Рішення

від 17.02.2015 по справі 910/28697/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2015Справа №910/28697/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євромост-ЛС" (вул. Запорізьке шосе, 38, прим. 9, м. Дніпропетровськ, 49040)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан-Транс-Сервіс" (вул. Колекторна, 3, м. Київ, 02121)

про стягнення 93 614,13 грн.

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

від позивача: Бабак В.В. - представник, довіреність б/н від 27.05.2014;

від відповідача: не з'явились,

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євромост-ЛС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан-Транс-Сервіс" про стягнення 93 614,13 грн., а саме: 83 296,45 грн. заборгованості, 3 137,88 грн. пені, 3 560,07 грн. 30 % річних, 3 619,73 грн. інфляційних втрат, а також судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 872,28 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем належним чином умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу пального № 01/07/13-2 від 01.07.2013 в частині оплати товару, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 83 296,45 грн., за наявності якої позивачем нараховано пеню, 30 % річних та інфляційні втрати. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.14 р. порушено провадження у справі № 910/28697/14 та призначено до розгляду на 28.01.15 р..

Ухвалою суду від 28.01.15 р. розгляд справи відкладався на 17.02.15 р..

В судові засідання 28.01.15 р. та 17.02.15 р. з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача у вказані судові засідання не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 0103032949863, 0103032952619.

До початку судового засідання 29.01.15 р. представником позивача через канцелярію суду подані письмові пояснення № 2 від 26.01.15 р., які разом з доданими до них документами долучені судом до матеріалів справи.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань 28.01.15 р. та 17.02.15 р. до суду не надходило.

Документи, витребувані ухвалами суду від 25.12.14 р. та 28.01.15 р. відповідачем суду не надані.

Про поважні причини неявки представника відповідача суд не повідомлений.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем суду не надано.

Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги те, що представник позивача проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представника позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи в судовому засіданні 17.02.15 р. представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 17.02.15 р. повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

В судовому засіданні 17.02.15 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОМОСТ-ЛС" (Продавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Меридіан-Транс-Сервіс" (Покупець за договором, відповідач у справі) 01 липня 2013 р. укладений Договір купівлі-продажу пального № 01/07/13-2 (далі - Договір).

Згідно п.1.1. Договору товар - нафтопродукти (дизельне паливо, газ, всі марки бензинів), інші товари (супутні товари тощо).

У відповідністю до п. 2.1. Договору продавець зобов'язався передати у власність Покупця певну кількість товару, в асортименті, кількості і за цінами, зазначеними у договорі, а Покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах Договору.

Умовами розділів 3 - 8 Договору сторонами визначені ціна товару, його приймання - передача, кількість та марка пального, електронна картка та розрахунки за Договором, права та обов"язки сторін тощо.

Відповідно до п.11.1 Договору від вступає в дію з моменту його підписання сторонами та є чинним до 01 липня 2014 р. У випадку, якщо жодна зі сторін за 20 календарних днів до моменту закінчення дії даного договору не заявляє про його припинення, договір вважається автоматично пролонгованим на той же період на попередніх умовах.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами п.3.2 Договору ціна, асортимент та загальна вартість Товару зазначається в рахунках, що надаються Продавцем Покупцю, а також відображається у видаткових документах на Товар (витратні накладні).

За умовами п. 2.2 Договору передача (відпуск) пального Продавцем та його приймання Покупцем здійснюється партіями, відповідно до обраного Відповідачем згідно з умовами договору способу отримання товару - за бланками - дозволу або за електронною карткою. Передача та приймання пального здійснюється при пред'явленні Покупцем, або уповноваженим ним держателем електронної картки або карток (далі разом або окремо - ЕК), або бланку - дозволу на автозаправних станціях (далі - АЗС), що входять у систему безготівкових розрахунків, список яких повідомляється продавцем.

Відповідно до п. 6.3. Договору Електронна картка є власністю Позивача та передається Відповідачеві на підставі акту прийому - передачі.

