Ухвала

від 24.03.2015 по справі 804/702/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.03.2015р. м. Київ К/800/29630/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Колосовський Ю.О.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2014

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014

у справі № № 804/702/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська будівельна компанія"

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.12.2013 №0003642202.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "ДНІПРОПЕТРОВСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ" з питань декларування правомірності залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24) та задекларований у податковій декларації з ПДВ за період вересень 2013 року.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт від 21.11.2013 №991/2202/31890921, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог: п. 198.3 ст. 198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24) та задекларований у податковій декларації з ПДВ за період вересень 2013 року у розмірі 3079590,00 грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки, відповідачем 06.12.2013 прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0003642202, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 3 079 590,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

У відповідності із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Матеріали справи свідчать, що протягом квітня - вересня 2013 року позивачем було задекларовано в деклараціях з ПДВ суму податкового кредиту загальній сумі 3 080 726,00 грн., в т.ч.: квітень 2013 року 3 061 912,00 грн.; травень 2013 року 17 239,00 грн.; червень 2013 року 450,00 грн.; липень 2013 року 313,00 грн.; серпень 2013 року 27,00 грн.; вересень 2013 року 785,00 грн.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами (Товариством з обмеженою відповідальністю "Тауер Дівелопмент", ПАТ "Дніпрогаз", ТОВ "Придніпровський Бізнес Центр", ТОВ "ВАТЕР-ПАЙП", ПАТ УАПКТІ "Укрстальпроект", ТОВ "Український сертифікаційний центр") підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема: податковими накладними, актами виконаних робіт, розрахунками, платіжними дорученнями.

Також, встановлено, що вказані послуги були фактично отримані від постачальників та використані в господарській діяльності позивача, податковий кредит від отримання яких відображений в деклараціях за квітень, травень, червень, липень, вересень 2013 року.

Таким чином, враховуючи, що взаємовідносини позивача з контрагентами оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також, підтверджені виданими контрагентами первинними документами, зокрема, податковими накладними, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль