Постанова

від 06.04.2015 по справі 826/2252/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 квітня 2015 року                     № 826/2252/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз»

до третя особаНаціональної комісії з цінних паперів та фондового ринку Відкрите акціонерне товариство «Старт»

провизнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі по тексту – відповідач), третя особа - Відкрите акціонерне товариство «Старт» про визнання бездіяльності відповідача, що втілилася у не вчиненні дій, передбачених п. 31-1 статті 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» протиправною та зобов'язання відповідача подати позов до суду про припинення юридичної особи ВАТ «Старт».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає в не зверненні з позовом до суду про припинення юридичної особи ВАТ «Старт».

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що Комісія не наділена обов'язком звертатися до суду про припинення акціонерного товариства через неподання ним протягом двох років поспіль Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку інформації, передбаченої законом та/або нескликання акціонерним товариством загальних зборів акціонерів протягом двох років поспіль.

В судовому засіданні 02.04.2015р. суд по справі перейшов в письмове провадження на підставі статті 128 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Старт» (код ЄДРПОУ 20161113) було створено 17.10.1995р. відповідно до Указу Президента України від 19.05.1995р. №382/95 і наказу Фонду державного майна України від 29.09.1995р. №23-АТ при створенні Державної холдингової компанії «Луганськтепловоз» шляхом перетворення МГП «Старт» в акціонерне товариство, із статутним фондом 12 800,00млн.крб. (128000,00грн.), контрольний пакет акцій 51% загальною вартістю 6 528,00млн.крб. (65280,00грн.) було передано до статутного фонду ДХК «Луганськтепловоз», правонаступником якого є позивач.

В судовому засіданні представник позивача повідомив, що внаслідок відсутності замовлень і договорів на виконання будь-яких робіт діяльність ВАТ «Старт» та повноваження керівника з 2006 року фактично припинені, звіти про фінансово – господарську діяльність не надавались, в зв'язку з відсутністю коштів загальні збори акціонерів ВАТ «Старт» не проводились, працівники та керівництво звільнилось.

Крім того, представник позивача повідомив, що з набуттям чинності Закону України «Про акціонерні товариства» ВАТ «Старт» не привело свою діяльність у відповідність з нормами цього Закону, а саме:

          - не внесло зміни до Статуту (редакція від 29.09.1999 р., зі змінами зареєстрованими 15.08.2001 р.) відповідно до норм Закону, у тому числі не змінило назву на публічне або приватне;

          - не привело у відповідність з вимогами Закону внутрішні положення Товариства;

          - не провело дематеріалізацію і не перевело випуск акцій у бездокументну форму існування.

          Ведення реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ «Старт» у відповідності до договору на ведення реєстру від 01.10.2001р. № 101 здійснював реєстратор - Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр-Реєстратор», код за ЄДРПОУ 24195764, ліцензія АГ № 399413, строк дії ліцензії до 02.11.2015 р.

          В зв'язку з завершенням ТОВ «Центр-Реєстратор» процедури припинення юридичної особи шляхом ліквідації (ліцензію анульовано згідно наказу НКЦПФР від 28.02.2012р. № 161 та 07.08.2013р. виключено з ЄДРПОУ в зв'язку з ліквідацією), реєстратор розірвав вищезазначений договір на ведення реєстру та передав реєстр власників іменних цінних паперів ВАТ «Старт» станом на 02.09.2011р. Товариству у відповідності до акту приймання-передачі від 05.09.2011р.

          У зв'язку з відсутністю у ВАТ «Старт» коштів реєстр власників іменних цінних паперів ВАТ «Старт» іншому реєстратору не передавався. У теперішній час реєстр власників іменних цінних паперів ВАТ «Старт» знаходиться на зберіганні у акціонера, що володіє 51% акцій Товариства, тобто у ПАТ «Луганськтепловоз».

У ВАТ «Старт» відсутні органи управління, повноваження яких нині закінчені: Наглядова рада, Правління, у тому числі Голова Правління та головний бухгалтер, Ревізійна комісія. На проведення загальних зборів акціонерів з метою переобрання органів управління у Товариства не має грошових коштів та кандидатур на посади в ці органи.

За даними офіційного сайту Національної комісії з цінних паперів і фондового ринку (smida.gov.ua) ВАТ «Старт» останній обов'язковий річний звіт в НКЦБФР подавало в грудні 2006 року за 2004 рік. До теперішнього часу ВАТ «Старт» більше ніяких обов'язкових річних звітів в НКЦБФР не надавало.

           01 липня 2014 року позивач листом №826-400 звернувся до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку з проханням звернутися до суду з позовом про припинення ВАТ «Старт» на підставі статті 8 Закону України «Про державне регулювання ринків цінних паперів в Україні».

          Листом №14/03/15048/НК від 11.08.2014р. відповідач надав відповідь, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право, а не обов'язок звертатися до суду з позовом про припинення юридичної особи на підставі статті 8 Закону України «Про державне регулювання ринків цінних паперів в Україні».

          При прийнятті рішення у даній справі, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ч. 2 ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є неподання акціонерним товариством протягом двох років поспіль Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку інформації, передбаченої законом або/та нескликання акціонерним товариством загальних зборів акціонерів протягом двох років поспіль.

Таким чином, суд погоджується із посиланням позивача, що діяльність юридичної особи може бути припинена через неподання акціонерним товариством протягом двох років поспіль Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку інформації, передбаченої законом та/або нескликання акціонерним товариством загальних зборів акціонерів протягом двох років поспіль.

Водночас, суд приймає до уваги положення ст.6 Закону України «Про державне регулювання ринків цінних паперів в Україні», відповідно до яких передбачено, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку звертається до суду з позовами (заявами) у зв'язку з порушенням законодавства України про цінні папери.

Позивач вважаючи, що відповідачем було порушено охоронювані права та інтереси позивача, в зв'язку із не зверненням відповідача до суду із адміністративним позовом про припинення ВАТ «Стандарт», на підставі, що не пов'язане з банкрутством, тому звернувся до суду для захисту своїх прав та інтересів.

Однак, відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

В п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за КАС України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Одночасно, ст. 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Крім того, в ст. 6 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, суд акцентує увагу, що за змістом наведеної норми Конституції України та КАС України судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні відносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини.

У свою чергу, неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Порушенням суб'єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб'єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи. Так само протиправним є покладення на особу додаткового обов'язку, який не випливає зі змісту конкретних правовідносин за участі цієї особи.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Таким чином, здійснюючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тож, якщо особа вважає, що її суб'єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов'язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.

В разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб'єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього вирішити спір.

Натомість, в адміністративному позові позивач не надає жодних пояснень в чому полягає його порушене право. Як наслідок, позивачем не наведено, а судом не встановлено, порушеного права позивача.

Зважаючи на наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з підстав відсутності порушеного права позивача у правовідносинах, що виникли.

Одночасно, слід зазначити, що Законом України «Про внесення змін до статті 41 Закону України «Про акціонерні товариства» щодо кворуму загальних зборів акціонерних товариств з мажоритарними корпоративними правами держави» від 13 січня 2015 року №91-VІІІ були внесені зміни до статті 41 Закону України «Про акціонерні товариства», відповідно до яких загальні збори акціонерного товариства мають кворум за умови реєстрації для участі у них акціонерів, які сукупно є власниками більше ніж 50 відсотків голосуючих акцій.

Тому, ПАТ «Луганськтепловоз», як особа, що володіє більше ніж 50% акцій емітента, з метою захисту свого порушеного права може винести на розгляд загальних зборів та прийняти будь-яке рішення щодо діяльності емітента, в тому числі про припинення (ліквідацію) акціонерного товариства ВАТ «Старт», обрання ліквідаційної комісії, затвердження порядку ліквідації, розподіл майна між акціонерами тощо.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено обставин, які б свідчили про наявність порушеного права.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог має бути відмовлено повністю.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом досліджено всі аргументи позивача та відповідача щодо суті спору та надано їм належну оцінку в мотивувальній частині судового рішення. Суд не приймає мотиви ПАТ «Луганськтепловоз» у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Публічному акціонерному товариству «Луганськтепловоз» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя                                                                       В.В. Амельохін