У відповідності до умов Договору, позивач передав відповідачу картки для відпуску пального за лімітною схемою в кількості 7 штук, що підтверджується актами приймання передачі смарт-карт № 94 від 13.09.13 р., № 77 від 01.07.13 р. та № 104 від 07.11.13 р., копії яких наявні в матеріалах справи, а відповідач, в свою чергу, підтвердив факт прийняття карток підписанням вказаних вище актів.

Заперечень щодо факту отримання смарт - карток з боку відповідача не надходило.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Судом встановлено за матеріалами справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, на виконання умов вищевказаного Договору позивачем було здійснено поставку Покупцю пального на суму 505526,29 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000945 від 31.07.14 р., № РН-001121 від 31.08.14 р., № Рн-001292 від 30.09.14 р., а також відповідними податковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується засвідченими печаткою ТОВ «Мерідіан-Транс-Сервіс» підписами на вищевказаних видаткових накладних уповноваженого представника вказаного товариства.

Згідно ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.

Відповідно до ч.1 ст. 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заперечень щодо факту поставки товару за вказаними видатковими накладними відповідачем суду не надано.

Доказів пред'явлення претензій щодо якості, кількості та термінів поставки товару (пального) у відповідності до умов Договору, а також наявності письмових претензій щодо поставленого товару від відповідача до суду не надходило.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Євромост-ЛС" умов Договору з боку відповідача відсутні.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем виконані прийняті на себе на підставі укладеного між сторонами Договору зобов'язання з передачі товару (пального) Товариству з обмеженою відповідальністю "Меридіан-Транс-Сервіс", а відповідачем, у свою чергу, прийнятий цей товар без будь - яких зауважень. Факт передачі позивачем товару належним чином підтверджено матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до умов абз. а) п. 7.1. Договору рахунок за частину звітного (розрахункового) періоду позивач направляє, а відповідач отримує щотижня, кожного вівторка, шляхом направлення рахунку покупцеві за допомогою факсу або електронною поштою. У разі не отримання покупцем щотижневого рахунку у порядку передбаченому цим пунктом, останній зобов'язаний письмово звернутися до продавця, відповідно, 7го, 14го, 21го та 28го числа поточного місяця з листом, у якому він повідомляє про відсутність щотижневого рахунку, та прохання надати суми, які належать до сплати за отриманий товар, та примірник рахунку.

Згідно з абз. d) п. 7.1. Договору Покупець має здійснити розрахунки за поставлений Товар на протязі трьох робочих днів, від дати отримання щотижневого рахунку згідно з умовами п.п. (b) п. 7.1. Договору.

Відповідно до абз. с) п. 7.1. Договору у разі якщо Покупець не виконає вимоги стосовно письмового звернення до Продавця (за рахунком), то він (Покупець) позбавляється права, у разі несвоєчасної сплати, або неповної сплати, посилатися на неотримання ним рахунку Продавця. Неотримання рахунку не є підставою для несплати за поставлений товар.

З матеріалів справи судом встановлено та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, на виконання умов п. 7.1. Договору позивач виставив відповідачеві рахунки на оплату поставленого палива, а саме: рахунки - фактури № 01/07-51 від 01.07.14 р. на суму 243038,80 грн., № 01/08-50 від 01.08.14 р. на суму 193122,79 грн., № 01/09-50 від 01..09.14 р. на суму 69364,70 грн., які, як стверджує позивач у позовній заяві, Товариством з обмеженою відповідальністю «Євпромост-ЛС» передані відповідачу разом з видатковими накладними факсовим повідомленням.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів спростування факту виконання позивачем умов п.7.1 Договору в частині направлення вказаних щотижневих рахунків, зважаючи на відсутність в матеріалах справи письмових звернень відповідача до Продавця з цього питання, відповідно рахунки вважаються вчасно отриманими ТОВ " Мерідіан-Транс-Сервіс" та такими, що підлягають оплаті.

