Рішення

від 19.03.2015 по справі 910/29235/14-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2015Справа №910/29235/14-г

За позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Житлово-будівельного кооперативу "Залізничник-4" простягнення 30 005,49 Судді Смирнова Ю.М. - головуючий

Ковтун С.А.

Отрош І.М.

Представники:

від позивача Іщенко Ю.В., Маляр Н.В. - представники від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Залізничник-4" заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 24628,40 грн, пені у розмірі 212,48 грн, штрафу у розмірі 1231,42 грн, 3% річних у сумі 913,38 грн та інфляційних втрат у сумі 3019,81 грн.

Позовні вимоги мотивовані, що відповідач не виконує свої зобов'язання за Договором №03575/4-09 на послуги водопостачання та водовідведення від 19.12.2003, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість за період з 01.11.2011 по 30.06.2014.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що всупереч п.п. 2.3, 3.4 Договору жодних звірок розрахунків сторонами не проводилося і будь-яких актів про розрахунки не підписувалось, а також у спірний період позивач не надавав жодних платіжних документів про сплату послуг до банківської установи відповідача. Також відповідачем подано заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

19.03.2015 до суду надійшло клопотання відповідача про зобов'язання сторін провести взаємоперевірку про наявність чи відсутність заборгованості за спірний період, а також витребування у банка відповідача інформації щодо надсилання позивачем будь-яких платіжних документів за спірний період про сплату відповідачем послуг водопостачання та водовідведення.

Судом відхилено вказане клопотання відповідача з підстав його необґрунтованості та невідповідності вимогам ст. 38 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 19.03.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.12.2003 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Залізничник-4" (абонент) укладено договір № 03575/4-09 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розрахуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначаються за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем.

Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника(п. 3.3. Договору).

Об'єм наданих позивачем відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.11.2011 по 30.06.2014 підтверджується актами зняття показань з приладів обліку, розшифровками, платіжними вимогами-дорученнями, зведеними відомостями розщеплення сплат, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 3.5 Договору в разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, відповідач зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня направлення позивачем платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані позивача вважаються прийнятими відповідачем.

Згідно з п. 2.3 Договору абонент в кінці кожного місяця направляє до постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення) за останній місяць для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту.

Як свідчать матеріали справи, відповідних повідомлень відповідач не подавав, повноважного представника до позивача не направляв.

Таким чином, між сторонами відсутні розбіжності щодо обсягів постачання питної води для потреб водопостачання і водовідведення за період з 01.11.2011 по 30.06.2014.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про надання абоненту послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.11.2011 по 30.06.2014 р. на суму 114581,52 грн, які відповідачем оплачені частково, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 24628,40 грн (з урахуванням перерахунків на суму 1650,42 грн).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

У Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення визначено, що централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

В статті 1 цього Закону визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Тобто стаття 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" передбачає надання послуг з питного водопостачання на підставі договору з підприємством питного водопостачання.

Згідно з пунктом 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила № 190), розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання (згідно із Законом - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води) та водовідведення (згідно із Законом - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом). При цьому, вода питна - вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству. На сьогоднішній день в Україні вимоги до якості питної води встановлені Державними санітарними нормами та правилами "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12.05.2010 № 400.

Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 вказаних ДСанПіН 2.2.4-171-10 вода питна, призначена для споживання людиною (питна вода), - вода, склад якої за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними, паразитологічними та радіаційними показниками відповідає вимогам державних стандартів та санітарного законодавства (з водопроводу - водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), призначена для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб населення, а також для виробництва продукції, що потребує використання питної води.

Таким чином, відповідач є споживачем послуг з постачання питної води, якість якої відповідає зазначеним ДСанПіН 2.2.4-171-10, та водовідведення (згідно із Законом - це юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до п. 3.1 Правил № 190 розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

У відповідності до ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" одним з основних обов'язків споживача є своєчасне внесення плати за використану воду.

Згідно з п. 3.7 Правил № 190 розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.4 Договору відповідач розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у 5-денний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи.

У відповідності з п. 3.6 Договору позивач щомісячно направляє до банківської установи відповідача платіжний документ (дебетове повідомлення, вимогу-доручення тощо) для оплати за надані йому послуги згідно Договору. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів, що надійшли від відповідача на розрахунковий рахунок позивача.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав своє зобов'язання щодо направлення до банківської установи відповідача вимог-доручень за спірний період.

Відповідно до пп. д) п. 2.1 Договору відповідач зобов'язаний при зміні своїх банківських реквізитів повідомити про це позивача у 7-денний термін.

Тому неповідомлення відповідачем позивачу нових банківських реквізитів не може слугувати підставою для звільнення відповідача від обов'язку оплатити отримані послуги.

Таким чином, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем обов'язку щодо оплати наданих послуг настав, оскільки згідно з умовами Договору позивач надсилав вимоги-доручення про оплату наданих послуг до банківської установи із зазначенням рахунку, відомості про які містяться в Договорі.

Судом встановлено, що за надані позивачем послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.11.2011 по 30.06.2014 відповідач розрахувався не в повному обсязі, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 24628,40 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування факту порушення ним договірних зобов'язань за Договором № 03575/4-09 від 19.12.2003 суду не надав.

Відповідачем подано заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності в частині вимог про стягнення основної заборгованості за період з 01.11.2011 по 25.12.2011 та неустойки за період з 01.11.2011 по 25.12.2013.

Відповідно до положень ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 264 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Таким чином, перебіг позовної давності переривається у разі вчинення особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу.

Як зазначено в п. 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" №10 від 29.05.2013 до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем частково сплачено заборгованість за надані послуги за листопад та грудень 2011 року за Договором в межах строку позовної давності, тому суд приходить до висновку, що відповідачем вчинені дії, направлені на визнання спірної частини періодичних платежів.

За таких обставин, строк позовної давності для спірних взаємовідносин не є пропущеним, а вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними матеріалами справи.

Посилання відповідача на сплив позовної давності за вимогами про стягнення неустойки за період з 01.11.2011 по 25.12.2013 судом не приймається, оскільки позивачем не нараховувалась та не заявлена до стягнення неустойка (пеня) за вказаний період, про що свідчить розгорнутий розрахунок позовних вимог.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги у розмірі 24628,40 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 212,48 грн нараховану за період з 30.01.2014 по 30.06.2014 на заборгованість, що утворилась з січня по червень 2014 року, штраф у розмірі 1231,42 грн, 3% річних у сумі 913,38 грн та інфляційні втрати у сумі 3019,81 грн.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штраф у розмірі 5 відсотків від несплаченої суми.

У п. 4.2 Договору сторонами погоджено, що за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, відповідальність у вигляді пені та штрафу за прострочення виконання зобов'язання передбачена Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних є правомірними та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Залізничник-4" (03141, м. Київ, вул. Волгоградська, 11, ідентифікаційний код 22905948) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) заборгованість у розмірі 24628 (двадцять чотири тисячі шістсот двадцять вісім) грн 40 коп., пеню у розмірі 212 (двісті дванадцять) грн 48 коп., штраф у розмірі 1231 (одна тисяча двісті тридцять одна) грн 42 коп., 3% річних у сумі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн 38 коп, інфляційні втрати у сумі 3019 (три тисячі дев'ятнадцять) грн 81 коп. та судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 31.03.2015

Головуючий суддя Ю.М. Смирнова

Суддя С.А. Ковтун

Суддя І.М. Отрош