Рішення

від 30.03.2015 по справі 910/1756/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2015Справа №910/1756/15-г За позовом Заступника прокурора міста Києва

до Київської міської ради

За участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стороні відповідача - Приватне підприємство "Укрзернопром"

про визнання незаконним і скасування рішення

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Одуденко А. В. - посвідчення № 006616 від 27.09.2012

від відповідача: Тхорик С. М. - представник за довіреністю

від третьої особи: Храпко Ю. Б. - представник за довіреністю

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 10.12.2014 № 609/609 "Про передачу приватному підприємству "Укрзернопром" земельної ділянки для розміщення об'єктів транспортної інфраструктури на проспекті Московському, 34-а в Оболонському районі міста Києва".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2015 порушено провадження по справі № 910/1756/15-г, розгляд справи призначено на 16.02.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стороні відповідача - Приватне підприємство "Укрзернопром" та відкладено розгляд справи на 16.03.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2015 зобов'язано прокуратуру м. Києва та Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надати суду копію проекту землеустрою щодо відведення Приватному підприємству "Укрзернопром" земельної ділянки для розміщення об'єктів транспортної інфраструктури на просп. Московському, 34-а в Оболонському районі м. Києва.

Клопотання третьої особи, яка не в'являє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Частиною 1 статті 27 Господарсько-процесуального кодексу України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

У поданому клопотанні не зазначено, на які саме права та обов'язки Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) може вплинути рішення суду у даній справі та яким чином. За таких обставин клопотання Приватного підприємства "Укрзернопром" є необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідач у відзиві на позов, заперечив проти позовних вимог з тих підстав, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на просп. Московському, 34-а в Оболонському районі м. Києва погоджено у відповідності до статті 186 1 Земельного кодексу України, зокрема проект містить позитивні висновки викладені в листах Департаменту містобудування та архітектури від 03.09.2012 №11444/0/18-3/19-12, від 14.06.2013 №9906/0/12/09-13, Головного управління Держземагенства у м. Києві від 16.10.2013 №4050. Крім того, відповідач зазначив, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу). З урахуванням наведеного відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи також заперечив проти позовних вимог, з аналогічних підстав що й відповідач.

В судовому засіданні 30.03.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України "Про прокуратуру" на органи прокуратури покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ст. 6 Закону України "Про прокуратуру" органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Частиною 3 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ч. 3 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", підставою представництва прокурором в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, зокрема, звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями). (ч. 5 ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру").

Конституційний суд у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 (далі рішення Конституційного суду) вказав, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України (зараз ГПК), є підставою для порушення справи в арбітражному суді. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Наведене також узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" від 23.03.2012р. №7.

10.12.2014 Київською міською радою було прийнято рішення № 609/609 "Про передачу земельної ділянки Приватному підприємству "Укрзернопром" для розміщення об'єктів транспортної інфраструктури на просп. Московському, 34-а в Оболонському районі міста Києва" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Приватному підприємству "Укрзернопром" для розміщення об'єктів транспортної інфраструктури на просп. Московському, 34-а в Оболонському районі міста Києва (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, справа Д-6661, заява ДЦ № 01006-000108527-014 від 30.10.2013). Крім того, цим рішенням передано Приватному підприємству "Укрзернопром", за умови виконання п. 3 цього рішення, в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,05257 га, в тому числі в межах червоних ліній 0,0391 га (кадастровий номер 8000000000:78:192:0068) для розміщення об'єктів транспортної інфраструктури на просп. Московському, 34-а в Оболонському районі міста Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Спір у справі виник у зв'язку із тим, що на думку прокурора прийняте рішення Київської міської ради №609/609 від 10.12.2014 є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки порушено вимоги ст.ст. 124, 134, 135 Земельного кодексу України.

В матеріалах проекту землеустрою відсутні будь-які дані щодо об'єкту транспортної інфраструктури, для розміщення якого відводиться земельна ділянка. Разом з тим, відповідно до Генерального плану міста, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, спірна територія, за функціональним призначенням належить до комунально-складської території. Згідно з витягом з містобудівного кадастру Києва, який міститься в проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП «Укрзернопром» на території комунально-складської зони треба розміщувати підприємства і об'єкти харчової промисловості, торгівлі, загально товарні склади, станції технічного обслуговування автомашин, автозаправні станції та інше, що не передбачено п. 2 ст. 134 Земельного кодексу України. Таким чином, Генеральним планом міста не передбачено розміщення на комунально-складській території об'єктів транспортної інфраструктури.

