Ухвала

від 13.03.2015 по справі 908/1519/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.03.2015 Справа № 908/1519/15-г

Суддя Серкіз В.Г., розглянувши

позовну заяву: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ Енерготехсервіс», м. Слов'янськ Донецької області Україна

до відповідача: Закритого акціонерного товариства «Amota», м. Расейняй Республіка Литва

про стягнення 12 700,84 доларів США

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПКФ Енерготехсервіс», м. Слов'янськ Донецької області Україна звернулось до господарського суду Запорізької області із позовом до Закритого акціонерного товариства «Amota», м. Расейняй Республіка Литва про стягнення 12 700,84 доларів США за Контратком № 200514/1 від 20.05.2014р.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах.

Розглянувши матеріали позовної заяви та з'ясувавши підстави, передбачені нормами Господарського процесуального кодексу України для відмови у прийнятті позовної заяви, суд дійшов висновку, що слід відмовити у прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України, виходячи з наступного.

Згідно ст. 13 ГПК України “Справи, підсудні місцевим господарським судам”, місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам.

У відповідності із ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

В статті 21 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі – позивачами і відповідачами – можуть бути підприємства та організації, зазначені в ст.1 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі –підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Зазначені особи мають право бути позивачами і відповідачами в суді.

Таким чином, справи, де позивачем і/або відповідачем є не юридична особа не підвідомчі господарським судам за правилами Господарського процесуального кодексу України.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. (частина 2 статті 1 ГПК України).

Відповідно до положень п. 4 ст. 12 ГПК України господарським судам, зокрема, підвідомчі справи за участю фізичних осіб, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Згідно з ст. 167 ГК України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Частиною 1 ст. 15 ГПК передбачено, що справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Крім того, господарський суд звертає увагу позивача, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

При розгляді матеріалів позовної заяви, судом встановлено, що відповідно до пункту 9.3 Контракту № 200514/1 від 20.05.2014р. сторони дійшли згоди, що в разі недосягнення згоди спір підлягає розгляду в Арбітражному суді за місцем знаходження відповідача.

Отже, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПКФ Енерготехсервіс» правомірно заявлено позов до господарського суду, але не дотримано принципу територіальної підсудності визначеної п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст. 15 ГПК України та Контрактом № 200514/1 від 20.05.2014р.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що спір не підлягає розгляду в господарському суді Запорізької області, суд дійшов висновку, про наявність достатніх підстав для відмови у прийняття позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ Енерготехсервіс», м. Слов'янськ Донецької області Україна до Закритого акціонерного товариства «Amota», м. Расейняй Республіка Литва про стягнення 12 700,84 доларів США за Контратком № 200514/1 від 20.05.2014р., на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що заявник не позбавлений права звернутися з цією позовною заявою до Арбітражного суду за місцем знаходження відповідача.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 62, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

В прийнятті позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ Енерготехсервіс», м. Слов'янськ Донецької області Україна до Закритого акціонерного товариства «Amota», м. Расейняй Республіка Литва про стягнення 12 700,84 доларів США за Контратком № 200514/1 від 20.05.2014р., відмовити.

Позовну заяву та додані до неї матеріали повернути заявнику.

Додаток: позовна заява № 20215/1 від 02.03.2015р. з додатками, всього на 36 аркушах (в тому числі оригінал платіжного доручення № 101 від 03.03.2015р. на суму 6 822,47 грн. про сплату судового збору).

Суддя                                                   В.Г. Серкіз