Ухвала

від 17.03.2015 по справі 808/369/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" березня 2015 р. м. Київ № К/800/57435/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Лосєва А.М., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постановуЗапорізького окружного адміністративного суду від 18.02.2013 та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 у справі №808/369/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Астрон-А» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у Запорізькій області провизнання протиправним рішення та дій,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Астрон-А» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати наказ №763 від 06.11.2012 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, визнати протиправними дії відповідача з проведення позапланової невиїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Парте ЛТД» за період березень, травень, червень 2011 року, результати якої оформлені актом №104/22-14/37221978 від 09.11.2012; визнати протиправними дії відповідача щодо визнання нікчемними правочинів, укладених позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Парте ЛТД» за березень, травень, червень 2011 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.02.2013 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014, вказаний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ від 06.11.2012 №763 «Про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки», а також визнано протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Астрон-А», результати якої оформлені актом від 09.11.2012 №104/22-14/37221978 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Астрон-А» (код за ЄДРПОУ 37221978) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Парте ЛТД» (код ЄДРПОУ 35620037) за період березень, травень, червень 2011р.».

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в задоволеній частині позовних вимог, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.09.2012 відповідачем на адресу позивача був направлений лист №15712/10/15-310 з приводу надання пояснень та їх документального підтвердження щодо фінансово-господарської діяльності підприємства при здійсненні операцій з контрагентами, в тому числі і ТОВ «Парте ЛТД» за період березень, травень, червень 2011 року, який був отриманий уповноваженою особою позивача 12.09.2012.

Не отримавши відповіді від позивача, начальником відповідача було прийнято рішення на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, яке оформлено наказом №763 від 06.11.2012 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Парте ЛТД» за період березень, травень, червень 2011 року, починаючи з 06.11.2012.

На підставі наказу від 06.11.2012 №763, відповідачем у період з 06.11.2012 по 09.11.2012 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Парте ЛТД» за період березень, травень, червень 2011 року, за результатами якої складений акт перевірки №104/22-14/37221978 від 09.11.2012.

Суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов в частині вимоги про визнання протиправним та скасування наказу виходив того, що лист (запит) відповідача №15712/10/15-310 від 03.09.2012 був оформлений не на бланку органу державної податкової служби, а також в ньому не було визначено коло питань щодо яких позивачу треба було надати пояснення, відтак у позивача відсутній обов'язок надавати відповідь на цей лист, який не є запитом органу державної податкової служби, і відповідно наказ був прийнятий за відсутності правових підстав, визначених в пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Задовольняючи вимогу про визнання дій з проведення позапланової невиїзної перевірки неправомірними, суд мотивував рішення тим, що, оскільки наказ про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки є неправомірним, то дії вчинені на виконання цього наказу також є неправомірними. По-друге, відповідачем не були дотримані приписи абз. 2 п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України щодо вручення під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки до початку її проведення. По-третє, оскільки під час перевірки не досліджувались податкові декларації, фінансова та статистична звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, а також первинні документи, то в силу вимог пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, ця перевірка не може вважатися документальною, а висновки, яких відповідач дійшов у акті перевірки є необґрунтованими, тобто такими, що вчинені без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій). Крім того, на час призначення перевірки відповідачу було достовірно відомо місцезнаходження позивача, і за відсутності у відповідача зазначених вище документів підстав для призначення саме невиїзної перевірки, а не виїзної у відповідача не було, оскільки лише в ході дослідження наявних у позивача документів або встановлення факту відсутності таких документів можна дійти тих висновків, яких дійшов відповідач в акті перевірки.

Відмовляючи у визнанні протиправними дій з приводу посилань в акті перевірки на нікчемність укладених з контрагентом правочинів, суди обґрунтували рішення тим, що акт перевірки не містить посилань на нікчемність правочинів, а встановлена в акті відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість не виходить за межі повноважень відповідача.

Суд касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, при цьому колегія суддів виходить з наступного.

Так, відповідно до частин 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Окрім того, за приписами частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі, а також суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів сторін.

У свою чергу частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Вказані вимоги чинного законодавства зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин, з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту. При цьому, з урахуванням вимог чинного процесуального законодавства, суди повинні перевірити відповідність рішення контролюючого органу вимогам, зокрема, принципу обґрунтованості, справедливості та співрозмірності заподіяної платником шкоди державним інтересам та настання відповідальності останнього за такі дії.

Під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій, а також в касаційній скарзі відповідач посилався на те, що запит №15712/10/15-310 від 03.09.2012 був скріплений відбитком штемпеля податкового органу, що надає йому статус офіційного документу та не позбавляє обов'язку платника податків належним чином відреагувати на нього.

Проте, суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір, обмежились лише висновками про те, що запит №15712/10/15-310 від 03.09.2012 оформлений не на бланку органу державної податкової служби, взагалі не дослідивши й не оцінивши питання проставлення на ньому кутового штампу, який, зокрема, призначений для нанесення на документах реквізитів органу або підрозділу суб'єкта владних повноважень.

Фактично судами надана перевага зовнішній формі документа порівняно з його змістом. Також залишено поза увагою судів те, що наявність окремих дефектів форми рішення чи запиту контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо їх протиправності чи необов'язковості, внаслідок чого, у разі встановлення, що відповідачем не було дотримано окремих елементів форми запиту, надати належну правову оцінку тому, яким чином саме такий недолік при складанні запиту призвів до порушення суб'єктивного права платника податку у конкретних правовідносинах, а також тому, чи був надісланий податковим органом запит №15712/10/15-310 від 03.09.2012 у межах його компетенції та чи з його змісту можна чітко встановити зміст запитуваної інформації (коло питань, посилання на норми права тощо).

Водночас, звертається увага судів, що надання оцінки визначеному у запиті колу питань щодо яких позивачу треба було надати пояснення, повинно здійснюватись з дотриманням правил оцінки доказів, встановлених статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, з викладенням належного та зрозумілого мотивування, яке не повинно призводити до його двоякого трактування.

Разом з тим, судом першої інстанції у мотивувальній частині судового рішення при встановленні змістовно тотожних обставин одночасно зроблено діаметрально протилежні висновки, а саме: спочатку встановлено, що на адресу позивача був направлений лист №15712/10/15-310 щодо надання пояснень та їх документального підтвердження фінансово-господарської діяльності підприємства при здійсненні операцій з контрагентами, в тому числі і ТОВ «Парте ЛТД» за період березень, травень, червень 2011 року, після чого встановлено, що у цьому листі не було визначено коло питань щодо яких треба надати пояснення. Не виправив цієї помилки і апеляційний суд.

Також, звертається увага, що особливості регулювання проведення документальної невиїзної перевірки, встановлені статтею 79 Податкового кодексу України.

Як зазначено у пункті 79.1 зазначеної вище статті, документальна невиїзна перевірка здійснюється, зокрема, у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

У підпункті 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, який був правовою підставою для проведення перевірки у цій справі, передбачено, що перевірка може проводитись у випадку, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть протягом 10 робочих днів пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства.

Таким чином, з наведеної норми вбачається, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, а відповідно, якщо їх взагалі не надано, перевірка може бути призначена.

Проте, при розгляді даного спору вказане також залишилось поза межами дослідження судів, а відтак ці обставини підлягають дослідженню при новому розгляді справи.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та(або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у Запорізькій області задовольнити частково.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18.02.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2014 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

3. Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва А.М.Лосєв