Постанова

від 26.03.2015 по справі 911/1448/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2015 р. Справа№ 911/1448/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.

за участю представників

від позивача: Озарків І.Д. - дов. від 14.01.2015 року № 01-02

від відповідача 1: Висіцька У.О. - дов. від 09.02.2015 року № 371/1-7

від відповідача 2: Грабовська Н.В. - дов. від 12.03.2015 року № 2

від відповідача 3: Петруньок М.А. - дов. від 09.07.2014 року № 07/09

від третіх осіб: не з'явилися

розглянувши апеляційну скаргу Київської обласної спілки споживчих товариств

на рішення господарського суду Київської області від 08.12.2014 року

у справі №911/1448/13 (головуючий суддя - Бабкіна В.М., судді Конюх О.В., Ярема В.А.)

за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств (м. Київ)

до 1) Білоцерківської міської ради (м. Біла Церква Київської області)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство - ВТС" (м. Біла Церква Київської області)

3) Приватного виробничого підприємства „Сіріус" (м. Київ)

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Білоцерківська торгово-закупівельна база (м. Узин Білоцерківського району Київської області)

третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Відділ Держземагенства у м. Білій Церкві Київської області(м. Біла Церква Київської області)

про визнання недійсним рішення міської ради, договору, державних актів

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулося Київська обласна спілка споживчих товариств з позовом до Білоцерківської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство - ВТС» та Приватного виробничого підприємства «Сіріус», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Білоцерківської торгово-закупівельної бази, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Білоцерківського міського відділу земельних ресурсів, про визнання недійсним рішення міської ради, договору, державних актів.

Справа розглядалася судами неодноразово. Останнім рішенням господарського суду міста Києва від 08.12.2014 року у справі № 911/1448/13 у задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду Київська обласна спілка споживчих товариств звернулася з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2014 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 року Київській обласній спілці споживчих товариств було відновлено строк на апеляційне оскарження, її апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 911/1448/13 у судовому засіданні за участю представників сторін та третіх осіб.

В судове засідання 26.03.2015 року повноважні представники третіх осіб не з'явилася та про причини неявки суд не повідомила, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка повноважних представників третіх осіб не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

В судовому засіданні 26.03.2015 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги. Представники відповідачів проти вимог апеляційної скарги заперечували з підстав, викладених у своїх відзивах на апеляційну скаргу.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 02.12.1998 року Білоцерківська торгово-закупівельна база (продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Маріта" (покупець), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство - ВТС", уклали договір купівлі-продажу, відповідно до якого продавець продав, а покупець придбав нежитлове приміщення загальною площею 534 кв.м, розташоване в м. Біла Церква по вул. Ярослава Мудрого, 63.

На підставі рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 22.04.1999 року № 103, згідно з Державним актом на право постійного користування землею ІІ-КВ № 001919, Білоцерківська торгово-закупівельна база отримала у постійне користування земельну ділянку загальною площею 2,2976 га, розташовану за адресою: м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого.

Згідно зі ст. 29 Земельного кодексу України 1990 року (в редакції, чинній на момент звернення Білоцерківської ТЗБ до відповідача 1 із заявою про відмову від постійного користування земельною ділянкою площею 0,1812 га), припинення права власності на землю або права користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови власника землі або землекористувача провадиться за його заявою на підставі рішення відповідної Ради народних депутатів.

Згідно з пп. 1.2 п. 1 рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 26.04.2001 року № 135 Білоцерківській торгово-закупівельній базі було припинено право користування земельною ділянкою площею 0,1812 га, розташованою за адресою: м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 77, у зв'язку з добровільною відмовою.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 09.10.2001 року № 311 ТОВ „Маріта", правонаступником якого є відповідач 2, було затверджено технічну документацію щодо оформлення права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,1455 га, розташованою за адресою: м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 77, та надано вказаному товариству земельну ділянку в постійне користування, у зв'язку з чим ТОВ „Маріта" було отримано Державний акт на право постійного користування землею ІІ-КВ № 000317.

01.06.2004 року на підставі рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 27.04.2004 року № 131 між Білоцерківською міською радою та ТОВ „Маріта" було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, відповідно до якого останньому було продано земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква по вул. Ярослава Мудрого, 63, для розміщення складських приміщень.

Рішенням 27-ї сесії Білоцерківської міської ради IV скликання „Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення" від 30.08.2005 року № 330 було вирішено затвердити технічну документацію по оформленню права власності на земельну ділянку та передати у власність ТОВ „Маріта" земельну ділянку загальною площею 0,1455 га під розміщення складських приміщень по вул. Ярослава Мудрого, 63, за рахунок існуючої території на землях Білоцерківської міської ради (п. 2.12 рішення).

