.

Приписи ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачають обов'язок споживача на укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прменергетик-К» не було укладено договору про надання відповідних комунальних послуг (за період з 01.02.2012 по 01.10.2014).

При цьому судом враховано, що доведення належними засобами доказування певних обставин по справі, ГПК України покладається саме на особу, яка на ці обставини посилається (Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові № 30/5009/2733/11 від 02.04.12.).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача-2 на користь позивача заборгованості за спожиті комунальні послуги у зв'язку з відсутністю письмової угоди.

Аналогічну правову позицію містить постанова Вищого господарського суду України від 09.02.2012 у справі № 35/17-2674-2011.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Підсумовуючи все вищевикладене, судом задовольняються позовні вимоги частково.

Витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача-1, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України., пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Тора" (01023, м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 2, код 31813014), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем у процесі виконавчого провадження на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва "Хрещатик" (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 28/19, код 35534430) заборгованість в розмірі 183 977 (сто вісімдесят три тисячі дев'ятсот сімдесят сім) грн.. 90 коп. та судовий збір в розмірі 3 679 (три тисячі шістсот сімдесят дев'ять) грн.. 58 коп.

3. Вчастині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергетик - К"- відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.04.2015р.

Суддя Трофименко Т.Ю.