Ухвала

від 05.02.2015 по справі 2а-0870/4559/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2015 року м. Київ К/9991/44361/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 липня 2011 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року

у справі № 2а-0870/4559/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техенергоснаб»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Техенергоснаб» (далі - ТОВ «НВП «Техенергоснаб»; позивач) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС; відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000952302/0 від 19 жовтня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «НВП «Техенергоснаб» судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 липня 2011 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить її відхилити, а постановлені у справі судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ «НВП «Техенергоснаб» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено акт № 2727/23-31044540 від 06 жовтня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000952302/0 від 19 жовтня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 251 571,30 грн. (137 245,00 грн. - основний платіж, 114 326,30 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За наслідками адміністративного оскарження, названий акт індивідуальної дії залишено без змін.

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11, пунктів 16.1, 16.2 статті 16 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з: неврахуванням при складанні додатку К 1/1 до декларацій з податку на прибуток за три квартали 2009 року та півріччя 2010 року балансової вартості запасів на кінець звітного періоду, а саме - залишків матеріалів по бухгалтерському рахунку 23 «у незавершеному виробництві»; протиправним віднесенням вартості придбаних у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 автотранспортних послуг, непідтверджених належним чином оформленими товарно-транспортними накладними, до складу валових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

В даній ситуації судами встановлено, що відповідно до укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Веритек», Товариством з обмеженою відповідальністю «Майбуд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Артікс Плюс» договорів підряду контрагенти ТОВ «НВП «Техенергоснаб» взяли на себе зобов'язання виконати підрядні роботи власними силами зі своїх матеріалів.

Відтак, позивачем витрати на придбання матеріалів в розглядуваному випадку не понесено, у зв'язку з чим вони не підлягають коригуванню згідно з пунктом 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За правилами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як з'ясовано судовими інстанціями, на підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат вартості придбаних у ФОП ОСОБА_3 транспортних послуг позивачем долучено до матеріалів справи належним чином оформлені акти виконаних робіт, акти надання послуг, видаткові касові ордери, товарно-транспортні накладні.

Суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано прийняли зазначені документи до уваги, надали їм належну правову оцінку та відхилили посилання податкового органу на ненадання деяких з представлених документів (транспортної документації) на перевірку, як на підставу для виключення товариством з податкового обліку сформованих за вказаними операціями даних.

Адже, положення статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

При цьому суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 липня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби відхилити, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 липня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Моторний О.А.