Рішення

від 31.03.2015 по справі 905/3161/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 33/6/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2015 Справа № 905/3161/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ембер Україна" (02660, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 3-А)

до Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" (84306, Донецька область, м.Краматорськ, ПАТ «Енергомашспецсталь»)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача : не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ембер Україна", м. Київ звернулося в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ Донецької області заборгованості за договором поставки № 15/506 від 11.04.2013 р. в розмірі 92507, 60 грн., з яких: сума основного боргу складає 86500, 00 грн., сума неустойки (пені) складає 6007, 60 грн.

Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 15/506 від 11.04.2013 р. позивач, за видатковою накладною поставив відповідачу Товар на суму 86500,00 грн. Відповідач оплату Товару не здійснив, що потягло за собою нарахування передбачених Договором та Законом санкцій у вигляді пені. Посилаючись на вищевикладене, на підставі ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 550, 691, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 231, 265 Господарського кодексу України, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.01.2015 р. порушено провадження у справі № 905/3161/14, розгляд якої призначено на 10.02.2015 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.02.2015 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 10.03.2015 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.03.2015 р. на підставі ст. 69 ГПК України було продовжено строк розгляду справи на 15-ть днів - до 01.04.2015р.; цією ж ухвалою на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 31.03.2015 р.

Позивач свого представника в судове засідання 31.03.2015 р. не направив, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду даної справи позивач був повідомлений належним чином.

Відповідач - у наданому письмовому відзиві проти позову заперечив. Мотивує, зокрема, тим, що позивачем порушено умову, порядок та строки щодо передання відповідачеві повного пакету товаросупровідних документів, передбачених п. 6.1 Договору. У зв'язку з чим, за твердженням відповідача, строк оплати за поставлений за Договором Товар - не наступив. Щодо вимоги про стягнення неустойки, то вона, за доводами відповідача, також є необґрунтованою у зв'язку з відсутністю у відповідача простроченого грошового зобов'язання, оскільки строк оплати за отриманий товар не настав. Посилаючись на вищевикладене, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Процесуальним правом на участь представника у судовому засіданні відповідач не скористався, про причини неявки суд не повідомив. Клопотання про відкладення розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У відповідності до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження ПАТ "Енергомашспецсталь" визначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за адресою: 84306, Донецька область, місто Краматорськ, ПАТ "Енергомашспецсталь".

На вказану адресу відповідачу направлялися ухвали господарського суду від 17.01.2015 р., від 10.02.2015р. та від 10.03.2015 р.

Крім того, у відповідності до вимог Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014р. № 01-06/2052/14 "Про внесення змін і доповнень до Інформаційного листа ВГСУ від 12.09.2014р. № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням АТО", інформація про час і місце судового розгляду справи (зміст ухвал суду від 10.02.2015р. та від 10.03.2015 р.) були розміщені на сторінці господарського суду Запорізької області офіційного веб - порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет, доказом чого є Витяг з веб-сторінки офіційного сайта.

За таких обставин, відповідач є повідомленим належним чином про час і місце судового розгляду справи.

Про факт обізнаності відповідача щодо часу та місця проведення судового засідання господарським судом свідчить його письмовий відзив на позовну заяву.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи обмеженість розгляду справи визначеним законом процесуальним строком, достатність матеріалів справи для розгляду позовної заяви, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.

В судовому засіданні 31.03.2015 р. прийнято і проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд знаходить підстави для часткового задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 11.04.2013 р. між позивачем (Постачальником) та відповідачем (Покупцем) було укладено договір № 15/506 поставки (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупцеві, а Покупець прийняти та оплатити товар. Загальна кількість, одиниця виміру, вартість за одиницю та загальна вартість визначається Специфікацією, що є невід'ємною частиною укладеного Договору.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що оплата за виконану поставку здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в національній валюті України.

Відповідно до п. 9.3 Договору Покупець здійснює оплату за поставлену продукцію протягом строку, визначеному у Специфікації, від дня отримання оригіналів рахунку на оплату та сертифікату якості, якщо інше не передбачено Специфікацією.

Розділом 6 Договору «Умови передачі товару», а саме п. 6.4 передбачено, що датою переходу права товар є дата, що зазначена представником Покупця на ТТН (видатковій накладній), а документом, що підтверджує такий перехід є видаткова накладна.

За умовами п. 6.1 Договору Постачальник зобов'язується надати Покупцю одночасно з продукцією наступні документи: рахунок, сертифікат якості, накладну, податкову накладну, ТТН.

Пункт 10.6 Договору передбачає сплату Покупцем неустойки у вигляді пені в розмірі 0,04% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Застосування господарських санкцій до Сторони не звільняє її від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Як встановлено судом, протягом дії Договору сторонами було підписано, зокрема, Специфікацію № 1 від 11 квітня 2013 року до Договору, в якій визначені умови поставки: строк поставки - протягом 3-х днів після отримання заявки; умова оплати - протягом 14 календарних днів після поставки.

23 квітня 2013 року відповідно до умов Договору, позивач поставив відповідачу Товар: мастило технічне (загальна кількість 2536 літрів) на суму 86500,00 грн. (в т.ч. ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № РН-00096 від 23.04.2013 р.

Товар отримано уповноваженим представником відповідача за Довіреністю № 1021 від 23.04.2013 р., виданої на ім'я Колесника В.А.

У встановлений Договором строк, відповідач оплату вартості отриманого Товару не здійснив.

У зв'язку з цим, 13.03.2014р. позивачем на адресу відповідача була направлена Претензія (вих. № 01/03 від 13.03.2014 р.) про сплату заборгованості та неустойки.

Згідно Повідомлення про вручення поштового відправлення, вказана Претензія була отримана відповідачем - 14.03.2014р.