Враховуючи здійснене відповідачем часткове перерахування грошових коштів в рахунок оплати спірних видаткових накладних, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками банку, залишок неоплаченого відповідачем поставленого за Договором товару (пального), який заявлений до стягнення позивачем, становив 83296,45 грн..

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо сплати Товариству з обмеженою відповідальністю "Євромост-ЛС" грошових коштів в сумі 83296,45 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридиіан-Транс-Сервіс" утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 01/07/13-2 купівлі - продажу пального від 01.07.13 р. суду не надано.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості в повному обсязі відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача залишку основного боргу в сумі 83296,45 грн. за вказаним Договором підлягає задоволенню.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 Цивільного кодексу).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.9.1. Договору в разі несвоєчасної сплати або несплати вартості товару, у відповідності до умов цього договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої або несплаченої суми - вартості товару, що зазначена у відповідних рахунках та видаткових накладних, або від суми, що встановлюється на підставі квитанцій терміналів та чеків АЗС, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання товару з АЗС, або вказані в операційному звіті, за кожний день такої несвоєчасної сплати або несплати по дату виконання грошових обов'язків (згідно з п.7.8. цього Договору) включно.

Крім того, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено в п.4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова № 14), сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

За умовами п.9.3.Договору у разі несвоєчасної оплати або несплати вартості товару, у відповідності до умов цього договору покупець зобов'язаний сплатити 30% річних від суми заборгованості, починаючи від дати виникнення заборгованості по дату її погашення включно з урахуванням особливостей, передбачених п.7.8. цього договору.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за поставлений товару (пальне) у строк, визначений умовами Договору, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 3137,88 грн. за період з 17.10.14 р. по 08.12.14 р., та 30% річних в сумі 12590,74 грн. за період з 17.10.14 р. по 08.12.14 р., а також 3619,73 грн. інфляційних нарахувань за жовтень 2014 - листопад 2014 р.р., які він просив стягнути з відповідача відповідно до наданих розрахунків.

Згідно п.1.12 Постанови № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

За результатами здійсненої за допомогою інформаційно - правової системи «ЛІГА: Закон» перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення пені, відсотків річних та втрат від інфляції судом встановлено, що розмір пені та процентів річних, перерахований судом у відповідності до умов Договору та положень законодавства в межах визначеного позивачем періоду, становить 3137,91 грн. та 3628,53 грн. відповідно, більшими, ніж заявлено у позивача. Проте, приймаючи до уваги пред'явлення позивачем до стягнення пені в сумі 3137,88 грн. та процентів річних в сумі 3560,07 грн., виходячи з того, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яким позивач не скористався, суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог, зокрема, в частині нарахування пені та процентів річних, тому позовні вимоги в частині стягнення пені та процентів річних за несвоєчасну оплату поставленого товару (пального) підлягають задоволенню в сумах, нарахованих позивачем, а саме 3137,88 грн. пені та 3560,07 грн. процентів річних.

Згідно п. 3 Постанови № 14 інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 1.9 Постанови № 14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 р. при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Розмір інфляційних нарахувань, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства, становить 1582,63 грн., а отже є меншим, ніж заявлено у позивача, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку невірно визначено початок періоду нарахування втрат від інфляції. Тобто, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату поставленого товару підлягають частковому задоволенню в сумі 1582,63 грн..

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 202, 205, 509, 525, 526, 599, 610, 612, 626, 629, 655, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан-Транс-Сервіс" (вул..Колекторна, 3, м. Київ, 02121, код 38703152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОМОСТ-ЛС" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна ім. В.І. Леніна, буд.15а, код 34513865) 83296,45 грн. боргу, 3137,88 грн. пені, 3560,07 грн. 30% річних, 1582,63 грн. інфляційних нарахувань та 1831,54 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 31 березня 2015 року.

Суддя А.М.Селівон .