Ухвала

від 10.03.2015 по справі 2а-2380/12/0970

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.03.2015р. м. Київ К/800/31742/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Олендер І. Я. Приходько І. В. Титенко М. П. Токар В. І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Снятинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2014 року у справі№ 2а-2380/12/0970 (876/5373/13) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТерраГідроБуд» доДержавної податкової інспекції у Снятинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області провизнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.02.2013 року у справі № 2а-2380/12/0970 (876/5373/13) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2014 року апеляційну скаргу ТОВ «ТерраГідроБуд» задоволено. Скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду 21.02.2013 року у справі № 2а-2380/12/0970 (876/5373/13). Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 27.06.2012 року № 0000372300 та № 0000382300.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального права, зокрема, ст. 129 Конституції України, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14. п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТерраГідроБуд» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ БК «Пласт-Буд» складено акт № 683/22/37112961 від 13.06.2012 року, в якому зазначено, що внаслідок неправомірного включення до складу валових витрат вартості субпідрядних робіт на суму 2 476 173,11 грн. та формування податкового кредиту в розмірі 495 235,00 грн. за господарськими операціями з ТОВ БК «Пласт-Буд», щодо яких встановлено відсутність реального настання правових наслідків, позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток за грудень 2010 року на суму 619 044,00 грн. та податку на додану вартість за січень 2011 року на 495 235,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем 27.06.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000372300, яким позивачу нараховано 773 805 грн. податку на прибуток підприємства, з яких 619 044,00 грн. за основним платежем та 154 761,00 грн. за штрафними санкціями;

- № 0000382300, яким позивачу нараховано 495 236,00 грн. податку на додану вартість, з яких за основним платежем 495 235,00 грн. та 1,00 грн. штрафних санкцій.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності реального виконання господарських операцій по наданню позивачу ТОВ БК «Пласт-Буд» послуг.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову, оскільки формування позивачем валових витрат та податкового кредиту здійснене платником у відповідності до вимог законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону).

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів(послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленні з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ БК «Пласт-Буд» підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року, довідками про вартість виконаних робіт форми № КБ-3, затвердженої наказом Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 року за № 554, які погоджені та підписані посадовими особами ТОВ «ТерраГідроБуд» та ТОВ БК «Пласт-Буд», податковими накладними № № 40, 41, 42, 53, 54 від 30.12.2010 року, випискою по особовому рахунку ТОВ «ТерраГідроБуд» в ПАТ «ТерраБанк» за № 26007301017541 про перерахування коштів.

Оформлені сторонами договорів первинні документи відповідають вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Посилання відповідача на висновки акта перевірки контрагента позивача вірно відхилені судом апеляційної інстанції, оскільки вони не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальності постачання товарів чи надання послуг.

В разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (в томі числі в разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту та витрат покупцем.

Апеляційним судом відхилено посилання суду першої інстанцій на показання свідків - виконробів ТОВ «ТерраГідроБуд» ОСОБА_6 та ОСОБА_7, допитаних в порядку ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України - сільських голів сіл Тернавка та Лунка гр. ОСОБА_9 та ОСОБА_8, оскільки вони не спростовують фактичного виконання будівних робіт. Суд касаційної інстанції вважає, що суд повинен надавати оцінку доказам, які він досліджував безпосередньо, як це випливає зі змісту ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України. Проте, зазначене процесуальне порушення не призвело до прийняття неправильного судового рішення.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено висновків, що стали підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги щодо безпідставності формування податкового кредиту та валових витрат позивачем через відсутність фактичного виконання господарських операцій із спірним контрагентом викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Снятинському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2014 року у справі № 2а-2380/12/0970 (876/5373/13) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді І. Я. Олендер

І. В. Приходько