Рішення

від 27.03.2015 по справі 914/422/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2015 р. Справа№ 914/422/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ-АГРО", м.Київ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИКАРПАТТЯ ІНВЕСТ", м.Старий Самбір, Старосамбірський район, Львівська область,

про стягнення 27 279,62 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Бонтлаб В.В. - представник (довіреність від 20.03.2014 р.);

від відповідача Войтович О.В. - представник (довіреність №11 від 24.02.2015 р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ-АГРО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИКАРПАТТЯ ІНВЕСТ" про стягнення 27 279,62 грн., з яких 7 451,89 грн. 36% річних, 4 819,14 грн. пені, 5 564,35 грн. інфляційних втрат та 9 444,24 грн. курсової різниці.

Ухвалою суду від 12.02.2015 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 27.02.2015р.

Ухвалою суду від 27.02.2015р. розгляд справи відкладено на 27.03.2015р., з підстав наведених в даній ухвалі.

Згідно клопотання позивача (вх.№5249/15 від 10.02.2015р.) судові засідання по розгляду справи проводились у режимі відеоконференції, проведення якої було доручено господарському суду м.Києва.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити, з підстав наведених у позовній заяві.

Представником відповідача на адресу суду надіслано супровідний лист (вх.№9973/15 від 10.03.2015р.), яким до матеріалів справи долучено оригінали та копії додатків укладених до договору поставки №ЗР-157/13 від 30.05.2013р., а саме: №1 від 11.06.2013р., №2 від 19.06.2013р., №3 від 07.10.2013р.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву (вх.№8502/15 від 27.02.2015р.) та зазначив про невідповідність суми курсової різниці, у зв»язку з арифметичними помилками.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача та заперечення представника відповідача, суд,-

встановив:

30.05.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ-АГРО" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРИКАРПАТТЯ ІНВЕСТ" (покупець) був укладений договір поставки № 3Р-157/13 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі товар), а покупець зобов'язувався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

Згідно п.2.1 договору, за даним договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються додатками та/або накладними та/або рахунками-фактури, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.2.2 договору, ціна продукції, що поставляється за цим договором, вказується у додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару (засоби захисту рослин (ЗЗР), насіння, насіння Вітчизняного виробництва, міндобрива та мікродобрива). Для товару (ЗЗР, насіння та мікродобрива) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США.

Згідно п.2.4. договору у разі зміни курсу гривні до долара США, постачальник проводить перерахунок (дооцінку) вартості поставленого, але неоплаченого покупцем товару.

За умовами п.3.1. та п.3.2. договору, порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до даного договору. Сторони погодили застосовувати при проведенні розрахунків за цим договором курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день підписання договору.

Згідно п. 3.3. договору, в тому випадку коли курс на міжбанківській валютній біржі, щодо продажу долара США до гривні на день проведення розрахунків (перерахування коштів) є вищим за курс відповідної іноземної валюти на день укладення додатку, сторони для визначення суми належної до оплати використовують таку формулу: С = А 1 /А 2 х В, де С - сума належна до оплати, В - ціна товару на момент підписання додатку, А 1 - (курс на міжбанківській валютній біржі, щодо продажу долара США до гривні) на день перерахування коштів, А 2 - (курс на міжбанківській валютній біржі, щодо продажу долара США до гривні) на день підписання відповідного додатку. При проведенні розрахунків, сума в гривнях, яку покупець зобов'язаний сплатити постачальнику, як належну оплату повної вартості товару, визначається з врахуванням умов ч.1 цього пункту шляхом множення грошового еквівалента вартості неоплаченого товару в доларах США на курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу долара США до гривні на день проведення оплати.

До договору поставки №ЗР-157/13 від 30.05.2013р. між сторонами, було підписано додатки: №1 від 11.06.2013р. (яким визначено порядок оплати за видатковою накладною №3108 від 14.06.2013р. на суму 5 130,00 грн.) відповідно до умов якого кінцевою датою оплати за поставлений товар є 14.06.2013р.; №2 від 19.06.2013р. (яким визначено порядок оплати за видатковою накладною №3229 від 19.06.2013р. на суму 5 300,00 грн.) відповідно до умов якого кінцевою датою оплати за поставлений товар є 25.06.2013р.; №3 від 07.10.2013р. (яким визначено порядок оплати за видатковою накладною №4967 від 07.10.2013р. на суму 5 040,00 грн.) відповідно до умов якого кінцевою датою оплати за поставлений товар є 14.10.2013р.

На виконання договору позивач поставив відповідачу товар, який був неоплачений останнім.

Рішенням господарського суду Львівської області 19.05.2014р. у справі №914/1367/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ-АГРО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИКАРПАТТЯ ІНВЕСТ" задоволено повністю та вирішено стягнути з останнього 26 234,00 грн. основної заборгованості, 10 493,60 грн. - дооцінки вартості неоплаченого товару, 6 956,80 грн. 36 % річних, 2 545,95 грн. пені, 329,43 грн. індексу інфляції, 5 246,80 грн. штрафу та 1 827,00 грн. судового збору.