Крім того, з чергового кадастрового плану, наявного в проекті землеустрою, вбачається, що суміжна земельна ділянка по просп. Московському, 34-а (кадастровий номер 78:192:032) обліковується та перебуває в оренді у ПП «Укрзернопром» та використовується для паркування автомобілів для обслуговування торгівельно-розважального центру «Блокбастер». Також, в проекті відведення земельної ділянки міститься фрагмент ортофотоплану на основі космічної зйомки та ситуаційна схема, з яких вбачається, що спірна земельна ділянка фактично надана для збільшення місць для паркування автомобілів та продовження існуючого паркувльного майданчику.

Таким чином, як вважає прокурор, спірним рішенням Київської міської ради передано ПП «Укрзернопром» земельну ділянку площею 0,5257 га для розміщення об'єктів транспортної інфраструктури, тобто не для цілей визначених п. 2 ст. 134 Земельного кодексу України. Право оренди земельної ділянки, що не відноситься до п. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, підприємство може набути лише на конкурентних засадах в порядку передбаченому ст.ст. 124, 134, 135 Земельного кодексу України.

Відповідач у відзиві на позов, заперечив проти позовних вимог з тих підстав, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на просп. Московському, 34-а в Оболонському районі м. Києва погоджено у відповідності до статті 186 1 Земельного кодексу України, зокрема проект містить позитивні висновки викладені в листах Департаменту містобудування та архітектури від 03.09.2012 №11444/0/18-3/19-12, від 14.06.2013 №9906/0/12/09-13, Головного управління Держземагенства у м. Києві від 16.10.2013 №4050. Крім того, відповідач зазначив, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу). З урахуванням наведеного відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи також заперечив проти позовних вимог, з аналогічних підстав що й відповідач.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно положень ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 9 Земельного кодексу України передбачено, що передача земельних ділянок у власність чи користування громадян чи юридичних осіб відноситься до повноважень Ради.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про столицю України місто-герой Київ» місцеве самоврядування у м. Києві здійснюється територіальною громадою міста, в тому числі, через Київську міську раду.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, юридичні громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 9 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься до повноважень Київської міської ради.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

За приписами ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Приписами ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст.134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, у разі будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу).

Положеннями ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу визначено що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно ч. 4 ст. 123 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу.

Так, порядок передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві регулюється, зокрема, рішенням Київської міської ради № 63/9120 від 28.02.2013 «Про Тимчасовий порядок передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві» (далі - Порядок)

Відповідно до ч. ст. 2 Порядку дія цього Порядку поширюється на випадки надання (передачі) Київською міською радою земельних ділянок із земель комунальної власності в оренду без проведення земельних торгів у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Згідно ч. 1, 2 ст. 3 Порядку передача земельних ділянок в оренду або надання їх у постійне користування здійснюється відповідно до рішення Київської міської ради, яке приймається на підставі відповідної документації із землеустрою. Передача земельних ділянок в оренду або надання їх у постійне користування на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки здійснюється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або передачі (надання) земельної ділянки із зміною її цільового призначення.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням зацікавленої особи виконавцем робіт із землеустрою, який відповідно до законодавства є розробником документації із землеустрою (ч. 2 ст. Порядку).

Частиною 1 ст. 10 Порядку визначено, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з дотриманням вимог Законів України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та «Про адміністративні послуги» погоджується в порядку та органами, встановленими статтею 186 1 Земельного кодексу України.

Відповідно до приписів ст. 186 1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта, подається також на погодження до структурних підрозділів районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району, - до виконавчого органу міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі, якщо такий орган не утворений, - до органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурного підрозділу обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Приватному підприємству "Укрзернопром" для розміщення об'єктів транспортної інфраструктури на просп. Московському, 34-а в Оболонському районі міста Києва погоджено у відповідності до статті 186 1 Земельного кодексу України, зокрема проект містить позитивні висновки викладені в листах Департаменту містобудування та архітектури від 03.09.2012 №11444/0/18-3/19-12, від 14.06.2013 №9906/0/12/09-13, Головного управління Держземагенства у м. Києві від 16.10.2013 №4050.

Так, земельна ділянка, розташована на частині земель, відведених Київській теплоелектроцентралі № 2 Київенерго для влаштування золо відвалу відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 09.08.1966 р. № 1178 «Про відвід земельних ділянок підприємствам і організаціям міста для капітального будівництва».

Пунктом 4 рішення Київської міської ради народних депутатів від 29.04.1993 р. № 36 «Про надання та вилучення земельних ділянок та погодження місця розташування об'єктів» вищевказану земельну ділянку вилучено з тимчасового користування Київської ТЕЦ-2 та пункт 1.1 рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 09.08.1966 р. № 1178 «Про відвід земельних ділянок підприємствам і організаціям міста для капітального будівництва» визнано таким, що втратив чинність.

Враховуючи вищевказане, відведення земельної ділянки площею 0,5257 га ПП «Укрзернопром» запроектовано за рахунок земель, не наданих у власність чи користування.

Земельна ділянка площею 0,5257 га з обліковим кодом міського земельного кадастру - 78:192:068 має 8 кутів повороту межі, які закріплені в натурі межовими знаками. Частина земельної ділянки площею 0,0391 га розташована в межах червоних ліній проектної вулиці.

Відповідно до Витягу щодо чинних містобудівних регламентів та інших умов та обмежень щодо певної території, а також наявних вимог та обмежень щодо використання земельних ділянок і розташованих на них об'єктів нерухомості в т.ч. викопіювання із містобудівної документації від 20.05.2013 № 7752/0/12/12-03-13 та Генерального плану міста, затвердженого рішенням Київради від 28.03.2002 № 370/1804 земельна ділянка за функціональним призначенням належить до комунально-складської території.

Так, на території комунально-складської зони треба розміщувати підприємства і об'єкти харчової (харчосмакової, м'ясної і молочної) промисловості, торгівлі й плодоовочевого господарства: загально товарні склади, розподільні холодильники, плодоовочеві бази, сховища картоплі, овочів і фруктів, заготівельні підприємства напівфабрикатів та кулінарних виробів тощо; транспортного господарства: гаражі, станції технічного обслуговування автомашин, автозаправочні станції, трамвайні і тролейбусні депо, автобусні і таксомоторні парки тощо; побутового обслуговування населення: фабрики-пральні, хімічного чищення одягу, ремонту побутової техніки, одягу, меблів; комунального господарства: парки дорожньо-прибиральних машин, бази експлуатації та ремонту жител, інженерних мереж тощо.

Згідно вказаного Витягу запроектована до відведення земельна ділянка розташована в 1-Центральній планувальній зоні. Територія не потрапляє до складу історико-охоронної зони. Земельна ділянка має планувальні обмеження - ділянка розташована в санітарно-захисній зоні та відноситься до підтоплюючої території. Відповідно до рішення Київської міської ради від 26.07.2007 № 43/1877 земельна ділянка розташована в 388 економіко-планувальній зоні території м. Києва. Базова вартість 1 м 2 вищевказаної території становить 451,39 грн. Відповідно до матеріалів Програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 р. та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста затвердженої рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 № 806/3381 земельна ділянка не відноситься до зеленої зони міста.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що земельна ділянка відводилася для розміщення об'єктів транспортної інфраструктури та враховуючи положення статті 134 Земельного кодексу України згідно яких не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу), відтак твердження позивача щодо того, що надання третій особі земельної ділянки мало відбуватись на конкурентних засадах спростовується матеріалами справи, а відтак є недоведеними та необґрунтованими.

Посилання позивача на те, що Генеральним планом міста не передбачено розміщення на комунально-складській території об'єктів транспортної інфраструктури, не заслуговує на увагу, оскільки ст. 19 Земельного кодексу України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. З преамбули оспорюваного рішення вбачається, що земельна ділянка на просп. Московському, 34-А в Оболонському районі м. Києва відноситься до категорії земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Щодо тверджень позивача про те, що в проекті землеустрою відсутня інформація про те, які об'єкти транспортної інфраструктури планують будуватися, то слід зазначити, що на етапі передачі земельних ділянок закон цього не вимагає, а на етапі розробки об'єкту транспортної інфраструктури мають бути враховані обмеження та умови, що викладені в листах компетентних органів.

Твердження позивача, що спірним рішенням третій особі передано земельну ділянку площею 0,5257 га не для цілей, визначених п. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, а для фактичного збільшення місця для паркування автомобілів та продовження існуючого паркувального майданчику, оскільки з чергового кадастрового плану, наявного в проекті землеустрою, вбачається, що суміжна земельна ділянка по просп. Московському, 34-А (кадастровий номер 78:192:032) обліковується та перебуває в оренді у ПП «Укрзернопром» та використовується для обслуговування торгівельно-розважального центру «Блокбастер», спростовується тим же черговим планом реєстру земельних ділянок, відповідно до якого земельна ділянка (кадастровий номер 78:192:068), що була передана оскаржуваним рішенням ПП «Укрзернопром» межує із земельною ділянкою (кадастровий номер 78:192:032), яка надана в оренду ЗАТ «Укрзернопром».

З огляду на зазначене, вимоги Заступника прокурора міста Києва про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 10.12.2014 № 609/609 "Про передачу земельної ділянки Приватному підприємству "Укрзернопром" для розміщення об'єктів транспортної інфраструктури на просп. Московському, 34-а в Оболонському районі міста Києва" є безпідставними, необґрунтованими, недоведеними та такими, що спростовуються матеріалами справи, а відтак суд відмовляє в їх задоволенні.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 02.04.2015р.

Суддя Грєхова О.А.