Ухвала

від 01.04.2015 по справі 22-ц/796/3527/2015

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2015 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Антоненко Н.О., Шкоріної О.І.

при секретарі: Басюк Ю.В.

за участю: представника позивача Орищук О.В.

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 листопада 2014 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Сувенір Інтернешнл» про стягнення заборгованості за кредитним договором , -

В С Т А Н О В И Л А:

Справа №759/13594/2014 № апеляційного провадження:22-ц-796/3527/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Ключник А.С. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. Позивач ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» звернувся до суду з позовом до відповідачів про солідарне стягнення заборгованості в сумі 122639,21 доларів США, що еквівалентно 1472061 гривні 50 копійок, що виникла за кредитним договором № 014/2547/74/27527 від 23 лютого 2006 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 23 лютого 2006 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 014/2547/74/27527, відповідно до умов якого, позичальник, отримав у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» кредит в сумі 84500,00 доларів США, зі строком користування до 23 лютого 2016 року зі сплатою 15 % відсотків річних за користування кредитними коштами.

Банк виконав свої зобов'язання перед позичальником за кредитним договором у повному обсязі, що підтверджується заявою на видачу готівки №POZ/414-17 від 23 лютого 2006 року.

29 грудня 2011 року з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, кредитор та позичальник уклали додаткову угоду №1 до кредитного договору про зміну умов погашення (реструктуризацію) кредиту. Строк кредиту було збільшено на 228 календарних місяців, у зв'язку з чим датою погашення кредиту є 23 лютого 2035 рік.

На підставі згаданої додаткової угоди з 30 грудня 2011 року фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами (п.2.3.).

З 28 січня 2012 року погашення заборгованості здійснюється шляхом здійснення щомісячних ануїтетних платежів.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 23 лютого 2006 року між позивачем та ТОВ «Пан Сувенір Інтернешнл» було укладено договір поруки, відповідно до умов якого, поручитель відповідає перед банком за виконання позичальником усіх його зобов'язань, що виникли з кредитного договору.

Відповідач ОСОБА_3 з березня 2012 року свої зобов'язання за кредитним договором не виконує у зв'язку з чим станом на 16 травня 2014 року за нею числиться заборгованість перед банком у сумі: 351, 93 доларів США - заборгованість по сумі кредиту та 6 288, 37 доларів США - заборгованість по відсоткам.

19 травня 2014 року боржнику було надіслано вимогу про дострокове виконання зобов'язання, а також поручителю про необхідність виконання зобов'язання за договором поруки, проте в установлений строк заборгованість повернута не була.

Станом на 30 липня 2014 року загальна сума заборгованості за кредитним договором № 014/2547/74/27527 від 23 лютого 2006 року складає 122 639,21 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ становить 1 472 061 гривня 50 копійок, з яких: заборгованість за кредитом 101 885,33 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ становить 1 222 948 гривень 77 копійок; у тому числі прострочена заборгованістьза кредитом 475,07 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ становить 5 702 гривні 35 копійок за період з 28 березня 2013 року по 30 липня 2014 року; заборгованість за відсотками - 7 580,65 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ становить 90991 гривня 97 копійок; у тому числі прострочена заборгованість за відсотками - 7 496,91 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ становить 89 986 гривень 82 копійки за період з 28 березня 2013 року по 30 липня 2014 року; пені за прострочення кредиту та відсотків - 13 173,2 3 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ становить 158 120 гривень 76 копійок за період з 27 липня 2011 року по 17 липня 2014 року .

Відповідачам була надіслана претензія - про порушення зобов'язання за кредитним договором, та запропоновано повернути у повному обсязі кредитні кошти, проте в установлений строк заборгованість за кредитом не була погашена.

Таким чином , в порушення умов кредитного договору та чинного законодавства України відповідачі не виконують взяті на себе зобов'язання, що змусило позивача звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 листопада 2014 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, ТОВ «Пан Сувенір Інтернешнл» про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:НОМЕР_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 та ТОВ «Пан Сувенір Інтернешнл», ідентифікаційний номер: 33098582, м. Київ, пров. В. Жуковського, 13/16 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (01601, м. Київ, вул. Пирогова, 7-7б, реквізити КРД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 322904, код ЄДРПОУ 23494105, рахунок: 2909001032) заборгованість за кредитним договором № 014/2547/74/27527 від 23.02.2006 року в розмірі 122 639,21 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ станом на 30.07.2014 року становить 1 472 061,50 грн., з яких:

заборгованість за кредитом 101 885,33 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ становить1 222 948,77 грн.;

заборгованість за відсотками - 7 580,65 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ становить 90 991,97 грн.;

