Рішення

від 01.04.2015 по справі 903/143/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 квітня 2015 р. Справа № 903/143/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Корнинсир", смт. Корнин, Попільнянського району, Житомирської області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Рожище, Волинської області

про стягнення 292 028,62 грн.

Суддя Якушева І.О.,

при секретарі судового засідання Хомич О.В.

за участю представників:

від позивача: Тарасюк В.М. (дов. №11-/15 від 11.02.2015р.),

від відповідача: ОСОБА_3 (дов. б/н від 18.03.2015р.)

Суть спору: позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача 294 327,26 грн., з них: 247 520 грн. суми попередньої оплати вартості комплекту промислового холодильного обладнання, перерахованої за договором від 27.08.2014р., 21361,30 грн. пені за період з 21.10.2014р. по 10.02.2015р., 2298,88 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами з 21.10.2014р. по 10.02.2015р., 23147,08 грн. збитків, завданих інфляцією, за період жовтень 2014р - січень 2015р.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов договору від 27.08.2014р. та непоставку товару.

На підставі п.2 ст.693 Цивільного кодексу України у зв'язку з непоставкою товару просив повернути суму попередньої оплати, перераховану відповідачу платіжними дорученнями №1592 від 01.09.2014р., №597 від 03.09.2014р.

В судовому засіданні 04.03.2015р. представник позивача позовні вимоги підтримав.

04.03.2015р. через канцелярію суду відповідачем подано довідку Рожищенського районного військового комісаріату №452 від 02.03.2015р. про те, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, житель м. Рожище, був призваний по мобілізації на військову службу у Збройні Сили України у відповідності до Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" №303/2014 від 17.03.2014р. з 18.03.2014р. у Рожищенський районний військовий комісаріат.

Відповідач в судове засідання 04.03.2015р. не з'явився, уповноваженого представника не направив, обґрунтованих письмових пояснень на заявлений позов, доказів на їх підтвердження не подав.

У зв'язку з необхідністю витребування додаткових пояснень та доказів розгляд було відкладено на 18.03.2015р.

В судовому засіданні 18.03.2015р. представник позивача звернувся до суду із заявою № 17-03/15 від 17.03.2015р., в якій просив стягнути з відповідача 292028,38 грн., з них: 247520,00 грн. суми попередньої оплати, 21361,30 грн. пені, 23147,08 грн. збитків, завданих інфляцією; в частині стягнення з відповідача 2298,88 грн. процентів річних від позову відмовився.

Часткова відмова позивача від позову - процесуальне право сторони у справі, передбачене ст. 22 ГПК України.

Відповідно до ст.22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Оскільки часткова відмова позивача від позову в частині стягнення суми заборгованості не суперечить вимогам законодавства, не порушує прав та інтересів відповідача, відмову судом було прийнято, правові наслідки відмови від позову роз'яснено (ухвала суду від 18.03.2015р.).

Представник відповідача в судовому засіданні 18.03.2015р. заявив клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що у нього не було можливості подати витребувані судом пояснення та докази, оскільки довіреність на представництво інтересів відповідача в суді видано лише 18.03.2015р.

З метою дотримання принципу рівності і змагальності сторін, забезпечення відповідачу права на захист, клопотання представника відповідача було задоволено, розгляд справи відкладено на 01.04.2015р., зобов'язано відповідача подати суду обґрунтовані письмові пояснення на заявлений позов з врахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог № 17-03/15 від 17.03.2015р., докази на їх підтвердження; довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Представник позивача 23.03.2015р. надіслав до господарського суду заяву про збільшення розміру позовних вимог №19/-03/15 від 19.03.2015р., в якій просить збільшити розмір позовних вимог, стягнути з відповідача 292028,62 грн., з них: 247520 грн. суми попередньої оплати, 21361,50 грн. пені, 23147,12 грн. збитків, завданих інфляцією.

В судовому засіданні 01.04.2015р. представник позивача підтримав вимоги за заявою про збільшення розміру позовних вимог №19/-03/15 від 19.03.2015р.

Збільшення розміру позовних вимог до прийняття рішення по справі - процесуальне право позивача, передбачене ст.22 ГПК України.

А тому судом прийнято до розгляду заяву представника позивача про збільшення розміру позовних вимог, а відтак має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Представник відповідача в письмових поясненнях на позов від 31.03.2015р. вважає вимоги позивача необґрунтованими, посилаючись на таке:

- вимога про стягнення пені до задоволення не підлягає, оскільки встановлена в п.9.2. договору санкція не відповідає чинному законодавству і суперечить визначенню пені;

- застосування позивачем ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції є помилковим, оскільки стягнення з виконавця суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов'язанням в розумінні ст.625 Цивільного кодексу України, а тому відсутні підстави для стягнення інфляційних;

- звернення з позовом до суду без пред'явлення вимоги про передання оплаченого товару, без пред'явлення претензії про повернення суми попередньої оплати, без проведення розрахунку в повному обсязі передчасне.

В судовому засіданні представник відповідача позову не визнав з підстав, викладених у відзиві, просив у його задоволенні відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

в с т а н о в и в:

27.08.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Корнинсир" як замовником та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 як виконавцем було укладено договір, за умовами якого виконавець зобов'язався поставити та продати, а замовник - прийняти та оплатити комплект промислового холодильного обладнання - чіллера (охолоджувача рідини) загальною холодильною потужністю 200 кВт. для забезпечення виробничих потреб по охолоджуванню продукції - сироватки на підприємстві; також виконавець зобов'язався провести монтажні та пуско - налагоджувальні роботи обладнання, а замовник - їх оплатити.

Сторонами також було підписано додаток №1 до договору від 27.08.2014р., яким було визначено комплектність обладнання.

Згідно із п.п. 4.1 договору загальна вартість договору, включаючи обладнання та монтажно - пускові роботи складає 20 800 євро, в тому числі ПДВ 20%.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2, 5.3 договору оплата замовником здійснюється шляхом попередньої оплати в розмірі 70 % від загальної вартості договору протягом трьох днів з моменту підписання договору сторонами, 20% - на протязі трьох днів з моменту відвантаження обладнання на підприємстві замовника, та 10% - протягом трьох днів з моменту підписання акту прийому - здачі обладнання в експлуатацію.

Оплата проводиться шляхом переказу коштів замовником на рахунок виконавця.

Оплата проводиться в гривнях по міжбанківському курсу покупки на день оплати.

Згідно із виставленим відповідачем рахунком № 0004 від 27.018.2014р. позивач платіжними дорученнями № 1592 від 01.09.2014р. на суму 50 000 грн., № 597 від 03.09.2014р. на суму 197 520 грн. перерахував відповідачу 247 520 грн. як попередню оплату за товар.

В судовому засіданні було оглянуто оригінали платіжних доручень № 1592 від 01.09.2014р., № 597 від 03.09.2014р.

Згідно з п.7.1. договору виконавець поставляє обладнання частинами на протязі 50-ти днів з моменту першого надходження коштів на його рахунок від замовника.

Проте, всупереч вимог п. 7.1 договору, отримавши від позивача кошти, відповідач протягом 50-ти днів з моменту першого надходження коштів товару не передав.

Позивач претензією №1658-/14 від 18.11.2014р. звертався до відповідача з вимогою про повернення 247 520 грн. суми попередньої оплати, проте відповідач вимоги претензії не виконав, відповіді на претензію не надав, коштів не повернув.

Факт надіслання претензії підтверджується копією опису вкладення та копією фіскального чеку від 18.11.2014р.

Договір від 27.08.2014р. за своєю правовою природою є змішаним договором, що поєднує ознаки договору купівлі-продажу та договору підряду.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право: 1) вимагати передання оплаченого товару або 2) повернення суми попередньої оплати.

Наведена норма кореспондується з приписами ст. 670 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати: 1) передання кількості товару, якої не вистачає, або 2) відмовитися від переданого товару та його оплати, 3) а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Оскільки відповідач одержав суму попередньої оплати, але не передав товару у встановлений строк, у позивача виникло право вимагати повернення сплачених за товар коштів в розмірі 247 520 грн.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 247 520 грн. підлягає до задоволення.

З доводами відповідача про те, що не настав строк для повернення суми попередньої оплати, погодитись не можна.

Частина 2 ст.693 Цивільного кодексу України надає покупцеві право вибору: або вимагати передачі оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Отже, обов'язок відповідача по поверненню позивачу суми попередньої оплати виникає на підставі п.2 ст.693 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, позивач надсилав відповідачу і вимогу про повернення суми попередньої оплати №1658-/14 від 18.11.2014р.

Враховуючи заяву про збільшення розміру позовних вимог №19-03/15 від 19.03.2015р., позивач нараховує 29442,40 грн., але просить стягнути з відповідача 21361,50 грн. пені.

Пеня нарахована позивачем за прострочення відвантаження товару за період з 22.10.2014р. по 19.03.2015р. (149 днів) від вартості непоставленого обладнання на підставі п.9.1 договору .

Як передбачено п. 9.1 договору при затримці відвантаження обладнання замовнику понад строк, передбачений п. 7.1 цього договору, виконавець сплачує пеню замовнику в розмірі 0,05 % від суми вартості непоставленого обладнання за кожен день його затримки.

Отже, договором передбачено стягнення пені за прострочення передачі обладнання, тобто за негрошове зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, пеня може нараховуватись за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Оскільки в даному випадку відповідачем не виконано договірне зобов'язання з передачі товару, тобто негрошове зобов'язання, вимога про стягнення з відповідача 21361,50 грн. пені до задоволення не підлягає.

Враховуючи заяву про збільшення розміру позовних вимог №19-03/15 від 19.03.2015р., позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нараховує 34518,72 грн., але просить стягнути з відповідача 23147,12 грн. збитків, завданих інфляцією, за період жовтень 2014р - лютий 2015р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в п. 5.2 постанови № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку , повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 у справі №921/266/13-г/7).

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 23 147,08 збитків, завданих інфляцією, нарахованих на суму неповерненої передоплати, до задоволення не підлягає.

У зв'язку із частковим задоволенням позову судовий збір на підставі ч.5 ст.49 ГПК України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 536, 549, 612, 625, 655, 670, 693 Цивільною кодексу України, ст.ст. 44, 49, ст.ст.82 -85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Корнинсир" (Житомирська область, Попільнянський район, смт. Корнин, вул. Свободи, 3, код ЄДРПОУ 31962786) 247520 грн. суми попередньої оплати, 4950 грн. 40 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

3. В позові про стягнення 21361 грн. 50 коп. пені, 23147 грн. 12 коп. збитків, завданих інфляцією, а всього на суму 44508,62 грн., відмовити.

Повний текст рішення складено: 03.04.2015р.

Суддя І. О. Якушева