Ухвала

від 25.03.2015 по справі 815/1423/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2015р. м. Київ К/800/62619/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

секретаря - Бруя О.Д.,

за участю представника позивача - Безсмертного О.М.,

представника відповідача - Аландаренко Е.В.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року у справі № 815/1423/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рошен Світ" до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рошен Світ" (далі - ТОВ "Рошен Світ") звернулось в суд з позовом до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області області (далі - ОДПІ) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 жовтня 2013 року № 0001142201, від 22 січня 2014 року № 0001422201, № 0001442201 - повністю; від 18 жовтня 2013 року № 0001152201 - в частині на загальну суму 2 222 376,00 грн., з якої 1 777 900,0 грн. - за основним платежем та 444 476 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланова документальна виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ "Рошен Світ", вимог податкового законодавства за період з 02 серпня 2011 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 02 серпня 2011 року по 31 грудня 2012 року, відповідно до затвердженої програми перевірки. За результатами перевірки податковим органом складено акт від 3 жовтня 2013 року № 674/22-118/37784340 (далі - Акт).

Відповідно до висновку зазначеного акта, перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 135.1, 135.2 ст. 135, п.п. 138.2, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 44.1 ст. 44, пп. 138.1.1, 138.1.9 п. 138.1, п. 138.2 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження оподатковуваного прибутку в загальній сумі 702 372,00 грн. в т.ч.: 4 квартал 2011 року на суму 173 576,00 грн., 1 квартал 2012 року на суму 96 858,00 грн., 2 квартал 2012 року на суму 107 538,00 грн., 3 квартал 2012 року на суму 115 782,00 грн., 4 квартал 2012 року на суму 208 618,00 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, пп. 192.1.1 п. 192.1, п.п. 192.2, 192.3 ст. 192, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 44.1 ст. 44, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет всього у сумі 2 182 466,85 грн. в тому числі по періодам: за жовтень 2011 року - 38 038,21 грн., за листопад 2011 року - 58 900,30 грн., за грудень 2011 року - 80 311,87 грн., за січень 2012 року на суму 225 370,29 грн., за лютий 2012 року - 41 844,58 грн., за березень 2012 року - 40 316,74 грн., за квітень 2012 року на суму 232 369,35 грн., за травень 2012 року на суму 343 063,44 грн., за червень 2012 року на суму 190 286,06 грн., за липень 2012 року 163 606,71 грн., за серпень 2012 року 171 674,73 грн., за вересень 2012 року 195 241,77 грн., за жовтень 2012 року на суму 256 555,33 грн., за листопад 2012 року - 78 770,17 грн., за грудень 2012 року - 66 117,3 грн.

На підставі вищенаведеного Акту відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 18 жовтня 2013 року № 0001142201 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, на загальну суму 283 938,00 грн., в тому числі за основним платежем - 234 236,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 49 702,00 грн., № 0001152201 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), на загальну суму 2 233 931,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1 777 900,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 456 031,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження: - рішенням Головного управління Міндоходів в Одеській області від 25 грудня 2013 року № 1815/10/15-32-10-02-07 про результати розгляду первинної скарги, названі податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а первинну позивача - без задоволення; - збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 4 200,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій з вказаного податку на 1 050,00 грн.; - збільшено суму грошового зобов'язання з податку додану вартість на 2 000,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій з вказаного податку на 500,00 гривень; - рішенням Міністерства доходів і зборів України від 07 лютого 2014 року № 2366/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду скарги податкові повідомлення-рішення відповідача від 18.10.2013 року № 0001142201 та № 0001152201 залишено без змін з урахуванням рішення про результати розгляду первинної скарги, а скаргу позивача - без задоволення.

Податковими повідомленнями-рішеннями від 22 січня 2014 року № 0001422201 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, на загальну суму 5 250,00 грн., в тому числі за основним платежем - 4 200 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 050 грн., № 0001442201 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), на загальну суму 2 500,00 грн., в тому числі за основним платежем - 2 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 500,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно до пунктів 135.1, 135.2 статті 135 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Відповідно до пунктів 138.2, 138.8 статті 138 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Згідно до пунктів 192.2, 192.3 статті 192 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) норма пункту 192.1 цієї статті не поширюється на випадки, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок. Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

Результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

У відповідно до статті 1, частини першої, другої, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16 липня 1999 року господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, положеннями статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, діяльність якої, безумовно, здійснюється в межах правової відповідальності, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції та під час здійснення господарської операції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, що між позивачем (дистриб'ютор) та ДП "Кондитерська корпорація "Рошен"(постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 153, відповідно до якого, з урахуванням додатків та додаткових угод до нього, зокрема: - Постачальник зобов'язується продавати Дистриб'ютору Продукцію, за цінами, встановленими Постачальником у гривнях згідно діючої Специфікації - асортиментом Продукції, який є невід'ємною частиною даного Договору та на підставі замовлення Дистриб'ютора, а Дистриб'ютор зобов'язується своєчасно здійснювати оплату за Продукцію на умовах даного договору; - Постачальник даним договором призначає Дистриб'ютора здійснювати діяльність офіційного дистриб'ютора на території м. Одеса та Одеської області.

Крім того, 10 січня 2012 року між позивачем (комітент), та ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" (комісіонер), укладено договір комісії № 2, відповідно до якого, з урахуванням додаткових угод та додатків до нього, зокрема: - на умовах, визначених даним Договором, Комісіонер зобов'язується за винагороду, за дорученням і за рахунок Комітента вчиняти від свого імені та в інтересах останнього правочини з продажу на експорт кондитерської та іншої харчової продукції; - за виконання послуг з продажу продукції, Комітент зобов'язався виплатити Комісіонерові комісійну винагороду у розмірі 0,1 % від суми продажу в місяць. Розмір комісії відповідає умовам постачання FCA-Яготин. У разі укладання контрактів з нерезидентом на інших умовах, комісійна винагорода збільшується на суму витрат понесених Комісіонером по доставці товару в місце призначення. При цьому ціна товару за вирахуванням цих витрат не може бути нижче за ціну Комітента. Сума винагороди обкладається ПДВ за ставкою 20 %; - кількість, асортимент, якість, ціна, періодичність поставки та інші характеристики продукції, яка поставляється на комісію, визначаються в Додатках до даного Договору і є його невід'ємною частиною; - Комітент має право по окремих поставках встановлювати граничні ціни реалізації; - Комісіонер набуває прав і стає зобов'язаним по договорах з третіми особами. Комісіонер зобов'язався вказувати в договорах з третіми особами придбання ним прав і обов'язків. - Комісіонер оплачує всі накладні, транспортні та інші види витрат з продажу продукції третім особам; - Комітент довіряє Комісіонерові самостійно укладати договори з організаціями, що надають брокерські послуги; - даний Договір укладений на строк до 31 грудня 2012 року. По закінченню цього терміну умови Договору продовжують діяти на всі партії продукції, які до цього моменту знаходяться на комісії і розрахунок з яких не завершений; - передача продукції на комісію здійснюється по товаросупровідних документах на складі Комісіонера. Транспортування здійснюється за рахунок Комісіонера, з подальшим відшкодуванням Комітентом.

Встановлено, що станом на час укладання вищенаведених договорів з позивачем, ДП "Кондитерська корпорація "Рошен": зареєстровано; місцезнаходження: 04176, м. Київ, вул. Електриків, 26/9, - не змінено; підтверджено відомості про юридичну особу; внесено зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах.

На підтвердження виконання умов вищенаведених договорів купівлі-продажу та комісії і подальшого використання у власній господарській діяльності придбаних у контрагента товарно-матеріальних цінностей, правильності декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств за спірними правовідносинами за перевіряємий період позивачем були надані копії документів: накладних; податкових накладних, реєстрів документів до них та доказів отримання їх відповідачем; посвідчень про відрядження; актів передачі на реалізацію на експорт товарно-матеріальних цінностей згідно договору комісії № 2 від 10 січня 2012 року; вантажно-митних декларацій; рахунків-фактур; актів виконаних робіт до договору комісії № 2 від 10 січня 2012 року; товарних звітів; договорів про надання послуг із додатками до них та первинною документацією щодо їх виконання, зокрема: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) із додатками до них; податкових накладних; штатного розкладу позивача від 01 червня 2012 року; Положення про організацію роботи відділу збуту по каналам збуту та наказу № 1/4 від 03 жовтня 2011 року про його затвердження; Посадових інструкцій: менеджера із збуту, начальника відділу збуту, мерчендайзера, інспектора торговельного, фахівця-аналітика з дослідження товарного ринку; зведених таблиць взаєморозрахунків позивача з покупцями-неплатниками ПДВ та ін. за період 2011-2012 роки; накладних на повернення від покупця; розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з обґрунтованим висновком судів попередніх інстанцій про недоведеність відповідачем обставини, які б спростовували факт здійснення господарських операцій, достовірності і повноти відображення та нарахування за вказаними операціями, а відповідно про правомірність віднесення позивачем сум за вказаними господарськими операціями до податкового кредиту.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року у справі № 815/1423/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: