Рішення

від 27.03.2015 по справі 910/5116/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2015Справа №910/5116/15-г Суддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Апропос» доПриватного акціонерного товариства «Аеробуд» простягнення 23084 грн. 50 коп. Представники сторін:

від позивача: Сергієнко Ю.П. - керівник;

Пастушенко О.Д. - представник за довіреністю № 1/15-юр від 27.02.2015 (ордер КС№157101 від 25.03.2015);

від відповідача: Бояринцев Г.О. - представник за довіреністю б/н від 11.12.2014.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04.03.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Апропос» з вимогами до Приватного акціонерного товариства «Аеробуд» про стягнення 23084 грн. 50 коп., з яких 18250 грн. 00 коп. основного боргу, 691 грн. 75 коп. 3% річних та 4142 грн. 75 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору, не в повному обсязі здійснив оплату за надані позивачем послуги, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 18250 грн. 00 коп. Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 691 грн. 75 коп. за період з 11.02.2014 по 25.03.2015 та інфляційні втрати у розмірі 4142 грн. 75 коп. за період з квітня 2014 року по січень 2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 порушено провадження у справі № 910/5116/15-г та справу призначено до розгляду на 27.03.2015.

20.03.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких відповідач зазначив про сплату ним 18.03.2015 суми основного боргу у повному обсязі, у зв'язку з чим просив суд припинити провадження у справі. Також відповідач наголосив, що позивачем невірно здійснено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, надавши при цьому власний контррозрахунок, та заперечив щодо стягнення з нього витрат за послуги адвоката у розмірі 5000 грн. 00 коп.

Представники позивача у судовому засіданні 27.03.2015 надали усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.03.2015 надав усні пояснення по суті спору; проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 27.03.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Апропос» надало Приватному акціонерному товариству «Аеробуд» послуги екскаватора-навантажувача на загальну суму 50500 грн. 00 коп., що підтверджується актом надання послуг № 35 від 31.01.2014 на суму 22250 грн. 00 коп., актом надання послуг № 63 від 03.02.2014 на суму 6500 грн. 00 коп., актом надання послуг № 76 від 17.02.2014 на суму 20000 грн. 00 коп. та актом надання послуг № 128 від 03.03.2014 на суму 1750 грн. 00 коп.

Вказані акти надання послуг підписані та скріплені печатками уповноваженими представниками сторін (належним чином засвідчені копії знаходяться в матеріалах справи).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі статті 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина 2 статті 640 Цивільного кодексу України).

Оскільки надані до матеріалів справи акти надання послуг № 35 від 31.01.2014, № 63 від 03.02.2014, № 76 від 17.02.2014 та № 128 від 03.03.2014 містять найменування послуг, їх кількість та вартість, суд дійшов висновку, що між сторонами були погоджені всі істотні умови та укладено договір надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Як пояснив позивач у позовній заяві, 30.01.2014 відповідач сплатив грошові кошти у загальному розмірі 22250 грн. 00 коп., 24.03.2014 - грошові кошти у розмірі 10000 грн. 00 коп., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 18250 грн. 00 коп., що не заперечувалось відповідачем та було визнано ним у письмових поясненнях, поданих до суду 20.03.2015.

При цьому, судом встановлено, що 18.03.2015 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у загальному розмірі 18250 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 1961 від 18.03.2015 на суму 10000 грн. 00 коп., №1962 від 18.03.2015 на суму 1750 грн. 00 коп. та № 1963 від 18.03.2015 на суму 6500 грн. 00 коп.

Тобто, 18.03.2015, після порушення у справі, відповідачем була повністю сплачена заборгованість у розмірі 18250 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З огляду на те, що сума основного боргу у розмірі 18250 грн. 00 коп. була сплачена відповідачем після порушення у справі (після 10.03.2015), суд дійшов висновку в необхідності припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 18250 грн. 00 коп.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за надані позивачем послуги, останнім було нараховано та заявлено до стягнення 691 грн. 75 коп. 3% річних за період з 11.02.2014 по 25.03.2015.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивачем невірно визначений період нарахування 3% річних, про що також зазначив відповідач у письмових поясненнях, поданих до суду 20.03.2015.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14, днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.

Судом встановлено, що 21.01.2015 позивач звернувся до відповідача з претензією (вих. № 01/2015 від 20.01.2015) на суму 18250 грн. 00 коп., в якій просив сплатити заборгованість до 23.01.2015.