Рішення суду від 19.05.2014р. у справі №914/1367/14 в апеляційному порядку не оскаржувалось, відтак набрало законної сили 03.06.2014р.

23.06.2014р. на виконання рішення господарського суду Львівської області від 19.05.2014р., місцевим господарським судом було видано відповідний наказ.

У зв'язку з тим, що заборгованість по договору поставки №ЗР-157/13 від 30.05.2013р. яка була стягнута рішенням суду у справі №914/1367/14, фактично повністю сплачена лише 17.01.2015р., відтак, позивач керуючись умовами ст.ст.599, 610, 625 ЦК України, п.7.8. договору поставки № ЗР-157/13 від 30.05.2013р. донарахував відповідачу за період з 04.04.2014р. по 16.01.2015р.:

- 36% річних (на підставі п.7.7. договору) в сумі 7 451,89 грн.;

- пеню (на підставі п.7.1.1. договору) в сумі 4 819,14 грн.;

- інфляційні втрати в сумі 5 564,35 грн.;

- курсову різницю (на підставі п.2.4., п.3.3. договору) в сумі 9 444,24 грн.

Отже, загальна сума заборгованості, яку просить стягнути позивач становить 27 279,62 грн., з яких 7 451,89 грн. 36% річних, 4 819,14 грн. пені, 5 564,35 інфляційних втрат та 9 444,24 грн. курсової різниці.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Наявність факту поставки товару, його неоплати та виникнення у відповідача заборгованості на загальну суму 51 806,58 грн., а саме 26 234,00 грн. основного боргу, 10 493,60 грн. дооцінки вартості неоплаченого товару, 6 956,80 грн. 36 % річних, 2 545,95 грн. пені, 329,43 грн. індексу інфляції та 5 246,80 грн. штрафу на підставі укладеного між сторонами договору поставки № ЗР-157/13 від 30.05.2013р., встановлено рішенням господарського суду Львівської області у справі №914/1367/14, яке набрало законної сили.

У відповідності до приписів ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Слід зазначити, що при зверненні до суду з позовом у справі №914/1367/14 розрахунок штрафних санкцій проводився за період з 10.06.2013р. по 03.04.2014р.

Згідно ч.2 ст.530 ГПК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач поставлений йому товар у строки вказані в договорі поставки № ЗР-157/13 від 30.05.2013р. та додатків до цього договору: №1 від 11.06.2013р., №2 від 19.06.2013р., №3 від 07.10.2013р. не оплатив.

Фактично повністю відповідач здійснив оплату суми стягнутої рішенням господарського суду Львівської області у справі №914/1367/14 лише 17.01.2015р., що підтверджується банківською випискою від 17.01.2015р. на загальну суму 53 633,58 грн., з призначенням платежу - згідно наказу №914/1367/14 від 23.06.2014р. виданий господарським судом.

Представник відповідача, стверджуючи, що борг стягнутий рішенням суду №914/1367/14 був сплачений 31.10.2014р., а не 17.01.2015р., надав суду виписку по рахунку відповідача з якої вбачається, що 31.10.2014р. Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРИКАРПАТТЯ ІНВЕСТ" було сплачена на рахунок ВДВС Старосамбірського районного управління юстиції 59 039,83 грн. В призначенні платежу при цьому зазначено - списання 59039,83 грн. боргу згідно платіжної вимоги № 30 від 24.10.2014р. згідно наказу №914/1367/14 від 23.06.2014р. виданого господарським судом.

Водночас згідно п.30.1 ст.30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.

Відтак, зважаючи на те, що кошти на виконання рішення суду у справі №914/1367/14 надійшли на рахунок позивача 17.01.2015р., що підтверджується випискою банку, відтак саме цього числа борг стягнутий рішення суду є сплаченим.

Згідно ст.524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до умов п.2.4. договору у разі зміни курсу гривні до долара США, постачальник проводить перерахунок (дооцінку) вартості поставленого, але не оплаченого покупцем товару.

Відповідно до умов п.3.2. договору, сторони погодили застосовувати при проведенні розрахунків за цим договором курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день підписання договору.

Відповідно до умов п.3.3. договору, в тому випадку коли курс на міжбанківській валютній біржі, щодо продажу долара США до гривні на день проведення розрахунків (перерахування коштів) є вищим за курс відповідної іноземної валюти на день укладення додатку, сторони для визначення суми належної до оплати використовують таку формулу: С = А 1 /А 2 х В, де С - сума належна до оплати, В - ціна товару на момент підписання додатку, А 1 - (курс на міжбанківській валютній біржі, щодо продажу долара США до гривні) на день перерахування коштів, А 2 - (курс на міжбанківській валютній біржі, щодо продажу долара США до гривні) на день підписання відповідного додатку. При проведенні розрахунків, сума в гривнях, яку покупець зобов'язаний сплатити постачальнику, як належну оплату повної вартості товару, визначається з врахуванням умов ч.1 цього пункту шляхом множення грошового еквівалента вартості неоплаченого товару в доларах США на курс на міжбанківській валютній біржі щодо продажу долара США до гривні на день проведення оплати.

Станом на дату прийняття рішення №914/1367/14 (19.05.2014р.) міжбанківський курс гривні по відношенню до долара США становив - 12.0500.

Станом на 17.01.2015р. (день сплати відповідачем заборгованості) міжбанківський курс гривні по відношенню до долара США становив - 16.3300.

За розрахунками позивача курсова різниця становить 9 444,24 грн. Однак, перевіривши правильність її нарахування суд встановив, що позивач дещо завищив її суму.

Так, згідно проведеного судом розрахунку за формулою С = А 1 /А 2 х В, курсова різниця становить 9317,96 грн. ( 16.3300/12.0500х26 234,00 = 35 551,96 грн. - 26 234,00 грн.) та правомірно підлягає стягненню.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з правової позиції, викладеної в п.7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас умовами п.7.7. договору сторони погодили, що в разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань передбачених розділом 3 цього договору покупець, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості 36 % річних , якщо інший розмір річних не встановлено відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та 36 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов'язання за рахунок іншої. Матеріальне становище учасників цивільного обороту схильне до змін, тому не виключено, що боржник, який не може виконати грошове зобов'язання зараз, зможе виконати його пізніше. Оскільки грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання, не звільняє його від відповідальності.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст.625 ЦК України.

Ця правова позиція підтверджена і судовою практикою Верховного суду України (постанови від 20 грудня 2010 р. у справі № 3-57гс10, від 4 липня 2011 р. у справі № 3-65гс11, від 12 вересня 2011 р. у справі № 3-73гс11, від 24 жовтня 2011 р. у справі №3-89гс11, від 14 листопада 2011р. у справі №3-116гс11, від 23 січня 2012 р. у справі № 3-142гс11).

Перевіривши розрахунок, суд встановив, що позивач правомірно нарахував 7 451,89 грн. 36% річних, які підлягають до стягнення.

Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат в сумі 5 564,35 грн. суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що внаслідок знецінення лише грошова одиниця України - гривня підлягає індексації.

Індекс інфляції - це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари і послуги, що купує населення для невиробничих цілей. Ціни в Україні встановлюються у національній валюті.

Вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних із знеціненням валюти боргу. При цьому роз'яснено, що офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти (п.10 оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/767/2013 від 29.04.2013р.).

Тому положення ст.625 ЦК України щодо інфляційних нарахувань можуть бути застосовані лише у випадку прострочення грошового зобов'язання у гривні і не можуть бути застосовані до ціни у гривні, визначеної з урахуванням курсу іноземної валюти на час укладення угоди та на день оплати товару.

Відтак, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають з огляду застосування ним п. 3.3. договору та коригування суми боргу з урахуванням різниці у курсі іноземної валюти.Отже, у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 5 564,35 грн. інфляційних нарахувань слід відмовити.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах № 18/113-53/81 від 31.01.2012р., №911/2682/13 від 19.02.2014р.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують з приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Водночас у п.7.8. договору, сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п.6 ст.232 ГК України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання , а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 ЦК України продовжується до 3 (трьох) років.

Вищий господарський суд України у п.2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснив, що до пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Згідно ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відтак, сторони у п.7.8. договору правомірно встановили інший період часу нарахування пені ніж визначений у п.6 ст.232 ГК України, а також визначили більший строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 4 819,14 грн. Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що позивач при її нарахуванні дещо завив суму, за розрахунками суду до стягнення підлягає пеня в сумі 4 819,13 грн.

Дослідившив матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку під ставності позову до задоволення частково. З відповідача підлягає стягненню 21 588,98 грн. з яких 9 317,96 грн. курсової різниці, 7 451,89 грн. 36% річних та 4 819,13 грн. пені. У задоволенні решти позову слід відмовити.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням №780 від 28.01.2015р. на суму 1 827,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 11, 259, 525, 524, 530, 534, 549, 599, 610-612, 625, 627-629, 712 ЦК України, ст. 174, 193, 230- 232,265 ГК України та ст.ст. 4 3 , 22, 33, 34, 35, 43, 49, 74-1, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИКАРПАТТЯ ІНВЕСТ" (82000, Львівська область, Старосамбірський район, м.Старий Самбір, вул.Лева Галицького, буд. 42, офіс 22; код ЄДРПОУ 36765683) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕРІЯ-АГРО" (юридична адреса: 54000, Миколаївська область, м.Миколаїв, вул.Велика Морська, буд.143; поштова адреса: 03038, м.Київ, вул.Ямська, буд.8; код ЄДРПОУ 35472893) 9 317,96 грн. курсової різниці, 4 819,13 грн. пені, 7 451,89 грн. - 36% річних, та 1 445,88 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

4. Наказ видати у відповідності до ст.116 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 01.04.2015р.

Суддя Сухович Ю.О.