Рішення

від 26.03.2015 по справі 906/213/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" березня 2015 р. Справа № 906/213/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Смоленська А.В. - довіреність №116 від 25.12.2014;

від відповідача: не з'явився.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амако Україна"

до Приватного підприємства "Крістал Буд Сервіс"

про стягнення 846412,45 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 846412,45 грн. заборгованості, з яких 762501,32 грн. - основний борг, 65307,45 грн. - штраф, 2603,35грн. - 3% річних, 16000,33 грн. - інфляційні.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судових засіданнях. Ухвала господарського суду від 10.03.2015, направлена на юридичну адресу відповідача (що зазначена в позовній заяві та в Свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи: 10001, м. Житомир, вул. Вокзальна, 14), повернута поштовим відділення з відміткою: "за зазначено адресою не проживає".

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 N01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. У даному випадку позивач у позовній заяві вказав адресу відповідача: 10001, м. Житомир, вул. Вокзальна, 14, на цю адресу господарським судом направлялись всі поштові відправлення, інші адреси господарському суду не повідомлялися.

Відповідно до ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 11.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АМАКО Україна» (продавець/позивач) та Приватним підприємством «КРІСТАЛЛ БУД СЕРВІС» (покупець/відповідач) укладено договір №9246/345252 (а.с.12-15), згідно із умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець в порядку та на умовах, визначених цім договором, зобов'язався прийняти та оплатити вартість товару - засоби захисту рослий.

Відповідно до умов п.п. 1.2. договору асортимент, кількість та одиниця виміру, умови оплати Товару та його вартість узгоджуються сторонами в відповідних додатках (Специфікаціях), які є невід'ємною частиною договору. Сторони погодили можливий відпуск товару з перевищенням кількості та асортименту узгодженого сторонами у відповідних додатках. Асортимент, кількість, одиниця виміру товару вважаються остаточно погодженими сторонами у відповідній видатковій накладній на момент поставки.

На виконання умов договору укладено додаток (специфікацію) №1 від 11.04.2014 року, згідно із яким позивач зобов'язався поставити для відповідача засоби захисту рослин на загальну суму гривневий еквівалент 193826,16 доларів СІІІА, що на день укладення Додатку складало 2558505,31 гривень.

Згідно умов договору та додатку (специфікації) №1 позивач поставив відповідачу товар:

- на загальну суму 161741,64 грн., що підтверджується видатковою накладною №Gh000333/345252 від 28.04.2014 (а.с. 18);

- на суму 39782,40 грн., що підтверджується видатковою накладною №Gh000442/345252 від 13.05.2014 та довіреністю №9 від 12.05.2014 (а.с. 19-20);

- на суму 57600,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №Gh000592/345252 від 26.06.2014 та довіреністю №19 від 25.06.2015 (а.с. 21-22).

Отже, згідно умов додатку (специфікації) №1 відповідач отримав товар на суму 259124,04 грн.

Положення п.6 додатку (специфікації) №1 від 11.04.2014 передбачають наступні умови розрахунку за Товар:

- аванс, в розмірі 20% від загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 43535,47 доларів США, та підлягає сплаті по Курсу перерахунку, протягом 3 (трьох) банківських днів з дати укладення додатку;

- решта, 80% від загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 174141,89 доларів США, та підлягає сплаті по курсу перерахунку, до 31.10.2014.

В порушення умов укладеного договору та додатку (специфікації) №1 від 11.04.2014 відповідач здійснив лише часткову оплату на суму 94342,00, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 24-27).

За таких обставин заборгованість відповідача згідно додатку (специфікації) №1 від 11.04.2014 складає 164782,04 грн. (259124,04 грн. - 94342,00 грн. = 164782,04 грн.).

На виконання умов Договору укладено Додаток (Специфікацію) №2 від 05.08.2014 року, згідно із яким Позивач зобов'язувався поставити для Відповідача 1500 л гербіциду Піонер 900 на загальну суму гривневий еквівалент 16308,00 доларів США, що на день укладення Додатку складало 202219,20 гривень.

Відповідно до додатку (специфікації) №2 від 05.08.2014 до договору позивач поставив відповідачу засоби захисту рослин на суму 202194,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №01000708/345252 від 06.08.2014.

Умовами п.6 додатку (специфікації) №2 від 05.08.2014 передбачено наступні умови розрахунку за товар:

- аванс, в розмірі 20% від загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 3261,60 доларів США, та підлягає сплаті по курсу перерахунку, протягом 3 (трьох) банківських днів з дати укладення додатку;

- решта, 80% від загальної вартості товару, що складає гривневий еквівалент 13046,40 доларів США, та підлягає сплаті по курсу перерахунку, до «31.10.2014.

Порушуючи умови укладеного договору та додатку (специфікації) №2 від 05.08.2014, відповідач оплатив лише аванс в сумі 40438,80 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с. 32).

Отже заборгованість відповідача згідно додатку (специфікації) №2 від 05.04.2014 складає 161755,20 грн. (202194,00 грн. - 40438,80 грн. = 161755,20 грн.)

Оскільки умовами договору дозволяється постачання товару з перевищенням кількості та асортименту, узгодженого у відповідних додатках до договору, позивач поставив відповідачу додатково засоби захисту рослин , що підтверджується видатковими накладними №Gh000501/345252 від 23.05.2014 на суму 427876,32 грн. (а.с.33) та №Gh000710/345252 від 06.08.2014 на суму 8087,76 грн. (а.с. 35). В даних видаткових накладних є посилання на договір №9246/345252 від 11.04.2014, в межах якого і здійснювалася ця поставка.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день розгляду справи становить 762501,32 грн.

Позивач направляв відповідачу претензію-вимогу (а.с. 36-37) щодо сплати заборгованості, яка була залишена відповідачем без належного реагування.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 762501,32 грн.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Перевіривши розрахунок штрафу, що міститься в позовній заяві, суд вважає правомірним нарахування штрафу в сумі 65307,45 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 6), наведеного в тексті позовної заяви, та перевіреного судом, розмір 3% річних та інфляційних складають 2603,35 грн. та 16000,33 грн. відповідно.

Перевіривши дані розрахунки, господарський суд встановив, що вимоги позивача в даний частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Крістал Буд Сервіс" (10001, м. Житомир, вул. Вокзальна, 14, ід. код 35905137)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Амако Україна" (08322, Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. Броварська, 2, ід. код 21665011) 846412,45 грн. заборгованості, з яких 762501,32 грн. - основний борг, 65307,45 грн. - штраф, 2603,35грн. - 3% річних, 16000,33 грн. - інфляційні, а також 16928,25 грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 31.03.15

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - відповідачу (рек. з повід.)