Рішення

від 31.03.2015 по справі 922/1014/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2015 р.Справа № 922/1014/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД УПК", м.Харків, до Приватного акціонерного товариства "Харківський завод транспортного устаткування", м.Харків, про стягнення 280410,11 грн. за участю представників:

позивача - Косяченка Є.С. (довіреність б/н від 16.02.2015р.);

відповідача - Харченка К.С. (довіреність б/н від 05.03.2015р.);

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД УПК", м.Харків, звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, Приватного акціонерного товариства "Харківський завод транспортного устаткування", м.Харків, заборгованості за Договором поставки № М 3/15-13 від 22.02.2013р. в загальному розмірі 280410,11 грн., у тому числі: 202551,09 грн. основного боргу; 5027,71 грн. - 3% річних; 50572,89 грн. інфляційних втрат; 22258,42 грн. пені. Позивач також просить стягнути з відповідача витрати з оплати судового збору в розмірі 5609,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.02.2015р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/1014/15 та розгляд справи призначено на 16.03.2015р. о 12:15 год.

12.03.2015р. до канцелярії господарського суду від позивача на виконання ухвали від 20.02.2015р. надійшли наступні документи: довідки про поточні рахунки позивача і відповідача; копії витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо позивача і відповідача.

Надані позивачем документи були долучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні, яке відбулося 16.03.2015р., представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи та ознайомлення з матеріалами справи, у зв'язку з неотриманням копії позовної заяви.

Представник позивача не заперечував проти клопотання відповідача.

У судовому засіданні була оголошена перерва до 31.03.2015р. до 12:00 год. для надання можливості представнику відповідача ознайомитись з матеріалами справи.

Після перерви представник позивача звернувся до суду із заявою про часткову відмову від позовних вимог, у зв'язку з тим, що позивач та відповідач під час розгляду справи дійшли згоди щодо вирішення справи у мирний спосіб, а саме шляхом надання розстрочки виконання зобов'язань та відмови від позовних вимог в частині штрафних санкцій (3% річних та пені) і судового збору. З урахуванням викладених обставин, представник позивача просить стягнути з відповідача суму основного боргу за Договором поставки № М 3/15-13 від 22.02.2013р. у розмірі 197551,09 грн. та інфляційні втрати від суми простроченого зобов'язання у розмірі 50572,89 грн.

Відмова позивача від частини позовних вимог була прийнята судом як обґрунтована та така, що не суперечить вимогам діючого законодавства.

Представник відповідача частково визнав позовні вимоги - в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 197551,09 грн. та інфляційних збитків у розмірі 50572,89 грн., але, враховуючи, що ПрАТ "ХЗТУ" знаходиться у скрутному матеріальному становищі, просив суд розстрочити виконання рішення згідно запропонованого відповідачем графіку.

Представник позивача проти розстрочення виконання рішення суду не заперечував.

На вимогу суду представник відповідача надав довідку про номери поточних рахунків ПрАТ "ХЗТУ", відкритих в установах банку.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

22.02.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД УПК" (позивачем) та Приватним акціонерним товариством "Харківський завод транспортного устаткування" (відповідачем) було укладено Договір поставки № M 3/15-13, згідно п. 1.1. якого позивач (постачальник) зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити і передати у власність (повне господарське відання) відповідачу (покупцю) визначений цим Договором товар - металопрокат, а відповідач зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

Відповідно до п. 1.2. Договору, найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікаціями, що є додатками до цього Договору та невід'ємною частиною Договору в цілому.

Згідно п. 2.1. Договору, поставка товару за цим Договором здійснюється в строк 10 календарних днів після підписання відповідної специфікації.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору між сторонами були підписані наступні специфікації:

- Специфікація № 01 від 27.02.2013р., згідно якої товар було поставлено 27.02.2013р. та 28.02.2013р., що підтверджується видатковими накладними № 2702/1 від 27.02.2013р. та № 2802/1 від 28.02.2013р. (товар було отримано за довіреністю);

- Специфікація № 02 від 01.03.2013р., згідно якої твар було поставлено з 04.03.2013р. по 01.04.2013р., що підтверджується видатковими накладними № 0403/3 від 04.03.2013р.; № 0403/2 від 04.03.2013р.; № 0403/1 від 04.03.2013р.; №1303/3 від 13.03.2013р.; № 1303/1 від 13.03.2013р.; № 1503/1 від 15.03.2013р.; № 1903/1 від 19.03.2013р.; № 2203/3 від 22.03.2013р.; № 2203/4 від 22.03.2013р.; № 0104/1 від 01.04.2013р. (товар було отримано за довіреністю);

- Специфікація № 03 від 25.03.2013р., згідно якої твар було поставлено 25.03.2013р., що підтверджується видатковою накладною № 2503/1 від 25.03.2013р. (товар було отримано за довіреністю);

- Специфікація № 04 від 10.04.2013р., згідно якої твар було поставлено 12.04.2013р., що підтверджується видатковою накладною № 1204/1 від 12.04.2013р. (товар було отримано за довіреністю).

Так, згідно вищевказаних видаткових накладних за цим договором позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 340405,21 грн.

Згідно видаткових накладних на повернення № ЗТ-0000017 від 23.07.2013р.; № ЗТ-0000018 від 23.07.2013р. та № ЗТ-0000015 від 23.07.2013р., відповідачем було повернуто товар на суму 137854,12 грн.

Відповідно до п. 7.2. Договору, розрахунки в безготівковому порядку здійснюються шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у цьому Договорі, протягом 360 днів з моменту поставки.

Проте, відповідачем умови Договору, а саме обов'язок сплатити у строк з 27.02.2014р. до 12.04.2014р. за поставку товару, згідно вищезазначених Специфікацій, було виконано не в повному обсязі, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем за Договором поставки № M 3/15-13 від 22.02.2013р. склала 202551,09 грн.

29.01.2015р. позивач направив на адресу відповідача претензію за № 28/01-5 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 202551,09 грн. протягом семи днів, але відповіді від відповідача на вказану претензію не отримав.

Згідно платіжного доручення № 359 від 16.03.2015р., відповідачем було частково погашено існуючу заборгованість, а саме перераховано на рахунок позивача 5000,00 грн., у зв'язку з чим позивачем було заявлено відмову від позовних вимог в цій частині позовних вимог.

Таким чином, розмір основного боргу відповідача перед позивачем за поставлений товар склав 197551,09 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 2 зазначеної статті визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд визнав вимоги про стягнення з відповідача 50572,89 грн. інфляційних втрат законними та обґрунтованими.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем склав 248123,98 грн., у тому числі: 197551,09 грн. основного боргу, 50572,89 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД УПК" в частині стягнення з відповідача 197551,09 грн. основного боргу та 50572,89 грн. інфляційних втрат обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

В частині стягнення 5000,00 грн. основного боргу, 5027,71 грн. - 3% річних та 22258,42 грн. пені провадження у справі підлягає припиненню, у зв'язку з відмовою позивача від позову.

Дослідивши докази та підстави, на які посилається відповідач в обґрунтування свого клопотання про надання розстрочки виконання рішення, суд дійшов висновку про його обґрунтованість та визнав за можливе задовольнити у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК, та за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його виконання , господарський суд має право: відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови; розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови; змінити спосіб виконання рішення, ухвали, постанови; змінити порядок виконання рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як вбачається з наданих відповідачем доказів, на даний час ТОВ "ТД УПК" знаходиться у скрутному фінансовому становищі; на поточних рахунках підприємства відсутні грошові кошти для виконання рішення суду; у підприємства існує заборгованість щодо сплати податків та зборів.

Видами діяльності ПрАТ "ХЗТУ" є виробництво військових транспортних засобів; виробництво підшипників, зубчастих передач, елементів механічних передач і приборів; виробництво машин і устаткування для добувної промисловості та будівництва тощо. В більшості випадків ПрАТ "ХЗТУ" укладає договори поставки (купівлі-продажу) продукції із замовниками (покупцями) з відстроченням платежу, з оплатою після поставки товару, у зв'язку з чим, внаслідок економічної кризи та нестабільної політичної і фінансової ситуації в державі, підвищення рівня інфляції, умови договорів щодо строків та розміру оплати товару порушуються контрагентами ПрАТ "ХЗТУ" , що призводить до негативних матеріальних наслідків для відповідача.

За таких обставин, приймаючи до уваги згоду позивача, а також намір відповідача сплатити суму заборгованості позивачеві, суд визнав за можливе задовольнити заяву ПрАТ "ХЗТУ" та надати розстрочку виконання рішення суду наступним чином:

- до 01.06.2015р. відповідач сплачує на користь позивача 50% суми основного боргу, що становить 98775,55 грн. та 50% суми інфляційних збитків, що становить 25286,45 грн.;

- до 01.07.2015р. відповідач сплачує на користь позивача 50% суми основного боргу, що становить 98775,54 грн. та 50% суми інфляційних збитків, що становить 25286,44 грн.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача за його заявою.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Прийняти відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення 5000,00 грн. основного боргу, 5027,71 грн. - 3% річних та 22258,42 грн. пені.

В цій частині позовних вимог провадження у справі припинити.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 197551,09 грн. основного боргу та та 50572,89 грн. інфляційних втрат задовольнити повністю.

Заяву відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський завод транспортного устаткування" (61035, м.Харків, вул.Каштанова, буд. 14; код ЄДРПОУ: 32677185; п/р 2600338312720 в ПАТ "Діамантбанк", м.Київ, МФО 320854) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД УПК" (61066, м.Харків, вул.Велозаводська, буд. 2/5; код ЄДРПОУ: 37576199; п/р 26007014086701 в ПАТ "Альфа-Банк", МФО 300346) - суму основного боргу за Договором поставки № М 3/15-13 від 22.02.2013р. у розмірі 197551,09 грн. та інфляційні втрати від суми простроченого зобов'язання у розмірі 50572,89 грн.

Розстрочити виконання рішення, стягуючи заборгованість наступним чином:

- до 01.06.2015р. - 98775,55 грн. основного боргу; 25286,45 грн. інфляційних збитків;

- до 01.07.2015р. - 98775,54 грн. основного боргу; 25286,44 грн. інфляційних збитків.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.04.2015 р.

Суддя Н.М. Кухар