Претензія позивача була залишена відповідачем без задоволення.

Позовні вимоги про стягнення з ПАТ "Енергомашспецсталь" заборгованості за договором поставки № 15/506 від 11.04.2013 р. в розмірі 92507, 60 грн., з яких: сума основного боргу складає 86500, 00 грн., сума неустойки складає 6007, 60 грн., стали предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт поставки, кількість та вартість переданого за Договором Товару на загальну суму 86500,00 грн. підтверджується долученою до матеріалів справи видатковою накладною № РН-00096 від 23.04.2013 р., яка підписана уповноваженими представниками сторін.

Товар отримано уповноваженою особою відповідача. В матеріалах справи містяться відповідна Довіреність на отримання Товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами пунктів 9.1 та 9.3 Договору оплата за виконану поставку здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в національній валюті України. Покупець здійснює оплату за поставлену продукцію протягом строку, визначеному у Специфікації, від дня отримання оригіналів рахунку на оплату та сертифікату якості, якщо інше не передбачено Специфікацією.

Специфікацією № 1 від 11.04.2013 р. визначено: строк поставки - протягом 3-х днів після отримання заявки; умова оплати - протягом 14 календарних днів після поставки.

Станом на дату звернення позивача із даним позовом до суду, строк оплати за Товар - наступив.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого Товару, всупереч умов Договору та вимог закону, належним чином не виконав.

Доказів погашення заборгованості в сумі 86500,00 грн. відповідачем до суду надано не було.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині оплати отриманого Товару, та вищезазначені приписи норми чинного законодавства України, суд констатує правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 86500,00 грн., а тому задовольняє її у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 216, 230, 231 Господарського кодексу України.

Так, ст. 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України встановлено: у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вимога про стягнення неустойки заявлена позивачем на підставі пункту п. 10.6 Договору, за змістом якого, при несвоєчасній оплаті поставленої продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,04% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Оскільки відповідачем не виконувались належним чином зобов'язання щодо оплати вартості отриманого за Договором Товару, позивачем була нарахована до сплати пеня.

В даному випадку, факт порушення відповідачем умов Договору щодо строків оплати підтверджується матеріалами справи.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням приписів ст. 232 ГК України, суд дійшов висновку, що вимога про її стягнення підлягає задоволенню частково - в сумі 5910,43 грн. (за період з 08.05.2013 р. по 06.11.2013 р.- за 182 дні). В решті вимоги про стягнення пені слід відмовити, як заявленої до стягнення необґрунтовано.

Отже, позов задовольняється частково.

Заперечення відповідача судом відхиляються з огляду на вищевикладене, а також наступне.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього ж Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Як встановлено судом, укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Істотними для договору поставки є умови щодо предмету, кількості, асортименту та якості товару, що вбачається із змісту ст.ст. 266, 268 ЦК України.

В даному випадку, Договір визначає загальні умови поставки товару.

За змістом п. 6.1 Договору Постачальник зобов'язується надати Покупцю одночасно з продукцією наступні документи: рахунок, сертифікат якості, накладну, податкову накладну, ТТН.

Протягом всього часу з моменту отримання товару і до звернення позивача до суду з даним позовом відповідач жодного разу не висловлював претензій позивачу щодо невиконання умов п. 6.1 Договору.

Відповідач не заперечив проти факту отримання товару за Договором від позивача.

Крім того, за умовами розділу 8 Договору приймання продукції мало здійснюватися відповідачем з дотриманням вимог «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості» № П-6, затв. постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. та «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» № П-7, затв. постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р.

Згідно із п. 12 «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю» № П-6, приймання продукції за кількістю здійснюється по транспортним та товаросупровідним документам (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких із них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається Акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документі відсутні.

Відповідно до п. 14 «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» № П-7, приймання продукції по якості і комплектності здійснюється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними та особовими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по товаросупровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура. специфікація і т.ін.). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається Акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті зазначається, які документи відсутні.

В даному випадку в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, відповідач належних доказів, а саме: відповідних Актів, з яких вбачалося б про відсутність певних документів або товару (продукції) - до суду не надав. Доказів наявності будь-яких заперечень під час отримання товару відповідачем також не надано.

За змістом ч. 1 ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним на відповідальне зберігання.

Доказів відмови відповідача від Товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, до суду також відповідачем не надано.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що Товар за Договором був поставлений позивачем у відповідності до його умов та з усіма документами, визначеними у пункті 6.1 Договору.

Як вже зазначалось, статті 712 та 692 ЦК України до обов'язків покупця, зокрема, відносять оплату товару після отримання його від продавця, якщо інше не встановлено законом або договором. Факт отримання товару за Договором підтверджений матеріалами справи.

Відповідач не навів передбачених законом обставин, які б звільняли його від виконання обов'язку щодо належного виконання умов Договору та, відповідно, від відповідальності у вигляді пені за прострочку виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 1831,64 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" (84306, Донецька область, м.Краматорськ, ПАТ «Енергомашспецсталь», код ЄДРПОУ 00210602, п/р № 26001601004820 в ПАТ «Промінвестбанк», МФО 334464) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ембер Україна" (02660, м. Київ, вул. Колекторна, буд. 3-А, код ЄДРПОУ 36168699, р/р № 26002210251742 в АТ «ПроКредитБанк», МФО 320984 суму 86500 (вісімдесят шість тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. основного боргу, суму 5910 (п'ять тисяч дев'ятсот десять) грн. 43 коп. пені та суму 1831 (одна тисяча вісімсот тридцять одна) грн. 64 коп. судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 03 .04.2015 р.

Суддя М.В. Мірошниченко