Ухвала

від 31.03.2015 по справі 823/41/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/41/15 Головуючий у 1-й інстанції: Трофімова Л.В. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

31 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільський комбікормовий завод» до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.10.2014 року №688/0002342200, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Подільський комбікормовий завод» (далі - позивач, ТОВ «Подільський комбікормовий завод») звернулось до суду з позовом до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.10.2014 року №688/0002342200.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст.12, ч. 1 ст.41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Подільський комбікормовий завод» зареєстровано як юридичну особу 10.12.2013 року (ідентифікаційний код 39014623) згідно витягу з ЄДР.

Посадовими особами відповідача проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Подільський комбікормовий завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Протеїн-Дніпро» за березень 2014 року та встановлено порушення п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс №2755).

В результаті проведеної перевірки складено акт про результати позапланової невиїзної документальної перевірки від 19.09.2014 року № 315/23-13-2200/39014623 (надалі за текстом - акт від 19.09.2014 року), на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.10.2014 року № 688/0002342200 (надалі за текстом - ППР від 02.10.2014 року), яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 121 121,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 30 280,25 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано переконливих і належних доказів на підтвердження обґрунтованості і правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 02.10.2014 року із визначення грошового зобов'язання з ПДВ за березень 2014 року у відносинах позивача з ТОВ «Протеїн-Дніпро».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІ із змінами та доповненнями (надалі - Закон №996) встановлено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність. Пункт 2 ст.3 Закону №996 визначає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, що ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції відповідно до п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, що містяться у документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення правочинів (коли відомості ґрунтуються на документах), недійсність яких установлена судом.

У ст.1 Закону №996 визначено, що первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції. Згідно ст.1 Закону №996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Головною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, грошові зобов'язання з ПДВ, нараховані ТОВ «Подільський комбікормовий завод» згідно оскаржуваного ППР є наслідком відображення у податковому обліку результатів господарських відносин позивача з контрагентам - ТОВ "Протеїн-Дніпро". Підтвердженням здійснення вказаних господарських відносин є наявні у матеріалах справи первинні документи, а саме: договір поставки від 23.12.2013 року, специфікації до договору, податкові накладні, квитанції, товарно-транспортні накладні (далі по тексту - ТТН), довіреності, книги вагаря, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних, картки рахунку, загальні рапорти, наказ про прийом на роботу, виписки, пояснювальна записка від 27.01.2015 року, накази від 26.02.2014 року №5/1, від 11.03.2014 року, рецепти.

Відповідачем не заперечується, що документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Подільський комбікормовий завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства у взаємовідносинах з ТОВ «Протеїн-Дніпро» за березень 2014 року було проведено на підставі довідки від 14.07.2014 року № 431/22-04/38695545 «Про результати зустрічної звірки ТОВ «Протеїн-Дніпро» щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Компанія Бізнеспроект» та ТОВ «Корола» за березень 2014 року.

При проведенні звірки було використано інформацію баз даних ОДПС та надані документи ТОВ «Протеїн-Дніпро» на запит органу ДПС №8837/10/04-17-15-01 від 03.05.2014 року, а саме: договори поставки, податкові і видаткові накладні за січень 2014 року, журнал-ордер за рахунком 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за березень 2014 року, журнал-ордер за рахунком 361 «Розрахунки вітчизняними покупцями» за березень 2014 року, банківські виписки, лист ТОВ «Протеїн-Дніпро» № 6171 від 17.06.2014 року та інші документи, на які йдеться посилання у даній довідці.

З матеріалів довідки від 14.07.2014 року вбачається, що у перевіряємому періоді ТОВ «Протеїн-Дніпро» використовувало у своїй діяльності орендовані офіс та складські приміщення під склад макухи соняшникової та шроту соняшникового на підставі договорів: №2010713 від 01.07.2013 року, укладеного між ТОВ «Солома» та ТОВ «Протеїн-Дніпро»; № 03/05 від 03.05.2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Перша Протеїнова Компанія». На підприємстві TOB «Протеїн-Дніпро» рахується 1 особа.

На підставі вказаної довідки відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем податкового законодавства у зв'язку з тим, що ТОВ «Протеїн-Дніпро» у своїй діяльності використовувало, згідно договорів оренди, складські приміщення загальною площею 50 кв.м., що є недостатнім для зберігання соняшникового шроту у кількості 281т., а кількість працюючих осіб на підприємстві - 1 особа.

З приводу наведеного колегія суддів зауважує, що у постанові Вищого адміністративного суду України від 20.08.2014 року у справі №К/800/41268/13 зазначено, що процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є рівнем податкового контролю на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що належить документально перевірити.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії чи прийнятті рішення.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, документів на підтвердження вказаних у акті перевірки обставин (за спірними господарськими операціями стосовно зміни активів) відповідачем не надано, а також не доведено можливість виконання/не виконання вказаних робіт (послуг) однією особою ТОВ «Протеїн-Дніпро», як контрагента позивача.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що операції за договором від 23.12.2013 року № 19 відображено в податковій звітності, що не визнана відповідачем недостовірною, на підставі податкових накладних без дефектів оформлення.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, за результатом дослідження копії рах. 631 за березень 2014 року з контрагентом ТОВ «Протеїн-Дніпро»: 07.03.2014 року було здійснено поставку товару на суму 81120 грн., шрот соняшниковий був реалізований 11.03.2014 року (видаткова накладна № 46 від 11.03.2014року); 11.03.2014 року було здійснено поставку товару на суму 75 270 грн., шрот соняшниковий був реалізований 12.03.2014 року (видаткова накладна № 49 від 12.03.2014 року); 28.03.2014 року було здійснено поставку товару на суму 74 295,83 грн. та на суму ПДВ 14859,17 грн., шрот соняшниковий був реалізований 31.03.2014 року (видаткова накладна № 63 від 31.03.2014року), що свідчить про фактичне виконання господарських операцій, що відповідним чином обліковувались у товариства у бухгалтерському обліку із фактичною поставкою товару та оформленням первинних бухгалтерських документів.

Відповідно до Закону № 996 одним з основних принципів, на яких ґрунтуються бухгалтерський облік та фінансова звітність є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (ст. 241 ЦК України).

Щодо ствердження представника відповідача, що фактично ТОВ «Подільський комбікормовий завод» на дату укладення договору 23.12.2013 року № 19 було лише платником податку на прибуток підприємств, а свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ від 26.12.2013 року за №200155832 видано товариству лише 30.12.2013 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуваним періодом у даному адміністративному позові є березень 2014 року, а даних про анулювання статусу платника ПДВ як позивача так і контрагента ТОВ «Протеїн-Дніпро» матеріали справи не містять.

Таким чином, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, що підтверджують господарські операції між позивачем та ТОВ «Протеїн-Дніпро».

Окремо колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на те, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, які повністю виконали свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються обставинами, встановленими судом першої інстанції, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення даного адміністративного позову та приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.