Рішення

від 02.04.2015 по справі 914/548/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2015 р. Справа№ 914/548/15

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Міталтрейд», м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарний завод», с.м.т. Куликів, Жовківський район, Львівська область

про стягнення заборгованості у розмірі 7 612,67 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Куць М.Я.

Представники:

Від позивача: Долгополов Г.Л. - представник за довіреністю від 02.04.215р. №0204/4;

Від відповідача : Щур В.С. - представник за довіреністю від 02.04.2015р.

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Міталтрейд» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарний завод» про стягнення заборгованості у розмірі 7 612,67 грн.

Ухвалою від 19.02.2015 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 10.03.2015р.

25.02.2015р. на електрону адресу господарського суду Львівської області надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (вх.№8074/15 від 25.02.2015р.) та 04.03.2015р. на поштову адресу господарського суду Львівської області (вх.№9263/15). Ухвалою господарського суду Львівської області від 26.02.2015р. клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції було задоволено.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 10.03.2015р. розгляд справи відкладено на 23.03.2015р, а 23.03.215р. на 02.04.2015р.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач у порушення умов договору поставки № МТ-16 від 16.10.2012р. не оплатив вартість поставленого йому товару в сумі 5 750,00 грн. В наслідок цього, на підставі ст. 625 Цивільного Кодексу України позивачем нараховано відповідачу 1 464,27 грн. інфляційних втрат та 398,40 грн. 3% річних.

Судове засідання відбувається в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 30.03.2015р. представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав зазначених в позовній заяві.

В судовому засіданні 30.03.2015р. представник відповідача зазначив про сплату заборгованості за поставлений товар в сумі 5 750,00 грн., що підтверджується поданим ним платіжним дорученням від 06.03.2015р. № 543. Заперечив, щодо стягнення 1 464,27 грн. інфляційних втрат та 398,40 грн. 3% річних.

В судовому засіданні 02.04.2015р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено наступне.

16.10.2012р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № МТ-16 (далі за текстом - Договір).

Згідно п.1.1. Договору Постачаль ник (позивач у справі) зобов'язується поставити Покупцю (відповідач у справі) товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2. Договору, найменування, асортимент, кількість, умови поставки і ціни товару визначаються домовленістю сторін і зазначаються в Специфікаціях, які є невід'ємною части ною цього договору.

Право власності на товар та риск випадкової загибелі переходить до відповідач в момент підписання накладної уповноваженими представниками сторін даного договору. Повноваження осіб на прийняття товару підтверджується належним чином оформленою довіреністю (п.3.6. Договору).

16.10.2012р. згідно Специфікації №1 до Договору сторони узгодили поставку товару, а саме феросиліцію марки ФС-45 у кількості 0,5 на суму 5 750,00 грн. з ПДВ.

Також Специфікацією, сторони узгодили порядок і строки розрахунків за товар, а саме, що оплата за товар повинна бути здійснена шляхом 100% попередньої оплати на підставі виставленого рахунку.

На виконання умов Договору, позивачем було поставлено товар, а представником відповідача по довіреності від 16.10.2012р. № 69 отримано товар, що підтверджується видатковою накладною від 16.10.2012р. № 39 та товарно - транспортною накладною від 16.10.2012р. № Р39, що підписані сторонами та скріплені печатками без жодних застережень.

На оплату поставленого товару позивачем було виставлено відповідачу рахунок від 16.10.2012р. № 45.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач своєчасно покладені на нього зобов'язання щодо оплати отриманого товару за Договором не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість на момент звернення до суду за поставлений товар в сумі 5 750,00 грн., що підтримується позивачем та відповідачем.

Позивач надсилав відповідачу претензію від 28.01.2015р. № 2014-28/01 про сплату заборгованості за Договором, яка була залишена відповідачем без відповіді.

За неналежне виконання умов Договору позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 398,40 грн. та інфляційні втрати в сумі 1 464,27 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного .

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставки) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари)в сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом також встановлено, що відповідач після подання позовної заяви до суду оплатив заборгованість за поставлений товар згідно Договору в сумі 5 750,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 06.03.2015р. № 543.

Відповідно до абзацу 1 та 3 п.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Суд приходить до висновку, про припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 5 750,00 грн. на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши перевірку, встановив, що заявлені позивачем до стягнення 3% річних в сумі 398,40 грн. та інфляційні втрати в сумі 1 464,27 грн. (в межах заявлених позовних вимог), нараховані правомірно та підлягають стягненню.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Судові витрати, на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 509, 526, 530, 599, 610-612, 625, 626, 629, ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України та ст.ст. 22, 33, 34, 49, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ливарний завод» (80362, Львівська область, Жовківський район, смт Куликів, вул. Шевченка, буд. 65; ідентифікаційний код 13823051) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міталтрейд» (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 93, кв. 142; ідентифікаційний код 38229412) 398,40 грн. - 3% річних, 1 464,27 грн. інфляційні втрат та 1 827,00 грн. витрати по сплаті судового збору.

3. В стягненні 5 750,00 грн. основного боргу - провадження у справі припинити.

4. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 03.04.2015 року.

Суддя Коссак С.М.