пені за прострочення кредиту та відсотків - 13 173,23 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ становить 158 120,76 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН:НОМЕР_1, що проживає заадресою: АДРЕСА_1 та ТОВ «Пан Сувенір Інтернешнл», ідентифікаційний номер: 33098582, м. Київ, пров. В. Жуковського, 13/16 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (01601, м. Київ, вул. Пирогова, 7-7б, реквізити КРД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 322904, код ЄДРПОУ 23494105, рахунок: 2909001032) судові витрати у справі у вигляді судового збору: по 1827,00 грн. з кожного.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідачем ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій вона просить рішення суду скасувати, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим внаслідок неправильно встановлених судом обставин, які мають значення для справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні представник позивача Орищук О.В., яка діє на підставі довіреності в інтересах ПАТ Райффайзен Банк Аваль», проти доводів апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.

Відповідачі ОСОБА_3, ТОВ «Пан Сувенір Інтернешнл» в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином (а.с.143, 145), а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу за їх відсутності у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи наявний спір та задовольняючи позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими.

Колегія суддів вважає висновок суду правильним з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 23 лютого 2006 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 014/2547/74/27527, відповідно до умов якого, позичальник, отримав у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» кредит в сумі 84500,00 доларів США, зі строком користування до 23 лютого 2016 року зі сплатою 15 % відсотків річних за користування кредитними коштами.(а.с. 10-12).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №014/2547/74/27527 від 23 лютого 2006 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Пан Сувенір Інтернешнл» було укладено договір поруки, відповідно до умов якого, поручитель відповідає перед банком за виконання позичальником усіх його зобов'язань, що виникли з кредитного договору (а.с. 27-28).

Банк виконав свої зобов'язання перед позичальником за кредитним договором у повному обсязі, що підтверджується заявою на видачу готівки №POZ/414-17 від 23 лютого 2006 року.(а.с. 29).

29 лютого 2011 року з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, кредитор та позичальник уклали додаткову угоду №1 до кредитного договору про зміну умов погашення (реструктуризацію) кредиту. Строк кредиту було збільшено на 228 календарних місяців, у зв'язку з чим датою погашення кредиту є 23 лютого 2035 рік (а.с. 20-22).

На підставі згаданої додаткової угоди з 30.12.2011 року фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами (п.2.3.).

З 28 січня 2012 року погашення заборгованості здійснюється шляхом здійснення щомісячних ануїтетних платежів.

Згідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Уклавши з позивачем зазначений кредитний договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності відповідачі порушили свої договірні зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості яка станом на 30 липня 2014 року складає 122 639,21 доларів США, що за курсом НБУ становить 1 472 061,50 грн., з яких: заборгованість за кредитом 101 885,33 доларів США, що за курсом НБУ становить 1 222 948,77 грн.; у тому числі прострочена заборгованість за кредитом 475,07 доларів США, що за курсом НБУ становить 5 702,35 грн. за період з 28 березня 2013 року по 30 липня 2014 року; заборгованість за відсотками - 7 580,65 доларів США, що за курсом НБУ становить 90991,97 грн.; у тому числі прострочена заборгованість за відсотками - 7 496,91 доларів США, що за курсом НБУ становить 89 986,82 грн. за період з 28 березня 2013 року по 30 липня 2014 року.; пені за прострочення кредиту та відсотків - 13 173,23 доларів США, що за курсом НБУ становить 158 120,76 грн. за період з 27 липня 2011 року по 17 липня 2014 року.(а.с. 8-9).

У зв'язку з невиконанням позивальником умов кредитного договору, непогашенням заборгованості, відповідачам була надіслана претензія - повідомлення про порушення зобов'язання за кредитним договором, та запропоновано повернути у повному обсязі кредитні кошти, проте в установлений строк заборгованість за кредитом не погашена (а.с. 30-31).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Таким чином, пеня - це санкція, яка нараховується від першого дня прострочення виконання зобов'язання й до того дня, доки зобов'язання не буде виконане.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Тобто протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Чинне цивільне законодавство передбачає два види позовної давності - загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Спеціальна позовна давність встановлена законом для окремих видів вимог. Так, спеціальна позовна давність тривалістю в один рік передбачена, зокрема, для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України.

Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Відповідно до обов'язкових для всіх судів України правових позицій у справах, що виникають із кредитних правовідносин, сформульованих у постанові Верховного Суду України від 18.03.2014 р. № 6-25цс15, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише з наявністю про це заяви сторони.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_3 із заявою про сплив позовної давності і застосування наслідків її спливу, не зверталася.

Таким чином суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

Крім того, не заслуговують на увагу посилання відповідача на існування значно меншої суми заборгованості, оскільки будь-яких доказів, зокрема розрахунку, який би свідчив про вірність посилань, суду не надано.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.

Висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 - відхилити.

Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: