Постанова

від 03.04.2015 по справі 826/1026/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 квітня 2015 року № 826/1026/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., вирішив у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Елтек-Україна" доДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.09.2014р. № 0004112206

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Елтек-Україна" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДПІ у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.09.2014р. № 0004112206.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що податковим органом необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.09.2014р. № 0004112206, висновки акту перевірки від 22.08.2014 р. № 408/26-57-22-06-10/33154531, про порушення позивачем вимог податкового законодавства, щодо недоведеності реальності виконання договору, укладеного позивачем з ТОВ "АРТТРЕВЕЛ 2012" не відповідають дійсності, оскільки, у позивача наявні документи, що підтверджують виконання зазначеного договору, висновки акта перевірки є неправомірними.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, до служби діловодства суду 05.03.2015р. відповідачем було подано заперечення на позов, мотивація яких співпадає з викладеним в акті перевірки.

Відповідно до частини 1 статті 52 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 12.03.2015 р. за згодою позивача судом було здійснено заміну первинного відповідача - ДПІ у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби на належного відповідача - ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд в судовому засіданні 05.03.2015 р. року дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 12.09.2014р. № 0004112206 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 105 000,00 грн. та застосовано штрафні санкції з цього податку у розмірі 25 500,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків Акта від 22.08.2014р. №408/26-57-22-06-10/33154531 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ "АРТТРЕВЕЛ 2012" за період з 01.03.2014 р. по 31.03.2014 р.

За результатами перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2014 р. у сумі 105 000,00 грн.

Так перевіркою було встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту з ПДВ за березень 2014 року податкову накладну від 11.03.2014р. № 18 на загальну суму 420 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 70 000,00 грн.) та від 28.03.2014 р. № 143 на загальну суму 210 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 35 000,00 грн.), виписані ТОВ "АРТТРЕВЕЛ 2012" на виконання договору підряду №030301 від 03.03.2014 р.

ДПІ в Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві отримано від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві для використання в роботі акти від 12.06.2014 р. № 1645/26-55-22-07/38545859, від 24.07.2014 р. № 2017/26-55-22-07/38545859 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "АРТТРЕВЕЛ 2012" щодо підтвердження господарських відносин з платниками" за період з 01.02.2014 р. по 30.04.2014 р. та з 01.05.2014 р. по 30.06.2014 р.

Перевіряючими в акті перевірки зазначено, що контрагентом позивача - ТОВ "АРТТРЕВЕЛ 2012" у березні 2014 р. сформовано податковий кредит від фіктивного суб'єкта господарської діяльності - ТОВ "СТАРТПРОМ ТОРГ", оскільки, в ході реалізації матеріалів в рамках кримінального провадження № 32014100060000056 від 04.03.2014 р. директор ТОВ "СТАРТПРОМ ТОРГ" Гоч Степан Іванович, повідомив, що до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності товариства, відношення не має.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку про безтовартість господарських операцій позивача під час їх документального оформлення з ТОВ "АРТТРЕВЕЛ 2012".

Суд бере до уваги, що висновки ДПІ щодо фіктивності діяльності контрагентів позивача, не знайшли свого підтвердження, оскільки належні та допустимі докази на підтвердження нікчемності правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "АРТТРЕВЕЛ 2012" відповідачем суду не надано. Відповідачем також не надано суду вироку суду щодо контрагента позивача.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

На підтвердження правомірності віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ТОВ "АРТТРЕВЕЛ 2012" позивачем суду надано договір підряду №030301 від 03.03.2014 р.

Відповідно до п.1.1. умов даного договору позивач замовив у ТОВ "АРТТРЕВЕЛ 2012" виконати підрядні роботи з комплектації систем гарантованого електроживлення Flatpack 2 48V 16kW3p400VAC SPD BD LD з матеріалів замовника відповідно до технічного завдання та в обумовлений даним договором строк.

Згідно з п. 2.1. договору загальна вартість робіт за договором у відповідності до Протоколу узгодження договірної ціни (додаток № 2) складає 4 200,00 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 700,00 грн. за одиницю обладнання, розрахунок за виконані роботи проводиться замовником після підписання сторонами акту виконаних робіт (п. 2.2).

П. 3.1 договору визначено, що термін виконання робіт за даним договором складає 10 календарних дів з моменту передачі відповідної документації та матеріалів підряднику для комплектації обладнання.

Згідно п. 4.1.2. договору замовник здійснює контроль та технічний нагляд за якістю, об'ємами та вартістю виконаних робіт.

П. 4.2.1 договору визначено, що підрядник несе матеріальну та фінансову відповідальність за обладнання та матеріали замовника до моменту підписання замовником акту виконаних робіт.

Відповідно до додатку № 1 до договору - Технічним завданням визначено, що замовник згідно умов розділу 3 договору надає документацію та матеріали підряднику, який зобов'язується виконати роботи з комплектації систем гарантованого електроживлення Flatpack 2 48V 16kW3p400VAC SPD BD LD.

На підтвердження отримання зазначених робіт позивач надав суду видані ТОВ "АРТТРЕВЕЛ 2012" податкові накладні № 18 від 11.03.2014р. на загальну суму 420 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 70 000,00 грн.) та № 143 від 28.03.2014 р. на загальну суму 210 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 35 000,00 грн.).

В Акті №417 від 11.03.2014 р. здачі-приймання виконаних робіт до договору підряду №030301 від 03.03.2014 р. зазначено, що підрядник виконав роботи з комплектації системи гарантованого електроживлення Flatpack 2 48V 16kW 3p400VAC SPD BD LD у кількості 100,00 за ціною 3 500,00 загальна сума з ПДВ становить 420 000,00 грн. Згідно Акта №541 від 28.03.2014 р. підрядник виконав роботи з комплектації системи гарантованого електроживлення Flatpack 2 48V 16kW 3p400VAC SPD BD LD у кількості 50,00 за ціною 3 500,00 загальна сума з ПДВ становить 210 000,00 грн.

Так, відповідно до умов зазначеного договору позивач був зобов'язаний надати ТОВ "АРТТРЕВЕЛ 2012" документацію та матеріали необхідні для виконання робіт з комплектації систем гарантованого електроживлення Flatpack 2 48V 16kW3p400VAC SPD BD LD. Крім цього, позивач мав здійснювати контроль та технічний нагляд за якістю, та об'ємами виконуваних робіт, оскільки обладнання та матеріали позивача відповідно до договору були достатньо коштовними, і тому згідно договору, до моменту підписання замовником акту виконаних робіт підрядник несе матеріальну та фінансову відповідальність.

Суд відзначає, що документального підтвердження, доказів того, що у позивача у період виконання даного договору були у наявності системи гарантованого електроживлення Flatpack 2 48V 16kW3p400VAC SPD BD LD та у якій кількості, суду не надано. Не надано також доказів, що підтверджують придбання позивачем систем гарантованого електроживлення та подальше їх використання після проведення робіт з комплектації відповідно до договору №030301 від 03.03.2014 р. Також суду не надано жодних доказів того, що вказані системи передавались позивачем ТОВ "АРТТРЕВЕЛ 2012" на виконання договору підряду №030301 від 03.03.2014 р., а саме, технічної документації та матеріалів, необхідних для виконання робіт з комплектації систем гарантованого електроживлення.

Таким чином, позивачем не надано суду доказів на підтвердження реальності здійснення господарської операції, зокрема, що позивачем було забезпечено/передано ТОВ "АРТТРЕВЕЛ 2012" технічну документацію засоби та матеріали, тощо на виконання п. 3.1 договору. Натомість, сам договір спростовує, що такі дії позивачем вчинялися, зокрема, не надано жодного акту з переліком матеріалів, що передавалися позивачем ТОВ "АРТТРЕВЕЛ 2012".

Відповідно до п.11 Договору додатки, що є невід'ємною частиною договору: Додаток № 1 - Технічне завдання; Додаток №2 - протокол узгодження договірної ціни. Жодного іншого додатку чи то додаткової угоди до договору, суду не надано.

Позивачем також не надано суду доказів того, що уповноважені особи від ТОВ "АРТТРЕВЕЛ 2012" з метою виконання робіт за договором взагалі заходили на територію позивача з метою забрати системи, чи то їх збирати на місці у позивача, зокрема, не надано відміток у журналі пропуску осіб, оформлення перепусток, тощо.

Таким чином, позивачем не доведено, що договір підряду №030301 від 03.03.2014 р. укладений з ТОВ "АРТТРЕВЕЛ 2012" реально виконувався сторонами.

Частиною 1 статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

У п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань».

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.19 ст. 2 та ст.9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти); доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти; податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Закон України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку

Відповідно до ст. 1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту

Аналізуючи обставини даної справи та наявні в ній докази, суд приходить до висновку, що укладений позивачем договір не мав на меті настання реальних правових наслідків, що відповідно свідчить про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ "АРТТРЕВЕЛ 2012".

У зв'язку з цим, дії платника податку позивача вказують на його недобросовісність, а вчинені ним господарські операції викликають сумнів у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 судам необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно постанови Верховного суду України від 08.09.2009 у справі № 21-737во09 про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів вони не підписували.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України відсутність реального вчинення господарських операцій та як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ПКУ не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податків - учасників відповідних операцій.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Таким чином, як випливає з визначень даних термінів, господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, та зобов'язань, у власному капіталі підприємства.

Оскільки, позивачем не доведено належними доказами здійснення реальності операцій на виконання договору з ТОВ "АРТТРЕВЕЛ 2012" у березні 2014 р., позовні вимоги є такими, що не підлягають до задоволення у зв'язку їх необґрунтованістю та не доведеністю.

Враховуючи, те що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкове повідомлення-рішення від 12.09.2014р. № 0004112206 прийнято з урахуванням всіх обставин.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу, зокрема, передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, враховуючи, що докази, наведені позивачем не спростовують висновків Акта перевірки, позивачем не доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 12.09.2014р. № 0004112206 прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що докази, наведені податковим органом, спростовують доводи позивача, суд дійшов висновку, що адміністративний не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 52, 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтек-Україна" відмовити.

2. Решту суми судового збору у розмірі 2 835,00 грн. стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтек-Україна" (код ЄДРПОУ 33154531) до Державного бюджету України.

3. Стягнення решти суми судового збору у розмірі 2 835,00 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтек-Україна" (код ЄДРПОУ 33154531) доручити ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук