Рішення

від 30.03.2015 по справі 914/524/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2015 р. Справа№ 914/524/15

За позовом: Фермерського господарства «Санники», Мостиський район с.Санники

До відповідача: Приватного акціонерного товариства «Галичина», м.Радехів

Про стягнення 67 154,94 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача: Кубар М.М. - представник

від відповідача: не з'явився

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Кравець О.І.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Фермерського господарства «Санники» до Приватного акціонерного товариства «Галичина» про стягнення 67 072, 41 грн.

Ухвалою суду від 18.02.2015 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 16.03.2015 року.

В судовому засіданні 30.03.2015 року судом оглянуто оригінали документів, які долучені позивачем до матеріалів справи.

Судовий розгляд справи відкладався з підстав зазначених в попередній ухвалі господарського суду.

В судовому засіданні 30.03.2015 року представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач в судові засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 30.03.2015 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

01.01.2013 року між Приватним акціонерним товариством «Галичина» (надалі Покупець) та Фермерським господарством «Санники» (надалі Продавець) уклали договір № 29 купівлі - продажу.

Відповідно до п. 1.1 Договору, Продавець продає, а Покупець купляє молоко по базовому вмісту жиру, що відповідає за якістю діючим стандартам, технічним умовам, ветеринарним і санітарним вимогам за ціною, що зазначена в додатку № 1 (надалі Товар) та оплачує його вартість, відповідно до умов Договору.

На виконання умов договору продавець здійснив поставку товару згідно приймальних квитанцій: № 000000036-RD-006733 від 31.08.2013 року; № 000000040-RD-006733 від 31.10.2013 року; № 000000008-RD-006733 від 30.04.2014 року; № 000000010-RD-006733 від 31.05.2014 року; № 000000012-RD-006733 від 30.06.2014 року; № 000000014-RD-006733 від 31.07.2014 року; № 000000016-RD-006733 від 31.08.2014 року; № 000000018-RD-006733 від 30.09.2014 року; № 000000020-RD-006733 від 31.10.2014 року (долучено до матеріалів справи) на загальну суму 111 655,60 грн.

Згідно п. 4.2 договору, оплата за товар Продавцю по цьому договору здійснюється Покупцем в безготівковому або готівковому порядку протягом десяти календарних днів з моменту передачі товару Покупцю. За бажанням Покупця розрахунок може бути здійснений шляхом авансового платежу.

Однак, покупцем порушено договірні зобов'язання в частині оплати за поставлений товар, що спричинило заборгованість перед продавцем в сумі 67 154,94 грн.

Позивачем 10.12.2014 року відповідачу було направлено претензію № 12 про погашення заборгованості у розмірі 67 154,94 грн. протягом 10 днів. Однак, дана претензія залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору № 29 купівлі - продажу від 01.01.2013 року, згідно приймальних квитанцій здійснено поставку товару на загальну суму 111 655,60 грн.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач виконав частково, чим заборгував позивачу 67 154,94 грн.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1-3 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

На день прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем становить 67 154,94 грн. та підлягає до стягнення.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання доказів які б спростовували чи заперечували позовні вимоги суду не подав, а відтак суд вважає що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись 3,4,4 1 ,4 2 ,4 3 , 4 4 ;4 5 ,4 6 ,12,32,33,34,35,36,43,49,75,82,84,85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Галичина» (80200, м. Радехів, вул. Б.Хмельницького, 120, код ЄДРПОУ 25553579) на користь Фермерського господарства «Санники» (81370, Львівська область, Мостиський район, с. Санники, код ЄДРПОУ 33954714) - 67 154,94 грн. - основного боргу та 1 827,00 грн. - судового збору.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 31.03.2015 року.

Суддя Березяк Н.Є.