Рішення

від 30.03.2015 по справі 922/656/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2015 р.Справа № 922/656/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Бабиніні Д.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснокутський Ашбуд" с. Солнцедарівка до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Теплоенергія Україна", м. Харків про спонукання до виконання мирової угоди за участю представників сторін:

позивача - Косіло А.К. за довіреністю від 10.112014 року,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Краснокутський Ашбуд" с. Солнцедарівка (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Теплоенергія Україна", м. Харків, відповідно до якого просить суд спонукати Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Теплоенергія Україна", м. Харків виконати мирову угоду, затверджену господарським судом Харківської області від 10.11.2014 року по справі №922/4189/14, стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 32 265,50 грн. пеню за прострочення виконання мирової угоди в розмірі 1774,16 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.02.2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 02.03.2015 року о 11:30 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.03.2015 року розгляд справи було відкладено на 16.03.2015 року о 11:45 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.03.2015 року розгляд справи було відкладено на 30.03.2015 року о 11:45 год.

До господарського суду Харківської області 16.03.2015 року представник позивача надав супровідним листом (вх. № 10062) заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд спонукати Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Теплоенергія Україна", м. Харків виконати мирову угоду, затверджену господарським судом Харківської області від 10.11.2014 року по справі №922/4189/14 та стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 32 265,50 грн. пеню за прострочення виконання мирової угоди в розмірі 1774,16 грн. за період з 10.11.2014 року по 20.01.2015 року та 1881,07 грн. за період з 21.01.2015 року по 16.03.2015 року, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн. та 2500,00 грн. витрати на юридичні послуги.

Дослідивши надану позивачем заяву про збільшення позовних вимог (вх.№ 10062), господарський суд зазначає, що її подано з порушеннями ст. 56, п. 2. ч. 1 ст. 57 ГПК України, а тому керуючись п. 3.11., п. 3. 12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", ст. 22 ГПК України та положеннями п. 6 ч. 1. ст. 63 ГПК України, повертає її позивачу без розгляду.

Представник позивача в призначене судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь його представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог позивача, не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань, не провів звірку взаємних розрахунків з позивачем, не надав суду свій варіант проекту акту звірки, про причину неявки суд не повідомив, докази вручення відповідачеві судової ухвали від 16.03.2015 р. в матеріалах справи відсутні.

Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про направлення ухвали суду від 16.03.2015 р. відповідачу на його адресу, що зазначена у позовній заяві, що співпадає з адресою у витягу з ЄДР, але, як вже зазначалось вище, поштові повідомлення про вручення судової ухвали вказаним особам на час розгляду справи не повернулися.

Згідно п.п. 4.1.3 - 4.1.5. п. 4.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007р. нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - 4.1.1. Місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; п.п.4.1.2. У межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1; п.п. 4.1.3. Між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+2; п.п. 4.1.4. Між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. (Пункт 4.1 глави 4 в редакції Наказу Міністерства транспорту та зв'язку N 1267 ( z1254-09 ) від 08.12.2009р.)

Відповідно до п.4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007р. при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

З огляду на вищевказане, суд вважає, що всі учасники судового процесу належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Разом з тим, в матеріалах справи наявна заява позивача про забезпечення позову, яка була подана разом з позовною заявою, розглянувши яку, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Так, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, відповідно до п. 3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 р. № 16, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З урахуванням викладеного та враховуючи приписи Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011р. № 16, господарський суд, приходить до обґрунтованого висновку, про відсутність підстав, для задоволення заяви позивача, про вжиття заходів до забезпечення позову, а тому відмовляє в її задоволенні.

За висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається відповідно до норм ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.11.2014 року по справі № 922/4189/14 було затверджено мирову угоду від 10 листопада 2014 року, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАСНОКУТСЬКИЙ АГРОШЛЯХБУД» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТЕПЛОЕНЕРГІЯ УКРАЇНА», наступного змісту:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КРАСНОКУТСЬКИЙ АГРОШЛЯХБУД» (Код ЄДРПОУ 0358136), місцезнаходження: 62052 Харківська обл., Краснокутський р-н.,с.Солнцедарівка, вул.Хімічна, буд. 2, що є Позивачем у справі №922/4189/14, яка розглядається господарським судом Харківської області, інтереси якого представляє адвокатське об'єднання «Соратник» (на підставі договору про надання послуг з юридичного обслуговування № 05/08-14 від 05.05.2014 р.) в особі Олійник Ольги Олегівни (на підставі довіреності б/н від 21.05.2014 p.), та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТЕПЛОЕНЕРГІЯ УКРАЇНА» (КодЄДРПОУ:38773104), в особі директора Черненко О.О., що діє на підставі Статуту, місцезнаходження: м.Харків, пр-т. Гагаріна, буд. 127 а, оф.206, домовились про укладення мирової угоди на стадії судового розгляду справи №922/4189/14 господарським судом Харківської області на зазначених умовах:

1) Позивач погоджується, з метою мирного врегулювання спору, прийняти від Відповідача грошові кошти в сумі 32 265, 5 (тридцять дві тисячі двісті шістдесят п'ять грн. п'ятдесят копійок), яка складається з: 25 000,00 (двадцять п'ять тисяч гривень) грн. основного боргу, 3438,5 (три тисячі тридцять вісім гривень п'ятдесят копійок) грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання, 1 827, 00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) судового збору та 2 000,00 (дві тисячі) грн. - витрати на юридичні послуги, шляхом перерахування на рахунок Позивача за наступними реквізитами: р/р 2600111532 в ПАТ «МЕГАБАНК», м. Харків МФО 351629.

2) Відповідач з метою мирного врегулювання спору зобов'язується сплатити грошові кошти в сумі 32 265, 5 (тридцять дві тисячі двісті шістдесят п'ять грн. п'ятдесят копійок), яка складається з: 25 000,00 (двадцять п'ять тисяч гривень) грн. основного боргу, 3438,5 (три тисячі тридцять вісім гривень п'ятдесят копійок) грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання, 1 827, 00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) судового збору та 2 000,00 (дві тисячі) грн. - витрати на юридичні послуги шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Позивача з р/р №2600411346 в ПАТ «МЕГАБАНК», м. Харків, МФО 351629 протягом 10 (десятьох) робочих днів за наступними реквізитами: р/р 2600111532 в ПАТ «МЕГАБАНК», м. Харків МФО 351629.

3) У разі виконання Відповідачем пункту 2 даної мирової угоди Позивач не матиме до Відповідача будь-яких претензій з предмету позову.

Також вказаною ухвалою суду було провадження у справі №922/4189/14 припинено на підставі п.7 статті 80 ГПК України.

Проте, з моменту затвердження сторонами мирової угоди в господарському суді Харківської області, відповідач у справі, ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТЕПЛОЕНЕРГІЯ, грошові кошти в розмірі 32 265, 50 грн. протягом 10 (десятьох) робочих днів на розрахунковий рахунок позивача не перерахував.

27.11.2014р. позивач звернувся до Комінтернівського Відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції із заявою про відкриття виконавчого провадження та проведення усіх виконавчих дій на підставі ухвали господарського суду Харківської області, якою була затверджена Мирова угода по справі № 922/4189/14.

Постановою державного виконавця Комінтернівського Відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Іванової Л.І. від 02.12.2014 р. було відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа - ухвали від 10.11.2014 р. по справі № 922/4189/14, та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання, у зв'язку з невідповідністю даної ухвали вимогам виконавчого документа, встановленим приписами Закону України "Про виконавче провадження".

В подальшому, позивач вдруге звернувся до Комінтернівського Відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції із заявою від 05.12.2014 року про відкриття виконавчого провадження та проведення усіх виконавчих дій на підставі ухвали господарського суду Харківської області, якою була затверджена Мирова угода по справі № 922/4189/14.

Постановою державного виконавця Комінтернівського Відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Іванової Л.І. від 15.12.2014 р. було відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа - ухвали від 10.11.2014 р. по справі № 922/4189/14, та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання, у зв'язку з невідповідністю даної ухвали вимогам виконавчого документа, встановленим приписами Закону України "Про виконавче провадження".

