Ухвала

від 31.03.2015 по справі 826/12882/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.03.2015 року м. Київ К/800/65673/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Кравцова О.В., Цуркана М.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Кріотех» про стягнення заборгованості по страховим внескам, що переглядається за касаційною скаргою Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року Київське міське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - позивач) звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Кріотех» (далі - відповідач), в якому просило стягнути заборгованість по страховим внескам у розмірі 4244,18 грн.

В обґрунтування позивних вимог позивач зазначав, що згідно поданого звіту по формі Ф4-ФСС з ТВП за 2010 рік відповідач має заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування.

Як зазначив позивач, строком сплати страхових внесків є день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період, яка повинна виплачуватись, як вказує позивач, не рідше двох разів на місяць, а тому несплачена за вказаний період відповідачем сума страхових внесків вважається недоїмкою та підлягає примусовому стягненню.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, позивач просить оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове судове рішення про задоволення адміністративного позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши оскаржувані рішення судів та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідач є страхувальником та платником страхових внесків, відповідно до статті 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18 січня 2001 року № 2240-III (далі - Закон № 2240-III).

Відповідачем 10 січня 2011 року подано позивачу звіт по формі Ф4-ФСС з ТВП за 2010 рік, згідно з яким сума нарахованих внесків з 2007 року, строк сплати яких не настав складає 205,96 грн.; сума внесків, пов'язана з невиплатою заробітної плати - 4038,22 грн.

Згідно із абз. 5 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2014 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Відповідно до частини першою статті 23 Закону № 2240-III, в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період. Страхові внески, сплачені в іноземній валюті, підлягають перерахуванню на рахунок Фонду у валюті України за офіційним курсом Національного банку України на день сплати страхових внесків. У разі нестачі у страхувальників-роботодавців коштів для виплати заробітної плати та сплати страхових внесків у повному обсязі нарахування їх на заробітну плату і перерахування страхових внесків до Фонду провадиться пропорційно до сум заробітної плати. У разі незабезпечення банківськими установами перерахування страхових внесків до Фонду одночасно з видачею коштів на виплату заробітної плати банківські установи сплачують за рахунок власних коштів до Фонду суму несплачених страхових внесків.

Підпунктами 4.5 пункту 4 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26 червня 2001року № 16, чинної на момент виникнення спірних відносин, визначено, що перерахування коштів на рахунки Фонду страхувальниками-роботодавцями здійснюється одночасно з одержанням коштів на оплату праці в установах банків. У разі нестачі у страхувальників-роботодавців коштів для виплати заробітної плати та сплати страхових внесків у повному обсязі нарахування їх на заробітну плату і перерахування страхових внесків до Фонду провадиться пропорційно до сум заробітної плати.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, сума, яку просить стягнути позивач, складається із суми внесків, строк сплати яких не настав та суми внесків, які не сплачені у зв'язку з невиплатою заробітної плати.

Оскільки обов'язок із сплати внесків виникає у день отримання коштів на виплату заробітної плати, а відповідні кошти відповідачем не отримано, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку щодо правомірності та обґрунтованості відмови у задоволенні позовних вимог Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді :