Рішення

від 31.03.2015 по справі 909/193/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2015 р. Справа № 909/193/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., при секретарі судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ДТІ", вул.Ігорівська, 12-а, м.Київ 70, 04070

до відповідача: малого приватного підприємства "Таля", вул. Шкільна, 2, смт.Брошнів-Осада, Рожнятівський район, Івано-Франківська область, 77611

про стягнення 4050,32 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: представник не з'явився,

від відповідача: представник не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю "ДТІ" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до малого приватного підприємства "Таля" про стягнення 4050,32 грн.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань згідно договору поставки №000008 від 29.08.14 щодо розрахунку за поставлений позивачем товар.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового розгляду належним чином повідомлені ухвалами суду від 19.02.15 та 10.03.15, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень від 13.03.15 та 20.03.15.

На момент винесення судом рішення, заяв та клопотань від сторін про відкладення розгляду справи не надходило.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача та відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

29.08.14 між сторонами у справі укладено договір поставки №000008. За умовами даного договору постачальник (позивач) зобов'язався на підставі усного/письмового замовлення покупця поставити товар, обумовлений договором, а покупець (відповідач), в свою чергу, - прийняти товар та оплатити його вартість (п.1.1 договору).

Розділом 2 договору сторони погодили ціну та загальну вартість товару, яка визначається сторонами у видаткових накладних оформлених на підставі попередніх замовлень покупця, а також рахунках на оплату товару.

Розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Протягом 14 днів з дати підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткових накладних, покупець зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок постачальника повну вартість поставленого товару. При цьому сума заборгованості за відвантажений товар не повинна перевищувати 3000,00 грн. (п.6.1, 6.3 договору).

На виконання умов спірного договору, позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 14782,09, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №417 від 23.07.14, №64664 від 08.08.14 та №68494 від 10.10.14, рахунків від 22.07.14, 05.08.14 та 10.10.14, довіреності №309 від 08.08.14 та акта звірки взаємних розрахунків від 09.12.14.

В порушення визначеного умовами договору обов'язку сплатити вартість товару в установлені терміни та у визначеному порядку, відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 11498,35 грн., фактично неоплаченою залишилася поставка товару за видатковою накладною №68494 від 10.10.14 на суму 3283,74 грн.

09.12.14 позивач звернувся до відповідача із претензією №0911/1 від 09.11.14 про сплату боргу. Проте дана претензія залишена без відповіді та задоволення.

В силу статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення закріплено і у статті 712 Цивільного кодексу України: за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи умови спірного договору, граничний термін виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару - протягом 14-ти днів від дати поставки товару.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем грошового зобов'язання, позовні вимоги щодо стягнення 3283,74 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2 договору поставки №000008 сторони погодили, що у випадку прострочення розрахунків за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочення та збитки від інфляції і 8% річних. У випадку затримки оплати більше ніж на 30 календарних днів з моменту закінчення терміну, зазначеного у п.6.3 договору, покупець сплачує штраф у розмірі 10% від несплаченої за договором суми та збитків.

У зв'язку з порушенням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару, керуючись умовами спірного договору та нормами чинного законодавства, позивачем нараховано 103,59 грн. - 8% річних, 269,27 грн. - інфляційних втрат, 65,38 грн. - пені та 328,34 грн.- штрафу.

Керуючись частиною 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснених позивачем нарахувань, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом перевірено правильність нарахованих позивачем сум та задоволено в цій частині позову за розрахунком позивача, з огляду на те, що розрахунок суду перевищує суму заявлену позивачем.

Виходячи із викладеного позов підлягає до задоволення.

Судові витрати, у відповідності до ст.49 ГПК України, покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 614, 629, 712 Цивільного Кодексу України, ст.ст.173, 265 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-7, 49, 55, 75, ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "ДТІ" до малого приватного підприємства "Таля" про стягнення 4050,32 грн. задовольнити.

Стягнути з малого приватного підприємства "Таля" (вул. Шкільна,2, смт.Брошнів-Осада, Рожнятівський район, Івано-Франківська область, 77611, код ЄДРПОУ 20540365) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДТІ" (вул.Ігорівська,12-а, м.Київ 70, 04070, код ЄДРПОУ 31608325) - 3283,74 (три тисячі двісті вісімдесят три гривні сімдесят чотири копійки) - основного боргу, 103,59 (сто три гривні п'ятдесят дев"ять копійок) - 8% річних, 269,27(двісті шістдесят дев'ять гривень двадцять сім копійок) - інфляційних втрат, 65,38 (шістдесят п'ять гривень тридцять вісім копійок) - пені, 328,34 ( триста двадцять вісім гривень тридцять чотири копійки) - штрафу та 1827,00(одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.04.15

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"