Так, відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову. Мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді. Про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

За приписами процесуального законодавства мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не призводить до вирішення спору по суті.

Згідно ч. 3 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом, оспорювати належність майна і результати його оцінки, подавати письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами.

Відповідно до ч. 4 ст. 121 ГПК України, мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

У пункті 3.19. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (частини перша і третя статті 78 ГПК). Мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді (стаття 28 ГПК).

Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання.

В ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 80 ГПК), а також вирішуються питання, пов'язані з судовими витратами у справі. Затвердження судом мирової угоди з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розглядатися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження.

Умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета. У зв'язку з цим, зокрема, не можуть включатися до мирової угоди умови щодо застосування неустойки (штрафу, пені) за невиконання її умов.

Наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов'язків за цією угодою:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, такі виконавчі документи, як ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлені вимоги до виконавчого документу.

Так, у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

У пункті 7.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 12.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (ст. 86 ГПК та ст. 18 названого Закону) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Якщо виконавче провадження стосовно судового рішення відкрито, сторони відповідно до частини третьої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується судом. Заява про затвердження такої мирової угоди розглядається в судовому засіданні за правилами частини першої статті 121 ГПК.

Якщо ухвала про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам, встановленим для виконавчих документів (стаття 18 Закону України "Про виконавче провадження"), і державним виконавцем з цих підстав буде відмовлено у відкритті виконавчого провадження, заінтересована сторона вправі звернутися до господарського суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, в разі задоволення якого господарським судом видається відповідний наказ.

Постановою Комінтернівського Відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 02.12.2014 р. та від 15.12.2014 року встановлено, що ухвала господарського суду Харківської області від 10.11.2014 року у справі № 922/4189/14 про затвердження мирової угоди не містить даних стосовно приписів, зазначених у ч. 1, 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", а тому не може вважатися виконавчим документом.

За таких обставин, відповідач не позбавлений права на звернення з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Вимогами статті 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 32 265, 50 грн., яка складається з: 25 000,00 грн. основного боргу, 3438,50 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання, 1827,00 грн., судового збору та 2000,00 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно заявленої до стягнення пені в розмірі 1774,16 грн., господарський суд зазначає, у зв'язку з затвердженням ухвалою господарського суду Харківської області від 10.11.2014 року у справі № 922/4189/14 мирової угоди, фактично припинено попереднє зобов'язання за договором підряду №31/03-14 від 31.03.2014 р., яке передбачало нарахування пені (відбулася новація).

В той же час, у відповідності до норм чинного законодавства, не можуть включатися до мирової угоди умови щодо застосування неустойки (штрафу, пені) за невиконання її умов.

Частиною другої статті 547 Цивільного кодексу України, передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на вищезазначені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені, яка не увійшла до мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Харківської області від 10.11.2014 року по справі №922/4189/14 є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, суд вважає, що судовий збір в розмірі 1731,78 грн. слід покласти на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 17, 18 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 11, 509, 525, 526, 610 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Спонукати ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТЕПЛОЕНЕРГІЯ УКРАЇНА» ( 61036, м.Харків, пр-т. Гагаріна, буд. 127 а, оф.206, Код ЄДРПОУ 38773104) виконати умови Мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Харківської області від 10.11.2014 року по справі № 922/4189/14.

Стягнути з ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ТЕПЛОЕНЕРГІЯ УКРАЇНА» ( 61035, м.Харків, пр-т. Гагаріна, буд. 127 а, оф.206, Код ЄДРПОУ 38773104) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОКУТСЬКИЙ АГРОШЛЯХБУД» (62052, Харківська обл., Краснокутський р-н., с.Солнцедарівка, вул.Хімічна, буд. 2 Код ЄДРПОУ 03581836) - 32 265,50 грн. заборгованості на виконання умов Мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Харківської області від 10.11.2014 року по справі № 922/4189/14; 1731,78 грн. витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені за просточення виконання мирової угоди в розмірі 1774,16 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 03.04.2015 р.

Суддя А.М. Буракова

922/656/15