Як вбачається з витягу з офіційного сайту Державного підприємства «Укрпошта» щодо відстежень пересилань за штрихкодовим ідентифікатором № 0200218651053 (номер цінного листа), вказану претензію відповідач отримав 27.01.2015.

Таким чином, зважаючи на дату отримання відповідачем претензії (вих. № 01/2015 від 20.01.2015) на суму 18250 грн. 00 коп., суд дійшов висновку, що свій обов'язок з оплати відповідач повинен був здійснити в строк до 03.02.2015 (включно).

Оскільки відповідач сплатив заборгованість у розмірі 18250 грн. 00 коп. (основну суму боргу) 18.03.2015, обґрунтованим для нарахування 3% є період з 04.02.2015 по 17.03.2015, оскільки позивач має право нараховувати 3% річних до моменту повного виконання основного зобов'язання, тобто, до 18.03.2015.

Здійснивши власний розрахунок (18250,00 грн. * 3% / 365 днів * 42 дні = 63,00 грн.), суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Апропос» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Аеробуд» 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 63 грн. 00 коп.

Також, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 4142 грн. 75 коп. інфляційних втрат за період з квітня 2014 року по січень 2015 року.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивачем невірно визначений період нарахування інфляційних втрат, про що також зазначив відповідач у письмових поясненнях, поданих до суду 20.03.2015.

Зважаючи на встановлений судом строк, до якого відповідач повинен був сплатити заборгованість у розмірі 18250 грн. 00 коп., а саме до 03.02.2015 (включно), та беручи до уваги невиконання відповідачем свого обов'язку зі сплати боргу, суд дійшов висновку, що позивач має право нараховувати інфляційні втрати, починаючи з лютого 2015 року.

З огляду на заявлений позивачем період нарахування інфляційних втрат (з квітня 2014 року по січень 2015 року), а також враховуючи, що суд не може вийти за межі позовних вимог, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Апропос» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Аеробуд» інфляційних втрат у розмірі 4142 грн. 75 коп., у зв'язку з чим відмовляє в цій частині позову.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача витрати, понесені на послуги адвоката, в розмірі 5000 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У відповідно до пункту 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, відшкодовуються втрати, які були здійснені стороною за отримання послуг лише адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

В якості доказів понесених витрат на послуги адвоката в даній справі у розмірі 5000 грн. 00 коп., позивач надав суду копію Договору № 1/15ю про надання правової допомоги від 12.02.2015, укладений між адвокатським об'єднанням «Муніципальна адвокатура» та позивачем, копію Додаткової угоди до договору від 12.02.2015, з якої вбачається, що правова допомога надається у справі за позовом до Приватного акціонерного товариства «Аеробуд», копію акту по Договору № 1/15ю про надання правової допомоги від 12.02.2015 на суму 5000 грн. 00 коп., копію ордеру КС157101 від 25.03.2015 та копію платіжного доручення № 2123 від 19.03.2015 про сплату адвокатському об'єднанню «Муніципальна адвокатура» грошових коштів у розмірі 5000 грн. 00 коп.

При цьому, у судовому засіданні 27.03.2015 представники позивача зазначили, що у них відсутні інші позови до відповідача, а винагорода за правову допомогу у розмірі 5000 грн. 00 коп. була сплачена саме за розгляд даної справи, що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами.

Таким чином, позивачем доведено факт та обсяг надання йому адвокатських послуг.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на те, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, який не виконав своєчасно обов'язок зі сплати за надані позивачем послуги, та сплата заборгованості була здійснена після порушення провадження у справі, судовий збір в частині припиненого провадження щодо стягнення суми основного боргу покладається на відповідача.

Відповідно до частини 5 статті 49 господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Апропос» задоволені частково, судові витрати (витрати зі сплати судового збору та витрати з оплати послуг адвоката) покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 49, п. 1-1 ч. 1ст. 80, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Аеробуд» суми основного боргу у розмірі 18250 грн. 00 коп.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Аеробуд» (03148, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 4; ідентифікаційний код: 21598792) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Апропос» (03037, м. Київ, вул. І. Клименка, буд. 39/8; ідентифікаційний код: 35965031) 3% річних у розмірі 63 (шістдесят три) грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 1449 грн. 36 коп. та витрати зі сплати послуг адвоката у розмірі 3966 (три тисячі дев'ятсот шістдесят шість) грн. 51 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 01.04.2015

Суддя І.М. Отрош