26.10.2005 року ТОВ „Маріта" було видано Державний акт серії ЯА № 598499 на право власності на земельну ділянку площею 0,1455 га, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 63, з цільовим призначенням - під розміщення складських приміщень.

28.02.2007 року ТОВ „Маріта" було видано Державний акт серії ЯГ № 198060 на право власності на земельну ділянку площею 0,1455 га, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 63, з цільовим призначенням - переобладнання власних нежитлових приміщень під виробництво, у зв'язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки.

12.07.2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Маріта" та Приватне виробниче підприємство „Сіріус" уклали договір купівлі-продажу № 4627, відповідно до умов якого ПВП „Сіріус" придбало нежиле приміщення, розташоване в м. Біла Церква по вул. Ярослава Мудрого, 63, на земельній ділянці, що належить продавцю на праві власності згідно Державного акту серії ЯГ № 198060, виданого 28.02.2007 року.

Також 12.07.2007 року ТОВ „Маріта" та ПВП „Сіріус" уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки № 4630, відповідно до якого ТОВ „Маріта" продало ПВП „Сіріус" земельну ділянку площею 0,1455 га, розташовану у м. Біла Церква по вул. Ярослава Мудрого, 63, що належить продавцю на праві власності згідно Державного акту серії ЯГ № 198060, виданого 28.02.2007 року.

Слід зазначити, що 21.08.2013 року згідно із договором про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки № 2416, укладеним між ТОВ „Виробниче підприємство - ВТС" (правонаступником ТОВ „Маріта") та ПВП „Сіріус", договір купівлі-продажу земельної ділянки від 12.07.2007 року № 4630 було розірвано, проте вказаний факт не впливає на розгляд заявлених позовних вимог по суті, оскільки позивачем заявлена вимога про визнання договору недійсним, а правові наслідки недійсності правочину, визначені в ст. 216 Цивільного кодексу України, не є тотожними правовим наслідкам розірвання договору.

15.08.2007 року ПВП „Сіріус" було видано Державний акт серії ЯД № 957846 на право власності на земельну ділянку площею 0,1455 га, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 63, з цільовим призначенням - переобладнання власних нежитлових приміщень під виробництво.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31.03.2009 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду України від 29.09.2009 року, у справі № 9/372-07/8 за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств до виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, треті особи: Білоцерківська торгово-закупівельна база Київської облспоживспілки, ТОВ „Маріта", ПВП „Сіріус", про визнання частково недійсним рішення, було визнано недійсним пп. 1.2 п. 1 рішення Білоцерківської міськради Київської області „Про оформлення права користування земельною ділянкою підприємств міста, вилучення та надання земельних ділянок" від 26.04.2001 року № 135.

Господарськими судами у вказаній справі було встановлено, що Білоцерківська торгово-закупівельна база є підприємством Київської облспоживспілки та знаходиться в її безпосередньому підпорядкуванні. Згідно з п. 13 статуту Білоцерківської ТЗБ майно їй належить на праві господарського користування, остання не має права передавати, здавати в оренду майно іншим особам, реалізовувати будівлі, споруди, машини та устаткування без дозволу власника, тобто Київської облспоживспілки. Директор бази згідно п. 23 Статуту Білоцерківської ТЗБ наділений повноваженнями щодо розпорядження коштами та майном бази, придбаним за рахунок доходів, користування кредитом, відкриття та закриття розрахункових рахунків в банках, розпорядження ними, підписування чеків, платіжних вимог, доручень, акцептування платіжних вимог. За статутом Київської облспоживспілки (п. 41) остання самостійно володіє, користується та розпоряджається належним їй майном, а права власника реалізує через свої органи - з'їзд, раду, правління у відповідності з їх компетенцією, визначеною цим статутом. Положеннями зазначеного пункту статуту Облспоживспілки визначено, що з'їзду, як вищому органу управління, належить право приймати відносно майна Облспоживспілки будь-які рішення, що не суперечать законам України, з'їзд здійснює право володіння, користування і розпорядження власністю Облспоживспілки, в тому числі - право ліквідації, продажу, передачі, обміну, надання в оренду, безкоштовне використання або в позику основних засобів підприємствам, організаціям, установам та громадянам; рада Облспоживспілки здійснює такі ж повноваження щодо майна в період між з'їздами; правлінню Облспоживспілки можуть бути передані окремі функції по господарському управлінню власністю.

Верховний Суд України у своїй постанові від 29.09.2009 року зазначив, що у Білоцерківської ТЗБ в особі її директора були відсутні повноваження для звернення із заявою про добровільну відмову від права користування спірною земельною ділянкою у зв'язку з відчуженням майна Облспоживспілки, розташованого на цій ділянці.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.02.2007 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2007 року, у справі № 266/20-05/10-06 за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств до: 1) Білоцерківської торгово-заготівельної бази; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю „Маріта" про визнання недійсним договору та виселення та за зустрічним позовом ТОВ „Маріта" до Київської обласної спілки споживчих товариств про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності, було визнано недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 534 кв.м, що розташоване в м. Біла Церква по вул. Ярослава Мудрого, 63(77), укладений 02.12.1998 р. між Білоцерківською ТЗБ та ТОВ „Маріта", який був підставою для відмови Білоцерківської ТЗБ від постійного користування спірною земельною ділянкою.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2012 року у справі № 19/465-08 за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств до Білоцерківської торгово-закупівельної бази Київської обласної спілки споживчих товариств, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ПВП „Сіріус", ТОВ „Виробниче підприємство - ВТС", про визнання права власності було задоволено позов Київської обласної спілки споживчих товариств, визнано за Київською обласною спілкою споживчих товариств право власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 63, загальною площею 534,4 кв.м.

Постановою окружного адміністративного суду від 28.10.2013 року, залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 року, у справі № 810/5086/13-а за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств до Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області та державного реєстратора Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області, за участю третіх осіб - ТОВ „Виробниче підприємство - ВТС" та ПВП „Сіріус", про визнання протиправними дій та скасування рішень, позов було задоволено частково, скасовано рішення і запис від 19.08.2013 року про реєстрацію права власності на нежиле приміщення літ. „З" пл. 534,4 кв.м за адресою: м. Біла Церква Київської області, вул. Ярослава Мудрого, 63, приміщення 1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ПВП „Сіріус"; скасовано рішення і запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.09.2013 року про реєстрацію за ТОВ „Виробниче підприємство - ВТС" право власності на нежиле приміщення літ. „З" пл. 534,4 кв.м за адресою: м. Біла Церква Київської області, вул. Ярослава Мудрого, 63, приміщення 1; визнано неправомірними дії державного реєстратора, які виявилися у відкритті у Державному реєстрі розділу на об'єкт нерухомого майна р/н 135990032103 за адресою: м. Біла Церква Київської області, вул. Ярослава Мудрого, 63, приміщення 1, та зобов'язано відповідача скасувати розділ за вищевказаним об'єктом нерухомого майна.

Таким чином, за результатами розгляду зазначених справ судами було встановлено, що Білоцерківська торгово-закупівельна база є підприємством Київської облспоживспілки і знаходиться в її безпосередньому підпорядкуванні, а також що оскільки згідно з п. 13 статуту Білоцерківської ТЗБ майно належить їй на праві господарського користування, остання не має права передавати, здавати в оренду майно іншим особам, реалізовувати будівлі, споруди, машини та устаткування без дозволу власника, у зв'язку з чим дії Білоцерківської ТЗБ щодо відчуження майна та відмови від користування спірною земельною ділянкою порушували права та охоронювані законом інтереси Київської облспоживспілки.

Рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 26.04.2001 року № 135 при прийняття відмови Білоцерківської ТЗБ від користування земельною ділянкою площею 0,1812 га було визнано недійсним у цій частині постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31.03.2009 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду України від 29.09.2009 року, у справі господарського суду Київської області № 9/372-07/8.

Місцевий господарський суд вірно зазначив, що до матеріалів справи не надано жодних доказів поновлення права постійного користування Білоцерківської ТЗБ спірною земельною ділянкою після скасування судом пп. 1.2 п. 1 рішення Білоцерківської міськради Київської області від 26.04.2001 року № 135, згідно з яким базі було припинено право постійного користування.

Також до справи не надано жодних доказів того, що Білоцерківська торгово-закупівельна база зверталась до Білоцерківської міської ради Київської області за відновленням права користування спірною земельною ділянкою.

Натомість, як вбачається з Державного акта ІІ-КВ № 001919 на право постійного користування Білоцерківської ТЗБ земельною ділянкою площею 2,2976 га, до останнього були внесені зміни про припинення права користування земельною ділянкою площею 0,1812 га згідно з рішенням від 26.04.2001 року № 135, і не було внесено будь-яких змін щодо відновлення цього права.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 95 Земельного коедксу України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно з приписами ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Стаття 124 Земельного кодексу України визначає, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно з ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Ч. 2 ст. 128 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Місцевий господарський суд вірно встановив, що матеріали справи свідчать про те, що позивач у даній справі - Київська обласна спілка споживчих товариств жодного разу не зверталась у визначеному законом порядку до органів місцевого самоврядування про надання їй спірної земельної ділянки на будь-якому правовому титулі із земель, що належать громаді м. Біла Церква, розпорядником яких є Білоцерківська міська рада Київської області.

