Рішення

від 31.03.2015 по справі 914/570/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2015 р. Справа№ 914/570/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі судового засідання Білан О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод", м.Старокостянтинів Хмельницької області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛИЧИНА-ПРОДУКТ", м.Радехів Львівської області

про стягнення 381087грн. 76коп.

За участю представників:

від позивача: Стадник І.В. - представник (довіреність №23/03-15 від 23.03.2015р.);

від відповідача: не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням присутніх представників сторін в судовому засіданні не проводилася технічна фіксація судового процесу.

Суть спору : На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Дочірнього підприємства "Старокостянтинівський молочний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛИЧИНА-ПРОДУКТ" про стягнення основного боргу в сумі 357395грн. 00коп., пені у розмірі 12687грн. 67коп., інфляційних втрат у розмірі 9645грн. 70коп. та 3% річних в розмірі 1359грн. 39коп.

Ухвалою суду від 23.02.2015р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 10.03.2015р. З метою повного і всестороннього з'ясування всіх обставин спору, для забезпечення принципу змагальності, враховуючи неявку в судове засідання представника позивача, невиконання сторонами в повному обсязі вимог ухвали суду від 10.03.2015р.

23.03.2015р. позивач, через канцелярію суду (вх.№1203/15) подав заяву від 19.03.2015р. про зменшення розміру позовних вимог і просить суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 349395грн. 00коп., пеню у розмірі 12687грн. 67коп., інфляційних втрат в розмірі 9645грн. 70коп. та 3% річних у розмірі 1359грн. 39коп.

31.03.2015р. представник позивача, через канцелярію суду (вх.№1347/15) подав заяву про зменшення розміру позовних вимог і просить суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 255782грн. 20коп., пеню у розмірі 12687грн. 67коп., інфляційних втрат в розмірі 9645грн. 70коп. та 3% річних у розмірі 1359грн. 39коп.

В судове засідання 31.03.2015р. представник позивача явку забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві і в заявах від 19.03.2015р. (вх.№1203/15 від 23.03.2015р.) та від 31.03.2015р. (вх.№1347/15 від 31.03.2015р.) про зменшення розміру позовних вимог та просить суд позов задоволити. Крім цього, представник позивача, через канцелярію суду (вх.№13391/15 від 31.03.2015р.) подав клопотання про повернення оригіналів документів, наданих при розгляді справи №914/570/15.

В судовому засіданні 31.03.2015р. прийнято заяви від 19.03.2015р. (вх.№1203/15 від 23.03.2015р.) та від 31.03.2015р. (вх.№1347/15 від 31.03.2015р.) про зменшення розміру позовних вимог, та позовні вимоги розглядаються із врахуванням поданих заяв.

В судове засідання 31.03.2015р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, позовні вимоги не оспорив, вимоги попередніх ухвал суду не виконав. Причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується підписом на повідомленні про відкладення розгляду справи.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75ГПК України.

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області,

в с т а н о в и в:

04.09.2013р. між Дочірнім підприємством "Старокостянтинівський молочний завод" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЛИЧИНА-ПРОДУКТ" (дистриб'ютор) укладено договір поставки №8/стк-д.

Пунктом 2.1. договору поставки №8/стк-д від 04.09.2013р. сторони встановили, що постачальник зобов'язується проводити поставку товару дистриб'ютору на умовах, визначених даним договором, а дистриб'ютор зобов'язується прийняти товар та оплатити за умовами даного договору, здійснювати пряму дистрибуцію за рекомендованими цінами, вказаними у прайс-листах постачальника, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.п.2.4., 2.5. договору поставки №8/стк-д від 04.09.2013р. вид, асортимент, ціна за одиницю товару, кількість, загальна вартість товару - зазначаються у видатковій накладній на кожну партію товару. Загальна ціна договору складається з суми вартості товару, що поставляється згідно із видатковими накладними протягом всього строку його дії.

За умовами п.3.1. та п.3.2. договору поставки №8/стк-д від 04.09.2013р. усі розрахунки за цим договором здійснюється винятково в національній валюті України. Днем здійснення платежу вважається день, у якій сума, що підлягає оплаті, зараховується на рахунок постачальника. Оплата на кожну отриману партію товару здійснюється дистриб'ютором в безготівковій формі на наступних умовах: не пізніше 21 календарного дня з дати отримання такого товару (відповідно до товаротранспортних документів).

Згідно із п.5.4 договору поставки №8/стк-д від 04.09.2013р. товар вважається переданим постачальником і прийнятим дистриб'ютором за кількістю і якістю згідно із підписаними сторонами накладними.

