Рішення

від 31.03.2015 по справі 910/1840/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2015Справа №910/1840/15-г За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрростехно"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пайнберрі"

про стягнення 182 596,43 грн.

Суддя: Домнічева І.О.

Представники сторін:

від позивача: Пелех О.І. - за дов.;

від відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрростехно" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пайнберрі"

про стягнення 182 596,43 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються умови договору поворотної фінансової допомоги № 22/11-13від 22.11.13р.

Ухвалою від 31.01.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 24.02.2015 р.

24.02.2015 р. через відділ діловодства суду позивачем подано документи на виконання ухвали суду.

Ухвалою від 24.02.2015 р. розгляд справи відкладено на 10.03.2015 р.

Судове засідання 10.03.2015 р. не відбулося.

Ухвалою від 17.03.2015 р. розгляд справи призначено на 17.03.2015 р.

Ухвалою від 17.03.2015 р. розгляд справи призначено на 31.03.2015 р.

Представник відповідача в судове засідання 31.03.15 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 31.03.15 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у справі матеріали,заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.11.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрростехно" (далі - позивач, сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пайнберрі" (далі - сторона 2) був укладений договір поворотної фінансової допомоги № 22/11-13.

Згідно п. 1.1. Договору, Позивач надав у тимчасове користування Відповідачу фінансову поворотну допомогу у грошовій формі в сумі, встановленій цим договором.

Пунктом 2.1. договору, встановлено сума грошових коштів, що передаються за цим договором становить 565 000,00 грн.

Відповідно до п. 3.2. договору, сторона 2 зобов'язана повернути стороні 1 допомогу в повному обсязі не пізніше 22.03.14р.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за договором ( п. 5.1. договору).

Як свідчать банківські виписки від 06.03.2014р. на суму 50 000,00 грн., 19.03.2014р. на суму 20 000,00 грн., від 20.03.2014 на суму 20 000,00грн, від 21.03.2014р. на суму 20 000,00 грн. Відповідач вчасно повернув кошти на загальну суму 110 000,00грн. Проте, відповідачем решту коштів не повернуто.

Відповідач звернувся до позивача з листом-вимогою від 07.05.2014р. вих. 64 в якій просив повернути заборгованість протягом семи днів.

Після чого відповідачем частково повернуто заборгованість, станом на 26.06.14р. загальна сума повернення складала 285 100,00 грн., а сума залишку відповідно 279 900,00 грн.

09.10.2014р. Позивач звернувся до Відповідача з претензією вих. № 127, щодо виконання Відповідачем свого обов'язку відносно повернення коштів, а саме, суми у розмірі 279 900,00 грн.

Після чого, Відповідач частково розрахувався на суму 185 146,59 грн.

Станом на 20.10.2014року сума заборгованості Відповідача склала 94 753,41грн.

15.12.2014р. Позивач звернувся до Відповідача з повторною претензією вих. № 142 щодо виконання Відповідачем свого обов'язку відносно повернення коштів, а саме, суму в розмірі 94 753,41 грн. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

На час прийняття рішення по справі за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 94 753,41 грн.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли у зв'язку з укладанням договору поворотної фінансової допомоги № 22/11-13 від 22.11.2013р., який за своєю правовою природою є договорами позики.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 цієї статті).

Відповідно до пп. 1,7 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогокодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів повернення відповідачем суми 94 753,41 грн., в тому числі в установлені строки, суду не надано.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З врахуванням п. 4.2. Договору, Відповідач в разі прострочення виконання свого зобов'язання щодо повернення фінансової допомоги сплачує на користь Позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом строку прострочення за кожен день прострочення. При цьому сторони дійшли згоди, що строк нарахування пені встановлюється за домовленістю сторін тривалістю в один рік, строк позовної давності щодо стягнення пені встановлюється за домовленістю сторін тривалістю в три роки.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.3. договору, в разі прострочення повернення допомоги більш як 14 календарних днів, сторона 2 сплачує на користь сторони 1 - 25% річних від суми простроченої до повернення за весь строк прострочення починаючи з першого дня прострочення.

За розрахунком позивача, не спростованим у встановленому законом порядку відповідачем, останній за порушення зобов'язань за Договором має сплатити 44 905,11 грн. пені, 20 313,57 грн. 25 % річних, 22 624,34 інфляційних.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАЙНБЕРРІ» (04213, м. Київ, вул. Північна, б.46, оф. 2; код ЄДРПОУ 38616107) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «УКРРОСТЕХНО» (08292, Київська обл. м. Буча, вул.. Заводська, 1; код ЄДРПОУ 35142774) 94 753 (дев'яносто чотири тисячі сімсот п'ятдесят три) грн. 41 коп. заборгованості, 44 905 (сорок чотири тисячі дев'ятсот п'ять) грн. 11 коп. пені, 20 313 (двадцять тисяч триста тринадцять) грн. 57 коп. 25% річних, 22 624 (двадцять дві тисячі шістсот двадцять чотири) грн. 34 інфляційних та 3 651 (три тисячі шістсот п'ятдесят одну) грн. 93 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 01.04.2015р.

Суддя І.О.Домнічева