Також місцевим господарським судом вірно встановлено, що Київська облспоживспілка не була ані власником, ані землекористувачем спірної земельної ділянки загальною площею 0,1455 га і доказів протилежного позивачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За приписами ч. 10 ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Поряд з цим, статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі - іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем у даній справі належними та допустимими доказами не було доведено суду наявності у нього суб'єктивного порушеного права чи охоронюваного законом інтересу в контексті позовної вимоги про скасування рішення 27 сесії Білоцерківської міської ради IV скликання „Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення" від 30.08.2005 року № 330 в частині затвердження технічної документації по оформленню права власності на земельну ділянку та передання у власність ТОВ „Маріта" земельної ділянки загальною площею 0,1455 га під розміщення складських приміщень по вул. Ярослава Мудрого, 63, за рахунок існуючої території на землях Білоцерківської міської ради.

Також позивач посилався на те, що оскільки відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2012 року у справі № 19/465-08 він є власником нежилого приміщення, що розташоване за адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 63, загальною площею 534,4 кв.м, то згідно з ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на вказану земельну ділянку.

Так, згідно з приписами ч. 1 ст. 120 ЗК України в разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Між тим, як зазначено у постанові Вищого господарського суду України від 12.08.2014 року у даній справі (з урахуванням виправлення описок згідно з ухвалою Вищого господарського суду України від 05.09.2014 року), Київська обласна спілка споживчих товариств ніколи не мала на будь-якому праві цю земельну ділянку, з матеріалів справи не вбачається, що спілка претендувала на неї в будь-який спосіб, і не набула право власності на об'єкт нерухомого майна, який знаходиться на цій земельній ділянці, від Білоцерківської ТЗБ за угодою, що потягло б за собою припинення права користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти, в порядку ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що таким чином були відсутні підстави для задоволення позовної вимоги Київської обласної спілки споживчих товариств про визнання недійсним рішення Білоцерківської міської ради „Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення" від 30.08.2005 року № 330 в частині затвердження технічної документації по оформленню права власності на земельну ділянку та передання у власність ТОВ „Маріта" земельної ділянки загальною площею 0,1455 га.

Також слід зазначити, що частиною першої статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Між тим, звертаючись з позовом про визнання недійсним укладеного 12.07.2007 року між ТОВ „Маріта" та ПВП «Сіріус» договору купівлі-продажу земельної ділянки реєстр. № 4630, відповідно до якого ТОВ „Маріта", правонаступником якого є відповідач 2, продало відповідачеві 3 земельну ділянку площею 0,1455 га, розташовану у м. Біла Церква по вул. Ярослава Мудрого, 63, позивачем не доведено ані того, чим та в який спосіб зазначений правочин порушує права та охоронювані законом інтереси Київської облспоживспілки, ані наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними на момент їх вчинення і настання відповідних наслідків.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що таким чином були відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про визнання недійсним укладеного відповідачами 2 і 3 договору від 12.07.2007 року реєстр. № 4630 купівлі-продажу земельної ділянки.

Стосовно вимоги про визнання недійсними державних актів, виданих відповідачам 2 і 3 на право власності на спірну земельну ділянку, слід зазначити таке.

Відповідно до п. 2.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 року № 6 (зі змінами та доповненнями) державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Позивач просив визнати недійсним Державний акт серії ЯГ № 198060, виданий ТОВ „Маріта" на підставі рішення 2-ї сесії Білоцерківської міської ради V скликання від 02.06.2006 року № 21 на право власності на земельну ділянку площею 0,1455 га, розташовану за адресою: м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 63, з цільовим призначенням - переобладнання власних нежитлових приміщень під виробництво.

При цьому жодних доказів скасування рішення міської ради від 02.06.2006 року № 21, на підставі якого був виданий вказаний державний акт, чи винесення даного рішення з порушенням приписів закону, до матеріалів справи надано не було, як не було надано жодних доказів видачі оспорюваного державного акту з порушенням вимог чинного законодавства.

Державний акт серії ЯД № 957846 на право власності на земельну ділянку площею 0,1455 га, розташовану за адресою: м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 63, виданий ПВП „Сіріус" на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 12.07.2007 року також не підлягає визнанню недійсним, оскільки залишається чинним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 12.07.2007 року.

Самостійних підстав для визнання вказаного державного акту недійсним, зокрема, в частині порушення вимог законодавства при його видачі відповідачеві 3 позивачем наведено не було.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської обласної спілки споживчих товариств на рішення господарського суду Київської області від 08.12.2014 року у справі № 911/1448/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 08.12.2014 року у справі № 911/1448/13 залишити без змін.

3. Справу № 911/1448/13 повернути до господарського суду Київської області .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім