Постанова

від 31.03.2015 по справі 826/1458/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 березня 2015 року № 826/1458/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світкомплект" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світкомплект» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач) від 31 12.2014 №186626552208, №186726552208, від 13.10.2014 №140326552208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2015 відкрито провадження в адміністративній справі №826/1458/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 18.02.2015.

У судовому засіданні 18.02.2015 представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Повноважний представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі службового посвідчення серії КВ №099814 від 25.07.2012 та наказу №2619 від 10.09.2014, згідно підпунктів 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, підпунктів 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 79 Податкового кодексу України, службовими особами ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, у зв'язку з відсутністю посадових осіб з правом підпису на момент початку документальної виїзної перевірки ТОВ «Світкомплект» (податковий номер 32826684), проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Світкомплект», з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Мілана» та з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торенія» за період діяльності з 01.09.2011 по 31.03.2014.

За результатами перевірки складено акт від 23.09.2014 №882/26-55-22-08/32826684 (далі по тексту - Акт перевірки).

Під час проведення контрольного заходу працівниками податкового органу встановлено порушення позивачем вимог:

- статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення податку на прибуток на суму 58 246 грн.

- статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 206 372 грн.

- пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 274 402 грн.

Виявлення під час перевірки порушень стало підставою для винесення відповідачем наступних податкових повідомлень-рішень:

- №140126552208 від 13.10.2014, яким збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 411 603,00 грн., в тому числі за основним платежем на 274 402,00 грн. та на 137 201,00 грн. за штрафними санкціями;

- №140226552208 від 13.10.2014, яким збільшено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 309 558,00 грн., в тому числі за основним платежем на 206 372,00 грн. та на 103 186,00 грн. за штрафними санкціями;

- №140326552208 від 13.10.2014, яким зменшено суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 58 246,00 грн.

За результатами розгляду первинної скарги рішенням №2772/10/26-15-10-05-15 від 19.12.2014 Головного управління ДФС у м. Києві скаргу ТОВ «Світкомплект» задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.10.2014 №140126552208 в частині штрафної (фінансової) санкції в сумі 68 600,50 грн., в іншій частині залишено без змін; скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.10.2014 №140226552208 в частині штрафної (фінансової) санкції в сумі 66 957,00 грн., в іншій частині залишено без змін; податкове повідомлення-рішення від 13.10.2014 №140326552208 залишено без змін.

В подальшому 29.12.2014 позивач направив скаргу до Державної фіскальної служби України, за результатами розгляду якої отримав 06.01.2015 лист ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів м. Києва №65003/10/26-55-22-08-10 від 31.12.2014, що містив розрахунок фінансових санкцій до акту перевірки, та повідомлення про те, що податкові повідомлення-рішення №140126552208 та №140226552208 від 13.10.2014 є відкликаними.

При цьому податковим органом за результатами розгляду скарг позивача було винесено нові податкові повідомлення рішення:

- №186626552208 від 31.1.2014, яким збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 343 007,00 грн., в тому числі за основним платежем на 274 402,00 грн. та на 68 605,00 грн. за штрафними санкціями;

- №186726552208 від 31.12.2014 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 242 602,00 грн., в тому числі за основним платежем на 206 372,00 грн. та на 36 230,00 грн. за штрафними санкціями.

Таким чином позивач оскаржує до суду наступні податкові повідомлення-рішення №140326552208 від 13.10.2014, №186626552208 від 31.12.2014 та №186726552208 від 31.12.2014.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України).

В розумінні підпункту 14.1.27 пункту 14.1. статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно згідно підпункту 14.1.36 названої статті господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 138.1. статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1. пункту 138.1. статті 138 ПК України).

Згідно абзацу 1 пункту 138.2. статті 138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

У той же час, підпунктом 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати.

При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2. названої статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1. статті 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

В силу пункту 201.4. статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункту 201.6. статті 201 ПК України).

Згідно з пунктом 201.7. статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Наступним пунктом названої статті встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та був чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (пункт 6.2 Порядку).

Одночасно відповідно до положень пункту 6.3 цього Порядку не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 16.07.1999р. №996-XIV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні названого Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частою 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 зазначеної статті).

За приписами частини 3, 4 та 5 статті 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Отже, виходячи з аналізу зазначених норм Закону облік господарських операцій здійснюється у регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 з наступними змінами та доповненнями в редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Положення №88), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (пункт 2.2 названого Положення).

В силу пункту 2.4. Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (пункт 1.3. Положення №88).

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції, про що зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Так, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що між ТОВ «Світкомплект» (Покупець) та ТОВ «ВКФ «Мілана» (Продавець) було укладено Договір від 01.09.2011 №198 поставки товарів, відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов'язався поставити, а Покупець прийняти і оплатити товар на підставі рахунків-фактур і видаткових накладних, які Продавець надає Покупцю.

У відповідності до п.2.1 Договору №198 ТОВ «Світкомплект» та ТОВ «ВКФ «Мілана» Специфікаціями №1-7 погодили найменування товару, його кількісні та якісні показники, ціну товару за одиницю.

На підтвердження поставлення контрагентом товару на виконання умов Договору №198 позивачем надано суду копії видаткових накладних на загальну суму 324 237,91 грн., в тому числі ПДВ - 54 039,65 грн.: №58 від 05.09.2011, №189 від 19.09.2011, №203 від 20.09.2011, №238 від 26.09.2011, №110 від 10.10.2011, №154 від 16.10.2011, №183 від 18.10.2011, №197 від 20.10.2011, №23 від 01.11.2011, №92 від 04.11.2011, №155 від 14.11.2011, №208 від 22.11.2011.

ТОВ «ВКФ «Мілана» було виписано наступні податкові накладні на загальну суму 324 237,91 грн., в т.ч. ПДВ - 54 039,65 грн.: №58 від 05.09.2011, №189 від 19.09.2011, №203 від 20.09.2011, №238 від 26.09.2011, №110 від 10.10.2011, №154 від 16.10.2011, №183 від 18.10.2011, №197 від 20.10.2011, №23 від 01.11.2011, №92 від 04.11.2011, №155 від 14.11.2011, №208 від 22.11.2011.

На підтвердження оплати отриманого від ТОВ «ВКФ «Мілана» товару позивачем надано копії платіжних доручень №3905 від 03.11.2011, №3925 від 15.12.2011, №4008 від 19.12.2011.

Крім того, між між ТОВ «Світкомплект» (Замовник) та ТОВ «Торенія» (Виконавець) укладено Договір №37 від 30.07.2012 про надання послуг, відповідно до п. 1.1 та 2.1 якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати згідно з умовами даного Договору роботи з пакування гофропродукції, наданої Замовником, а Замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її на умовах даного Договору.

На підтвердження виконання умов зазначеного Договору №37 позивачем надано копії актів здачі-приймання робіт за період з серпня 2012 року по травень 2013 року.

ТОВ «Торенія» було виписано на загальну суму 595 553,27 грн., в т.ч. ПДВ -99 258,87 грн. наступні податкові накладні: №774 від 30.08.2012 року, №775 від 31.08.2012, №1665 від 27.09.2012, №1666 від 28.09.2012, №1785 від 30.10.2012, №1786 від 31.10.2012, №1397 від 29.11.2012, №1398 від 30.11.2012, №1815 від 27.12.2012, №1816 від 28.12.2012, №1297 від 30.01.2013, №1298 від 31.01.2013, №703 від 27.02.2013, №704 від 28.02.2013, №863 від 27.03.2013, №864 від 28.03.2013, №1320 від 30.04.2013, №1321 від 30.04.2013, №729 від 31.05.2013.

На підтвердження оплати виконаних робіт позивачем надано копії платіжних доручень: №4599 від 26.09.2012, №4653 від 31.10.2012, №4784 від 06.12.2012, №4850 від 21.12.2012, №4940 від 30.01.2013, №4978 від 28.02.2013, №5058 від 04.04.2013, №5124 від 23.04.2013, №5162 від 07.06.2013, №5241 від 18.06.2013.

Крім того, між ТОВ «Світкомплект» (Замовник) та ТОВ «Торенія» (Виконавець) було укладено Договір №38 від 30.07.2012 про надання послуг, відповідно до п. 1.1 якого Виконавець від свого імені та за рахунок Замовника здійснює організацію перевезень вантажів Замовника автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні.

На підтвердження виконання умов вказаного Договору №38 позивачем надано копії актів приймання-робіт за період з серпня 2012 року по вересень 2012 року.

ТОВ «Торенія» було виписано податкові накладні на загальну суму 72 408,00 грн., в т.ч. ПДВ -12 068,00 грн., а саме: №776 від 31.08.2012, №1667 від 28.09.2012.

На підтвердження оплати наданих послуг позивачем надано копії платіжних доручень: №4600 від 26.09.2012, №4654 від 31.10.2012.

Крім того між ТОВ «СВІТКОМПЛЕКТ» (Замовник) та ТОВ «Торенія» (Виконавець) було укладено Договір №42 від 01.10.2012 про надання послуг, відповідно до п.1.1 якого Замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати таку роботу: дизайн гофроящика (гофролотка); розробка креслень гофроящика (гофролотка), дизайн фотополімерного кліше на гофроящик (гофролоток).

На підтвердження виконання умов Договору №42 від 01.10.2012 позивачем надано копії актів здачі-приймання робіт за період з жовтня 2012 року по січень 2014 року

ТОВ «Торенія» виписано податкові накладні на загальну суму 421 956,00 грн., в т.ч. ПДВ - 70 326,00 грн., а саме: №1784 від 02.10.2012, №1396 від 01.11.2012, №1813 від 03.12.2012 №1814 від 07.12.2012, №702 від 04.02.2013, №860 від 04.03.2013, №861 від 05.03.2013, №862 від 07.03.2013, №1318 від 01.04.2013, №1319 від 02.04.2013, №727 від 03.05.2013, №728 від 07.05.2013, №638 від 03.06.2013, №639 від 04.06.2013, №875 від 02.07.2013, №924 від 02.08.2013, №925 від 05.08.2013, №946 від 03.09.2013, №948 від 05.09.2013, №1339 від 03.10.2013, №1340 від 04.10.2013, №1252 від 04.11.2013, №1253 від 05.11.2013, №2095 від 10.12.2013, №2096 від 13.12.2013, №943 від 08.01.2014.

На підтвердження часткової оплати отриманих послуг ТОВ «Світкомплект», в розмірі 403 296,00 грн., надано наступні платіжні доручення: №4785 від 06.12.2012, №4851 від 21.12.2012, №4941 від 30.01.2013, №5057 від 04.04.2013, №5125 від 23.04.2013, №5163 від 07.06.2013, №5242 від 18.06.2013, №5275 від 01.08.2013, №5335 від 03.09.2013, №5408 від 03.10.2013, №5463 від 31.10.2013, №5512 від 29.11.2013, №5609 від 24.12.2013, №5672 від 06.02.2014.

Також між ТОВ «Світкомплект» та ТОВ «Торенія» було укладено Договір постачання №32 від 01.06.2013, відповідно до п.1.1 якого ТОВ «Торенія» зобов'язалося поставити, а ТОВ «СВІТКОМПЛЕКТ» прийняти та оплатити товар на підставі видаткових накладних.

На підтвердження виконання умов Договору №32 позивачем надано суду копії наступних видаткових накладних: №637 від 01.06.2013, №874 від 01.07.2013, №923 від 01.08.2013, №926 від 07.08.2013, №944 від 02.09.2013, №945 від 03.09.2013, №947 від 04.09.2013, №1338 від 01.10.2013, №1251 від 01.11.2013, №2093 від 02.12.2013, №2094 від 03.12.2013, №941 від 03.01.2014, №942 від 04.01.2014.

ТОВ «Торенія» було виписано податкові накладні на загальну суму 232 256,72 грн., в т.ч. ПДВ - 38 709,45, а саме:№637 від 01.06.2013, №874 від 01.07.2013, №923 від 01.08.2013, №926 від 07.08.2013, №944 від 02.09.2013, №945 від 03.09.2013, №947 від 04.09.2013, №1338 від 01.10.2013, №1251 від 01.11.2013, №2093 від 02.12.2013, №2094 від 03.12.2013, №941 від 03.01.2014, №942 від 04.01.2014.

В підтвердження оплати отриманих позивачем надано копії наступних платіжних доручень: №5276 від 01.08.2013, №5334 від 03.09.2013, №5407 від 03.10.2013, №5462 від 31.10.2013, №5511 від 29.11.2013, №5608 від 24.12.2013, №5671 від 06.02.2014.