Пунктом 10.1. договору поставки №8/стк-д від 04.09.2013р. сторони встановили, що цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2013 року, але в будь якому разі до повного виконання сторонами своїх обов'язків по даному договору. У випадку, якщо жодна із сторін даного договору протягом 10 днів до його закінчення не проінформувала письмово іншу сторону про припинення дії даного договору, то даний договір продовжує свою дію на наступний рік на тих самих умовах (п.10.9. договору поставки №8/стк-д від 04.09.2013р.).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки договору поставки №8/стк-д від 04.09.2013р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 410478грн. 51коп. (з ПДВ), що підтверджується видатковими накладними: №СК-120285 від 03.11.2014р. на суму 38473грн. 35коп. (з ПДВ); №СК-120286 від 03.11.2014р. на суму 1602грн. 54коп. (з ПДВ); №СК-121914 від 06.11.2014р. на суму 264грн. 00коп. (з ПДВ); №СК-121919 від 06.11.2014р. на суму 2292грн. 42коп. (з ПДВ); №СК-121917 від 06.11.2014р. на суму 37408грн. 62коп. (з ПДВ); №СК-122825 від 10.11.2014р. на суму 344грн. 32коп. (з ПДВ); №СК-122826 від 10.11.2014р. на суму 52280грн. 62коп. (з ПДВ); №СК-124564 від 13.11.2014р. на суму 1908грн. 00коп. (з ПДВ); №СК-124565 від 13.11.2014р. на суму 64522грн. 70коп. (з ПДВ); №СК-125377 від 17.11.2014р. на суму 4735грн. 55коп. (з ПДВ); №СК-125378 від 17.11.2014р. на суму 66127грн. 62коп. (з ПДВ); №СК-127337 від 20.11.2014р. на суму 2528грн. 56коп. (з ПДВ); №СК-127340 від 20.11.2014р. на суму 74256грн. 01коп. (з ПДВ); №СК-128338 від 24.11.2014р. на суму 8298грн. 72коп. (з ПДВ); №СК-128339 від 24.11.2014р. на суму 55435грн. 48коп. (з ПДВ); а також товарно-транспортними накладними: №СК-096050 від 03.11.2014р. на суму 38473грн. 35коп. (з ПДВ); №СК-096054 від 03.11.2014р. на суму 1602грн. 54коп. (з ПДВ); №СК-097336 від 06.11.2014р. на суму 264грн. 00коп. (з ПДВ); №СК-097343 від 06.11.2014р. на суму 2292грн. 42коп. (з ПДВ); №СК-097340 від 06.11.2014р. на суму 37408грн. 62коп. (з ПДВ); №СК-098021 від 10.11.2014р. на суму 344грн. 32коп. (з ПДВ); №СК-098045 від 10.11.2014р. на суму 52280грн. 62коп. (з ПДВ); №СК-099483 від 13.11.2014р. на суму 1908грн. 00коп. (з ПДВ); №СК-099484 від 13.11.2014р. на суму 64522грн. 70коп. (з ПДВ); №СК-100194 від 17.11.2014р. на суму 4735грн. 55коп. (з ПДВ); №СК-100195 від 17.11.2014р. на суму 66127грн. 62коп. (з ПДВ); №СК-101868 від 20.11.2014р. на суму 2528грн. 56коп. (з ПДВ); №СК-101869 від 20.11.2014р. на суму 74256грн. 01коп. (з ПДВ); №СК-102659 від 24.11.2014р. на суму 8298грн. 72коп. (з ПДВ); №СК-102660 від 24.11.2014р. на суму 55435грн. 48коп. (з ПДВ), які підписані представниками обох сторін та скріплені їх печатками.

На виконання своїх зобов'язань відповідач неналежним чином здійснював оплату за отриманий товар, згідно вище перелічених накладних, оплачуючи лише частково, що підтверджується банківськими виписками, а також повертаючи частину товару позивачу, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 255787грн. 20коп.

Позивач вручив відповідачу претензію від 30.12.2014р., що підтверджується підписом директора відповідача та печаткою підприємства, в якій позивач просив відповідача погасити заборгованість в сумі 357395грн. 00коп. Однак, дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Між позивачем та відповідачем був складений акт звірки розрахунків станом на 05.01.2015р., в якому відображено часткові оплати та суми повернення товару, який підписаний та скріплений печатками обох сторін, з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становила 357395грн. 00коп.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. За таких обставин факт отримання відповідачем товару і видаткові накладні, подані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійною підставою для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (Постанова Вищого господарського суду України від 20.09.2012р. №12/5026/556/2012, Оглядовий лист Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем становить 255787грн. 20коп.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 13.07.2012р. №01-06/908/2012 роз'яснено про наступне. У випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Таким чином, одночасне стягнення пені та штрафу не суперечить законодавству.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, за період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Пунктом 6.4. договору поставки №8/стк-д від 04.09.2013р. передбачено, що у випадку порушення термінів оплати товару, передбачених цим договором, дистриб'ютор оплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період такого прострочення, за кожен день прострочення за весь період прострочення. Так, згідно із п.6.4. договору поставки №8/стк-д від 04.09.2013р., позивач по кожній накладній окремо, за період з 25.11.2014р. по 20.01.2015р. нарахував відповідачу пеню у розмірі 12687грн. 67коп.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач, на підставі ст.625 ЦК України, за прострочення оплати по кожній накладній окремо нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 1359грн. 39коп. за період з 25.11.2014р. по 20.01.2015р. та інфляційні втрати у розмірі 9645грн. 70коп. за грудень 2014 року.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги із врахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог від 19.03.2015р. (вх.№1203/15 від 23.03.2015р.) та від 31.03.2015р. (вх.№1347/15 від 31.03.2015р.) є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню.

Судові витрати необхідно віднести на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4-3, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина-Продукт» (80200, Львівська область, м.Радехів, вул.Львівська, 29, код ЄДРПОУ 37838521) на користь Дочірнього підприємства «Старокостянтинівський молочний завод» (31104, Хмельницька область, м.Старокостянтинів, вул.І.Франка, 47, код ЄДРПОУ 31952591) 255782грн. 20коп. - основний борг, 12687грн. 67коп. - пені, 9645грн. 70коп. - інфляційних втрат, 1359грн. 39коп. - 3% річних та 5589грн. 50коп. - судового збору.

Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Суддя Іванчук С.В.

Повне рішення складено 01.04.2015р.