Крім того, між ТОВ «Торенія», ПП «Єлісей Транс» та ТОВ «Світкомплект» було укладено Договір про відступлення права вимоги №1від 07.02.2014, за умовами якого ТОВ «Торенія» передало ТОВ «Єлісей Транс» право вимоги за Договором постачання №32 від 01.06.2013 (на загальну суму 73 279,62 грн.) та за Договором надання послуг №42 від 01.10.2012 (на загальну суму 18 660,00 грн.).

Згідно платіжного доручення №5751 від 06.03.2014 ТОВ «Світкомплект» погасило заборгованість перед ТОВ «Єлісей Транс» на загальну суму 91 939,62 грн.

Разом з тим позивачем не надано суду доказів щодо реальності здійснення операцій на підставі укладених з контрагентами вище зазначених договорів. В матеріалах справи відсутні акти приймання передачі матеріальних цінностей, рахунки-фактури, заявки на отримання товарів/послуг, докази отримання послуг, докази доцільності замовлення таких послуг у контрагентів та подальшого застосування їх у власній господарській діяльності тощо.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно постанови Верховного суду України від 08.09.2009 у справі № 21-737во09 про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів вони не підписували.

Водночас позивачем не надано суду доказів нявності у контрагентів відповідних умов для здійснення ними підприємницької, економічної діяльності, наявності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо.

Натомість відповідач обґрунтовуючи правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень посилається на протокол допиту свідка ОСОБА_1, який був директором ТОВ «ВКФ «Мілана» та ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва № 760/24097/13-к від 06.11.2013 та ухвалу Подільського районного суду м. Києва № 758/9746/14-К від 26.08.2014.

Зокрема з наявної в матеріалах копії протоколу допиту свідка ОСОБА_1 від 11.07.2013, отриманого в рамках кримінального провадження №32013110090000086 від 26.03.2013, убачається, що ОСОБА_1 не було відомим про те, що він став директором та засновником ТОВ "ВКФ"Мілана" (код ЄДРПОУ 30523272). Мети займатися підприємницькою діяльністю він не мав. Жодних документів від імені ТОВ "ВКФ"Мілана", а саме договорів, накладних, податкових накладних, актів виконаних робіт, актів прийому передачі та інших документів не підписував.

В свою чергу податковий орган дійшов висновку, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «ВКФ «Мілана» здійснювалась поза межами правового поля без мети досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Крім того ухвалою Подільського районного суду м. Києва № 758/9746/14-К від 26.08.2014 ОСОБА_2, звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину передбаченого ч.1 ст.205 КК України з підстав передбачених п.1 ч.1 ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності. Поряд з цим згідно протоколу допиту свідка від 31.03.2014 ОСОБА_2 став засновником та посадовою особою ТОВ «ТОРЕНІЯ» за винагороду. Він не працював на даному підприємстві. Хто виконував оформлення бухгалтерських та фінансових документів йому не відомо.

За висновками Верховного суду України, викладеними в постанові від 05.12.2012 №21-421а11, податкові накладні, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Таким чином, враховуючи, що особи, від імені яких здійснені підписи на наданих позивачем первинних документах контрагентів позивача, заперечують свою приналежність до діяльності ТОВ «ВКФ «Мілана» та ТОВ «Торенія», суд приходить до висновку, що фінансово-господарська діяльність останніх здійснювалась поза межами правового поля без мети досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг

Отже віднесення ТОВ «Світкомплект» відображених у податкових накладних виписаних ТОВ «ВКФ «Мілана» та ТОВ «Торенія» сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт здійснення господарських операцій з отримання товарів/послуг від контрагентів ТОВ «ВКФ «Мілана» та ТОВ «Торенія», а тому віднесення сум коштів з вартості таких товарів/послуг до податкового кредиту є безпідставним, що свідчить про правомірність донарахування податковим органом позивачу сум з податку на прибуток та з податку на додану вартість із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Законом України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" встановлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1218,00 грн.

Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 4 872,00 грн.

Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн., а тому, враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 4 384,80 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Світкомплект» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світкомплект» (код ЄДРПОУ 32826684) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник